24.12.2020 Справа № 904/6134/19
м.Дніпро, просп. Д. Яворницького, 65
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),
суддів: Іванов О.Г., Дармін М.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2020 у справі №904/6134/19 (суддя Загинайко Т.В.; рішення ухвалене о 12:45 год. у місті Дніпро, повне рішення складено 27.07.2020)
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Дніпро
до Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область
про стягнення 104300 грн. 76 коп.
Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції
Акціонерне товариство "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення 104300,76 грн. збору за зберігання вантажу.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на відмову відповідача сплатити нарахований залізницею збір за зберігання вантажу.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2020 у справі №904/6134/19 позов задоволено.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" 104300 грн. 76 коп. - збору за зберігання вантажу та 1921 грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.
При задоволенні позовних вимог суд виходив з того, що відповідач не надав жодного документального доказу в обґрунтування відсутності вини в затримці вагонів, викладеного у накопичувальній картці заперечення та готовності прийняти спірні вагони на свою під'їзну колію.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач (ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат") звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2020 по справі №904/6134/19 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ПАТ "Українська залізниця" відмовити.
Узагальнені доводи апеляційної скарги
Відповідач як на підстави для скасування рішення суду першої інстанції вказує на порушення судом норм матеріального і процесуального права та неповне і необ'єктивне з'ясування всіх обставин, що мають значення для справи.
За твердженням ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" з незалежних від нього причин, на шляху прямування було затримано вагони по станції. На момент видачи спірного наказу на станції Терни знаходились затримані по АЗФ вагони тільки по 5-й та 13-й колії. 13-та колія (тупик) не являється приймальною колією. Позивачем не надано жодних доказів зайнятості всіх колій ст. Терни, передбачених п. 6 договору про експлуатацію та не доведено факт зайнятості колій на ст. Терни з вини відповідача.
Апелянт вважає, що акти загальної форми, враховуючи кількість вагонів та періоди їх затримки, не доводять, що усі колії станції Терни у зазначені періоди були зайняті з вини вантажовласника.
Відповідач окремо звертає увагу на суперечливі доводи позивача, який спочатку вказує, що на станцію призначення першочергово для забезпечення виконання плану навантаження відправляються порожні вагони і одночасно після цього вказує, що першочергово диспетчер наказує відправляти вантажі. З таких доводів відповідач робить висновок, що надання диспетчером пріоритету для відправки ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" то порожніх вагонів, то вантажу (а за спірним наказом взагалі пріоритет надавався і не вантажу, і не порожнім вагонам), здійснюється з метою "штучної" більш тривалої затримки вагонів на шляху прямування. Вказані дії диспетчера призводять до "штучного" збільшення розміру плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу.
Узагальнені доводи та заперечення на апеляційну скаргу
Позивач (АТ "Українська залізниця" в особі РФ "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця") відзив на апеляційну скаргу по суті заявлених вимог не надав.
Рух справи у суді апеляційної інстанції
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.10.2020 поновлено Приватному акціонерному товариству "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2020 у справі №904/6134/19; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2020 у справі №904/6134/19; ухвалено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів виходить з наступного.
Судом першої інстанції і судом апеляційної інстанції встановлені наступні обставини і визначені відповідно до них правовідносини
Між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (Залізниця) і Приватним акціонерним товариством "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (Власником колії) 14.12.2017 було укладено договір №ПР/М-17-2/14-744/НЮдч про експлуатацію залізничної під'їзної колії Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станцій Терни і Рядова регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця". За умовами договору згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України і на умовах цього договору експлуатується під'їзна колія, яка належить Власнику колії, яка примикає до станції Терни - стрілками №№2, 4, 6 у парній горловині станції та до станції Рядова - стрілкою №8 до колії №VI станції Рядова. Під'їзна колія обслуговується локомотивом Власника колії.
Пунктом 4 договору встановлено, що рух поїздів на під'їзній колії здійснюється з додержанням Правил технічної експлуатації залізниць України, Інструкції про порядок обслуговування та організацію руху на під'їзній колії та Інструкції по сигналізації на залізницях України.
За пунктом 5 договору здавання вагонів для під'їзної колії зі станцій Терни, Рядова здійснюється: - порожні хопери - через інтервал часу 2,0 години; - порожні напіввагони для навантаження концентрату залізорудного, обкотишів - через інтервал часу 2,5 години; - вагони з небезпечними вантажами класу "1ВМ" - не пізніше, ніж через 2 години з моменту їх прибуття на станцію примикання; - інші вагони - за повідомленнями, які передає прийомоздавальник вантажу та багажу станції нарочним прийомоздавальнику власника колії не пізніше, ніж за 2 години до фактичного здавання вагонів, із реєстрацією у Книзі повідомлень, форми ГУ-2. У разі здавання вагонів залізницею власнику колії за його згодою раніше встановленого інтервалу передача вагонів здійснюється поза інтервалом.
Пунктом 6 договору передбачено, що вагони, що прибули на станцію Терни регіональної філії "Придніпровська залізниця" для ПрАТ "ПівнГЗК", подаються локомотивом залізниці на одну з колій №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 13 станції Терни, за вказівкою чергового по залізничній станції, де здійснюються передавальні операції з вагонами у технічному та комерційному відношенні. Подальший рух вагонів здійснюється локомотивом власника колії. Вагони, що прибули на станцію Рядова регіональної філії "Придніпровська залізниця" для ПрАТ "ПівнГЗК", подаються локомотивом залізниці на одну з колій №№ 3А, 3Б, І, ІІ, 4, 5, VI, 7, 8, 9, 10 станції Рядова, за вказівкою чергового по залізничній станції, де здійснюються передавальні операції з вагонами у технічному та комерційному відношенні. Подальший рух вагонів здійснюється локомотивом власника колії.
Про готовність вагонів до забирання власник колії повідомляє залізницю; повідомлення передає начальник зміни цеху зовнішнього транспорту (диспетчер зміни, черговий по станції) або диспетчер виробничого відділу УЗТ по телефону відповідальному працівнику станції примикання залізниці не пізніше, ніж за 2 години до пред'явлення вагонів до здачі залізниці, з наступним наданням письмового повідомлення за формою, встановленою Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113 (пункт 8 договору).
Згідно пунктів 11, 12 договору час перебування вагонів на під'їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів залізницею власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів залізниці. Для під'їзної колії встановлюється загальний термін перебування усіх вагонів - 15,0 год.
За пунктом 13 договору відстань для нарахування збору за подачу, забирання вагонів встановлюється 0 км в обидва кінці.
Пунктом 14 договору на Власника колії покладено обов'язок сплачувати Залізниці, зокрема за:
зберігання вантажів у вагонах - у разі затримки їх з причин, залежних від власника колії, після закінчення терміну безоплатного зберігання, сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї) - згідно з Правилами зберігання вантажів.
Збори і плати вносяться на підставі статті 62 Статуту залізниць України у національній валюті України, на умовах попередньої оплати на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання філії "ЄРЦ".
Власник колії несе відповідальність за схоронність вагонного парку відповідно до статті 124 Статуту залізниць України, розділу ІV "Порядок розрахунку розмірів збитків за пошкодження вантажних вагонів" Правил користування вагонами і контейнерами.
Вагони з під'їзної колії повертаються очищеними від вантажу, із знятими реквізитами кріплення після розвантаження, промитими у випадках, передбачених Правилами перевезення вантажів навалом і насипом, згідно зі статтею 35 Статуту залізниць України (пункт 15 договору).
Згідно пункту 19 договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами та скріплення печатками сторін, і діє з 23.12.2017 до 23.12.2022 включно.
За залізничною накладною №47256722 у червні 2019 Публічним акціонерним товариством "Укрзалізниця" в особі філії "ЦТЛ" Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця" (відправник) зі станції відправлення Інгулець Придніпровської залізниці на адресу відповідача - Приватного акціонерного товариства "Північний ГЗК" (одержувач) на станцію призначення Терни Придніпровської залізниці було прийнято до перевезення порожні власні вагони у загальній кількості 52.
19.06.2019 вагони прибули на станцію призначення поїздом №2706 та залізницею було повідомлено вантажоодержувача про готовність подавання їх на під'їзну колію.
У зв'язку із скупченням вагонів на станції Терни Придніпровської залізниці з вини вантажоодержувача - ПрАТ "Північний ГЗК" станцією Грекувата складено акт загальної форми ГУ-23 від 19.06.2019р. №45 про затримку вагонів з 19.06.2019. 21 год. 20 хв. до 22.06.2019 14 год. 25 хв.
22.06.2019 станцією Грекувата складено також акт про затримку вагонів №2 форми ГУ-23а затримані вагони, що прибули поїздом № 2706 о 8 год.25 хв 18.06., відправлені поїздом №2706 - о 16 год. 10 хв. 22.06.2019. .
Акти загальної форми ГУ-23 складені після закінчення затримки вагонів, в них відповідно до пункту 8 Правил користування вагонами та контейнерами вказано час початку та закінчення затримки вагонів, їх номери.
Залізниця зобов'язана повідомити одержувача в день прибуття вантажу або до 12-ї години наступного дня (стаття 42 Статуту залізниць України).
Про готовність залізниці передати вагони на під'їзну колію відповідача, щодо яких складено вищевказані акти загальної форми позивач повідомив відповідача своєчасно, що вбачається з відповідних записів у Книзі форми ГУ-2 повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження станції Терни Придніпровської залізниці.
Про зазначене свідчить і копія Книги повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження станції Терни Придніпровської залізниці.
На станції Терни Придніпровської залізниці на підставі наказу №1346 від 19.06.2019 за весь час затримки вагонів на станції підходу Грекувата до станції призначення за період з 21 год. 20 хв. 19.06.2019 по 22.06.2019 14 год. 25 хв. складено акти загальної форми ГУ-23: №№1758, 1759, 1760, 1777, 1778, 1779, 1780, 1781, 1782, 1784, 1785, 1786, 1787, 1788, 1791, 1792, 1799, 1801, 1802, 1803, 1804, 1842.
На підставі вказаних актів за весь час затримки вагонів на підходах до станції Терни з вини вантажовласника залізницею нараховано та заявлено до стягнення з відповідача збір за зберігання вантажу за накопичувальною карткою форми ФДУ-92 №01079032 в сумі 86917,30 грн.
Накопичувальна картка представником відповідача підписана із застереженням: "З нарахованою сумою 86917,30 грн. збору за зберігання за актом Форми ГУ-23а №2 не згодні. Наказ №1346 (19.06.19р 21:20) виданий в порушення п.9 розділу 6 "Правил Користування вагонами": станція Грековата є станцією проходження, а не станцією підходу для ПрАТ "Північний ГЗК". На момент видачі наказу на станції Терни були вільні приймально-відправні колії, а 8 шлях для руху поїздів - закритий в зв'язку з ремонтними роботами. Всього за накопичувальною підтверджуємо 0,00 грн."
Спір виник з причини несплати відповідачем у добровільному порядку збору за зберігання вантажу в сумі 104300,76 грн. з ПДВ.
За приписами частин 1-3 статті 11 Цивільного кодексу України Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:1) договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Згідно з частинами 1-3 статті 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту.
Відповідно до частини п'ятої статті 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Аналогічні положення наведені у частині другій статті 908 та статті 920 Цивільного кодексу України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 N457 затверджено Статут залізниць України, який згідно статті 2 визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (далі - залізничні під'їзні колії) (стаття 3 Статуту залізниць України).
Статтею 6 Статуту залізниць України визначено накладну - основним перевізним документом встановленої форми, оформленого відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Згідно статті 71 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року №457, з подальшими змінами (далі - Статут), взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під'їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).
Аналогічні положення визначні в абзаці 1 пунктах 2.1, 2.5 Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №875/5096, взаємовідносини залізниці з підприємствами, які виконують вантажні роботи на під'їзних коліях, визначаються договорами про експлуатацію під'їзних колій або договорами про подачу та забирання вагонів (додатки 1 та 2). Договори про експлуатацію під'їзних колій укладаються між залізницею і власниками під'їзних колій у разі обслуговування під'їзної колії власним або орендованим локомотивом. У разі обслуговування під'їзних колій локомотивом власника колії вагони подаються локомотивом залізниці на встановлені договором передавальні колії, на яких провадиться приймання і здавання вагонів. Подальше перевезення вагонів, розставлення їх на місцях навантаження і вивантаження і повернення на передавальні колії забезпечуються локомотивами власника під'їзної колії або його контрагентів.
За положеннями статті 46 Статуту залізниць України одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
За користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати (стаття 119 Статуту залізниць України).
Відповідно до статті 125 Статуту залізниць України після прибуття на станцію призначення вантажу всю відповідальність перед залізницею щодо цього перевезення несе одержувач.
Частиною третьою статті 46 Статуту залізниць України передбачено, що за зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
Пунктами 6, 8 Правил користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 за № 113, встановлено, що усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.
У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.
Пункт 9 Правил користування вагонами і контейнерами встановлює, що про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Наказ підписується особою, визначеною начальником залізниці.
За пунктом 10 Правил користування вагонами і контейнерами облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення. Акт про затримку вагонів складається у трьох екземплярах - один залишається на станції затримки і два додаються до перевізних документів. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником).
За роз'ясненнями Мінінфраструктури у листі №2197/45/190-2018 від 07.03.2018 станцією затримки може бути будь-яка станція на шляху прямування поїзда.
Згідно пунктів 5, 8 Правил зберігання вантажів (статті 12, 46 Статуту), затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені статтею 46 Статуту, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу. Збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).
Термін безоплатного зберігання обчислюється:
якщо на станції призначення вивантаження здійснюється засобами: залізниці - з 24-ої години дати вивантаження вантажів; одержувача - з 24-ої години дати подавання вагонів під вивантаження;
при переадресуванні - після двох годин з моменту повідомлення про прибуття вантажу;
при затримці - з моменту затримки.
Розмір плати за зберігання вантажу визначається за тарифами, встановленими у п. 2.1 розділу III Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 року №317.
Після закінчення терміну безоплатного зберігання при зберіганні вантажів у вагонах (у тому числі у контейнерах) нараховується збір за кожну добу в розмірі 4,0 грн. за одну тонну вантажу.
Збір за зберігання власного (орендованого) рухомого складу на своїх осях (з одиниці), а також за зберігання тварин (з голови) справляється в розмірі 5,9 грн. за добу.
У всіх випадках неповна доба зберігання вантажів округляється до повної.
Відповідно до пункту 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644, усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (що не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість.
Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції
Матеріалами справи підтверджується, що прийняті до перевезення позивачем вагони були затримані на підходах до станції призначення Терни через зайнятість колій у зв'язку з неприйняттям вагонів одержувачем ПрАТ "Північний ГЗК" на свою під'їзну колію, тобто з вини відповідача.
Відповідно до пункту 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 року № 334, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 року за № 567/6855, акти загальної форми складаються, як у випадку затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства, так і в інших випадках для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта. При цьому, акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами.
Надані позивачем акти загальної форми на віднесення відповідальності вантажовласника в силу статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України є належними та допустимими доказами на підтвердження того, що затримка вагонів на станціях підходу до станції призначення відбулась через неможливість приймання їх станцією призначення з причини скупчення на ній вагонів, що прибули на адресу Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", у зв'язку з неприйняттям вагонів вантажовласником і несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, що прибув на його адресу, які складені відповідно до встановлених законодавством вимог.
За загальними положеннями частин першої, другої статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Колегія суддів відхиляє висновки відповідача про “штучну” більш тривалу затримку вагонів диспетчером на шляху прямування.
Підпунктом 14.2.1. пункту 14.2. Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 31.08.2005 №5076, передбачено, що приймання поїздів на станцію має проводитись на вільні колії, які призначені для цього технічно-розпорядчим актом станції (ТРА станції).
Як правильно зазначено судом першої інстанції зайнятість приймально-відправних колій по станції призначення згідно технологічного процесу роботи станції планує поїзний диспетчер залізниці з урахуванням підводу під навантаження порожніх вагонів парку "Укрзалізниці" і власних, вагонів з вантажем на адресу підприємства, маневрової роботи, необхідності приймання навантажених маршрутів з Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", обгону локомотивів, для чого необхідна наявність вільних колій станції тощо.
Відповідно до пункту 16.4 Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.12.1996 № 411, черговий по станції зобов'язаний забезпечити наявність вільних колій для своєчасного приймання поїздів. Тобто окрім зайняття колій під технологічними операціями з вагонами на станції призначення, має бути забезпечено і наявність вільних колій для своєчасного приймання поїздів.
Залізниця не мала можливості доставити спірні вагони на станцію призначення з огляду на знаходження на її коліях вагонів, що прибули на адресу відповідача раніше та своєчасно не забиралися ним на свою під'їзну колію, що вбачається зі складених на станції призначення Терни актів загальної форми ф. ГУ-23, підписаних сторонами.
Відповідно до абзацу 5 пункту 12 Інструкції оформлення затримки поїздів на підходах до станції призначення на Придніпровській залізниці, (затвердженої наказом начальника залізниці № 75/Н від 08.02.2011) при поновленні приймання вагонів вантажовласником, зі станцій затримки у першу чергу повинні відправлятись вагони, які вказані у заявці вантажовласника, з урахуванням поїзної обстановки на дільниці, а за відсутності заявки - враховувати можливість відправлення вагонів, які були затримані першими.
Відповідачем не надано доказів на підтвердження прийняття ним передбачених договором та вказаними нормативними актами заходів до забирання вагонів зі станції призначення, що прибули на його адресу, отже саме він винний у скупченні вагонів внаслідок бездіяльності у забиранні вагонів зі станції призначення.
За встановлених обставин справи, з огляду на правове регулювання порядку нарахування залізницею збору за зберігання вантажу, що перевозився у вагонах, затриманих на підходах до станції призначення з вини одержувача (відповідача), суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для стягнення з відповідача збору за зберігання вантажу за час їх затримки на станції підходу Грекувата до станції призначення Терни у заявленому позивачем розмірі.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
За приписами частин 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до вимог частин 1-5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції всебічно, повно й об'єктивно розглянув всі обставини справи в їх сукупності і керуючись законом, який регулює спірні правовідносини, дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про задоволення позовних вимог.
Тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення немає.
Розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції
Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати в сумі 2881,50 грн. на оплату судового збору, понесені відповідачем у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника (апелянта) у скарзі і відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2020 у справі №904/6134/19 - залишити без змін.
Судові витрати у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції покласти на Приватне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат".
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту з підстав, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 24.12.2020.
Головуючий суддя І.М. Подобєд
Суддя О.Г. Іванов
Суддя М.О. Дармін