проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"21" грудня 2020 р. Справа № 922/2230/20
Cхідний апеляційний господарський суд у складі:
Головуючий (суддя-доповідач): Судді: при секретарі судового засідання: за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: Стойка О.В. Попков Д.О., Пелипенко Н.М. Склярук С.І. не з'явився; Радигін Є.С. - за довіреністю (адвокат);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” м.Київ
на рішення господарського суду Харківської області
від 10.09.2020 року
у справі№922/2230/20 (суддя Пономаренко Т.О.)
за позовом до відповідача: про Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” м.Київ Комунального підприємства “Чугуївтепло” м.Чугуїв, Харківська область стягнення коштів
У липні 2020 року до господарського суду Харківської області звернулось Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі-Позивач) з позовною заявою до Комунального підприємства "Чугуївтепло" (далі- Відповідач), про стягнення боргу у сумі 83 013,07 грн., з яких: пеня у розмірі 66 413,46 грн., 3% річних у розмірі 13 022,23 грн., інфляційних втрат у розмірі 3 577,38 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 10.09.2020 року у справі № 922/2230/20 позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з Відповідача на користь Позивача пеню у розмірі 19 924 (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот двадцять чотири) грн. 04 коп., 3% річних у розмірі 13 022 (тринадцять тисяч двадцять дві) грн. 23 коп., інфляційні втрати у розмірі 3 577 (три тисячі п'ятсот сімдесят сім) грн. 38 коп., а також судовий збір у розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00. В іншій частині позову відмовлено.
Позивач, не погодившись з рішенням господарського суду, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить спірне рішення скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення неустойки у сумі 46 489, 42 грн, внаслідок її зменшення, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким вищезазначені позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне встановлення обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги Позивача зводяться до наступного:
- суд при прийнятті рішення не мав права застосовувати до спірних правовідносин приписи ст. 233 ЦК України, не з'ясувавши всіх необхідних обставин з'ясування яких передбачено даною статтею;
- рішення суду про зменшення розміру пені суперечить принципам розмінності, справедливості, добросовісності, що призводить до зловживання з боку боржника.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.11.2020 року у справі № 922/2230/20 відкрито провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” м.Київ, на рішення господарського суду Харківської області від 10.09.2020 року та встановлено строк учасникам справи для надання заяв та клопотань, а також відзиву на апеляційну скаргу з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи.
До канцелярії Східного апеляційного господарського суду 11.11.2020 року від Відповідача надійшов відзив на апеляційну Позивача, за змістом якого Відповідач прохав суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції від 09.11.2020 року у справі №922/2230/20 - без змін.
Будь-яких інших заяв чи клопотань до канцелярії Східного апеляційного господарського суду в межах даної справи не надходило.
Представник Позивача в судове засідання 21.12.2020 року не з'явився, до початку судового засідання клопотань або заяв з цього приводу не надав, будучи повідомленим належним чином про час та місце розгляду справи, у зв'язку з чим колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи за його відсутності, оскільки Позивач не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 42 Господарського процесуального кодексу України.
Представник Відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції проти задоволення апеляційної скарги заперечував, надав пояснення, аналогічні викладеним в відзиві, прохав суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Позивача не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області по справі 09.11.2020 року у справі №922/2230/20 підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.
Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені наступні обставини:
- укладення 08.10.2018 між Позивачем (постачальник) та Відповідачем (споживач) договору постачання природного газу №1455/18-БО-32 (надалі - Договір) (а.с.23-32 т.1), що використовується виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями;
- укладення Додаткових угод - №1 від 22.10.2018, №2 від 27.10.2018, №3 від 31.10.2018, №4 від 27.11.2018, №5 від 14.03.2019, №6 від 20.03.2019, №7 від 29.03.2019, №8 від 23.04.2019 до Договору, якими сторонами було внесено зміни щодо строку дії Договору, обсягу та ціни природного газу (а.с.33-49 т.1);
- виконання Позивачем свого зобов'язання за Договором, а саме передання у власність Відповідачу природний газ на загальну суму 12 217 873,06 грн. Відповідачем в свою чергу відповідний природний газ був прийнятий без жодних претензій та заперечень, про що свідчать наявні в матеріалах справи акти приймання-передачі природного газу, засвідчені підписами та печатками сторін (а.с.50-56 т.1);
- погашення Відповідачем заборгованості за Договором, що підтверджується виписками Позивача щодо операцій по Комунальному підприємству "Чугуївтепло" за період з 01.10.2018 по 29.02.2020 (а.с.16-21 т.1) та банківських виписок (а.с.60-251 т.1,а.с.1-120 т.2).
Вказані обставини сторонами не заперечуються.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що Відповідач оплату за переданий газ здійснив несвоєчасно та не виконав зобов'язання у визначений Договором строк, що і стало підставою для звернення з позовною заявою до суду. Так, Відповідач за поставлений природний газ розрахувався в повному обсязі 30.08.2019 року, допустивши при цьому порушення встановлених договором строків оплати, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується Відповідачем.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначаючи, що усі розрахунки між ним та Позивачем за Договором проводились в порядку та на умовах, визначених постановою Кабінету Міністрів України №217 від 18.06.2014 на підставі нормативів перерахування коштів прийнятими на підставі постанов НКРЕКП, з дотриманням умов Договору. Оскільки Відповідачу не у повному обсязі та невчасно були перераховані належні йому субвенції, він фізично не мав можливості своєчасно погашати заборгованість перед Позивачем. На підтвердження вищезазначеного Відповідачем було надано розрахунок обсягу заборгованості за минулі періоди з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого опалення що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню Комунальним підприємством "Чугуївтепло".
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції зазначив, що Відповідач дійсно допустив порушення умов Договору в частині строків оплати за отриманий газ, отже Позивач законно та обґрунтовано заявив відповідні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача 3% річних у сумі 13 022,23 грн. та інфляційних нарахувань у сумі 3 577,38 грн. Щодо позовних вимог в частині стягнення з Відповідача пені у розмірі 66 413,46 грн., суд, частково задовільнив клопотання Відповідача про зменшення пені на 90% та в порядку ст. 233 ГК України зменшив розмір пені на 70% до суми у розмірі 19 924,04 грн.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, а доводи апеляційної скарг такими, що їх не спростовують, виходячи з наступного.
Так, звертаючись до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції від 10.09.2020 року у справі №922/2230/20, Позивач оспорює вищезазначене рішення лише в частині відмови у стягненні з Відповідача неустойки у сумі 46 489, 42 грн., тому колегія суддів, керуючись приписами ст. 269 ГПК України, переглядає законність і обґрунтованість спірного рішення суду першої інстанції лише у відповідній частині.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Правові наслідки порушення грошового зобов'язання передбачені, зокрема, ст. ст. 549, 611, 625 ЦК України.
Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).
Відповідальність у вигляді пені передбачена п. 8.2. договору №1455/18-БО-32 від 08.10.2018.
Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до частини 1 статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені (штрафу) наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Відповідно до пункту 42 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.2008 року, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.
Правова позиція Верховного Суду "Щодо підстав для зменшення розміру штрафних санкцій" (пункт 13 постанови Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 924/709/17) наголошує, що за змістом наведених вище норм зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Також, слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником
Водночас, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку, змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.13 № 7-рп/2013. Як вбачається зі змісту судового рішення, суд першої інстанції, зменшуючи розмір заявленої до стягнення пені, на підставі розгляду усіх обставин справи та оцінки зібраних у справі доказів, встановив наявність тих виняткових обставин, з якими законодавство пов'язує можливість зменшення розміру неустойки.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено під час розгляду справи в суді першої інстанції, Відповідачем було заявлено клопотання про зменшення пені на 90 % або інший обґрунтований процент від суми пені, яке в подальшому було частково задоволено судом, яким зменшено розмір пені на 70 % до суми у розмірі 19 924,04 грн.
В обґрунтування вищезазначеного клопотання Відповідач зазначає, що він є комунальним підприємством, яке створене для задоволення потреб споживачів у тому числі населення та державних органів в теплопостачанні у вигляді опалення та гарячого водопостачання, та яке на даний час знаходиться в скрутному матеріальному становищі. А усі розрахунки між ним та Позивачем Договором проводились в порядку та на умовах, визначених постановою Кабінету Міністрів України №217 від 18.06.2014 на підставі нормативів перерахування коштів прийнятими на підставі постанов НКРЕКП. Разом з тим, однією з причин тяжкого економічного стану Відповідача є дефіцит коштів, пов'язаний з хронічними неплатежами, в основному, зі сторони населення за спожиті послуги.
На підтвердження вищевикладеного Відповідачем до суду першої інстанції було надано інформацію про нарахування та заборгованість за теплову енергію по Комунальному підприємству "Чугуївтепло" у розрізі споживачів станом на 01.01.2017, 01.01.2018, 01.101.2019, 01.01.2020 та 01.07.2020, копії постанов про повернення виконавчого документу без виконання згідно п. 2 ст. 37 ЗУ "Про виконавче провадження" (198 виконавчих проваджень на загальну суму 805 137,81 грн.), копії звітів про фінансовий стан разом з балансами та іншими фінансовими формами за 2017 - 2020 роки, копії звітів про витрати на виробництво та фінансові показники діяльності підприємств від надання послуг теплопостачання за 2017 - 2020 роки, копії звітів із праці за 2017 - 2020 роки по квартально та копію типового договору банківського рахунку від 30.07.2014 (а.с.43-284 т.3).
На підставі аналізу наданих доказів, судом першої інстанції було прийнято рішення про часткове задоволення заявленого Відповідачем клопотання про зменшення пені з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Схоже правило міститься в частині третій статті 551 Цивільного кодексу України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступінь виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання; строк прострочення виконання; наслідки порушення зобов'язання, відповідність / невідповідність розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінку винної особи (в тому числі, вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Таким чином, законом надано право суду зменшити неустойку, яка є надмірною порівняно з наслідками порушення грошового зобов'язання, що спрямовано на встановлення балансу між мірою відповідальності і дійсного (а не можливого) збитку, що завданий правопорушенням, а також проти зловживання правом.
Цивільні та господарські відносини у країні ґрунтуються на засадах справедливості, добросовісності, розумності як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми в якості неустойки спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (Постанова Верховного Суду від 21 жовтня 2019 р. по справі №910/1005/19).
Так, колегія суддів погоджується с висновками господарського суду, що у даній справі Позивачем не було доведено, що порушенням виконання зобов'язань з оплати продукції у встановлений строк, Відповідач заподіяв йому збитків, розмір яких перевищує або дорівнює заявленому розміру пені.
З матеріалів справи також вбачається, що прострочення виконання зобов'язань в частині оплати поставленої продукції не мало постійного характеру, але Відповідачем було пов'язано зі специфічної оплати споживачами - бюджетними організаціями отримання теплової енергії, що регулюється окремим законодавством.
Також суд першої інстанції зазначив, що зобов'язання з оплати поставленого природного газу за договором №1455/18-БО-32 від 08.10.2018 в своїй сукупності Відповідачем виконано повністю, але у зв'язку з великим обсягом заборгованості з боку населення, бюджетних організацій, суттєвої різниці в тарифах на теплову енергію, фінансовий стан підприємства значно погіршився.
На підставі вищенаведеного, господарський суд з метою уникнення зупинення підприємства Відповідача, яким надаються послуги, зокрема, з централізованого опалення та постачання гарячої води в тому числі населення та бюджетним установам, спираючись на принципи справедливості та розумності дійшов висновку про доцільність зменшення розміру пені на 70 %, а саме до суми у розмірі 19 924,04 грн. у зв'язку з порушенням Відповідачем своїх договірних зобов'язань.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками господарського суду, що обставини, на які посилається Відповідач в обґрунтування заявленого ним клопотання про зменшення суми неустойки (пені), є належним чином обґрунтованим, доведеним та таким, що підлягає частковому задоволенню.
Щодо доводів скаржника про необґрунтоване зменшення судом першої інстанції розміру пені, а також відсутності підстав до застосовування до спірних правовідносин приписів ст. 233 ЦК України, через не з'ясування судом всіх необхідних обставин з'ясування яких передбачено даною статтею, то дані доводи не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки господарським судом при вирішенні питання про зменшення розміру пені було належним чином досліджено ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні та інші фактори, які вплинули на можливість своєчасної оплати Відповідачем вартості поставленого газу, що безпосередньо підтверджується змістом мотивувальної частині спірного рішення.
Доводи апеляційної скарги про те, що рішення суду про зменшення розміру пені суперечить принципам розумності, справедливості, добросовісності, прийнято без врахування інтересів Позивача та призводить до зловживання з боку боржника зводяться до цитування відповідних норм цивільного (ч. 3 ст. 509, ст. 551, ст. 617) та господарського (ч. 1 ст. 229) законодавства з посиланням на практику Верховного Суду, а також на висновки Конституційного суду України у рішеннях №7-рп/2013 від 11.07.2013 року та №15-рп/2004 від 02.11.2004 року, проте не спростовують обгрунтування висновків суду першої інстанції.
Колегія суддів наголошує, що відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а тому в іншій частині спірне рішення господарського суду Харківської області від 10.09.2020 року у справі №922/2230/20 колегією суддів на предмет законності та обґрунтованості - не перевіряється.
За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 10.09.2020 року у справі №922/2230/20 в оспорюваній частині ґрунтується на дотриманні норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на заявника апеляційної скарги.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” м.Київ на рішення господарського суду Харківської області від 10.09.2020 року у справі №922/2230/20 - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 10.09.2020 року у справі №922/2230/20 - залишити без змін.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції покласти на Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” м.Київ.
Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 24.12.2020
Головуючий суддя О.В. Стойка
Суддя Д.О. Попков
Суддя Н.М. Пелипенко