проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"24" грудня 2020 р. Справа № 905/662/20
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Фоміна В.О. , суддя Шевель О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» (вх. №3045 Д) на рішення господарського суду Донецької області від 06.10.2020 (рішення ухвалене суддею Паляницею Ю.О. у приміщенні господарського суду Донецької області 06.10.2020, повний текст рішення складено 12.10.2020) у справі №905/662/20
за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ
до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», Донецька область, м. Покровськ
про стягнення 1291,70 грн
Рішенням господарського суду Донецької області від 06.10.2020 у справі №905/662/20 позовні вимоги задоволено; стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» пеню - 1130,23 грн, 3% річних - 161,47 грн, а також судовий збір в сумі 2102 грн.
ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 06.10.2020 у справі №905/662/20 за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про стягнення суми 1291,70 грн. та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач, зокрема, зазначає, що:
- по-перше, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення неустойки поза межами річного строку, встановленого законом для вимог про стягнення штрафу, а тому просить застосувати строки позовної давності;
- по-друге, в матеріалах справи відсутні докази оплати за договором купівлі-продажу природнього газу від 08.06.2015 №12104/1676-ТЕ-6, а докази, які позивач надав для обґрунтування позовних вимог, є неналежними, оскільки з них не вбачається, що відповідач прострочив оплату по договору;
- по-третє, заборгованість за поставлений природний газ, що використовується відповідачем для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, погашена ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» в повному обсязі до набрання чинності Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи даного Закону, в силу яких позовні вимоги про стягнення з відповідача суми неустойки, 3% річних та інфляційних втрат задоволенню не підлягають.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.11.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» на рішення господарського суду Донецької області від 06.10.2020 у справі №905/662/20; встановлено учасникам строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв і клопотань по суті справи та з процесуальних питань - 5 днів з дня вручення даної ухвали; попереджено сторони, що апеляційна скарга на рішення господарського суду Донецької області від 06.10.2020 у справі №905/662/20 буде розглядатися за правилами ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України без повідомлення учасників справи.
Копія ухвали Східного апеляційного господарського суду від 16.11.2020 була отримана позивачем 19.11.2020, відповідачем - 19.11.2020. Проте, станом на час ухвалення даної постанови відзиву на апеляційну скаргу, заяв і клопотань по суті справи та з процесуальних питань від сторін не надходило.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.
05.09.2016 між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (постачальник) та ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» (споживач) укладено договір №4569/1617-ТЕ-6 постачання природного газу (договір), за умовами якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п. 1.1, 1.2 договору).
Відповідно до п. 2.1 договору постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2016 р. по 31 березня 2017 р. (включно) природний газ обсягом до 66,0 тис. куб. метрів.
Додатковою угодою № 2 від 31.03.2017 до договору постачання природного газу № 4569/1617-ТЕ-6 від 05.09.2016 до пункту 2.1 розділу 2 «Кількість та фізико-хімічні показники природного газу» додано абзац у такій редакції: «Постачальник передає споживачу в період з 01 квітня 2017 року по 30 вересня 2017 року (включно) газ обсягом до 11,0 тис. куб. м.».
Згідно п. 3.1 договору право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання - передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ.
Приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу (п.3.4 договору).
Ціну природного газу врегульовано розділом 5 договору, відповідно до п. 5.2 якого ціна на газ за 1000 куб. м була встановлена на рівні 5930,40 грн з ПДВ (з урахуванням змін та доповнень додаткової угоди №2 від 31.03.2016 до договору постачання природного газу №4569/1617-ТЕ-6 від 05.09.2016).
Згідно з пунктом 6.1. договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Пунктом 8.2. договору постачання природного газу №4569/1617-ТЕ-6 від 05.09.2016 передбачено, що у випадку прострочення оплати згідно пункту 6.1. договору споживач зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних (у редакції додаткової угоди №2 від 31.03.2017 змінено на 16,4% річних з 01.04.2017р.), але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Згідно п. 12.1. договору, він набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2016 по 30 вересня 2017 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (у редакції додаткової угоди №2 від 31.03.2017 до договору постачання природного газу №4569/1617-ТЕ-6 від 05.09.2016).
На виконання умов договору позивач у 2016-2017 роках передав у власність споживача природний газ на загальну суму 255054,61 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2016 на суму 32178,35 грн., від 30.11.2016 на суму 49661,17 грн., від 31.12.2016 на суму 69219,62 грн., від 31.03.2017 на суму 55419,59 грн, від 30.04.2017 на суму 17678,52 грн., від 31.05.2017 на суму 6802,16 грн., від 30.06.2017 на суму 4851,07 грн., від 31.07.2017 на суму 6327,73 грн., від 31.08.2017 на суму 6060,86 грн., від 30.09.2017 на суму 6855,54 грн., підписаних та скріплених печатками уповноважених представників сторін.
Таким чином, позивач виконав свої зобов'язання за договором, поставивши ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» природний газ у строки та об'ємах, встановлених договором.
Проте, оплата за переданий природний газ здійснювалась відповідачем з порушення строків, встановлених умовами договору.
У зв'язку із несвоєчасною оплатою поставленого природного газу, позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 1291,70 грн., у тому числі: 1130,23 грн. пені, 161,47 грн. трьох процентів річних.
Господарський суд Донецької області, ухвалюючи оскаржуване рішення, дійшов висновку, що дії відповідача щодо несвоєчасного та неповного проведення розрахунку за отриманий від позивача газ є порушенням умов договору, що є підставою для застосування штрафних санкцій у вигляді пені та трьох відсотків річних. Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення 3% річних та пені, місцевий господарський суд дійшов висновку, що сума пені є фактично більшою, ніж заявлена позивачем до стягнення. Проте, враховуючи, що суд обмежений обсягом вимог позивача та не може їх змінити на власний розсуд чи спонукати до їх уточнення, дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню на заявлену позивачем суму, а саме 1130,23 грн. Крім того, судом першої інстанції зазначено, що розрахунок процентів річних є арифметично вірним.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та доводам заявника апеляційної скарги відповідно до положень ст. 269 ГПК України, апеляційний господарський суд зазначає таке.
Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 627, 629 Цивільного кодексу України).
Частиною першою статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).
Крім того, частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Заявник апеляційної скарги не спростовує правильність проведених позивачем та судом першої інстанції розрахунків заборгованості пені та трьох процентів річних.
Що стосується доводів відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності при зверненні з вимогами про стягнення пені, колегія суддів зазначає таке.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) - тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України).
При цьому, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною першою статті 259 Цивільного кодексу України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.
Пунктом 10.3. договору передбачено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п'ять років.
Таким чином, позивачем не пропущено строк позовної давності.
Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем всупереч вимогам ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України не заявлялось в суді першої інстанції про застосування строку позовної давності.
А тому підстави для застосування позовної давності до заявлених позивачем вимог відсутні.
Щодо твердження відповідача, що в матеріалах справи відсутні докази оплати за договором купівлі-продажу природнього газу від 08.06.2015 №12104/1676-ТЕ-6, а докази, які позивач надав в обґрунтування позовних вимог, є неналежними, оскільки з них не вбачається, що відповідач прострочив оплату по договору, судова колегія зазначає таке.
Позивачем на підтвердження позовних вимог надано, зокрема, розрахунки заборгованості відповідача перед позивачем (а.с.9-11), копії актів приймання-передачі природного газу (а.с. 25-34), довідку «Операции по Договору « 4569/1617-ТЕ-6», Предприятие «Шахтоуправління «Покровське» ПАТ» з 01.01.2016 по 30.09.2019 (а.с.36), а також копії виписок по рахунку № НОМЕР_1 НАК «Нафтогаз України» в АТ «Ощадбанк» за 21.10.2016, 31.01.2017, 15.03.2017, які підтверджують обставини проведення розрахунків відповідача з позивачем за договором №4569/1617-ТЕ-6 від 05.09.2016, а також поточний стан заборгованості.
Проте, колегія суддів наголошує, що відповідачем не надано суду будь-яких доказів на спростування вказаних обставин прострочки виконання зобов'язання та на підтвердження здійснення своєчасної оплати по договору.
Посилання відповідача на необхідність застосування до спірних правовідносин приписів Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», колегія суддів також не може визнати обґрунтованими, враховуючи таке.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.
Частиною 3 статті 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Частина 3 статті 7 вказаного Закону про врегулювання заборгованості за спожитий природний газ є нормою прямої дії, а, відтак, її застосування до споживачів не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов поряд з їх обов'язком щодо погашення заборгованості за спожитий природний газ у строк до набрання чинності 30.11.2016 цим Законом.
Отже, нормами Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» передбачено, що неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню у випадку, коли заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, погашено до набрання чинності цим Законом, тобто до 30.11.2016.
Проте, як встановлено судом, відповідачем за поставками листопада, грудня 2016 року оплату було здійснено з порушенням строків, встановлених розділом 6 «Порядок та умови проведення розрахунків» договору №4569/1617-ТЕ-6 від 05.09.2016р. (зі змінами та доповненнями), внаслідок чого у нього виникла заборгованість, яку було погашено лише 31.01.2017, тобто після набуття чинності Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії».
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів відповідно до ст. 276 ГПК України дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення - без змін.
Керуючись статтями 269, 270, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 06.10.2020 у справі №905/662/20 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 24.12.2020.
Головуючий суддя О.О. Крестьянінов
Суддя В.О. Фоміна
Суддя О.В. Шевель