проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"22" грудня 2020 р. Справа № 917/2094/17
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Бородіна Л.І., суддя Геза Т.Д.,
за участю секретаря судового засідання Бєлкіної О.М.,
представників сторін:
позивача - не з'явився,
відповідача - Остроушко О.Л. на підставі довіреності від 22.04.2020 №10-72/6756, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №469 від 27.06.2006,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (вх.№3309 П/2) на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 05.11.2020, постановлену у приміщенні Господарського суду Полтавської області суддею Тимощенко О.М., час проголошення ухвали - 10:48год., дата складання повного тексту ухвали - 09.11.2020, у справі №917/2094/17
за позовом Комунального підприємства "Теплоенерго", м. Кременчук,
до Акціонерного товариства "Полтаваобленерго", м. Полтава,
про врегулювання розбіжностей за додатковою угодою від 10.11.2017 №2 про внесення змін до договору транспортування теплової енергії від 18.08.2006 №1738
У грудні 2017 року Комунальне підприємство "Теплоенерго" звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" про врегулювання розбіжностей за додатковою угодою №2 від 10.11.2017 про внесення змін до укладеного між сторонами договору на транспортування теплової енергії №1738 від 18.08.2016, а саме, просило викласти абзац 4 пункту 2.2 договору у редакції, запропонованій позивачем; абзац 5 пункту 2.2 договору залишити без змін.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 10.05.2018 позовні вимоги задоволено. Врегульовано розбіжності за додатковою угодою №2 від 10.11.2017 про внесення змін до договору на транспортування теплової енергії №1738 від 18.08.2016, укладеного між ПАТ "Полтаваобленерго" та КП "Теплоенерго", та викладено: - абзац 4 пункту 2.2 договору у наступній редакції: "З 01.11.2017 вартість послуг Компанії з транспортування теплової енергії Постачальника визначається за ціною 99, 23грн за 1 Гкал з ПДВ"; - абзац 5 пункту 2.2 договору залишено без змін.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.09.2018 рішення Господарського суду Полтавської області від 10.05.2018 залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що затверджені рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області №1093 від 10.10.2017 тарифи на транспортування теплової енергії розподільчими мережами КП "Теплоенерго" є підставою для внесення змін до абзацу 4 пункту 2.2 договору в редакції, запропонованій позивачем.
Постановою Верховного Суду від 28.11.2018 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.09.2018 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.03.2019 рішення Господарського суду Полтавської області від 10.05.2018 у справі №917/2094/17 скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Постановою Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №917/2094/17 скасовано постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.03.2019 та залишено в силі рішення Господарського суду Полтавської області від 10.05.2018.
25.09.2020 від Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" до суду надійшла заява про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Полтавської області від 10.05.2018 у справі №917/2094/17, згідно якої останній просить суд скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 10.05.2018 та постановити нове рішення, яким відмовити КП "Теплоенерго" у задоволенні позову.
В обґрунтування заяви відповідач посилається на те, що 03.10.2018 Полтавським окружним адміністративним судом ухвалено рішення у справі №524/9942/17, яким, серед іншого, визнано протиправним та нечинним рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 10.10.2017 №1093 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання з централізованого постачання гарячої води, що надаються комунальним підприємством "Теплоенерго" м. Кременчук". 22.09.2020 Другий апеляційний адміністративний суд у справі №524/9942/17 залишив рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.10.2018 без змін, тобто, з 22.09.2020 дане рішення набрало законної сили.
Як вважає відповідач, оскільки при прийнятті рішення від 10.05.2018 у справі №917/2094/17 Господарський суд Полтавської області керувався саме рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 10.10.2017 №1093 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання з централізованого постачання гарячої води, що надаються комунальним підприємством "Теплоенерго” м. Кременчук" (далі - Рішення №1093), то, на думку заявника, визнання його протиправним та нечинним є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 05.11.2020 відмовлено у задоволенні заяви Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Полтавської області від 10.05.2018 у справі №917/2094/17; рішення Господарського суду Полтавської області від 10.05.2018 у справі №917/2094/17 залишено без змін.
Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що обставини, на які посилається відповідач, є такими, що змінилися та виникли після ухвалення рішення від 10.05.2018 у справі №917/2094/17, що виключає їх правову кваліфікацію як нововиявлених обставин.
Не погодившись з ухвалою місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувану ухвалу скасувати; переглянути за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Полтавської області від 10.05.2018 у справі №917/2094/17, скасувати його та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог КП "Теплоенерго" відмовити. Витрати зі сплати судового збору за подання цієї апеляційної скарги просить покласти на позивача.
Свої вимоги апелянт обгрунтовує тим, що на момент ухвалення рішення Господарського суду Полтавської області від 10.05.2018 у справі №917/2094/17 Рішення №1093 вже було нечинним; дана обставина не була відома АТ "Полтаваобленерго"; факт нечинності Рішення №1093 істотно вплинув би на розгляд даної справи, оскільки його врахування судом мало б наслідком прийняття іншого рішення. Отже, апелянт вважає, що обставини, на які посилається відповідач, є нововиявленими.
Крім того, від апелянта надійшли доповнення до апеляційної скарги (вх.№11907 від 01.12.2020), також зазначає, що нововиявленими обставинами є не рішення адміністративних судів у справі №524/9942/17, а встановлені судами обставини нелегітимності волевиявлення відповідного органу місцевого самоврядування при встановленні тарифу на постачання, що відобразилось у прийнятті протиправного та нечинного Рішення №1093.
До доповнень на апеляційну скаргу апелянтом додана копія угоди про порядок сплати заборгованості №1231 від 10.04.2020, укладеної між АТ "Полтаваобленерго" і КП "Теплоенерго".
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.12.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 05.11.2020 у справі №917/2094/17; встановлено позивачу строк до 15.12.2020 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання відзиву апелянту; встановлено учасникам справи строк до 15.12.2020 для подання до суду заяв і клопотань; призначено справу до розгляду на 22.12.2020 о 15:00год.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що відповідно до частини 1 статті 266 Господарського процесуального кодексу України, особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження.
Частиною 1 статті 256 цього Кодексу визначено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно матеріалів справи, повний текст ухвали складено 09.11.2020, тобто, за загальним правилом, строк подання апеляційної скарги на ухвалу суду і, відповідно, доповнень до апеляційної скарги спливає 19.11.2020.
Апелянт подав доповнення до апеляційної скарги 18.11.2020 (згідно відмітки підприємства поштового зв'язку на поштовому конверті), тобто, в межах строку апеляційного оскарження ухвали суду.
З огляду викладене, розгляд скарги здійснюється судом з урахування поданих доповнень.
Вирішуючи питання прийняття додаткового доказу - копії угоди про порядок сплати заборгованості №1231 від 10.04.2020, укладеної між АТ "Полтаваобленерго" і КП "Теплоенерго", судова колегія виходить з такого.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Апелянт не навів суду апеляційної інстанції жодних доводів і не надав жодних доказів щодо обставин не подання до суду першої інстанції копії угоди про порядок сплати заборгованості №1231 від 10.04.2020, укладеної між АТ "Полтаваобленерго" і КП "Теплоенерго".
До того ж, суд першої інстанції здійснював розгляд заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, а копія угоди про порядок сплати заборгованості №1231 від 10.04.2020 доказом в обгрунтування її доводів не є.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції не приймає наданий апелянтом додатковий доказ і здійснює розгляд апеляційної скарги за наявними і поданими суду першої інстанції доказами.
22.12.2020 до початку судового засідання від позивача надійшли письмові пояснення (вх.№12890), вважає, що заявник не довів наявність підстав для перегляду рішення за нововиявленими обставинами.
У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 22.12.2020 представник апелянта оголосив доводи апеляційної скарги, просить її задовольнити.
Позивач своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався, у судове засідання представник позивача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча позивач був належним чином завчасно повідомлений про час, дату та місце судового засідання.
Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги, представник апелянта з'явився в судове засідання і висловив свої доводи і вимоги апеляційної скарги, позивач належним чином повідомлений про час, дату і місце судового засідання, і неявка його представника не перешкоджає розгляду скарги, про що він був повідомлений ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.12.2020, з огляду на встановлений статтею 273 Господарського процесуального кодексу України строк розгляду скарги на ухвалу суду, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Як встановлено місцевим господарським судом, постановою Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №917/2094/17 скасовано постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.03.2019 та залишено в силі рішення Господарського суду Полтавської області від 10.05.2018.
Приймаючи рішення від 10.05.2018, Господарський суд Полтавської області враховував встановлений рішенням №1093 виконавчого комітету Кременчуцької міської ради затверджений відповідний тариф на транспортування теплової енергії розподільчими мережами КП "Теплоенерго", використовуючи який відповідач здійснює транспортування виробленої ним теплової енергії для постачання своїм споживачам.
Відповідач вважає нововиявленою обставиною те, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 03.10.2018 у справі № 524/9942/17, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2020, визнано протиправним та нечинним рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 10.10.2017 №1093 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання з централізованого постачання гарячої води, що надаються комунальним підприємством "Теплоенерго" м. Кременчук".
Однак, судом першої інстанції встановлено, що відповідач під час розгляду справи по суті у своїх заявах, зокрема, поясненнях суду апеляційній інстанції від 17.09.2018 (т.2 а.с.9-17), касаційній скарзі від 01.10.2018 (т.2 а.с.45-57) посилався на те, що рішенням Кременчуцького районного суду м. Кременчука від 27.08.2018 у справі №524/7891/17 визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 10.10.2017 №1093 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання з централізованого постачання гарячої води, що надаються комунальним підприємством "Теплоенерго" м. Кременчук" (т.2 а.с.19-23).
Отже, відповідач в процесі оскарження рішення суду від 10.05.2018 у справі №917/2094/17 вже посилався на незаконність рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 10.10.2017 №1093, обґрунтовуючи судовим рішенням у справі №524/7891/17.
У своїй заяві про перегляд за нововиявленими обставинами відповідач наводить аналогічні заперечення (незаконність рішення виконкому №1093) вже як нововиявлені з посиланням на інше судове рішення - у справі № 524/9942/17.
Як встановлено місцевим господарським судом, при прийнятті рішення від 10.05.2018 суд першої інстанції дійсно керувався Рішенням №1093. При цьому, рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області №1093 від 10.10.2017, яким для споживачів КП "Теплоенерго" встановлено тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води, що надаються КП "Теплоенерго", втратило чинність на підставі рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області №153 від 12.08.2018.
Скасовуючи постанову апеляційної інстанції Верховний Суд у пункті 5.2.10 постанови від 03.07.2019 у даній справі зазначив: "суд апеляційної інстанції встановив, що Рішення №1093 втратило чинність на підставі рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області №153 від 12.02.2018, яким були затверджені тарифи для позивача на новий період. Відтак на момент виникнення спору між сторонами та звернення до суду з позовом у цій справі рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області №1093 від 10.10.2017 було чинне".
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 320 Господарського процесуального кодексу України, рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно з пунктами 1, 3 частини 2 статті 320 Господарського процесуального кодексу України, підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається з заявою, на час розгляду справи та скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Таким чином, перегляд рішення за нововиявленими обставинами є спеціально встановленою процедурою і є можливим лише за умови наявності підстав для такого перегляду, встановлених Господарським процесуальним кодексом України та за умови дотримання порядку і строку подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, встановлених цим Кодексом.
Прийняття заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не означає обов'язкового скасування чи зміни рішення, що переглядається.
Результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, і встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство.
Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору.
Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто, коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).
Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.
Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Згідно з частиною 5 статті 320 Господарського процесуального кодексу України, при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
У постанові Верховного Суду від 14.11.2019 у справі №910/887/17 зазначено, що необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту).
Як встановлено місцевим господарським судом, рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 03.10.2018 у справі № 524/9942/17, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2020 визнано протиправним та нечинним рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 10.10.2017 №1093 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання з централізованого постачання гарячої води, що надаються комунальним підприємством "Теплоенерго" м. Кременчук".
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.10.2018 у справі № 524/9942/17 мотивовано, зокрема тим, що Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради не надано доказів здійснення контролю під час прийняття Рішення №1093 за дотриманням КП "Теплоенерго" Порядку доведення до відома споживачів інформації про намір здійснити зміну/коригування тарифів з обгрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад, письмового сповіщення Комунальним підприємством "Теплоенерго" про відсутність пропозицій та зауважень або вмотивованого їх відхилення, надсилання розрахунків тарифів з відповідними обгрунтуваннями виконавчому комітету.
Також не надано доказів дотримання мінімального місячного строку, встановленого для подачі фізичними та юридичними особами зауважень та пропозицій.
Дане судове рішення набрало законної сили 22.09.2020.
Поряд з цим, як вірно встановлено судом, відповідач під час розгляду справи по суті посилався на нечинність рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 10.10.2017 №1093 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання з централізованого постачання гарячої води, що надаються комунальним підприємством "Теплоенерго" м. Кременчук".
І даним доводам відповідача була надана оцінка судом.
А саме, у постанові Верховного Суду від 03.07.2019 було відхилено твердження відповідача про незаконність рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області №1093 від 10.10.2017, оскільки зазначені доводи доказово не підтверджені. Тоді як суд апеляційної інстанції встановив, що вказане рішення втратило чинність на підставі рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області № 153 від 12.02.2018, яким були затверджені тарифи для позивача на новий період. Відтак, на момент виникнення спору між сторонами та звернення до суду з позовом у цій справі рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області №1093 від 10.10.2017 було чинне.
Як зазначено вище, нововиявлена обставина - це юридичний факт, який тягне виникнення, зміну або припинення правовідносин; якби нововиявлена обставина була відома суду під час винесення судового акта, то вона обов'язково вплинула б на остаточні висновки суду; юридичний факт, який існував на момент звернення заявника до суду з позовом і під час розгляду справи судом; юридичний факт, який не міг бути відомий ані особі, яка заявила про це в подальшому, ані суду, що розглядав справу.
Поряд з цим, нова обставина, що з'явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справи, і не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі.
Про таке зазначено і в постанові Верховного Суду від 20.02.2020 у справі №815/6834/15.
Однак, у даному випадку обставини, на які посилається відповідач, є такими, що змінилися та виникли вже після ухвалення рішення від 10.05.2018 у справі №917/2094/17; а доводам відповідача щодо нечинності рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 10.10.2017 №1093 була надана відповідна правова оцінка судом під час розгляду справи по суті, і доводи відповідача про нечинність Рішення №1093 не вплинули на остаточні висновки суду щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог.
Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia, заява №52854/39); у справі "Желтяков проти України", заява № 4994/04).
Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає наявність доказу, недоступного раніше, який однак міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (пункти 27-34 рішення ЄСПЛ від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії").
Однак, згідно матеріалів справи, відповідач під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції до ухвалення рішення, яке зараз просить переглянути, не вчинив жодних дій для оскарження Рішення №1093 і не надав місцевому господарському суду належних і допустимих доказів визнання його нечинним судом.
У даному випадку судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що обставини, на які посилається відповідач, є такими, що змінилися та виникли після ухвалення рішення від 10.05.2018 у справі №917/2094/17, що виключає їх правову кваліфікацію як нововиявлених обставин.
Відтак, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви відповідача про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Полтавської області від 10.05.2018 року по справі №917/2094/17.
Поряд з цим, сторони не позбавлені права і можливості враховувати обставини зміни розміру тарифу у господарських відносинах.
З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не є підставою для скасування ухвали суду, постановленої з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду від 05.11.2020 у справі №917/2094/17 слід залишити без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 255-256, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, 276, 282-284, 320, 325 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 05.11.2020 у справі №917/2094/17 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття; порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 24.12.2020.
Головуючий суддя Л.М. Здоровко
Суддя Л.І. Бородіна
Суддя Т.Д. Геза