Постанова від 23.12.2020 по справі 913/567/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2020 р. Справа № 913/567/19(913/298/17)

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Зубченко І.В. , суддя Чернота Л.Ф.

за участю секретаря судового засідання Бірчак К.Є.

за участю представників сторін:

від позивача - адвокат Гордій Р.А., довіреність від 01.07.2020 №5

від відповідача - в.о. генерального директора Мотигіна Ю.В., наказ від 03.12.2020 №2097к-03

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державного підприємства “Енергоринок”, м.Київ (вх. №3063 Л/3) на рішення господарського суду Луганської області від 13.10.2020 р. у справі №913/567/19 (913/298/17), (суддя Яресько Б.В., повний текст рішення складено та підписано 19.10.2020)

за позовом Державного підприємства “Енергоринок”

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" про стягнення 73 549 грн 30 коп.

ВСТАНОВИЛА:

04.04.2017 Державне підприємство "Енергоринок" звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" про стягнення штрафу у розмірі 73549 грн 30 коп. за порушення умов договору №3969/02 від 28.03.2007 (т.1, а.с. 4-10).

Ухвалою від 04.04.2017 Господарський суд Луганської області порушив провадження у справі (суддя Косенко Т.В.) (т.1 а.с.2-3).

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 25.05.2017, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 04.07.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 24.10.2017, зупинено провадження у справі №913/298/17 до набрання рішенням Господарського суду Луганської області у справі №913/273/17 законної сили (т.2, а.с.52-54).

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 04 березня 2020 року суд поновив провадження у справі та передав її за підсудністю до Господарського суду Луганської області для розгляду в межах справи №913/567/19 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання», (т.2, а.с. 215-216).

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 20.03.2020 справа №913/298/17 передана для подальшого розгляду Господарським судом Луганської області тим самим складом суду, що і справа про банкрутство Товариства з обмеженою «Луганське енергетичне об'єднання” №913/567/19 (913/298/17) (суддя Яресько Б.В.) (т.3, а.с. 1).

Ухвалою господарського суду Луганської області від 24.03.2020 суд повторно розпочав розгляд справи № 913/298/17 за правилами загального позовного провадження (т.3, а.с. 2-3).

Рішенням Господарського суду Луганської області від 13.10.2020 року у справі №913/567/19 (913/298/17) в задоволенні позову Державного підприємства “Енергоринок” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Луганське енергетичне об'єднання” про стягнення штрафу 73549 грн. 30 коп. відмовлено повністю. Судові витрати по справі покладено на позивача (т.4, а.с.16-22).

Рішення суду мотивовано тим, що штраф був безпідставно нарахований за несвоєчасне здійснення розрахунків під час дії мораторію, встановленого ч. 2 ст. 2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси".

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач, Державне підприємство “Енергоринок” 06.11.2020 року звернулось до САГС з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції встановленим обставинам справи, вважає його незаконним та необгрунтованим, просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 13.10.2020 року у справі №913/567/19 (913/298/17) в повному обсязі та ухвалити нове рішення про задоволення позову (т.4, а.с. 42-50).

Так, зокрема, апелянт зазначає, що відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для звільнення відповідача від відповідальності, передбаченої п.6.3.2 Договору, помилково виходячи з того, що на правовідносини, які виникли між сторонами у даній справі, поширюється дія мораторію, встановленого частиною 2 статті 2 Закону України № 85-VIII «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси».

Скаржник стверджує, що видом діяльності ТОВ «ЛЕО» є розподілення електроенергії, передача електричної енергії, торгівля електроенергією.

У свою чергу, ДП «Енергоринок» є підприємством, предметом діяльності якого, зокрема, визначено купівля електричної енергії у виробників, потужність чи обсяг відпуску яких більші ніж граничні показники (крім електричної енергії, виробленої на теплоелектростанціях, що входять до складу енергопостачальників, для споживання на території здійснення ліцензованої діяльності), а також у суб'єктів підприємницької діяльності, які є власниками електричної енергії, виробленої з давальницької сировини; купівля в учасників оптового ринку електричної енергії електроенергії, отриманої ними за угодами на її імпорт; оптове постачання електричної енергії.

Виходячи з умов укладеного між сторонами Договору, поряд із загальними нормами законодавства, Договір укладено між ДП «Енергоринок» та ТОВ «ЛЕО», як учасниками (членами) оптового ринку електричної енергії України.

Отже, скаржник стверджує, що за видом господарської діяльності та результатом її здійснення ТОВ «ЛЕО» є енергопостачальною компанією.

Таким чином, частиною 2 статті 2 Закону №85-VIII, саме ТОВ «ЛЕО» (як енергопостачальній компанії) встановлено мораторій на нарахування пені та інших штрафних санкцій підприємствам, які надають житлово-комунальні послуги в районі проведення АТО та які звільняються від відповідальності (штрафних санкцій) перед ТОВ «ЛЕО» у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси.

На думку апелянта, спірні правовідносини у даній справі ні за суб'єктним складом, ні за об'єктом не збігаються із правовідносинами, які регулюються Законом №85-VIII.

Отже, відповідач не є суб'єктом у розумінні приведених приписів чинного законодавства України, якому обмежено відповідальність.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про те, що на правовідносини, які виникли між сторонами у даній справі поширюється дія мораторію, встановленого ч.2 ст. 2 Закону №85VIII не відповідають встановленим обставинам справи та правовому регулюванню діяльності сторін.

12.11.2020 року протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи №913/567/19 (913/298/17) визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Зубченко І.В., суддя Чернота Л.Ф. (т.4, а.с. 63).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.11.2020р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП «Енергоринок» на рішення господарського суду Луганської області від 13.10.2020р. у справі №913/567/19 та встановлено строк відповідачу до 30.11.2020 включно, для подання відзиву на апеляційну скаргу (т.4, а.с. 64-65).

30.11.2020 на електрону адресу суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (підписаний ЕЦП), в якому останній просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду Луганської області від 13.10.2020 у даній справі без змін (т.4, а.с. 69-72).

Відзив судом розглянутий, прийнятий до уваги та залучений до матеріалів справи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.12.2020 справу №913/567/19 (913/298/17) призначено до розгляду на 23.12.2020 о 10.00 год. (т.4, а.с. 155-156).

09.12.2020 на електрону адресу Східного апеляційного господарського суду надійшло клопотання відповідача (підписано ЕЦП) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (т.4, а.с. 214-217).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.12.2020 задоволено клопотання відповідача ТОВ «ЛЕО» про забезпечення участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції 23.12.2020 о 10.00 год. (т.4, а.с. 222-224).

17.12.2020 на електрону адресу Східного апеляційного господарського суду надійшло клопотання (підписано ЕЦП) представника позивача, адвоката Гордія Р.А. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (т.4, а.с. 225-228).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.12.2020 задоволено клопотання представника позивача, адвоката Гордія Р.А. про забезпечення участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції 23.12.2020 о 10.00 год. (т.4, а.с. 232-234).

21.12.2020 від позивача, ДП «Енергоринок» надійшли заперечення на відзив ТОв «ЛЕО» від 30.11.2020 №01-19/2/443, зміст яких був оголошений представником позивача у судовому засіданні (т.4, а.с. 235-239).

Апелянт у судовому засіданні в режимі відеоконференції, підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив суд її задовольнити у повному обсязі, рішення суду першої інстанції скасувати, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач у судовому засіданні в режимі відеоконференції щодо доводів апеляційної скарги заперечував, просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення господарського суду Луганської області від 13.10.2020 у даній справі без змін.

Відповідно до вимог ст. ст. 222, 223 ГПК України судом під час розгляду даної справи було здійснено повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу та складено протокол судового засідання.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

28.03.2007 між позивачем, Державним підприємством “Енергоринок” та відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю “Луганське енергетичне об'єднання” був укладений договір № 3969/02, відповідно до п. 2.1. якого позивач зобов'язався продавати, а відповідач купувати електроенергію та здійснювати її оплату відповідно до умов договору (т.1, а.с. 16-22).

23.01.2009 сторонами була підписана додаткова угода № 5289/01, якою договір був доповнений п. 4.15.1 (т.1, а.с. 32).

31.12.2014 сторонами була підписана додаткова угода № 11057/03 до зазначеного договору, якою була додана поштова адреса відповідача (т.1, а.с. 23).

Відповідно до п. 4.1. договору відповідач надає до позивача повідомлення про замовлене добове (по годинах) та місячне (по годинах) споживання електроенергії, повідомлення на замовлений місячний обсяг купівлі електроенергії з ОРЕ, по всіх постачальниках електроенергії на території ліцензованої діяльності відповідача.

Згідно п. 4.1.1. договору відповідач зобов'язаний повідомляти про розміри оплати по декадах або етапах.

Відповідно до п. 6.2. договору перерахування коштів відповідача за куплену у позивача електричну енергію здійснюється кожного банківського дня розрахункового місяця з урахуванням умов п. 6.3. договору і зараховується сторонами як оплата за електричну енергію, куплену відповідачем у позивача у цьому місяці з урахуванням п.п. 6.4. та 6.5 договору та окремих рішень КМУ.

Згідно п. 6.3. договору 11-го, 21-го та останнього числа розрахункового місяця позивач перевіряє суму, що надійшла на поточний рахунок із спеціальним режимом використання позивача, як оплата відповідачем електричної енергії, купленої за першу, другу, та третю декаду місяця відповідно.

В п.п. 6.3.1-6.3.2 сторони встановили, що в разі, якщо сума оплати, здійсненої відповідачем за відповідну декаду, менша за визначену відповідно до п. 6.3. суму оплати з врахуванням переплати за попередню декаду розрахункового місяця, позивач надсилає відповідачу факсимільним зв'язком попередження про неповну декадну оплату електроенергії, купленої у позивача. Відповідач зобов'язується здійснити перерахування недостатньої суми з поточного рахунку відповідача на поточний рахунок із спеціальним режимом використання позивача впродовж двох банківських днів після закінчення відповідної декади вказавши при цьому в призначенні платежу декаду, за яку здійснюється доплата.

У випадку нездійснення відповідачем доплати згідно п. 6.3.1 цього договору, позивач через 3 банківських дні після закінчення відповідної декади має право виставити відповідачу вимогу про сплату штрафу у розмірі 0,03% від недоплаченої суми. Штраф повинен бути сплачений у термін не більший від 3-х банківських днів з моменту отримання відповідачем письмового повідомлення від позивача. Зазначений пункт договору застосовується тільки у випадку, якщо відповідач порушив терміни подекадної оплати більше 3-х разів за останні 365 днів, що передують даті останнього порушення відповідачем умов п. 6.3.1.

Відповідно до п. 6.4. остаточний розрахунок за куплену відповідачем в позивача електроенергію в розрахунковому місяці здійснюється відповідачем до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, з поточних або інших (крім поточного із спеціальним режимом використання) рахунків відповідача, у цьому випадку відповідач зобов'язаний обов'язково вказати призначення платежу.

Позивачем надані звіти про надходження коштів від відповідача подекадно та помісячно з 01.09.2016 по 31.12.2016 та довідки про стан виконання відповідачем умов п. 6.3. договору щодо подекадної оплати купованої енергії за той же період (т.1, а.с. 33-56).

Згідно зазначених доказів відповідачем за період 01.09.2016 - 31.12.2016 були порушені строки подекадної оплати купованої електроенергії.

Позивачем направлялись на адресу відповідача відповідні листи-попередження про необхідність погашення заборгованості, що утворилося внаслідок неповних подекадних розрахунків за куповану електроенергію (т.1, а.с. 57-67).

Позивачем надана довідка про подекадні розрахунки за замовлену електроенергію відповідачем за останні 365 днів, що передують 01.09.2016, що підтверджує порушення відповідачем умов п. 3.6.1 договору (т.1, а.с. 68).

Позивачем на адресу відповідача були направлені претензії з вимогою оплатити штрафи за порушення строку подекадної оплати, а саме:

1,2 декада вересня 2016 р. - 3445 грн. 87 коп. (т.1, а.с. 69-71);

1,2,3 декада жовтня 2016 р. - 20463 грн. 92 коп. (т.1, а.с. 72-74);

1,2,3 декада листопада 2016 р. - 28131 грн. 41 коп. (т.1, а.с. 75-77);

1,2,3 декада грудня 2016 р. - 21508 грн. 10 коп. (т.1, а.с. 78-80);

Загальна сума штрафу 73 549 грн. 30 коп.

Зазначені претензії залишені відповідачем без задоволення.

Позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом, в якому просив суд стягнути з відповідача на свою користь штраф у сумі 73549 грн. 30 коп. за порушення строку подекадних розрахунків відповідно до п.п. 3.6.1, 3.6.2 договору.

Також, господарським судом зазначено, що позивач у судовому засіданні вказав, зокрема, що факт існування прострочення оплати відповідачем електричної енергії за договором № 3969/02, що також підтверджується постановою Верховного Суду від 15.08.2019 по справі № 913/273/17 за позовом ДП “Енергоринок” до ТОВ “Луганське енергетичне об'єднання” про стягнення заборгованості за договором № 3969/02 за жовтень - грудень 2016, в якій встановлено, що за спожиту в жовтні 2016 електричну енергію відповідач повністю розрахувався лише в січні 2017, за спожиту в листопаді 2016 - в березні 2017.

Заслухавши позивача та відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Господарським судом встановлено, що відповідачем були порушені умови договору № 3969/02 від 28.03.2007 щодо своєчасної оплати придбаної електричної енергії у період з вересня 2016 по грудень 2016, зокрема і щодо своєчасної подекадної оплати відповідно до п. 6.3.1 договору.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 6.3.2 договору сторони передбачили сплату відповідачем штрафу в розмірі 0,03% від несплаченої суми за прострочення подекадної оплати за придбану електричну енергію.

Звертаючись з даним позовом позивач просив стягнути з відповідача штраф у сумі 73549 грн. 30 коп. за порушення строку подекадних розрахунків за період 01.09.2016 по 31.12.2016, нарахованих на підставі п.6.3.2 договору № 3969/02.

Закон України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" від 13.01.2015 №85-VIII набрав чинності 07.02.2015.

Метою цього Закону є встановлення додаткових гарантій щодо захисту житлових та майнових прав громадян, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та громадян, які тимчасово переселені в інші населені пункти України з територій, на яких проводиться антитерористична операція (ст. 1 цього Закону ).

Згідно ст. 2 зазначеного вище Закону передбачено, мораторій на час, визначений у статті 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що від нарахування та стягнення штрафних санкцій звільняються виконавці/виробники житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення АТО та за умови несвоєчасного розрахунку з ними за спожиті енергетичні ресурси населенням.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено господарським судом, основним видом діяльності згідно Статуту та виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців основним видом діяльності ДП "Енергоринок" є торгівля електроенергією.

Згідно Статуту та виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності відповідача - ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" є передача електроенергії; розподілення електроенергії, торгівля електроенергією.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у редакції, чинній на момент прийняття Закону) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

За п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів.

Таким чином, господарський суд дійшов правомірного висновку, що відповідач є виконавцем/виробником житлово-комунальних послуг та здійснює свою господарську діяльність на території Луганської області, що входить до "Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція", затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р.

За таких обставин, суд першої інстанції встановивши, що позивач є енергопостачальною організацією, а відповідач є виконавцем/виробником житлово-комунальних послуг на території, де проводилася в спірний період часу антитерористична операція, дійшов вірного висновку про поширення на спірні правовідносини, пов'язані із стягненням штрафу, мораторію, встановленого ч. 2 ст. 2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" .

Отже, нарахування штрафу за несвоєчасне здійснення розрахунків за договором № 3969/02 не має здійснюватися з 07.02.2015, а саме, від дати набрання чинності Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси".

Аналогічний правовий висновок (у справі між тими самими сторонами) міститься в постанові Верховного Суду від 15.08.2019 по справі № 913/273/17, який в силу положень ч. 4 ст. 236 ГПК України враховується при виборі щодо застосування норм права у спірних правовідносинах.

Предметом позову по цій справі є стягнення штрафу за несвоєчасне здійснення відповідачем подекадних платежів за вересень-грудень 2016 відповідно до п. 6.3.2 договору № 3969/02.

Таким чином, щодо стягнення заявленого позивачем штрафу, суд посилаючись на вимоги ч. 2 ст. 2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси", який набрав чинності 07.02.2015, дійшов правильного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог про стягнення штрафу.

Наведені в апеляційній скарзі доводи, стосовно правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі щодо не поширення дії мораторію, встановленого ч.2 ст. 2 Закону №85-VIII, не спростовують висновків господарського суду, оскільки вони не підтверджується матеріалами справи та грунтуються на неправильному тлумаченні скаржником вимог законодавства.

Враховуючи викладене, Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення господарського суду Луганської області від 13.10.2020 року у справі №913/567/19 (913/298/17) ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому повинно бути залишено без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 269, 273, 275, 276, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Енергоринок", м. Київ на рішення господарського суду Луганської області від 13.10.2020 у справі №913/567/19 (913/298/17) залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 13.10.2020 року у справі №913/567/19 (913/298/17) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів через Східний апеляційний господарський суд з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 24.12.2020р.

Головуючий суддя О.О. Радіонова

Суддя І.В. Зубченко

Суддя Л.Ф. Чернота