вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"09" грудня 2020 р. Справа№ 910/13876/16
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Копитової О.С.
суддів: Грека Б.М.
Сотнікова С.В.
за участю секретаря судового засідання: Гуньки О.В.
у присутності представників сторін згідно протоколу судового засідання
від 09.12.2020 року
розглянувши апеляційну скаргу апеляційної скарги Державного підприємства "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України"
на ухвалу господарського суду міста Києва від 09.09.2020 року
у справі №910/13876/16 (суддя Гумега О.В.)
за позовом Компанії Novartis AG/Новартіс АГ
до 1)товариства з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична компанія "Здоров'я", 2)Міністерства охорони здоров'я України, 3)Державного підприємства "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - 1 товариства з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична компанія "Здоров'я"
про припинення порушень прав та визнання недійсними посвідчень на лікарські засоби
Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.09.2020 року у справі №910/13876/16 заяву Компанії Novartis AG/Новартіс АГ (надалі по тексту позивач) про забезпечення позову №200907/12155 від 07.09.2020 року задоволено. Вжито заходи забезпечення позову, а саме: заборонено Державному підприємству "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України" (03057, м. Київ, вул. Антона Цедіка, 14; ідентифікаційний код 20015794) (надалі по тексту ДП "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України", Центр, скаржник, відповідач 3) вносити будь-які зміни до реєстраційних матеріалів лікарського засобу "ЕКЗО-ДЕРМ" ("ЕКЗО-ДЕРМ" у формі розчину, 10 мг/мл по 8 мл або 15 мл у флаконі, забезпеченому спрей-насосом, насадкою-розпилювачем та захисним ковпачком; по 1 флакону у коробці з картону, "ЕКЗО-ДЕРМ" у формі спрею нашкірного, розчину, 10 мг/мл по 8 мл або 15 мл у флаконі, забезпеченому спрей-насосом, насадкою-розпилювачем та захисним ковпачком; по 1 флакону у коробці з картону та "ЕКЗО-ДЕРМ" у формі крему, 10 мг/г; по 15 г. у тубі; по 1 тубі у коробці, маркованих позначеннями "ЕКЗО-ДЕРМ" та "ЕKZO-DERM"), в тому числі і такі, що мають наслідком зміну назви лікарського засобу, зміну заявника або виробника, їх найменування тощо.
Не погоджуючись з винесеною ухвалу суду, Центр звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд прийняти до розгляду апеляційну скаргу, відкрити апеляційне провадження та скасувати оскаржувану ухвалу суду. Також в апеляційній скарзі скаржник просить поновити строк на апеляційне оскарження.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, що при прийнятті оскаржуваної ухвали місцевим господарським судом не було з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.Отже, скаржник вважає, що оскаржувана ухвала є незаконною та підлягає скасуванню.
Також скаржник зазначає, що Центр лише здійснює експертизу наданих заявником матеріалів та надає відповідні обґрунтовані рекомендації Міністерству охорони здоров'я України (надалі по тексту МОЗ України, відповідач 2). Таким чином, задоволення оскаржуваною ухвалою заяви позивача про вжиття заходів для забезпечення позову не відповідає як суті забезпечувальних заходів, так і їх меті та є втручанням суду до дискреційних повноважень Центру .
Скаржник зазначає, що на відміну від актів самого МОЗ України, висновки Центру не носять для учасників правовідносин обов'язкового характеру, а є лише передумовою для прийняття відповідного рішення МОЗ України щодо реєстрації чи не реєстрації лікарського засобу. Тому надання цих висновків ні в якому разі не може мати наслідком порушення прав учасників правовідносин, і ускладнити виконання рішення у разі задоволення позову, оскільки тільки рішення МОЗ України, яке ґрунтується на цих висновках, створює для осіб певні права та обов'язки.
Таким чином, на думку скаржника, суд першої інстанції, задовольнивши заяву Компанії Novartis AG/Новартіс АГ про забезпечення позову, фактично, істотно обмежив господарську діяльність Центру, а тому ухвала господарського суду міста Києва від 09.09.2020 року підлягає скасуванню.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.10.2020 року апеляційну скаргу ДП "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України" у справі №910/13876/16 передано колегії суддів у складі головуючого судді: Копитової О.С., суддів: Остапенка О.М., Отрюха Б.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2020 року клопотання ДП "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України" про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали господарського суду міста Києва від 09.09.2020 року у справі №910/13876/16 задоволено; поновлено ДП "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України" строк на подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду міста Києва від 09.09.2020 року у справі №910/13876/16; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України" та призначено до розгляду на 11.11.2020 року.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2020 року, у зв'язку з перебуванням суддів Остапенка О.М. та Отрюха Б.В., які не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.11.2020 року, для розгляду справи сформовано колегію у складі головуючого судді: Копитової О.С. суддів: Грека Б.М., Сотнікова С.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2020 року вищевказаною колегією судлів прийнято до свого провадження апеляційну скаргу ДП "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України" на ухвалу господарського суду міста Києва від 09.09.2020 року у справі №910/13876/16 та призначено до розгляду на 02.12.2020 року.
02.12.2020 року до початку судового засідання через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник просить оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу ДП "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України" - без задоволення.
У поданому відзиві представник позивача зазначає, що не погоджується із аргументами апеляційної скарги ДП "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України" та вважає, що господарським судом правильно застосовано норми матеріального права та не було порушено норми процесуального права.
Представник зазначає, що Порядок проведення експертизи реєстраційних матеріалів на лікарські засоби, що подаються на державну реєстрацію (перереєстрацію), а також експертизи матеріалів про внесення змін до реєстраційних матеріалів протягом дії реєстраційного посвідчення регулюється однойменним Порядком, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 26.08.2005 року №426.
Відповідно до норм Порядку від 26.08.2005 року №426, відповідач 1 може вчинити дії щодо зміни своєї назви, адреси, заміни виробника, заявника оскаржуваних лікарських засобів на іншу юридичну особу. При цьому, саме Центр (за результатами експертизи) складає висновки щодо внесення змін до матеріалів реєстраційного досьє або змін, що потребують нової реєстрації лікарського засобу на підставі яких МОЗ України затверджує відповідні зміни. А відтак, саме від висновків Центру щодо внесення змін до матеріалів реєстраційного досьє залежить внесення змін до реєстраційних матеріалів лікарських засобів «ЕКЗО-ДЕРМ».
Отже, на думку представника позивача, вищезазначене може призвести до зміни предмету позову і залучення до розгляду справи інших осіб. А відтак, розгляд судової справи може істотно затягнутися і Компанія Novartis AG/Новартіс АГ буде позбавлена оперативного та вчасного захисту належних йому прав інтелектуальної власності.
Крім того, представник зазначає, що оскаржувана ухвала суду жодним чином не забороняє скаржнику здійснювати експертизу реєстраційних матеріалів. Наявні обставини свідчать про те, що вжиті заходи до забезпечення позову не є втручанням в дискреційні повноваження ДП "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України", а спрямовані саме на зупинення ймовірного порушення прав позивача на відповідний об'єкт інтелектуальної власності, за захистом яких він і звернувся до суду.
Тому представник вважає, що оскаржувана ухвала є всебічно обґрунтованою та такою, що прийнята з повним дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2020 року розгляд справи №910/13876/16 відкладено на 09.12.2020 року.
09.12.2020 року до початку судового засідання через відділ документообігу суду від скаржника надійшли додаткові пояснення. В поданих поясненнях скаржником додатково наголошено на тому, що Центр лише здійснює експертизу наданих заявником матеріалів та надає відповідні обґрунтовані рекомендації МОЗ України щодо можливості внесення змін до до реєстраційних матеріалів. Тобто, на відміну від актів самого МОЗ України, висновки Центру не носять для учасників правовідносин обов'язкового характеру, а лише є передумовою для прийняття відповідного рішення МОЗ України.
Тому надання цих висновків ні в якому разі не може мати наслідків порушення прав учасників правовідносин, і ускладнити виконання рішення у разі задоволення позову, оскільки тільки рішення МОЗ України, яке ґрунтується на цих висновках, створює для осіб певні права та обов'язки.
В судове засідання 09.12.2020 року з'явилися представник скаржника та представник позивача та надали усні пояснення по справі.
Представники інших учасників провадження у справі в судове засідання не з'явились, причини неявки суду не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. В зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе прийняти постанову без участі їх представників.
09.12.2020 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.
Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Як убачається з матеріалів справи Компанія Novartis AG/Новартіс АГ звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична компанія "Здоров'я" (ТОВ "Фармацевтична компанія "Здоров'я", відповідач 1, Товариство), МОЗ України, ДП "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України" з позовом про зобов'язання припинити використання знаків для товарів і послуг належних позивачу; визнання недійсними висновків про рекомендацію до реєстрації лікарських засобів; визнання недійсними наказів "Про державну реєстрацію (перереєстрацію) лікарських засобів та внесення змін до реєстраційних матеріалів"; визнання недійсними реєстраційних посвідчень на лікарський засіб; зобов'язання вилучити з цивільного обігу лікарські засоби.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.08.2016 року порушено провадження у справі №910/13876/16.
Провадження у справі №910/13876/16 неодноразово зупинялось у зв'язку з призначенням судом експертизи.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.05.2020 року поновлено провадження у справі №910/13876/16 та призначено судове засідання у справі.
08.09.2020 року представником позивача подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просив суд заборонити ДП "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України" вносити будь-які зміни до реєстраційних матеріалів лікарського засобу "ЕКЗО ДЕРМ" в тому числі і такі, що мають наслідком зміну назви лікарського засобу, зміну заявника або виробника, їх найменування, тощо.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.09.2020 року заяву Компанії Novartis AG/Новартіс АГ про забезпечення позову задоволено. Вжито заходи забезпечення позову, а саме: - заборонено ДП "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України" вносити будь-які зміни до реєстраційних матеріалів лікарського засобу "ЕКЗО-ДЕРМ" ("ЕКЗО-ДЕРМ" у формі розчину, 10 мг/мл по 8 мл або 15 мл у флаконі, забезпеченому спрей-насосом, насадкою-розпилювачем та захисним ковпачком; по 1 флакону у коробці з картону, "ЕКЗО-ДЕРМ" у формі спрею нашкірного, розчину, 10 мг/мл по 8 мл або 15 мл у флаконі, забезпеченому спрей-насосом, насадкою-розпилювачем та захисним ковпачком; по 1 флакону у коробці з картону та "ЕКЗО-ДЕРМ" у формі крему, 10 мг/г; по 15 г. у тубі; по 1 тубі у коробці, маркованих позначеннями "ЕКЗО-ДЕРМ" та "ЕKZO-DERM"), в тому числі і такі, що мають наслідком зміну назви лікарського засобу, зміну заявника або виробника, їх найменування тощо.
Суд першої інстанції, повністю задовольняючи заяву позивача, зазначив, що позивач належними доказами обґрунтував причини звернення із заявою про забезпечення позову, заходи до забезпечення позову, заявлені у заяві, відповідають позовним вимогам, на забезпечення яких позивач просить вжити ці заходи. При цьому, судом вказано, що співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та наслідків заборони відповідачам вчиняти певні дії. Наголосивши на ймовірності ускладнення чи унеможливлення ефективного виконання рішення суду у разі задоволення позову та невжиття відповідного заходу забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення заяви про забезпечення позову.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення заяви забезпечення позову та зазначає наступне.
Відповідно до ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 ст. 137 ГПК України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частинами 1-2 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Як убачається з матеріалів справи, а саме заяви про забезпечення позову, позивач вказував на те, що у випадку відмови у застосуванні заходу забезпечення позову, виконання рішення суду у даній справі буде не можливим, оскільки за умови зміни «реєстраційних даних» спірних лікарських засобів фактично зникне предмет спору у даній справі.
Колегія суддів погоджується з таким твердженням позивача та вважає, що за умови зміни «реєстраційних даних» спірних лікарських засобів, виконання рішення суду у даній справі буде значно ускладнено. Однак, при цьому зазначає, що задовольняючи заяву позивача про застосування заходів забезпечення позову та як наслідок введення певних обмежень в діяльності державного органу слід встановити чи наділений державний орган відповідною компетенцією та чи вповноважений він вчиняти ти дії, на забороні яких наполягає позивач, чи вчиняє він їх та у який спосіб.
Господарський суд міста Києва, приймаючи ухвалу про забезпечення позову, заборонив Центру вносити будь-які зміни до реєстраційних матеріалів лікарського засобу "ЕКЗО-ДЕРМ" в тому числі і такі, що мають наслідком зміну назви лікарського засобу, зміну заявника або виробника, їх найменування тощо.
В даному випадку слід звернути увагу на наступні обставини. Процедура проведення експертизи матеріалів на лікарські засоби та процедура здійснення державної реєстрації (перереєстрації) лікарських засобів, регулюється Порядком поведення експертизи матеріалів на лікарські засоби, що подаються на державну реєстрацію (перереєстрацію), а також експетиризи матеріалів про внесення змін до реєстраційних матеріалів протягом дії реєстраційного посвідчення, затвердженим наказом МОЗ України від 26.08.20005 року № 426 (надалі Порядок № 426) та Порядком державної реєстрації (перереєстрації) лікарських засобів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2005 року № 376 (надалі по тексту Порядок № 376).
Відповідно до п.п. 8 п. 1 розділу ІІ Порядку 426 визначено, що висновок Центру щодо ефективності, безпеки та якості лікарського засобу - це узагальнений результат експертизи матеріалів реєстраційного досьє на лікарський засіб з наданням рекомендацій щодо його державної реєстрації, в тому числі підтвердження відповідності звітів про доклінічні дослідження та звітів про клінічні випробування, наданих заявником, матеріалам реєстраційного досьє з наданням рекомендацій щодо їх опублікування на офіційному сайті МОЗ України та/або рекомендацій щодо державної перереєстрації лікарського засобу, та/або внесення змін до матеріалів реєстраційного досьє на лікарський засіб протягом дії реєстраційного посвідчення чи його нової реєстрації або щодо відмови в реєстрації, перереєстрації, внесенні змін до матеріалів реєстраційного досьє на лікарський засіб протягом дії реєстраційного посвідчення.
Відповідно до п. 17 розділу VI Порядку 426, за результатами експертизи Центр складає висновки щодо внесення змін до матеріалів реєстраційного досьє або змін, що потребують нової реєстрації лікарського засобу.
Результати проведення експертиз розглядаються під час засідань відповідного дорадчого органу Центру за участю експертів та співробітників відповідних підрозділів Центру. За результатами таких засідань надаються рекомендації щодо складання Центром для МОЗ України висновків про можливість внесення змін до реєстраційних матеріалів.
Абзацом 3 п. 7 Порядку 376 передбачено, що експертиза пропозицій щодо внесення змін до реєстраційних матеріалів проводиться на підставі листа-направлення МОЗ України після оплати її вартості, встановленої договором між заявником та Центром, який надає рекомендації щодо внесення змін до реєстраційних матеріалів або нової реєстрації лікарського засобу у порядку, визначеному МОЗ України.
Абзацом 2 та 4 п.п. 2.2. п. 2 розділу VI Порядку 426 встановлено, що зміни затверджуються відповідним наказом МОЗ України.
Зі змісту приписів ст. 9 Закону України «Про лікарські засоби», Порядку 426 та Порядку 376, вбачається, що до повноважень скаржника належить проведення експертизи реєстраційних матеріалів, за результатами якої складаються вмотивовані висновки про можливість внесення змін до реєстраційних матеріалів.
Тобто, на відміну від актів самого МОЗ України, висновки Центру не носять для учасників правовідносин обов'язкового характеру, а лише є передумовою для прийняття відповідного рішення МОЗ України.
Таким чином, Центр лише здійснює експертизу наданих заявником матеріалів та надає відповідні обґрунтовані рекомендації МОЗ України.
Враховуючи вищезазначене, а також приписи розділу VI Порядку 426, колегія суддів зазначає, що Центр не наділений повноваженнями щодо внесення змін до реєстраційних матеріалів на лікарський засіб. Функція Центру полягає, зокрема, у проведенні експертизи матеріалів про внесення змін до матеріалів реєстраційного досьє на лікарський засіб, за результатами якого саме МОЗ України, а не Центр, приймає відповідне рішення.
Таким чином до компетенції апелянта не входить вчинення дій на забороні вчинення яких (саме стосовно апелянта) просить позивач в заяві про забезпечення позову. Вимог на вжиття відповідних заходів стосовно відповідача 2 позивачем не заявлялось.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
За таких обставин, апеляційна скарга ДП "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України" підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду міста Києва від 09.09.2020 року у справі № 910/13876/16 - скасуванню, як така, що прийнята при неповному з'ясуванні обставин справи.
Керуючись ст. ст. 255, 269, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд-
1.Апеляційну скаргу Державного підприємства "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України" на ухвалу господарського суду міста Києва від 09.09.2020 року у справі №910/13876/16 задовольнити.
2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 09.09.2020 року у справі №910/13876/16 - скасувати.
3.У задоволенні заяви Компанії Novartis AG/Новартіс АГ про вжиття заходів до забезпечення позову відмовити.
4. Копію постанови суду надіслати сторонам у справі.
5. Матеріали оскарження ухвали господарського суду міста Києва від 09.09.2020 року по справі №910/13876/16 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядки та строки встановлені ст. ст. 286 -291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 23.12.2020 року
Головуючий суддя О.С. Копитова
Судді Б.М. Грек
С.В. Сотніков