вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"22" грудня 2020 р. Справа№ 910/17136/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Буравльова С.І.
суддів: Пашкіної С.А.
Владимиренко С.В.
секретар Ковальчук Р.Ю.
за участю
представників: позивача - Єфименко Н.О.
відповідача - не з'явились
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аванта Транс"
на ухвалу Господарського суду м. Києва від 10.11.2020 р.
у справі № 910/17136/20 (суддя - Лиськов М.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аванта Транс"
до Київського Міжрегіонального управління Укртрансбезпеки
про визнання протиправним та скасування розрахунку плати за проїзд, визнання протиправним та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу
У листопаді 2019 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Аванта Транс" звернулося з позовом до Київського Міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправним та скасування розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 045146 від 10.09.2020 р. на суму 72,09 євро, складений Київським Міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.11.2020 р. у справі № 910/17136/20 відмовлено у відкритті провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 175 ГПК України.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Аванта Транс" подало апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та передати справу на розгляд до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач посилається на те, що спір у даній справі підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, а пов'язаний з вирішенням питання щодо стягнення коштів.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2020 р. апеляційну скаргу у справі № 910/17136/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Пашкіна С.А., Владимиренко С.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2020 р. справу № 910/17136/20 було призначено до розгляду на 22.12.2020 р.
У судове засідання 22.12.2020 р. представник відповідача не з'явився, хоча був повідомлений належним чином про дату, час і місце розгляду скарги, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення. Також представник відповідача подав клопотання про розгляд справи за наявними матеріалами справи.
Колегія суддів зазначає, що неявка у судове засідання вказаного представника не перешкоджає розгляду апеляційної скарги. Подальше відкладення може призвести до безпідставного затягування розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об'єктивного розгляду.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Аванта Транс» звернулося із позовною заявою до Київського Міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, в якій просило визнати протиправним та скасувати розрахунок плати за проїзд, визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на незаконність застосування адміністративно-господарського штрафу у відношенні Товариства з обмеженою відповідальністю "Аванта Транс", внаслідок чого постанова про застосування такого штрафу підлягає скасуванню.
Вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Аванта Транс» здійснює діяльність за основним видом діяльності 49.41 «Вантажний автомобільний транспорт».
Вантаж перевозився на підставі товарно-транспортної накладної від 10.09.2020 р. № 780255, відповідно до якої маса брутто становила 41640 тон, тара 15180 тон, маса нетто 26460 тон.
За результатами здійснення габаритно-вагового контролю зазначеного вантажного автомобіля складено відповідну довідку про результати габаритно-вагового контролю.
Також, за результатами проведення габаритно-вагового контролю Київським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки складено акт № 045146 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 10.09.2020 р.
Однак довідка та акт містять різні дані та показники щодо осьового навантаження, але підтверджують те, що загальна маса автомобіля не перевищувала нормативно допустиму.
На підставі вказаних довідки та акту Київським Міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки складено розрахунок № 045146 від 10.09.2020 р. плати за проїзд великовагових та (або) вели габаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, згідно із товарно-транспортною накладною № 789255 від 10.09.2020 р., яким нараховано до сплати 72,09 євро.
Також, за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, Київським Міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки було прийнято постанову № 220444 про застосування штрафу у розмірі 1700,00 грн.
Відмовляючи у відкритті провадження, місцевий суд дійшов висновку про те, що позовна заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, оскільки оскарження постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, прийнята Київським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки в порядку здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про автомобільний транспорт, належить до категорії спорів осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, у тому числі індивідуальних актів, тобто до юрисдикції адміністративних судів.
Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
За змістом п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
У відповідності до з п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом.
Отже термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні брати за основу суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Відповідно до абз. 4 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 р. № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено Укртрансбезпеку, шляхом реорганізації (злиття) Державної інспекції з безпеки на морському та річковому транспорті та Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті (далі - Укртрансінспекція).
Згідно з п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 р. № 103, Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
У відповідності до п. 5 вказаного Положення Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює: габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
З наведеного вбачається, що відповідач виконує функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та нараховує відповідну плату за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу.
Отже, положеннями чинного законодавства визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, повноваження Укртрансбезпеки щодо плати за проїзд великовагових транспортних засобів обмежуються лише нарахуванням такої плати.
При цьому за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.
Відповідно до ч. 5 ст. 21 КАС України адміністративні суди можуть розглядати вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватися шкоди, завданої лише суб'єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. В іншому випадку спірні відносини з приводу відшкодування шкоди (стягнення збитків, у тому числі й на користь держави) мають приватноправовий характер та, як наслідок, не можуть бути предметом справи, віднесеної до адміністративної юрисдикції.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 р. у справі № 803/3/18.
Аналіз зазначених вище правових норм та суб'єктний склад сторін, який відповідає статті 4 ГПК України, свідчить про те, що спір про визнання протиправним та скасування розрахунку плати за проїзд, визнання протиправним та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, а пов'язаний з вирішенням питання щодо стягнення коштів.
Висновок про те, що вказана категорія спорів не належить до юрисдикції адміністративних судів також викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06.06.2018 р. у справі № 820/1203/17.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За змістом ч. 3 ст. 271 ГПК України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвали про відмову у відкритті провадження у справі, остання передається на розгляд суду першої інстанції.
З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Аванта Транс" підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду м. Києва від 10.11.2020 р. у справі № 910/17136/20 - скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом апеляційної скарги, повинен здійснюватися судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аванта Транс" задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду м. Києва від 10.11.2020 р. у справі № 910/17136/20 скасувати.
3. Справу № 910/17136/20 передати до Господарського суду м. Києва для продовження розгляду.
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.
Повний текст постанови складено 24.12.2020 р.
Головуючий суддя С.І. Буравльов
Судді С.А. Пашкіна
С.В. Владимиренко