вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"24" грудня 2020 р. Справа№ 910/7675/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Поляк О.І.
суддів: Калатай Н.Ф.
Дідиченко М.А.
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа - Банк» на рішення господарського суду м. Києва від 06.08.2020 у справі №910/7675/20 (суддя - Пінчук В.І.)
за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва»
до Акціонерного товариства «Альфа - Банк»
про стягнення 13090,48 грн
Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Альфа - Банк» про стягнення 13090,48 грн заборгованості, посилаючись на неоплату відповідачем житлово-комунальних послуг за період з серпня 2018 по квітень 2020.
Рішенням господарського суду міста Києва від 06.08.2020 у справі №910/7675/20 позов задоволено. Стягнуто з Акціонерного товариства «Альфа - Банк» на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» 13090,48 грн боргу, 2102,00 грн судового збору.
Мотивуючи ухвалене рішення, місцевий господарський суд посилався на приписи ст. 193 ГК України, ст. ст. 525, 526, 599, 610 ЦК України та виходив з того, що споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, АТ «Альфа - Банк» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просило його скасувати та прийняти нове рішення про відмову у позові повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт зазначає, що між сторонами у справі договір про надання житлово-комунальних послуг не укладався, а відтак в силу ст. ст. 73, 74, 78, 79 ГПК України позивач повинен довести факт надання відповідачу спірних послуг з утримання будинку та прибудинкової території. Разом з тим, матеріали справи не містять актів здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг), які б підтверджували надання позивачем відповідачу вказаних послуг протягом спірного періоду. Також у матеріалах справи відсутні докази щомісячного виставлення відповідачу платіжних квитанцій на оплату нарахувань за спірні послуги, що унеможливлювало оплату спірних послуг відповідачем. До того ж, позивачем так само не доведено і розмір затверджених тарифів, які діяли протягом спірного періоду та виходячи з яких було здійснено нарахування заявленої до стягнення суми боргу.
01.10.2020 матеріали справи разом з апеляційною скаргою надійшли до Північного апеляційного господарського суду та згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані на розгляд колегії суддів у складі: Поляк О.І. (головуючий), Дідиченко М.А., Руденко М.А.
Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2020 № 09.1-08/3596/20 у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Руденко М.А., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.10.2020 матеріали справи № 910/7675/20 разом з апеляційною скаргою передані на розгляд колегії суддів у складі: Поляк О.І. (головуючий), Калатай Н.Ф., Дідиченко М.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2020 поновлено строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду міста Києва від 06.08.2020 у справі №910/7675/20, апеляційну скаргу АТ «Альфа - Банк» залишено без руху на підставі ст. ст. 174, 260 ГПК України.
21.10.2020 до Північного апеляційного господарського суду від АТ «Альфа - Банк» надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ «Альфа - Банк» на рішення господарського суду міста Києва від 06.08.2020 у справі №910/7675/20, зупинено дію рішення господарського суду міста Києва від 06.08.2020 у справі №910/7675/20, розгляд справи визначено здійснювати у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.
Позивач своїм процесуальним правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Як встановлено місцевим господарським судом, згідно з розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 1112 від 10.12.2010 будинок № 3 по вул. Мазепи в м. Києві, як об'єкт комунальної власності територіальної громади міста Києва, віднесено до сфери управління Печерської районної в м. Києві державної адміністрації та передано на балансове утримання КП УЖГ «Липкижитлосервіс».
У подальшому на підставі розпорядження Печерської районної в м. Києві державної адміністрації № 509 від 20.09.2013 «Про перезакріплення майна, що перебуває в комунальній власності територіальної громади м. Києва, переданого до сфери управління Печерської районної в м. Києві державної адміністрації» здійснено перезакріплення об'єктів житлового фонду разом з вбудованими нежилими приміщеннями з балансів комунальних підприємств по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Липкижитлосервіс», «Печерська брама», «Хрещатик» та «Печерськжитло» на баланс Комунального підприємства «Дирекція з управління нежитловим фондом Печерського району м. Києва».
На виконання п. 15 рішення Київської міської ради від 09.10.2014 № 270/270 «Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва» Комунальне підприємство Печерського району м. Києва «Дирекція з управління нежитловим фондом Печерського району м. Києва» відповідно до розпорядження Печерської районної в місті Києві державної адміністрації № 48 від 28.01.2015 перейменоване в Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» та його віднесено до сфери управління Печерської районної в місті Києві державної адміністрації.
Таким чином, будинок № 3 по вул. Мазепи в м. Києві перебуває на балансі позивача та в обслуговуванні житлово-експлуатаційної дільниці «Липкижитлосервіс».
У зазначеному будинку розташоване житлове приміщення - квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 88,20 кв. м, що згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належить на праві приватної власності АТ «Укрсоцбанку», правонаступником якого з 03.12.2019 є АТ «Альфа - Банк».
Обґрунтовуючи заявлену позовну вимогу, КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» послалося на те, що за період з серпня 2018 по квітень 2020 відповідачу було надано послуги з утримання будинку та прибудинкової території на загальну суму 13 090,48 грн (з урахуванням початкового сальдо), додавши помісячний розрахунок наданих послуг, виконаний з урахуванням затверджених тарифів, що діяли у відповідний період. При цьому, позивач зазначив, що сам лише факт неукладання сторонами у справі договору про надання вказаної житлово-комунальної послуги не звільняє відповідача від обов'язку оплатити отриману ним послугу.
Виходячи з наведених обставин, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з такого.
Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За приписами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги", згідно положень якого житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
При цьому ст. 322 ЦК України передбачено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Відповідно до п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 № 572, власник та наймач (орендар) квартири зобов'язані оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
За приписами п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (який діяв по 01.05.2019) споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги в повному обсязі та у строки, встановлені договором або законом.
Частиною 2 ст. 32 вказаного Закону передбачено, що розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
Таким чином, споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 904/2238/17, від 16.10.2018 у справі № 904/7377/17, від 10.12.2019 у справі № 907/563/18, від 10.09.2019 у справі № 912/2369/18).
Крім цього, невикористання власником належної йому квартири або спільного майна багатоквартирного будинку не звільняє відповідача від здійснення витрат по утриманню всього будинку.
Отже, враховуючи, що споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним без укладення відповідного договору, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач, який фактично споживає спірні послуги, надані позивачем, зобов'язаний їх оплачувати за затвердженими тарифами, навіть за відсутності підписаного між сторонами письмового договору.
При цьому колегія суддів звертає увагу, що ні в суді першої інстанції, ні при апеляційному перегляді ухваленого рішення відповідач проти фактичного споживання ним зазначених послуг не заперечував.
Натомість, як на підставу скасування оскаржуваного рішення, АТ «Альфа - Банк» посилається, зокрема, на відсутність у матеріалах справи актів здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг), які б підтверджували надання позивачем відповідачу вказаних послуг протягом спірного періоду.
Утім, колегія суддів зазначає, що за своєю правовою природою послуги передбачають здійснення активних дій зі сторони їх виконавця, обумовлених досягненням нематеріального результату, який неможливо відокремити від самого процесу надання послуг, у зв'язку з чим такі правовідносини не передбачають складання двосторонніх актів надання послуг, а відтак посилання скаржника на відсутність таких актів у матеріалах справи є безпідставним.
Водночас, беручи до уваги, що послуги по утриманню будинку та прибудинкової території надавалися позивачем усьому житловому будинку, а не одноособово конкретному споживачу, то тягар доведення факту не користування послугами, наданими позивачем, покладається саме на відповідача, а не, як помилково зазначає апелянт, на позивача - щодо доведення саме факту надання послуг.
Доводи скаржника про те, що позивачем до матеріалів справи не надано підтвердження розміру тарифів, які діяли протягом спірного періоду, колегією суддів відхиляються, оскільки правовідносини між сторонами передбачають фіксовані тарифи (вартість) наданих послуг, що розраховуються і затверджуються у встановленому законом порядку та є публічними.
Твердження скаржника про те, що він фактично був позбавлений можливості оплатити спірні послуги позивачу, оскільки у матеріалах справи відсутні докази щомісячного виставлення відповідачу платіжних квитанцій на оплату наданих послуг, так само як відповідних претензій про сплату боргу, не спростовують висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення заборгованості, адже чинним законодавством не передбачена заборона звертатися з позовом до суду у випадку порушення зобов'язань контрагентом без попереднього пред'явлення претензії, враховуючи, що матеріалами справи не спростовується факт споживання відповідачем наданих позивачем послуг, а відтак - і наявність обов'язку відповідача з їх оплати.
Посилання апелянта на те, що спірна квартира перебуває у його власності лише з січня 2019, у той час як чинним законодавством не передбачено обов'язку нового власника квартири сплачувати борги її попередніх власників за отримані ними раніше житлово-комунальні послуги, колегією суддів відхиляються, оскільки матеріалами справи підтверджено, що АТ «Альфа - Банк» є правонаступником як активів, так і зобов'язань АТ "Укрсоцбанк" внаслідок реорганізації останнього шляхом приєднання до АТ "Альфа-Банк" за спрощеною процедурою відповідно до вимог Закону України "Про спрощення процедур реорганізації та капіталізації банків".
Отже, доводи апелянта, наведені в поданій скарзі, свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а відтак не можуть бути підставами для скасування ухваленого ним рішення.
З огляду на викладене, враховуючи, що позивач є підприємством по утриманню житлового господарства, зокрема, і будинку за адресою: м.Київ, бул. Івана Мазепи, 3, та надавав відповідачу послуги з утримання будинку та прибудинкової території протягом серпня 2018 року - квітня 2020 року за діючими тарифами у відповідному періоді, доказів протилежного відповідачем не надано, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за спожиті послуги у розмірі 13090,48 грн є доведеними, відповідачем не спростованими та такими, що підлягають задоволенню.
За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 06.08.2020 у справі №910/7675/20 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу АТ "Альфа-Банк" - без задоволення.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається судом відповідача.
Керуючись ст.ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа - Банк» залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 06.08.2020 у справі №910/7675/20 - без змін.
3. Поновити дію рішення господарського суду міста Києва від 06.08.2020 у справі №910/7675/20.
4. Справу повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.І. Поляк
Судді Н.Ф. Калатай
М.А. Дідиченко