вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"23" грудня 2020 р. Справа№ 911/1494/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Козир Т.П.
суддів: Агрикової О.В.
Кравчука Г.А.
розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на рішення Господарського суду Київської області від 27.08.2020
у справі №911/1494/20 (суддя Конюх О.В.)
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України",
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Прогрес",
про стягнення 11 217,56 грн,
У травні 2020 року Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулось у Господарський суд Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Прогрес" про стягнення 11217,56 грн, у тому числі: 6 871,50 грн пені, 1 623,22 грн 3% річних та 2 722,84 грн. інфляційних втрат, нарахованих у зв'язку із порушенням відповідачем у 2017-2018 роках строків оплати природного газу, поставленого на підставі договору постачання природного газу від 20.09.2017 №2165/1718-ТЕ-17.
Рішенням Господарського суду Київської області від 27 серпня 2020 року позов задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Прогрес" на користь Акціонерного товариства "Національна Акціонерна компанія "Нафтогаз України" 6 871,50 грн. пені, 1 623,22 грн. - 3% річних, 2 709,73 грн. інфляційних втрат коштів, 2102,00 грн. судового збору.
У задоволенні решти вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, акціонерне товариство "Національна Акціонерна компанія "Нафтогаз України" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат в розмірі 13,11 грн та прийняти нове рішення в цій частині, яким задовольнити позовні вимоги щодо інфляційних втрат в розмірі 13,11 грн.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду не містить арифметичного обґрунтування розрахунку інфляційних втрат коштів, у той час як позивачем розрахунок зроблений вірно, з врахуванням правових позицій Верховного Суду, згідно яких нарахування інфляційних втрат за наступний період здійснюється з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього періоду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27 жовтня 2020 року поновлення строк апеляційного оскарження, відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - до 15 листопада 2020 року, сторонам роз'яснено, що апеляційна скарга буде розглянута у письмовому провадженні, без виклику учасників справи.
Відповідач отримав копію ухвали суду 03.11.2020, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення, однак не скористався своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.
Частиною 2 ст. 270 ГПК України встановлено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 273 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.12.2020, у зв'язку із перебуванням судді Коробенка Г.П. у відпустці, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Козир Т.П., суддів Кравчука Г.А., Агрикової О.В.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 20 вересня 2017 року між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як споживачем, був укладений договір №2165/1718-ТЕ-17 постачання природного газу (далі - договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язувався поставити відповідачу у 2017-2018 роках (з 01 жовтня 2017 року по 31 березня 2018 року) природний газ орієнтовним обсягом 90 тис.куб метрів, а відповідач, в свою чергу, взяв на себе зобов'язання прийняти та оплатити природний газ на умовах, передбачених договором.
Згідно п.1.2 договору природний газ, що постачається, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
Пунктом 3.7 договору встановлено, що приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу.
Відповідно до п.3.8 договору споживач зобов'язується подати не пізніше 7 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, постачальнику, зокрема: підписані споживачем два примірники акта приймання - передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного природного газу згідно з цим договором у розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість.
У пункті 5.2 договору сторони домовились, що ціна за 1000 куб. м. газу на дату укладення договору становить 4 942,00 гривні, крім того, податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5 930,40 грн. (п'ять тисяч дев'ятсот тридцять грн. 40 коп.).
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 220 622,75 грн, що підтверджується доданими до позову актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2017 на суму 8 379,66 грн.; від 30.11.2017 на суму 21 728,99 грн.; від 31.12.2017 на суму 34 989,36 грн.; від 31.01.2018 на суму 54 524,10 грн.; від 28.02.2018 на суму 47 929,49 грн. та від 31.03.2018 на суму 53 071,15 грн. Акти підписані представниками обох сторін.
Згідно з п. 6.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100 відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу.
Відповідач отриманий природний газ оплатив у повному обсязі, однак здійснював розрахунки з порушенням встановлених договором строків, що підтверджується доданими до позову довідкою по операціях за договором та банківськими виписками, з яких вбачається, що за зобов'язаннями жовтня 2017 року відповідач розрахувався остаточно 28.11.2017 (останній день строку 27.11.2017); за зобов'язаннями листопада 2017 відповідач розрахувався остаточно 12.01.2018 (останній день строку 25.12.2017); за зобов'язаннями грудня 2017 року відповідач розрахувався остаточно 23.01.2018 (останній день строку 25.01.2018); за зобов'язаннями січня 2018 року відповідач розрахувався остаточно 04.04.2018 (останній день строку 26.02.2018); за зобов'язаннями лютого 2018 року відповідач розрахувався остаточно 18.09.2018 (останній день строку 26.03.2018); за зобов'язаннями березня 2018 року відповідач розрахувався остаточно 03.01.2019 (останній день строку 25.04.2018).
У зв'язку із викладеними обставинами позивач звернувся до суду із даним позовом та просив суд стягнути з відповідача 6 871,50 грн пені, 1 623,22 грн - 3% річних та 2 722,84 грн. інфляційних втрат коштів.
Згідно з доданим до позову розрахунком, за несвоєчасну оплату природного газу відповідачеві нараховані:
- за зобов'язаннями листопада 2017 року: 97,54 грн. пені та 18,65 грн. 3% річних за період з 26.12.2017 по 11.01.2018;
- за зобов'язаннями січня 2018 року: 313,07 грн. пені, 61,39 грн. 3% річних за період з 27.02.2018 по 03.04.2018 та 137,77 грн. інфляційних втрат за березень 2018;
- за зобов'язаннями лютого 2018 року: 2 449,33 грн. пені, 480,27 грн. 3% річних за період з 27.03.2018 по 17.09.2018 та 76,41 грн. інфляційних втрат за період квітень - липень 2018;
- за зобов'язаннями березня 2018 року: 4 011,56 грн. пені за період з 26.04.2018 по 25.10.2018, 1 062,91 грн. 3% річних за період з 26.04.2018 по 02.01.2019 та 1 623,32 грн. інфляційних втрат за період травень - грудень 2018.
За наслідком розгляду даного спору суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги є доведеними та обґрунтованими, однак здійснивши перевірку правильності поданого позивачем розрахунку, встановив, що розрахунок інфляційних втрат коштів зроблений позивачем не вірно, у зв'язку із чим задовольнив позов в цій частині частково, стягнувши 2709,73 грн інфляційних втрат коштів, а в іншій частині (13,11 грн) відмовив у задоволенні позову.
Позивач у апеляційній скарзі оскаржує рішення суду першої інстанції виключно в частині відмови у стягненні 13,11 грн інфляційних втрат коштів.
Частинами 1, 2 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно з ч.4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального права в частині задоволених позовних вимог, апеляційний господарський суд встановив, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору, який за правовою природою є договором поставки, а предметом розгляду даної справи є матеріально-правова вимога про застосування наслідків порушення строків оплати за поставлений товар.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач порушив умови договору щодо своєчасної оплати отриманого природного газу, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо обґрунтованості та доведеності позовних вимог.
Позивачем до позовної заяви доданий детальний розрахунок позовних вимог (а.с.8-10), у якому нарахування здійснені окремо по кожному з місяців поставки, з врахуванням здійсненних відповідачем платежів.
При цьому, здійснення розрахунку стороною зі справи не звільняло господарський суд від обов'язку перевірити правильність такого розрахунку та здійснити оцінку усіх пов'язаних з цим доказів зі справи.
Перевіривши здійснені позивачем розрахунки пені в загальній сумі 6871,50 грн та 3% річних в загальній сумі 1623,22 грн, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що вони здійснені арифметично та методологічно вірно, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних втрат коштів, які за розрахунком позивача становлять 2 722,84 грн., а за висновком суду першої інстанції підлягають частковому задоволенню в сумі 2 709,73 грн, апеляційний господарський суд виходить з наступного.
Так, згідно з ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об'єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об'єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.
З метою реалізації Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).
Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв'язку із простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.
Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).
Таким чином, при обчисленні інфляційних втрат за наступний період, до початкової заборгованості включається вартість грошей (боргу), яка визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній період.
Вказана правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19 та в подальшому підтримана у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19.
Частиною 4 ст. 236 ГПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З розрахунку інфляційних втрат коштів, зробленого позивачем, вбачається що ним повністю дотримано зазначену методологію нарахування інфляційних втрат коштів, а саме:
- по зобов'язанням за січень 2018 року сума боргу на кінець березня 2018 року становила 12525,10 грн, інфляційне збільшення боргу за період з 01.03.2018 по 31.03.2018 становить +137,77 грн (12524,10 грн х 101,1% ? 12524,10 грн);
- по зобов'язанням за лютий 2018 року сума боргу з 01.04.2018 по 31.05.2018 становила 36453,59 грн, інфляційне збільшення боргу за період з 01.04.2018 по 31.05.2018 становить +291,63 грн (36453,59 грн х 100,8% ? 36453,59 грн); сума боргу з 01.06.2018 по 31.08.2020 становила 30453,59 грн, інфляційне збільшення боргу за період з 01.06.2018 по 31.08.2018 становить ?215,22 грн (30 745,22 грн (сума боргу + інфляційні за попередній період) х 99,3% ? 30745,22 грн), всього 76,41 грн (+291,63 грн ? 215,22 грн).
- по зобов'язанням за березень 2018 року сума боргу з 01.05.2018 по 31.08.2018 становила 53071,15 грн, інфляційне збільшення боргу за період з 01.05.2018 по 31.08.2018 становить ?371,50 грн (53071,15 грн х 99,3% ? 53071,15 грн); сума боргу з 01.09.2018 по 30.09.2018 становила 49524,74 грн, інфляційне збільшення боргу за період з 01.09.2018 по 30.09.2018 становить +933,91 грн (49 153,24 грн (сума боргу + від'ємні інфляційні за попередній період) х 101,9% ? 49 153,24 грн); сума боргу з 01.10.2018 по 31.12.2018 становила 48724,74 грн, інфляційне збільшення боргу за період з 01.10.2018 по 31.12.2018 становить +1946,25 грн (49 287,15 грн (сума боргу + від'ємні та додатні інфляційні за попередній період) х 103,9487904% ? 49 287,15 грн), всього 2508,66 грн (?371,50 грн + 933,91 грн + 1946,25 грн).
Таким чином, загальна сума інфляційних втрат коштів, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 2722,84 грн (137,77грн + 76,41 грн +2508,66 грн), отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.
Однак, судом першої інстанції не були враховані вищенаведені правові позиції Верховного Суду щодо методології розрахунку інфляційних втрат коштів, внаслідок чого був помилково зроблений розрахунок з використанням суми боргу без урахування інфляційних нарахувань попередніх періодів, що призвело до прийняття незаконного рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат в розмірі 13,11 грн.
З огляду на викладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, Північний апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення Господарського суду Київської області від 27 серпня 2020 року прийняте із невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, а тому, відповідно до положень ч. 1, 4 ст. 277 ГПК України, рішення підлягає зміні в частині відмови у позові щодо стягнення інфляційних втрат в розмірі 13,11 грн, вказані позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, відповідно позов також підлягає повному задоволенню.
Відповідно до положень ст.129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати останнього на сплату судового збору за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити.
2. Змінити рішення Господарського суду Київської області від 27 серпня 2020 року, виклавши його резолютивну частину у наступній редакції:
"1. Позов акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити повністю.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Прогрес" (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Олега Кошового, буд. 13-Б/1, нежиле приміщ. 78, код ЄДРПОУ 37076280)
на користь акціонерного товариства "Національна Акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720)
6 871,50 грн. (шість тисяч вісімсот сімдесят одну гривню п'ятдесят копійок) пені;
1 623,22 грн. (одну тисячу шістсот двадцять три гривні двадцять дві копійки) 3% річних;
2 722,84 грн. (дві тисячі сімсот двадцять дві гривні вісімдесят чотири копійки) інфляційних втрат;
2102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні нуль копійок) судового збору;
Наказ видати після набрання рішенням законної сили."
3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Прогрес" (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Олега Кошового, буд. 13-Б/1, нежиле приміщ. 78, код ЄДРПОУ 37076280) на користь акціонерного товариства "Національна Акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул.Богдана Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720) - 3153,00 грн (три тисячі сто п'ятдесят три гривні) витрат по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
4. Доручити Господарському суду Київської області видати наказ.
5. Справу повернути до Господарського суду Київської області.
6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 23.12.2020
Головуючий суддя Т.П. Козир
Судді О.В. Агрикова
Г.А. Кравчук