ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
24 грудня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/2882/20
Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді: Ярош А.І.
суддів Діброви Г.І., Принцевської Н.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Обрій ХХІ"
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 04 листопада 2020 року про зупинення провадження (Петренко Н.Д.)
по справі №916/2882/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Обрій ХХІ"
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська швейна фабрика"
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Одеської міської ради
про виділ частки нерухомого майна в натурі та визначення порядку користування земельною ділянкою,
В провадженні Господарського суду Одеської області знаходиться справа №916/2882/20 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Обрій ХХІ” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Одеська швейна фабрика”, в якій позивач просить:
- виділити в натурі зі спільної часткової власності 1/25 частин нежитлових приміщень, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, 11/1, та припинити право спільної часткової власності ТОВ “Обрій ХХІ” та ТОВ “Одеська швейна фабрика” на нерухоме майно за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, 11/1.
- визначити порядок користування земельною ділянкою за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, 11/1 ТОВ “Обрій ХХІ” та ТОВ “Одеська швейна фабрика”.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04 листопада 2020 року по справі №916/2882/20 (суддя Петренко Н.Д.) зупинено провадження у справі № 916/2882/20 до набрання законної сили рішенням у справі № 916/2464/19.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Обрій ХХІ” з вказаною ухвалою не погодилось та звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 04 листопада 2020 року по справі №916/2882/20 та передати справу на розгляд до господарського суду Одеської області.
Зокрема, скаржник вважає, що звертаючись із заявою про зупинення провадження у даній справі, Одеська міська рада не обґрунтувала, які саме факти мають бути з'ясовані у судовій справі № 916/2464/19, і чому такі факти не можна встановити в ході судового розгляду у справі №916/2882/20.
Одеська міська рада не виконала свого обов'язку щодо обґрунтування заяви про зупинення провадження: фактично у якості доказу було надано лише ухвалу суду першої інстанції про відкриття провадження у справі №916/2464/19 після перегляду вказаної справи Верховним Судом.
Однак з самої лише ухвали про відкриття провадження у справі неможливо встановити, які конкретно факти мають бути встановлені іншим судом, оскільки в такій ухвалі коротко викладені лише позовні вимоги Одеської міської ради, однак відсутня вказівка на предмет і підстави позову та ті факти, що оспорюються чи підлягають встановленню.
На думку апелянта, Одеська міська рада в заяві про зупинення провадження у даній справі посилається на обґрунтування позовних вимог у справі №916/2464/19, однак жодним чином не підтверджує ті обставини, на які вона посилається. ТОВ «ОБРІЙ ХХІ» вважає, що такими належними та допустимими доказами могли б стати позовна заява ОМР до ТОВ «ОБРІЙ ХХІ» та відзив ТОВ «ОБРІЙ ХХІ» на позовну заяву, з яких би Господарський суд Одеської області міг би встановити, по-перше, дійсну пов'язаність справ, а по-друге, неможливість вирішення справи, що перебуває на розгляді.
З огляду на таку необґрунтованість Господарському суду Одеської області не вдалося встановити суттєві обставини для вирішення питання про зупинення провадження у справі.
Зокрема, навіть в рамках даної судової справи №916/2882/20 наявні докази, які вказують на ту обставину, що ТОВ «ОБРІЙ ХХІ» на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер: НОМЕР_1 , виданого 25.11.2005 року Одеською міською радою набуло на праві спільної часткової власності 1/25 частки нежитлових будівель та споруд, розташованих за адресою м. Одеса, вулиця Краснова, будинок 11/1.
Навіть ймовірне скасування рішення державного реєстратора Красносільської сільської ради Лиманського району Одеської області Попика Владислава Миколайовича від 10.11.2016 (індексний номер 32322553) про державну реєстрацію права власності за ТОВ «Обрій ХХІ» на 1/25 об'єкта нерухомого майна за адресою: вул. Краснова, 11/1 не призведе позбавлення ТОВ «ОБРІЙ ХХІ» права на частку у нерухомому майні, а отже і не позбавить права на вирішення питання щодо виділу части в натурі, оскільки внаслідок проведеної реконструкції частки позивача і відповідача не були змінені.
Фактично, висновки суду зводяться лише до констатації факту розгляду іншої судової справи щодо даного нерухомого майна. Сама по собі пов'язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду даної справи до ухвалення рішення у справі № 916/2464/19, оскільки місцевий господарський суд наділений достатніми процесуальними повноваженнями для з'ясування та встановлення обставин, які входять до предмету доказування саме у справі №916/2882/20.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено. По своїй суті зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, яким чином пов'язана справа, яка розглядається іншим судом, а також, чим саме обумовлюється неможливість розгляду цієї справи (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 922/2462/18 (ЄДРСРУ № 87478684) від 10 лютого 2020 року). Саме по собі твердження про неможливість розгляду даної справи до розгляду іншої справи не може бути підставою для застосування пункту 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України.
Таким чином, скаржник вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про зупинення провадження, допустив неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; не врахував недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, через що було допущено невідповідність висновків суду обставинам справи.
Вказані порушення норм процесуального права мають наслідком скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 року відкрито апеляційне провадження по справі №916/2882/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Обрій ХХІ» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 04 листопада 2020 року по справі №916/2882/20. Ухвалено розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до приписів ст. ст. 267, 268 Господарського процесуального кодексу України, судовою колегією встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заяв, а також заперечень щодо заявлених клопотань.
Відзив на апеляційну скаргу, будь-які заяви чи клопотання до суду не надходили, сторони повідомлені належним чином про розгляд справи.
Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до частини 1 статті 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зокрема, про зупинення провадження у справі розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням учасників справи (частина 2 статті 271 Господарського процесуального кодексу України).
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів доходить наступних висновків.
Відповідно до п. 5 ч. 1, ч. 2 ст. 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. З питань, зазначених у цій статті, суд постановляє ухвалу.
Згідно з наведеною правовою нормою обов'язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об'єктивною неможливістю її розгляду до вирішення іншої справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
У разі застосування п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України за вимогами ст.234 ГПК України у мотивувальній частині ухвали повинно бути зазначено, зокрема, обґрунтування висновків, яких дійшов суд при постановленні ухвали.
Під неможливістю розгляду справи необхідно розуміти неможливість господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
По суті зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.
Враховуючи приписи п. 5 ч. 1 ст.227 ГПК України, суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадку передбаченому п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.
Судова колегія зазначає, що при винесенні ухвали про зупинення провадження у справі суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про об'єктивну неможливість розгляду справи, неможливість встановити та оцінити певні конкретні обставини (факти), що мають суттєве значення для вирішення цього спору, законності та обґрунтованості позовних вимог на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
З матеріалів справи вбачається, що 05.10.2020 року товариство з обмеженою відповідальністю “Обрій ХХІ” звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою /вх. № 2985/20/ до товариства з обмеженою відповідальністю “Одеська швейна фабрика”, в якій просить:
- виділити в натурі зі спільної часткової власності 1/25 частин нежитлових приміщень, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, 11/1, та припинити право спільної часткової власності ТОВ “Обрій ХХІ” та ТОВ “Одеська швейна фабрика” на нерухоме майно за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, 11/1.
- визначити порядок користування земельною ділянкою за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, 11/1 ТОВ “Обрій ХХІ” та ТОВ “Одеська швейна фабрика”.
В обґрунтування позовних вимог ТОВ “Обрій ХХІ” посилається на те, що між сторонами існують непорозуміння та суперечки з приводу користування, утримання та збереження майна і угоди про спосіб виділення частки позивача із сумісного спільного володіння не досягнуто.
У судовому засіданні 04.11.2020 року представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Одеської міської ради надала заяву про зупинення провадження у справі № 916/2882/20 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 916/2464/19.
Заява мотивована тим, що у провадженні Господарського суду Одеської області перебуває справа №916/2464/19 про скасування рішення державного реєстратора та зобов'язання привести земельну ділянку до попереднього стану. Одеська міська рада зазначає про неможливість розгляду даної справи по суті за наявності спору державну реєстрацію права власності ТОВ “Обрій ХХІ” на об'єкт нерухомого майна, який вирішується в рамках справи №916/2464/19.
Судовою колегією встановлено, що у провадженні Господарського суду Одеської області знаходиться справа №916/2464/19 за позовом Одеської міської ради до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю "Обрій ХХІ", Красносільської сільської ради Лиманського району Одеської області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів: 1) Товариства з додатковою відповідальністю "Одеська швейна фабрика" та 2) державного реєстратора Красносільської сільської ради Лиманського району Одеської області Попика Владислава Миколайовича про скасування рішення державного реєстратора та зобов'язання привести земельну ділянку до попереднього стану.
Предметом справи № 916/2464/19 є:
- скасування рішення державного реєстратора Красносільської сільської ради Лиманського району Одеської області Попика Владислава Миколайовича від 10.11.2016 (індексний номер 32322553) про державну реєстрацію права власності за ТОВ “Обрій ХХІ” (з відкриттям розділу) на 1/25 об'єкта нерухомого майна за адресою: вул. Краснова, 11/1, м. Одеса, загальною площею 2205,1 кв.м.;
- зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю “Обрій XXI” привести до попереднього стану земельну ділянку за адресою: вул. Краснова, 11/1, м. Одеса, шляхом знесення складових частин нежитлових будівель: літ. “Д”, літ. “Е”, літ. “Ж”, площею 915,9 кв. м., за адресою: вул. Краснова, 11/1, м. Одеса.
В обґрунтування підстав позову позивач посилається на незаконність оскаржуваного ним рішення державного реєстратора, оскільки воно прийнято без наявності правовстановлюючих документів на земельну ділянку та дозвільних документів, які надають право проводити будівельні роботи і підтверджують готовність об'єкту до експлуатації. Крім цього позивач посилається на те, що збільшення відповідачем площі об'єкта нерухомого майна за вищевказаною адресою за рахунок будівництва складових частин нежитлових будівель: літ. Д, літ. Е, літ. Ж, площею 915,9 кв. м., є самочинним будівництвом та підлягає знесенню. За твердженням позивача самочинним будівництвом та оскаржуваним рішенням державного реєстратора порушується право територіальної громади м. Одеси як власника відповідної земельної ділянки, що стало підставою для подання відповідного позову.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 13.12.2019 року у задоволенні позовних вимог Одеської міської ради було відмовлено повністю.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.03.2020 вищевказане рішення Господарського суду Одеської області від 13.12.2019 було змінено, виклавши його мотивувальну частину в редакції постанови суду апеляційної інстанції.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.08.2020 рішення Господарського суду Одеської області від 13.12.2019 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.03.2020 у справі №916/2464/19 було скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.
Таким чином, наразі справа №916/2464/19 не вирішена по суті та знаходиться на розгляді Господарського суду Одеської області.
Враховуючи викладене, судова колегія доходить висновку, що судове рішення у справі №916/2464/19 може безпосередньо вплинути на вирішення даної справи, оскільки предметом розгляду даної справи є виділ частки нерухомого майна в натурі та визначення порядку користування земельної ділянки, яка розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, 11/1 , а предметом розгляду справи №916/2464/19 є скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності за ТОВ “Обрій ХХІ” на 1/25 об'єкта нерухомого майна за тією ж адресою: вул. Краснова, 11/1, м. Одеса та зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю “Обрій XXI” привести до попереднього стану земельну ділянку.
Відповідно до ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом господарських спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Тобто, виходячи з цієї норми, в першу чергу, суд має справедливо, тобто з дотриманням принципу верховенства права, вирішити господарський спір.
Одним із завдань судочинства є і своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Однак, Конвенція в першу також гарантує «процесуальну» справедливість розгляду справи, а вже потім дотримання розумного строку, що на практиці розуміється як змагальні провадження, у процесі яких у суді на рівних засадах заслуховуються аргументи сторін (Star Cate Epilekta Gevmata and Others v. Greece (Star Cate Epilekta Gevmata та ініш проти Греції) (dйc.)). Справедливість проваджень завжди оцінюється їх розглядом узагалом для того, щоб окрема помилка не порушувала справедливість усього провадження (Miroпubovs and Others v. Latvia (Миролюбов та інші проти Латвії), § 103).
З огляду на практику ЄСПЛ, суд не вправі допустити юридичну помилку виключно з метою дотримання розумного строку розгляду справи, так як в такому разі не буде досягнуто завдання господарського судочинства, а рішення суду не буде відповідати критеріям законності.
Так, ідея справедливого судового розгляду включає основоположне право на змагальні провадження. Бажання зекономити час і прискорити провадження не обґрунтовує невиконання такого фундаментального принципу, як право на змагальні провадження (Niderцst-Huber v. Switzerland (Нідерьост-Хубер проти Швейцарії), § 30).
В той же час обґрунтованість тривалості проваджень повинна бути оцінена з урахування наступних критеріїв, заснованих практикою Суду: складність справи, внесок заявника і відповідних органів влади, а також предмет спору (Comingersoll S.A. v. Portugal [GC] (Комінгерсоль проти Португалії) [ВП]; Frydlender v. France [GC] (Фрайдлендер проти Франції) [ВП], § 43; Sьrmeli v. Germany [GC] (Сюрмелі проти Німеччини) [ВП], § 128).
Складність справи стосується як фактичної, так і правової сторони (Katte Katte Klitsche de la Grange v. Italy (Катте Клітше де ла Грандж проти Італії), § 55; Papachelas v. Greece [GC] (Папахелас проти Греції) [ВП] § 39). Вона може стосуватись, наприклад, втручання декількох сторін у справу (H. v. the United Kingdom (Х. проти Сполученого Королівства), § 72), або різноманітних доказів, що мають бути досліджені (Humen v. Poland [GC] (Гумен проти Польщі) [ВП], § 63). Складність національних проваджень маже виправдати їх тривалість (Tierce v. San Marino (Тьєрс проти Сан-Марино), § 31).
Держави-учасниці мають організувати правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати право кожного на отримання остаточного рішення у справах, що стосуються цивільних прав і обов'язків упродовж відповідного терміну (Scordino v. Italy (Скордіно проти Італії) (no. 1) [ВП], § 183, і Sьrmeli v. Germany (Сюрмелі проти Німеччини) [ВП], § 129).
З огляду на вищевикладене та підстави позову у даній справі, та враховуючи предмет і підстави позову у справі №916/2464/19, колегія суддів вважає, що з метою забезпечення принципу змагальності та рівності сторін в даній справі є правомірним зупинення розгляду даної справи до набрання законної сили судового рішення у справі №916/2464/19.
Судова колегія наголошує, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності та, що сторони провадження повинні мати право очікувати застосування вищезазначених норм.
Принцип юридичної визначеності застосовується не тільки щодо сторін провадження, а й до національних судів (див. рішення від 21 жовтня 2010 року у справі «”Дія-97” проти України» ("Diya 97" v. Ukraine), заява № 19164/04, п. 47, з подальшими посиланнями).
Колегія суддів звертає увагу, що зупинення провадження у справі не є порушенням розумних строків розгляду справи, якщо таке зупинення відповідає вимогам ст.227 та ст.228 ГПК України.
Так, п.5 ч.1 ст.227 ГПК України передбачено зупинення провадження у справі саме у разі «об'єктивної неможливості розгляду справи..», що, в свою чергу, покладає обов'язок об'єктивно та всесторонньо оцінити всі обставини справи, підстави позову, заявлені суду клопотання про витребування або забезпечення доказів, аби зробити висновок щодо можливості чи неможливості розгляду справи по суті до вирішення іншої справи з метою ухвалення у справі справедливого та остаточного судового рішення.
З огляду на викладене, судовою колегією відхиляються доводи апелянта про можливість суду встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду на підставі наявних доказів.
Отже, враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що з метою забезпечення рівності прав усіх учасників справи щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, недопущення порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплено право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановивши об'єктивну неможливість розгляду цієї справи до вирішення пов'язаної з нею справи №916/2464/19, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність зупинення провадження у справі №916/2882/20 до набрання законної сили рішенням суду у справі №916/2464/19.
За таких обставин, ухвала Господарського суду Одеської області від 04 листопада 2020 року по справі №916/2882/20 підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, п.1 ч.1 ст.275, ст. 276, 280 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Обрій ХХІ" залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Одеської області від 04 листопада 2020 року по справі №916/2882/20 залишити без змін.
Постанова відповідно до вимог ст. 284 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя А.І. Ярош
Судді Г.І. Діброва
Н.М. Принцевська