ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
23 грудня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/2010/20
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів головуючого судді Лавриненко Л.В.
суддів Богатиря К.В., Мишкіної М.А.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ
на рішення Господарського суду Одеської області від 15.09.2020 р.
по справі № 916/2010/20
за позовом Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ
до відповідача Обслуговуючого кооперативу “Дім на Левітана”, м. Одеса
про стягнення 74815,15 грн.
суддя суду першої інстанції: Лічман Л.В.
час та місце ухвалення рішення: 15.09.2020 р., м. Одеса, пр. - т Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області,
Ухвалою Південно - західного апеляційного господарського суду від 09.11.2020 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ на рішення Господарського суду Одеської області від 15.09.2020 р. у справі № 916/2010/20 та вирішено розглянути апеляційну скаргу у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Апеляційна скарга Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» м. Київ розглянута в межах процесуального строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України.
В липні 2020 р. Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» м. Київ звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Обслуговуючого кооперативу “Дім на Левітана”, м. Одеса про стягнення 74 815,15грн., з яких:
- 51 536, 82 грн. - пеня;
- 10 105, 25 грн. - 3 % річних;
- 11 104,19 грн. - інфляційні втрати;
- 2 068,89 грн. - збитки за менший об'єм використаного газу від замовленого обсягу.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням Обслуговуючим кооперативом “Дім на Левітана”, м. Одеса зобов'язань за договором про постачання природного газу від 26.10.2018 р. № 7080/18-ТЕ-23, щодо своєчасної оплати вартості поставленого газу.
14.09.2020 р. Обслуговуючий кооператив “Дім на Левітана”, м. Одеса звернувся до Господарського суду Одеської області з заявою про зменшення розміру пені до 50 % від заявленої до стягнення суми, у зв'язку з скрутним фінансовим становищем.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 15.09.2020 р. позов Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» м. Київ задоволено частково.
Стягнуто з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Кленове”, м. Одеса на користь позивача:
- 25 768, 41 грн. - пені;
- 10 105, 25 грн. - 3 % річних;
- 11 104,19 грн. - інфляційні втрати;
- 2 068,89 грн. - збитків за менший об'єм використаного газу від замовленого обсягу;;
- 2 102 грн. - судового збору.
Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий господарський суд зазначив про те, що Обслуговуючий кооператив “Дім на Левітана”, м. Одеса є неприбутковою організацію та фінансується виключно за рахунок внесків мешканців будинку.
Стягнення з відповідача 3 % річних, інфляційних втрат та збитків за менший об'єм використаного газу від замовленого обсягу у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки, пов'язані з порушенням відповідачем умов договору, а стягнення з Обслуговуючого кооперативу “Дім на Левітана”, м. Одеса пені у повному обсязі, не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов'язання.
Не погодившись з рішенням Господарського суду Одеської області від 15.09.2020 р. в частині зменшення пені до 25 768, 41 грн., Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» м. Київ оскаржило його в цій частині до Південно - західного апеляційного господарського суду.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим суд дійшов помилкового висновку щодо зменшення розміру пені.
Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» м. Київ зазначає, що скрутний фінансовий стан відповідача не є підставою для зменшення розміру пені.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 26.10.2018 р. між Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» м. Київ (постачальник) та Обслуговуючим кооперативом “Дім на Левітана”, м. Одеса (споживач) укладено договір постачання природного газу № 7080/18-ТЕ-23.
Відповідно до п. п. 1.1. - 1.2 договору постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2018 р. р. природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах договору.
Природний газ, що постачається за цим договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
Згідно з п. 2.1 договору (з урахуванням додаткової угоди від 20.03.2019 р. № 5) постачальник передає споживачу в період з 01.10.2018 р. по 30.04.2019 р. замовлений відповідачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 457,497 тис. куб.м.
Згідно з п. 5.2. наведеного договору (з урахуванням додаткової угоди від 05.11.2018 р. № 2) ціна за 1000 куб.м. газу за договором становить 6235,51 грн., ПДВ - 20%. разом- 7482,61 грн.
За приписами до п. 6.1 договору (з 01.12.2018 р. - п.5.1 договору в редакції додаткової угоди від 27.11.2018 р. № 3) оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Пунктом 8.2. договору у разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1. договору він зобов'язується оплатити постачальнику пеню у розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Відповідно до п. 10.3. договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить 5 років.
Згідно з п. 12.1. договору (з урахуванням додаткової угоди від 27.11.2018 р. № 3), він набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2018 р. по 30.04.2019 р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
На виконання умов договору, Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» м. Київ поставило Обслуговуючому кооперативу “Дім на Левітана”, м. Одеса природний газ на суму 3 355 607,28 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу за період з 30.11.2018 р. по 31.03.2019 р.
Проте, оплата за поставлений природний газ здійснена відповідачем з порушенням вимог п. 6.1. договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з приписами статей 6, 627, 628 та 638 Цивільного кодексу України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За приписами ч. 1, ч. 7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
В силу вимог ст. 610, ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
За приписами ч. 5 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами до п. 6.1 договору (з 01.12.2018 р. - п.5.1 договору в редакції додаткової угоди від 27.11.2018 р. № 3) оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Як свідчать матеріали справи, відповідачем порушувались строки оплати за придбаний газ, що підтверджується виписками з рахунків позивача.
За приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
За приписами ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 3 статті 549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позивачем обґрунтовано здійснено нарахування Обслуговуючому кооперативу “Дім на Левітана”, м. Одеса пені, 3% річних та інфляційних втрат у відповідних сумах.
Поряд з цим, суд першої інстанції оскаржуваним рішенням зменшив заявлену до стягнення суму пені до 25 768, 41 грн., посилаючись на наступні обставини:
- Обслуговуючий кооператив “Дім на Левітана”, м. Одеса є неприбутковою організацією, в управлінні якої перебуває дахова котельна, а тому весь придбаний у позивача природний газ використовується для виробництва теплової енергії не для реалізації, а виключно для забезпечення потреб співвласників будинку в опаленні приміщень;
- єдиним джерелом надходження коштів на рахунок відповідача, з яких фактично і проводиться сплата штрафних санкцій, є кошти, що надійшли від співвласників багатоквартирного будинку - фізичних осіб за надані послуги; - Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” м. Київ не доведено понесення збитків в результаті неналежного виконання відповідачем умов договору.
Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора.
При цьому повинно бути взято до уваги:
- ступінь виконання зобов'язання боржником;
- майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні;
- не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Проаналізувавши наявні у справі докази та враховуючи, що Обслуговуючий кооперативу “Дім на Левітана”, м. Одеса є неприбутковою організацією та те, що єдиним джерелом надходження коштів на рахунок відповідача, є кошти, що надійшли від співвласників багатоквартирного будинку - фізичних осіб за надані послуги, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для зменшення розміру заявленої до стягнення пені.
Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» м. Київ, оскарживши рішення місцевого господарського суду в частині зменшення пені, стверджує, що несвоєчасні розрахунки за поставлений природний газ призводять до спричинення йому значних збитків та впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
В порушення приписів наведеної норми, Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» м. Київ жодних доказів на підтвердження понесення збитків до справи не надало.
Отже, Господарський суд Одеської області, враховуючи необхідність дотримання збалансованості інтересів обох сторін та приймаючи до уваги специфіку господарської діяльності відповідача, правомірно скористався наданим йому чинним законодавством правом щодо зменшення пені, яка підлягає стягненню за порушення зобов'язання до 25 768, 41 грн.
Доводи, викладені Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» м. Київ в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, у зв'язку з чим оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 272 - 282 ГПК України, суд
Рішення Господарського суду Одеської області від 15.09.2020 р. по справі № 916/2010/20 залишити без змін, апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» м. Київ - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду, в порядку та випадках, передбачених ГПК України.
Головуючий суддя Л.В. Лавриненко
Судді К.В. Богатир
М.А. Мишкіна