ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
23 грудня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/1204/20
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Богацької Н.С.
суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь»
на рішення Господарського суду Одеської області від 07.07.2020, ухвалене суддею Гут С.Ф. у м. Одеса, повний текст якого складено 13.07.2020
у справі №916/1204/20
за позовом: Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь»
до відповідача: Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця»
про: стягнення 74 246,90 грн, -
У травні 2020 року Приватне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу у сумі 74 246,90 грн, а також про стягнення судових витрат з відповідача.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказав, що в грудні 2019 року - січні 2020 року Приватним акціонерним товариством «Металургійний комбінат «Азовсталь» за залізничними накладними: №5307115, №53094967, №53071163, №53156436, №53156469, №53169199, №53169207, №53162798, №53184115, №53270617, №53296182, №53296190, здійснено направлення вагонів з вантажем сталь листова. Проте згідно з календарним штемпелем на накладних, доданих до позовної заяви, вагони доставлені відповідачем із порушенням встановленого терміну доставки, визначеного статтею 41 Статуту залізниць України та «Правилами обчислення термінів доставки вантажу», у зв'язку з чим сума штрафу за несвоєчасну доставку вантажу, який направлявся за залізничними накладними: №59921445, №59920876, №59921064, №52187598, №56626039, №56872526, №53530820, №52810710, №56918212, №56998081, №59920850, №56872755 складає 74 247,90 грн.
До Господарського суду Одеської області 20.05.2020 від Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» надійшов відзив на позовну заяву та заява про зменшення розміру штрафних санкцій. Так відповідач, перевіривши за допомогою автоматизованої системи розрахунку штрафів за прострочення терміну доставки вантажів, визнав обґрунтованим штраф в сумі 74 246,90 грн, проте, враховуючи, що позивач не зазнав жодних збитків у зв'язку з несвоєчасною доставкою вантажу та те, що спірний вантаж доставлено вантажоодержувачу без втрат, керуючись ст. 551 Цивільного кодексу України, статтею 233 Господарського кодексу України, ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, просив зменшити розмір штрафних санкцій по справі №916/1204/20 за позовом Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення суми штрафу на 50 % до розміру 37 123,45 грн. Окрім того, заява про зменшення розміру штрафних санкцій мотивована відповідачем і тим, що у зв'язку із внесеними змінами до Податкового кодексу України, що набули чинності з 1 січня 2019 року залізнична галузь повністю позбавлена пільги зі сплати земельного податку в розмірі 25 % нарахованої ставки. Таким чином, для Укрзалізниці в чотири рази виріс коефіцієнт зі сплати земельного податку у 2019 році. Через це товариство має віддати 4,2 млрд грн, що втричі більше, ніж минулого року. Враховуючи інші податки, рівень податкового навантаження на залізничну компанію зріс до 51-57 %. Монополіст став у повному обсязі платити за всю землю, де розташовуються не тільки об'єкти інфраструктури, а й перони, перегони тощо. Обсяг оподаткованої землі збільшився на 209,4 тис. га, розкиданих по всіх областях та Києві. При цьому обсяг «земельних» податкових відрахувань зріс втричі - з 1,2 млрд грн у 2018 році до 4-4,2 млрд грн. цього року. Свої наміри Укрзалізниця втілює фактично власним коштом. Інших джерел доходів не було і немає. Крім того, посилаючись на правову позицію викладену в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 у справі №7-рп/2013, відповідач звернув увагу на те, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. У свою чергу, матеріали справи № 916/1204/20 не містять доказів, що позивач поніс збитки внаслідок затримки доставки вантажу.
У відповіді на відзив позивач зазначав, що підстави для зменшення розміру штрафу відсутні та відповідачем не доведені.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 07.07.2020: позов Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 74 246,90 грн.- задоволено частково; стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» штраф за несвоєчасну доставку вантажу у розмірі 65 000,00 грн, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102, 00 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 4 895,47 грн; в решті позову відмовлено.
Судове рішення мотивовано тим, що у відповідності до норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Статуту залізниць, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 №138) та Правил обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.200 № 644, заявлений штраф у розмірі 74 246,90 грн є обґрунтованим та правомірним. Поряд з цим, враховуючи необхідність дотримання збалансованості інтересів обох сторін та керуючись приписами ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України суд вважав за можливе зменшити нараховані позивачем штрафні санкції у вигляді штрафу до 65 000,00 грн. Враховуючи наявність підстав для задоволення позову, та з огляду на приписи ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, ч.ч. 2, 3 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», надані документи, а саме: договір про надання правничої допомоги № 180329/АЗСТ від 29.03.2018, акт приймання-передачі наданих послуг № 1 від 04.06.2020 на загальну суму 4 895,47 грн та рахунок на оплату № 375 від 04.06.2020, суд здійснив розподіл судових витрат на правничу допомогу.
Не погодившись з вищевказаним рішенням суду, Приватне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило: прийняти апеляційну скаргу до розгляду; рішення Господарського суду Одеської області від 07.07.2020 по справі № 916/1204/2020 скасувати у частині зменшення розміру штрафу за несвоєчасну доставку вантажу; винести нове рішення, яким позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» про стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» штрафу у розмірі 74 246,90 грн задовольнити у повному обсязі; судові витрати покласти на відповідача.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, зазначаючи що:
- в порушення ст. 129 Конституції України, ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 3, 4, 5, 11 Господарського процесуального кодексу суд безпідставно частково відмовив у задоволені позову, встановивши при цьому наявність вини відповідача та наявність обставин для стягнення штрафу, позбавивши позивача права на судовий захист майнових прав, передбачений вищевказаними нормами матеріального та процесуального права. ;
- ст. 116 Статуту залізниць України є спеціальною нормою в даних правовідносинах та її застосування жодним чином не пов'язує нарахування штрафу із понесенням збитків або невиконанням своїх зобов'язань позивачем перед іншими особами, а лише з дотриманням відповідачем строків доставки вантажу. Таким чином штрафна санкція не є договірною, а випливає із зазначеної норми Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрі України від 06.04.1998 № 457, якою чітко визначено розмір штрафу, який підлягає сплаті відповідачем;
- відповідачем не надано належних доказів, які б свідчили про створення позивачем або іншими особами будь-яких перешкод для повноцінної роботи відповідача та не наведено жодних виняткових обставин для збільшення строків вантажу;
- шляхом порушення приписів ст.ст. 74, 76 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що порушення термінів доставки мали місце з поважних причин та незалежних від перевізника причин;
- матеріали справи не містять доказів, які б давали підстави вважати, що у даному випадку є виняткові обставини, з урахуванням яких суд першої інстанції міг скористатися своїм правом та зменшити розмір штрафу;
- існують обставини, які свідчать про складне матеріальне становище Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», а саме: здійснення господарського діяльності на території АТО, ООС (знаходження в безпосередній близькості від лінії зіткнення), заборгованість контрагентів перед позивачем, що негативним чином впливає на можливість достатньою мірою забезпечити виробничий процес та викликає падіння обсягів виробництва і показників прибутку, наявність збитків у розмірі 5 032 462,00 грн станом на 31.10.2019;
- порушення відповідачем встановлених строків має системний характер, відповідно зменшення судами розміру штрафних санкцій не узгоджується з завданням неустойки, як засобу дисциплінування, оскільки замість припинення таких порушень, навпаки сприяє їх здійсненню;
- аналіз норм діючого процесуального законодавства свідчить, що наразі не передбачено права господарського суду зменшувати неустойку (штраф, пеню), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання;
- згідно з наданого попереднього (орієнтовного) розрахунку сума судових витрат на стадії апеляційного оскарження складає 6 414,20 грн.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого витягом з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 28.07.2020 для розгляду заяви визначено судову колегію у складі: головуючого судді Богацької Н.С., суддів Принцевської Н.М., Діброви Г.І.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.07.2020: відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» на рішення Господарського суду Одеської області від 07.07.2020 у справі №916/1204/20; розгляд справи визначено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; встановлено іншим учасникам справи згідно з нормами статі 263 Господарського процесуального кодексу України строк для подання відзиву на апеляційну скаргу (з доказами його направлення учасникам справи) до 17.08.2020; роз'яснити іншим учасникам справи їх право в строк до 17.08.2020 подати до суду разом з відзивом на апеляційну скаргу або окремо будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статі 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи. Попереджено учасників справи про наслідки подання письмових заяв чи клопотань без додержання вимог частини першої та другої вказаної вище статті, або не у строк, встановлений судом, у вигляді їх повернення чи залишення без розгляду.
17.08.2020 від Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» надійшла заява від 07.08.2020 № 01.02.04-5/71, в якій останній просив: долучити документи на підтвердження надання правової допомоги згідно переліку та стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» витрати на правову допомогу у сумі 1 261,20 грн.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» №540-IX від 30.03.2020 розділ X «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України доповнено пунктом 4, яким встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» №731-IX від 18.06.2020, який набрав чинності 17.07.2020, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
Враховуючи вищевказане та положення ст. 263 Господарського процесуального кодексу України, відзив на апеляційну скаргу від Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», який надійшов до Південно-західного апеляційного господарського суду 19.08.2020 за вх. №2259/20/Д3, долучено до матеріалів справи № 916/1204/20. У даному відзиві відповідач просив залишити апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 07.07.2020 у справі № 916/1204/20 без змін та вказав наступне:
- як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, основне зобов'язання з перевезення вантажу залізницею виконано в повному обсязі, доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті дій відповідача, матеріали справи № 916/1204/20 не містять;
- наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове визначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора;
- Акціонерне товариство «Укрзалізниця» є стратегічно важливим підприємством залізничного транспорту, яке здійснює вантажі, пасажирські перевезення, а також перевезення військових пасажирів в зону операції об'єднаних сил. Стягнення з відповідача значних сум штрафів загрожує стратегічно важливому підприємству зривом плану пасажирських і вантажних перевезень, ремонту рухомого складу та верхньої будови колії на залізницях України, що в свою чергу може призвести до масштабних та незворотних негативних наслідків для держави;
- систематичне неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо своєчасності доставки вантажів не виключає можливість зменшення судом суми штрафних санкцій.
Таким чином, відповідач зазначив, що судом першої інстанції обґрунтовано взято до уваги ступінь виконання основного зобов'язання, а також його поведінку, яка свідчить про вжиття ним заходів до виконання зобов'язання.
Додатково, згідно клопотання від 04.12.2020, апелянт просив суд долучити до матеріалів справи копію проміжної скороченої консолідованої фінансової звітності Акціонерного товариства «Українська залізниця» стонам на 30.06.2020.
Вказане клопотання судом розглянуто та відхилено, оскільки наведені відповідачем підстави про поновлення строку для долучення додаткових доказів, не можуть бути визнані поважними у світлі приписів ст. ст. 119, 269 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розгляд апеляційної скарги по суті здійснено 23.12.2020, у зв'язку з перебуванням головуючого судді Богацької Н.С. у відпустці з 14.09.2020 по 16.09.2020, з 28.09.2020 по 30.09.2020, 04.11.2020 по 06.11.2020, 16.11.2020, з 03.12.2020 по 04.12.2020, 07.12.2020, у відрядженні з 21.10.2020 по 23.10.2020, з 12.11.2020 по 13.11.2020, з 25.11.2020 по 27.11.2020, з 17.12.2020 по 18.12.2020; судді Діброви у відпустці 27.11.2020, з 16.12.2020 по 17.12.2020 та у відрядженні з 26.10.2020 по 30.10.2020; судді Принцевської Н.М. у відпустці 23.10.2020, з 26.10.2020 по 30.10.2020, 27.11.2020.
Дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, протягом грудня 2019 року - січня 2020 року Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» було прийнято до перевезення вантажі, відправником яких було Приватне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь», а одержувачем Адміністрація Одеського морського порту ЄДРПОУ 38728457, станція та залізниця відправлення Сартана за наступними залізничними накладними, які містять відомості про дату відправлення вантажу, дату прибуття вантажу у відповідних вагонах (повідомлення про прибуття), розмір провізної плати та відстань перевезення вантажу, а саме: від 23.12.209 (дата відправки) №53071155 - 02.01.2020 (дата прибуття вантажу); від 23.12.2019 №53094967 - 02.01.2020; від 23.12.2019 №53071163 - 02.01.2020; від 28.12.2019 №53156436 - 11.01.2020; від 28.12.2019 №53156469 - 11.01.2020; від 29.12.2019 №53169199 - 11.01.2020; від 29.12.2019 №53169207 - 11.01.2020; від 29.12.2019 №53162798 - 11.01.2020; від 31.12.2019 №53184115 - 11.01.2020; від 09.01.2020 №53270617 - 20.01.2020; від 11.01.2020 №53296182 - 20.01.2020; від 11.01.2020 №53296190 - 20.01.2020.
Дослідивши спірні правовідносини, судом встановлено, що останні регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, Закону України «Про залізничний транспорт», Статутом залізниць України.
За змістом ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори, що укладаються між суб'єктами цивільних правовідносин, до яких законодавцем віднесено договір перевезення (стаття 908 Цивільного кодексу України).
Загальні умови перевезення визначаються Цивільного кодексу України, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Водночас, умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами, правилами, що видаються відповідно до них (ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 919 Цивільного кодексу України, перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.
Перевізник зобов'язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі (ч. 1 ст. 313 Господарського кодексу України).
В силу ст. 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Аналіз приписів ч. ч. 1, 2 ст. 307 Господарського кодексу України дозволяє дійти висновку, що правовідносини щодо організації перевезення вантажу, які виникають між суб'єктами господарювання, опосередковуються укладенням договору перевезення вантажу, за яким одна сторона (перевізник) зобов'язуєтеся доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату; договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі, факт укладення такого господарського договору підтверджується складенням перевізного документа відповідно до вимог законодавства.
Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено також ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України.
Таким чином, відповідачем взято на себе зобов'язання з перевезення вантажу на підставі вказаних вище залізничних накладних.
Положеннями ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту та відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами (статутами) та іншими нормативно-правовими актами.
Так, ч. 1 ст. 23 Закону України «Про залізничний транспорт» визначено, що у разі невиконання (неналежного виконання) зобов'язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за затримання терміну доставки вантажів в межах, визначених Статутом залізниць України.
Отже, при здійсненні перевезень вантажів залізничним транспортом на підставі договорів перевезення, укладених із суб'єктами господарювання-замовниками, залізниця, як перевізник, несе відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань в порядку, визначеному Статутом залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, та відповідає перед контрагентами за допущені нею прострочення у доставці вантажів до станції призначення в порядку, визначеному транспортним статутом на залізниці.
Виходячи з приписів ч. 1 ст. 313 Господарського кодексу України на залізницю, як перевізника, покладено обов'язок доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений Статутом залізниць, п. 41 якого визначено, що терміни доставки вантажів та правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються правилами, виходячи з технічних можливостей залізниці; обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення.
Пунктами 1.2., 2.10 Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 (із змінами та доповненнями), передбачено, що термін доставки вантажу визначається виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата; вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
Пунктом 37 Правил видачі вантажів визначено, що факт неприбуття вантажу в установлений термін доставки станція (залізниця) зобов'язана засвідчити на пред'явленій одержувачем накладній, оформленій у паперовому вигляді, з проставленням календарного штемпеля станції призначення.
Отже, законодавцем врегульовано терміни доставки вантажів залізницею, виходячи із технічних можливостей залізниці у їх доставці та відстані слідування вантажу від станції відправлення до станції призначення, за яку обчислюється провізна плата.
Прострочення залізниці у доставці вантажу до станції призначення має наслідком застосування до неї відповідальності у вигляді штрафу, що стягується на користь одержувача у розмірі, передбаченому п. 116 Статуту залізниць України, і розраховується у відсотковому співвідношенні до суми провізної плати, що підлягає сплаті за перевезення простроченого у доставці вантажу з урахуванням кількості діб затримки.
Згідно із загальними положеннями Статуту залізниць України, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Статтями 22, 23 Статуту залізниць України передбачено, що за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Під час перевезення масових вантажів у випадках, передбачених правилами, допускається оформлення однієї накладної (комплекту перевізних документів) на перевезення цілого маршруту або групи вагонів чи комплекту контейнерів.
Частинами 1, 2, 5 пункту 23 Статуту передбачено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом.
Як вже зазначалось судом, протягом грудня 2019 року - січня 2020 року Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» було прийнято до перевезення вантажі, відправником яких було Приватне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь», а одержувачем Адміністрація Одеського морського порту ЄДРПОУ 38728457, станція та залізниця відправлення Сартана за наступними залізничними накладними, які містять відомості про дату відправлення вантажу, дату прибуття вантажу у відповідних вагонах (повідомлення про прибуття), розмір провізної плати та відстань перевезення вантажу, а саме: від 23.12.209 (дата відправки) №53071155 - 02.01.2020 (дата прибуття вантажу); від 23.12.2019 №53094967 - 02.01.2020; від 23.12.2019 №53071163 - 02.01.2020; від 28.12.2019 №53156436 - 11.01.2020; від 28.12.2019 №53156469 - 11.01.2020; від 29.12.2019 №53169199 - 11.01.2020; від 29.12.2019 №53169207 - 11.01.2020; від 29.12.2019 №53162798 - 11.01.2020; від 31.12.2019 №53184115 - 11.01.2020; від 09.01.2020 №53270617 - 20.01.2020; від 11.01.2020 №53296182 - 20.01.2020; від 11.01.2020 №53296190 - 20.01.2020.
Відповідно до п. 41 Статуту залізниць України, залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.
Згідно з п.п. 1.1, 1.2. Правил обчислення термінів доставки вантажу, термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.
Відповідно до п.п. 1.1.1. Правил обчислення термінів доставки вантажів (п.п. 41, 116 Статуту залізниць України) у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок, та одна доба на кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок.
Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. При прийманні від відправника вантажу до перевезення раніше дня, на який призначено навантаження, термін доставки обчислюється з 24-ї години того дня, на який призначено навантаження, про що в накладній робиться відмітка в графі «Навантаження призначено на ____ число ____ місяць» (п. 2.1 Правил обчислення термінів доставки вантажу).
Згідно з п. 2.4 Правил обчислення термінів доставки вантажу, терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу.
Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції (п. 2.9 Правил).
Відповідно до п. 2.10 Правил обчислення термінів доставки вантажу, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
Згідно зі ст. 23 Закону України «Про залізничний транспорт», у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.
Відповідно до п. 116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:
10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;
20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;
30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.
Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.
Згідно з п. 8 Правил видачі вантажів, оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування.
Як вбачається з календарних штемпелей на накладних, доданих до позовної заяви, вантаж відповідачем доставлено позивачу з порушенням встановленого терміну доставки, визначеного ст. 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу.
Отже, сутність розглядуваного спору полягає у стягненні з відповідача штрафу за порушення строку доставки вагонів за залізничними накладними №53071155, №53094967, №53071163, №53156436, №53156469, №53169199, №53169207, №53162798, №53184115, №53270617, №53296182, №53296190 у розмірі 74 246,90 грн.
Враховуючи те, що у відзиві на позовну заяву Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» визнало обґрунтованим штраф в сумі 74 246,90 грн, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності заявлених позивачем вимог у справі №916/1204/20.
Також колегією суддів взято до уваги наступне.
Відповідно до п. 130 Статуту залізниць України, пред'явленню залізниці позову, який випливає із цього Статуту, може передувати пред'явлення до неї претензії. Право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів мають: у разі втрати вантажу: відправник - за умови пред'явлення вантажної квитанції і документів, що підтверджують кількість і вартість відправленого вантажу; одержувач - за умови пред'явлення вантажної квитанції з відміткою станції призначення про неприбуття вантажу і документів, що підтверджують кількість і вартість відправленого вантажу. У разі неможливості пред'явлення вантажної квитанції подається довідка станції відправлення про прийняття вантажу до перевезення з відміткою станції призначення про неприбуття вантажу; у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу: одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Якщо у складанні комерційного акта відмовлено, замість нього подається документ, що підтверджує скаргу про цю відмову; у разі прострочення доставки вантажу - одержувач за умови пред'явлення накладної; у разі втрати багажу чи вантажобагажу - пред'явник багажної чи вантажобагажної квитанції, а у разі недостачі, псування, пошкодження або прострочення доставки багажу, вантажобагажу - пред'явник акта, виданого залізницею про недостачу, прострочення доставки, псування, пошкодження багажу чи вантажобагажу.
Накладна, вантажна, багажна і вантажобагажна квитанції та комерційний акт подаються лише в оригіналі.
Передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені. Передача права на пред'явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством. До претензії або позову додаються документи, які підтверджують вимоги заявника. До претензії або позову щодо втрати, нестачі, псування або пошкодження крім документів, які обґрунтовують їх пред'явлення (подання), додається документ, який засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу (ст. 133 Статуту залізниць України).
Згідно з аб. 2 п. 2 Правил заявлення та розгляду претензій (ст. ст. 130-137 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334 переуступний напис засвідчується підписами керівника і головного (старшого) бухгалтера та печаткою підприємства.
Відповідно до переуступленого напису, зробленого на накладних №53071155, №53094967, №53071163, №53156436, №53156469, №53169199, №53169207, №53162798, №53184115, №53270617, №53296182, №53296190 за підписами начальника і головного бухгалтера Адміністрації Одеського морського порту, право на пред'явлення претензії та позову передано - Приватному акціонерному товариству «Металургійний комбінат «Азовсталь».
Також, як вже вказувалось судом, Статутом (пункт 6) визначено накладну як основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, і наданий залізниці відправником разом з вантажем; відповідно до п. 1.2 Правил оформлення перевізних документів накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача; накладна є одночасно договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення; накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем.
Додатком №1 до Правил оформлення перевізних документів визначено форму накладної як перевізного документа на залізниці із розшифруванням даних, що вносяться до її граф; додатком №2 до цих Правил зазначено форму відомості вагонів.
Згідно із ст. 26 Закону України «Про залізничний транспорт» обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами складання актів.
Згідно зі п. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Правила складання актів затверджені наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002.
За приписами ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Відповідно до п. 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажу, у разі затримки вантажу в процесі перевезення термін доставки збільшується на термін: вивантаження зайвої маси, виправлення навантаження або упаковки, а також на перевантаження, які трапилися з вини відправника або інших затримок, які трапились з вини відправника чи одержувача.
Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції.
Водночас слід відзначити, що перелік причин затримки, визначених у п. 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажу, не є вичерпним.
Відповідно до п. 3 Правил складання актів, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності: утрати документів, прикладених відправником до накладної; затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства; неочищення вагонів від залишків вантажу та сміття після вивантаження засобами одержувача; неочищення зовнішньої поверхні цистерн та бункерних напіввагонів після наливу і зливу; подачі залізницею неочищених вагонів під завантаження засобами відправника, порту, пристані; відсутності пломб, запірно-пломбувальних пристроїв (далі - ЗПП) на вагоні (контейнері), якщо в перевізних документах є відмітка про пломби (ЗПП), пошкодження пломб (ЗПП) або заміни їх, а також виявлення в процесі перевезення або на станції призначення пломб (ЗПП) на вагонах (контейнерах) з нечіткими відбитками; пошкодження або втрата наданих залізницею перевізних пристосувань; відмови вантажовласника від підписання: облікової картки виконання плану перевезень вантажів, накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами (контейнерами); самовільного зайняття залізницею вагонів і контейнерів, що належать підприємствам, організаціям, установам або орендовані ними; затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням вантажу, а також затримки через недодання чи неналежне оформлення відправником документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил; в інших випадках для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта.
Згідно з п. 4 Правил складання актів, комерційні акти складаються на місцях загального користування - у день вивантаження або в день видачі вантажу одержувачу; при вивантаженні на місцях незагального користування - у день здачі вантажу одержувачу, у цьому разі перевірка повинна здійснюватись до вивантаження або в процесі вивантаження чи зразу ж після нього. У разі перевірки маси вантажу зважуванням на вагонних вагах, якщо маса тари приймається за трафаретом на вагоні, комерційний акт складається в день зважування вагона з вантажем; якщо маса тари вагона визначається зважуванням його після вивантаження, комерційний акт складається в день зважування порожнього вагона; на вантаж, що перебуває у дорозі - у день виявлення обставин, що підлягають оформленню комерційним актом. У разі неможливості скласти комерційні акти в указані терміни вони складаються у всіх випадках не пізніше наступної доби.
Отже, наведені норми покладають обов'язок на відповідача у разі настання обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, скласти комерційні акти чи акти загальної форми, в залежності від обставин, та внести про даний факт відповідні відомості до накладної, незалежно від стану перевізного процесу.
При цьому наявність відмітки у перевізних документах про затримку вантажу, не звільняє відповідача від обов'язку довести ті обставини, на які останній посилається у підтвердження своїх заперечень проти позову, у даному випадку, обставини наявності підстав у розумінні п. 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажу для збільшення терміну доставки вантажу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.12.2019 у справі №910/3745/19.
Тобто, виходячи із приписів Правил складання актів, наявність відмітки у накладній не може автоматично свідчити про наявність/відсутність обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці.
Суд зазначає, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Однак відповідач акти загальної форми, відмітки про складання яких містяться у графі №49 накладних №53270617, №53296190, суду не надав, тобто не довів належними та допустимими доказами наявність обставин, які дають право залізниці на продовження терміну доставки вантажів за переліченими накладними.
Представлений позивачем розрахунок штрафу визнаний місцевим господарським судом такими, що відповідає встановленим обставинам справи щодо періоду прострочення та розміру грошового зобов'язання з якого відповідачем допущено прострочення, зроблений арифметично та методологічно вірно.
В свою чергу, зміст доводів та вимог апеляційної скарги зводиться до необґрунтованого висновку суду першої інстанції щодо наявності підстав для зменшення стягуваної суми штрафу судом в оскаржуваному рішенні до 65 000, 00грн.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Наведені норми визначають можливість зменшення судом розміру штрафних санкцій (стягуваної неустойки) у двох випадках:
- коли належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками (ч.1 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України та ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України);
- якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин (ч. 2 ст. 233 Господарського кодексу України).
Кожен з таких випадків передбачає врахування різних аспектів: якщо в першому випадку суд має зважати на ступінь виконання зобов'язань боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу, то в другому - законодавство передбачає необхідність врахування інтересів боржника.
Саме таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 15.02.2018 у справі №67/1346/15-ц.
Зі змісту ст. 233 Господарського кодексу України вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, залежить від розсуду суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного критерію для зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов'язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.
Частина 2 статті 233 Господарського кодексу України встановлює, що у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
В даній нормі під «іншими учасниками господарських відносин» слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов'язані з кредитором договірними відносинами.
Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Відповідно до ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є: 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Так, Акціонерне товариство «Укрзалізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» в обґрунтування клопотання посилалось на те, що позивач не зазнав жодних збитків у зв'язку з несвоєчасною доставкою вантажу та те, що спірний вантаж доставлено вантажоодержувачу без втрат. Окрім того, у зв'язку із внесеними змінами до Податкового кодексу України, що набули чинності з 1 січня 2019 року залізнична галузь повністю позбавлена пільги зі сплати земельного податку в розмірі 25 % нарахованої ставки. Таким чином, для Укрзалізниці в чотири рази виріс коефіцієнт зі сплати земельного податку у 2019 році. Через це товариство має віддати 4,2 млрд грн, що втричі більше, ніж минулого року. Враховуючи інші податки, рівень податкового навантаження на залізничну компанію зріс до 51-57 %. Монополіст став у повному обсязі платити за всю землю, де розташовуються не тільки об'єкти інфраструктури, а й перони, перегони тощо. Обсяг оподаткованої землі збільшився на 209,4 тис. га, розкиданих по всіх областях та Києві. При цьому обсяг «земельних» податкових відрахувань зріс втричі - з 1,2 млрд грн у 2018 році до 4-4,2 млрд грн. цього року. Свої наміри Укрзалізниця втілює фактично власним коштом. Інших джерел доходів не було і немає. Крім того, посилаючись на правову позицію викладену в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 у справі №7-рп/2013, відповідач звернув увагу на те, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. У свою чергу, матеріали справи №916/1204/20 не містять доказів, що позивач поніс збитки внаслідок затримки доставки вантажу.
Враховуючи вищезазначене та відсутність у справі доказів негативних наслідків від несвоєчасної доставки вантажу, що свідчили б про погіршення фінансового стану позивача, ускладнення у його господарській діяльності чи завдання йому збитків в результаті дій залізниці, а також те, що в матеріалах справи відсутні докази завдання збитків Адміністрації Одеського морського порту, вантажоодержувача вантажів за залізничними накладними, яким здійснено передачу прав на пред'явлення позовів Приватному акціонерному товариству «Металургійний комбінат «Азовсталь» (тобто відсутні докази збитків іншому учаснику господарських відносин), оцінка доказів на предмет переваги доказів однієї сторони перед іншою в даному випадку нездійсненна.
За таких обставин, судом першої інстанції правомірно реалізоване право на зменшення розміру штрафу за клопотанням Залізниці, визначивши їх розмір на рівні 65 000,00 грн (19,2 % від заявленої суми позовних вимог) на власний розсуд.
Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду про необхідність при вирішенні питання про зменшення штрафу дотримання збалансованості інтересів обох сторін, справедливості та розумності та зменшенням нарахованих позивачем штрафних санкцій (штрафу) до 65 000,00 грн.
В частині незгоди скаржника із зменшенням судом першої інстанції штрафу, заявленого до стягнення, колегія суддів зазначає, що не вбачає підстав для зміни або скасування рішення, оскільки зі змісту ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач виконав (хоча і з простроченням) свої зобов'язання з перевезення вантажу.
На думку колегії суддів стягнення з відповідача саме 65 000,00 грн штрафу компенсує негативні наслідки, пов'язані з порушенням відповідачем строків перевезення вантажу, стягнення ж з відповідача штрафу у повному обсязі, не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов'язання.
При цьому, колегія суддів враховує, що чинним законодавством не врегульований граничний розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно із приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.03.2020 у справі №916/2154/19.
За таких обставин, враховуючи, що доводи і вимоги апеляційної скарги не підтверджують наявність обставин, які згідно зі ст. 277 Господарського процесуального кодексу України визначені в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку ч. 4 ст. 269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» залишається без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 07.07.2020 у справі №916/1204/20 підлягає залишенню без змін.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з апеляційним переглядом підлягають віднесенню на скаржника.
Керуючись ст. ст. 129, 256, 269, 270, 273, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 07.07.2020 у справі №916/1204/20 залишити без змін.
Постанова в порядку статті 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Н.С. Богацька
судді Г.І. Діброва
Н.М. Принцевська