Справа № 635/5742/20
Провадження № 1-в/635/808/2020
23 грудня 2020 року сел. Покотилівка Харківського району Харківської області
Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, до засудження мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за національністю українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, раніше судимого:
1)04.03.2011 Московським районним судом м. Харкова за ст. 190 ч. 1 КК України до 80 годин громадських робіт;
2)23.11.2011 Московським районним судом м. Харкова за ст. ст. 186 ч. 1, 102, 186 ч. 2, 70 ч. 4, 71 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі;
3)29.03.2016 Московським районним судом м. Харкова за ст. 185 ч. 3 КК України до 3 років позбавлення волі, в силу ст. 75 КК України від призначеного покарання звільнений з іспитовим строком на 3 роки,
засудженого: 16.11.2016 Московським районним судом м. Харкова за ст. ст. 186 ч. 2, 71 КК України до 4 років 3 місяців позбавлення волі,
про застосування відносно нього умовно-дострокового звільнення від відбування призначеного покарання у відповідності до статті 81 КК України, -
До Харківського районного суду Харківської області надійшла заява засудженого ОСОБА_4 про умовно-дострокове звільнення.
В обґрунтування заяви зазначає, що він має міцні соціальні зв'язки, що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 25.09.2018, а також просить взяти до уваги народження його дитини ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В судовому засіданні прокурор проти задоволення заяви заслуженого ОСОБА_4 заперечував, вважаючи її безпідставною та необґрунтованою.
Представник адміністрації та засуджений ОСОБА_4 надали заяви про розгляд справи за їх відсутності.
Суд, вислухавши думку прокурора стосовно питання, що розглядається, дослідивши матеріали справи, в тому числі особову справу засудженого, дійшов висновку, що заява засудженого задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Відповідно до ч.1 ст.81 КК України до осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання.
Відповідно до ч.2 ст.81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення та фактично відбув встановлений ч.3 ст.81 КК України термін покарання.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим: 1) не менше половини строку покарання, призначеного судом за кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, а також за необережний тяжкий злочин; 2) не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за корупційний нетяжкий злочин, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисне кримінальне правопорушення і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисне кримінальне правопорушення, за яке вона засуджена до позбавлення волі; 3) не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисне кримінальне правопорушення протягом невідбутої частини покарання (ч.3 ст.81 КК України).
При цьому, однією із найважливіших підстав для застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання на підставі ст. 81 КК України, є виправлення засудженого, яке він довів своєю сумлінною поведінкою і ставленням до праці.
Вирішальне значення має саме активна діяльність засудженого, який своєю поведінкою, системою вчинків доводить, що виправився і заслуговує на умовно-дострокове звільнення. Висновок суду про виправлення особи повинен базуватися на всебічному врахуванні даних про її поведінку за весь період відбування покарання, а не за час, що безпосередньо передував вирішенню питання про звільнення, ставленні засудженого до вчиненого злочину.
Доцільність і необхідність умовно-дострокового звільнення викликана тим, що до моменту звільнення мета покарання в основному досягнута, а саме: особа виправилася і довела це своєю сумлінною поведінкою і ставленням до праці.
Згідно характеристики, наданої адміністрацією ДУ «Темнівська виправна колонія № 100» від 07.10.2020, засуджений ОСОБА_4 в місцях позбавлення волі знаходиться з 17.01.2017. За час утримання в установі виконання покарань № 27 м. Харкова характеризувався негативно, тричі притягався до дисциплінарної відповідальності, заохочень не мав, до праці не залучався. З 24.01.2017 відбуває покарання в державній установі «Темнівська виправна колонія (№ 100)», за час відбування покарання характеризується посередньо, мав п'ять стягнень, які погашені встановленому законом порядку, заохочень не має. На даний час до промислової зони установи не працевлаштований з власних міркувань. У взаємовідносинах з іншими засудженими конфліктний, на критику реагує агресивно. Не завжди дотримується правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом установи. Спальне місце та приліжкову тумбочку утримує у чистоті і порядку, не завжди має охайний зовнішній вигляд. Не приділяє уваги необхідності дбайливого ставиться до майна установи і предметів, якими користується при виконанні дорученої роботи, здійснення за ними належного догляду, використання їх тільки за призначенням. До виконання передбачених законом вимог персоналу установи ставиться не завжди сумлінно через особисту неорганізованість. Виконує роботи із самообслуговування, має достатній рівень необхідних навичок. До виконання робіт із благоустрою установи ставиться посередньо. Допускає порушення вимог пожежної безпеки і безпеки праці. Участі в організації виховних заходів, які проводяться в установі не приймає. Відповідно до ст. 123 Кримінально-виконавчого кодексу України бере участь у реалізації програми диференційованого виховного впливу «Професія», до реалізації програми ставиться без зацікавленості. Участі у роботі самодіяльних організацій не приймає. Відповідно до ст. 110, 112, 113 КВК України підтримує соціально-корисні зв'язки з рідними шляхом листування, телефонних розмов. Питання про можливе застосування ст. 100, 101 КВК України, за відбуттям 1/3 призначеного строку покарання, було розглянуто комісією установи 11.09.2019 року, вирішено відмовити в застосуванні даних статей як особі, яка не стає на шлях виправлення.
Питання щодо можливого застосування заміни невідбутої частини покарання більш м'яким згідно статті 82 Кримінального кодексу України, за відбуттям 1/2 частини призначеного покарання було розглянуто 11.09.2019, рішенням комісії відмовлено в застосуванні даної заохочувальної норми як особі, яка не стала на шлях виправлення.
Питання щодо можливого застосування умовно-дострокового звільнення згідно статті 81 Кримінального кодексу України, за відбуттям 2/3 призначеного строку покарання, було розглянуто 11.12.2019, рішенням комісії відмовлено в застосуванні даної заохочувальної норми як особі, яка не довела свого виправлення.
Засуджений ОСОБА_4 за час відбування покарання на профілактичних обліках не перебував.
Висновок: засуджений ОСОБА_4 за час відбування не довів своє виправлення, застосування до нього статті 81 КК України не доцільно.
З довідки про майновий позов, вбачається, що підлягають відшкодуванню за вироком суду з ОСОБА_4 від 07.10.2020 на користь фізичної особи процесуальні витрати у розмірі 5202,08 грн. Станом на 07.10.2020 на виконання до бухгалтерії виконавчий лист про стягнення процесуальних витрат з засудженого не надходив, та з особового рахунку утримань не було.
Інших доказів про працевлаштування засудженого ОСОБА_4 після прибуття до ДУ «Темнівська виправна колонія № 100» ані матеріали судової справи ані матеріали особової справи засудженого не містять.
Відповідно до положень ст. 81 КК України особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим: не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин.
Слід зазначити, що виконання призначеного покарання є доцільним тільки за тієї умови, що ним досягається поставлена в законі мета: крім кари ще і виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів. Якщо ця мета може бути досягнута ще до закінчення призначеного судом строку покарання, то в подальшому у його виконанні відпадає необхідність. З огляду на це, закон передбачає можливість застосування судом умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
За змістом цього кримінального закону умовно-дострокове звільнення від відбування покарання є правом, а не обов'язком суду і можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого, а умовно-достроковому звільненню підлягають лише ті засуджені, які протягом всього, а не певного періоду часу, сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення. Для цього всі дані про особу беруться у сукупності, в тому числі й дані, що характеризують ступінь тяжкості вчиненого злочину і особу засудженого в цілому. При цьому вирішальним є не факт відбуття певної частини покарання, а саме виправлення засудженого.
Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України «Про умовно дострокове звільнення від відбування покарання і заміни не відбутої частини покарання більш м'яким» № 2 від 26 квітня 2002 року, умовно-дострокове звільнення від покарання можливе лише після повного і всебічного вивчення даних про особу засудженого і переконання в тому, що він сумлінною поведінкою, ставленням до праці та навчання довів своє виправлення.
Матеріали про умовно-дострокове звільнення, які подають органи, що відають виконанням покарання мають відображати процес виправлення засудженого протягом всього періоду відбування ним покарання, у зв'язку з чим орган має надати дані про попередні судимості, відшкодування матеріальних збитків та витяг із рішення спостережної ради. При цьому, прийняття рішення про умовно-дострокове звільнення, не є обов'язковим, а залежить від переконаності суду в тому, що цілі покарання досягнуті в більш короткий термін, ніж це було визначено вироком.
У відповідності до положень п. 17 вказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України суду слід ретельно з'ясувати: ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях, а також його наміри щодо прилучення до праці. Висновок суду про виправлення засудженого повинен бути зроблений і з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, а також даних, що характеризують його особу.
Як вбачається з матеріалів особової справи ОСОБА_4 , останній неодноразово судимий за вчинення аналогічних злочинів, пов'язаних з викраденням чужого майна, за які йому призначені покарання пов'язанні з позбавленням волі, проте, ОСОБА_4 належних висновків для себе не зробив та знову продовжував вчиняти аналогічні злочини, за що був засуджений останнім вироком до позбавлення волі.
Матеріали особової справи засудженого не містять даних про розгляд питання адміністрацією колонії про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_4 натомість, згідно наявної в матеріалах справи характеристики засудженого ДУ «Темнівська виправна колонія № 100» дійшла висновку про те, що за час відбування покарання ОСОБА_4 не довів своє виправлення, тому застосування до нього статті 81 КК України не доцільно.
Крім того, матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_4 не має заохочень, натомість має шість доган, а також стягнення у виді ДІЗО у виді 15 діб за перешкоджання проведенню особистого обшуку, вживання нецензурних та жаргонних слів, неввічливе ставлення до іншого засудженого.
Зазначені факти свідчать про те, що ОСОБА_4 має стійку тенденцію на систематичне вчинення злочинів, а також про неефективність застосування до нього звільнення від відбування покарання.
Враховуючи викладене, дані про особу засудженого, його ставлення до вчиненого злочину, поведінку за весь час відбуття покарання, суд констатує про відсутність достатніх та переконливих даних, які б свідчили про виправлення засудженого та досягнення цілей покарання в більш короткий термін.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про неможливість застосування до засудженого ОСОБА_4 умовно-дострокового звільнення.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 537, 539 КПК України, ст. 81 КК України, суд -
У задоволенні заяви засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про умовно-дострокове звільнення на невідбутий строк - відмовити.
Ухвала протягом семи діб з дня її проголошення може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Харківський районний суд Харківської області, а засудженим з дня отриманням ним ухвали суду.
Повний текст ухвали проголошено 23.12.2020.
Суддя ОСОБА_1