Справа № 182/2574/18
Провадження № 3-в/0182/7/2020
Іменем України
21.12.2020 року м. Нікополь
Нікопольський міськрайонний суд, Дніпропетровської області, у складі:
Головуючого-судді Борисової Н.А.,
при секретарі Шовкової Г.О.,
за участю прокурора Щащенко С.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Нікополі подання начальника Нікопольського міськрайонного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області Вергілеса Е.Ю. про вирішення питання про давність виконання судового рішення стосовно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
02.05.2018 року ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 183-1 КУпАП та призначено стягнення у вигляді суспільно корисних робіт на строк 120 (сто двадцять) годин. Останній ухиляється від відбування стягнення, в зв'язку з чим орган пробації звернувся з поданням про в вирішення питання про давність виконання судового рішення.
Начальник Нікопольського міськрайонного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області Вергілес Е.Ю. звернувся до суду з поданням про вирішення питання про давність виконання судового рішення щодо ОСОБА_1 , посилаючись на те, що 18.06.2020 року до Нікопольського міськрайонного відділу на виконання надійшла копія постанови суду у відношенні ОСОБА_1
ОСОБА_1 за викликом до Нікопольського МРВ державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області не з'явився. Місце перебування останнього на даний момент не відоме, за адресою місця реєстрації: АДРЕСА_1 не проживає. 27.06.2018 року Нікопольським МРВ було направлене подання про заміну невідбутої часини адміністративного стягнення у вигляді суспільно-корисних робіт стосовно ОСОБА_1 , 25.12.2018 року постановою Нікопольського міськрайонного суду подання було повернуто на доопрацювання. В ході подальшого виконання постанови Нікопольського міськрайонного суду від 02.05.2018 року, встановити місце перебування правопорушника не виявилось можливим.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив. Стосовно правопорушника неодноразово було застосовано привід, але Нікопольським ВП ГУНП в Дніпропетровській області явку правопорушника не забезпечено.
Прокурор вимоги подання підтримала, просила звільнити ОСОБА_1 від покарання у зв'язку з закінченням строків давності виконання постанови суду.
Вислухавши пояснення прокурора, дослідивши представлені документи суд приходить до висновку, що подання підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Згідно ч.1ст. 303 КУпАП не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення.
Відповідно статті 304 КУпАП питання, зв'язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадовою особою), який виніс постанову.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини (зокрема, mutatis mutandis рішення у справі Озтюрк проти Германії 21 лютого 1984 року, пункт 53), справи про адміністративні правопорушення, для цілей статті 6 ЄКПЛ належать до справ із обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення. Відтак, на дану категорію справ поширюються гарантії статті 6 ЄКПЛ.
Відповідно до ч. 1ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративне правопорушення складається з Кодексу та інших законів України, а згідно з положеннями ст. 9 Конституції України,ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини'усталена судова практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) є частиною національного законодавства та обов'язкова для застосування судами як джерело права.
Європейський суд з прав людини, надаючи автономного значення поняттям, які застосовуються в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі Конвенція), часто розцінює справи про адміністративні правопорушення саме як «кримінальні» у розумінні норм Конвенції.
Так, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 р. зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Положення Кодексу України про адміністративні правопорушення, не містить поняття строки давності виконання постанови суду про накладення адміністративного стягнення, тобто законодавцем залишено поза сферою свого регулювання питання щодо строків виконання таких постанов, створивши при цьому ситуацію безстрокового виконання такого рішення суду.
Натомість, дані строки, передбачені в КК України, а саме, ст. 80, яка розташована у розділі ХІІ «Звільнення від покарання та його відбування» і регламентує звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.
Крім того, КСУ у п. 3.4 і 3.6 свого рішення від 11.10.2011року (справа № 10-рп/2011), аналізуючи положення міжнародних актів, наголосив, що «не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення», а відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним». У цьому рішенні Суд поширив певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Таким чином, суд вважає за можливе до виниклих правовідносин застосувати аналогію закону, а саме норми ст. 80 КК України, яка передбачає звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку, яка передбачає звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку (особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки, зокрема, два роки у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі).
Дослідивши матеріали подання, проаналізувавши доводи Нікопольського МРВ філії Державної Установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області, встановлено, що постанова суду про накладення адміністративного стягнення щодо ОСОБА_1 не виконана, оскільки за результатом вжитих органом пробації заходів встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 не проживає, місцезнаходження останнього невідомо, що унеможливлює виконання постанови суду.
На підставі викладеного, виходячи із неможливості виконання постанови про накладення адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 відповідно до ст. 303, 304 КУПАП, його слід звільнити від відбування покарання у виді суспільно-корисних робіт у зв'язку із закінченням строків давності виконання постанови про накладення адміністративного стягнення.
На підставі викладеного та керуючись ст. 303, ст. 304 КУпАП, суд,-
Подання начальника Нікопольського міськрайонного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області Вергілеса Е.Ю. про вирішення питання про давність виконання судового рішення відносно ОСОБА_1 - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування адміністративного стягнення у вигляді 120 (сто двадцять) годин суспільно корисних робіт призначеного постановою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02.05.2018 року у зв'язку із закінченням строків давності виконання постанови про накладення адміністративного стягнення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя: Н. А. Борисова