Справа № 201/5426/20
Провадження № 2/201/2380/2020
(заочне)
07 грудня 2020р. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого: судді - Ткаченко Н.В.
за участю секретаря - Іващенко Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в м. Дніпрі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ОТП Факторинг Україна” до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
10.06.2020р. ТОВ ОТП “Факторинг Україна” звернулося до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості (а.с.№ 3-4).
Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 07.08.2020р. було відкрито провадження по справі та відповідно до положень ч.2,3 ст.274, ч.5 ст.279 ЦПК України призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с. №48).
В обґрунтування позовних вимог позивач в позовній заяви посилався на те, що 01.12.2005р. між ОСОБА_1 та АКБ “Райффайзенбанк Україна” (правонаступником якого є ПАТ “ОТП Банк”) було укладено кредитний договір № НL-302/41/2005, згідно якого позичальник отримала кредит в сумі 68 000 дол. США зі строком повернення кредиту 01.12.2020р. З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника перед банком, 01.12.2005р. між кредитором та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №SR-302/41/2005, за умовами якого поручитель взяв на себе зобов'язання нести солідарну відповідальність разом з боржником за невиконання зобов'язань за кредитним договором. У зв'язку з невиконанням зобов'язань за кредитним договором кредитор був вимушений звернутись до суду для захисту своїх прав та рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03.11.2010р. по справі № 2-9668/2010 позовні вимоги ПАТ “ОТП Банк” було задоволено, стягнуто солідарно з відповідачів суму боргу за кредитним договором №НL-302/41/2005 від 01.12.2005р. у розмірі 852 317 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1820 грн. 12.11.2010р. між ПАТ “ОТП Банк” та ТОВ “ОТП Факторинг Україна” було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, за умовами якого ТОВ “ОТП Факторинг Україна” придбало у продавця право грошової вимоги за кредитним договором №НL-302/41/2005 від 01.12.2005р., укладеного з ОСОБА_1 , та договором поруки №SR-302/41/2005, укладеного з ОСОБА_2 . Позивач зазначає, що рішення суду від 03.11.2010р. на сьогоднішній день боржниками не виконано, а оскільки наявність судового рішення, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора на отримання сум, передбачених ст.625 ЦК України, позивач нарахував інфляційні втрати та 3% річних за прострочення виконання зобов'язань за кредитним договором № НL-302/41/2005 від 01.12.2005р., по тілу кредиту та відсоткам за період з 04.06.2017р. по 04.06.2020р., що передував зверненню з позовом до суду, а саме, 166 318,97 грн. - інфляційні втрати та 74 784,36 грн. - заборгованість по 3% річних, які позивач просив солідарно стягнути з боржника та поручителя, а також понесені ним судові витрати по сплаті судового збору.
В судові засідання 19.10.2020р. та 07.12.2020р. представник позивача не з'явився, про дату та час слухання повідомлявся належним чином, шляхом направлення повідомлення про виклик до суду на поштову адресу для листування зазначену у позові, про що в матеріалах справи наявні відповідні докази (а.с.№50, 57). 16.10.2020р. та 03.12.2020р. на електрону адресу суду надійшли заяви представника Сазонова О.С. (діє на підставі довіреності від 18.08.2020р. - а.с. №54), в яких представник позивача зазначив, що позов підтримує та просить його задовольнити в повному обсязі, розгляд справи проводити за його відсутності (а.с. №53, 63).
Відповідачі - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судові засідання 19.10.2020р. та 07.12.2020р. двічі поспіль не з'явилися, про дату та час слухання справи відповідачі повідомлялися шляхом направлення судових повісток за адресою проживання, яка була підтвердженою відповідями наданими ВОМІ ГУ ДМС України в Дніпропетровській області від 18.06.2020р. та 30.07.2020р. (а.с. №45,47), конверти з судовими повістками, які були направлені відповідачам, були повернуті до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с.№51, 52, 58, 65). Крім того, про дату та час розгляду справи на 07.12.2020р. відповідачі повідомлялися шляхом розміщення оголошення на сайті “Судова влада” (а.с. №59).
Отже, належним чином повідомлені про розгляд справи судом, відповідачі в судові засідання повторно не з'явилися, про причини своєї неявки суду не повідомили, заяви про розгляд справи за їх відсутності не надали, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звернулися, а також не скористалися правом надання заперечень проти позову.
Згідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи, що відповідачі, виходячи з положень ч.11 ст.128 ЦПК України, вважаються належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, згідно до ст.280 ЦПК України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Згідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, розгляд справи здійснюється без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази у справі за принципами встановленими ст.89 ЦПК України, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст.4 ЦПК України).
Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1. ст.13 ЦПК України).
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
01.12.2005р. між ОСОБА_1 та АКБ “Райффайзенбанк Україна” (правонаступником якого є ПАТ “ОТП Банк”) було укладено кредитний договір № НL-302/41/2005, згідно якого позичальник отримала кредит в сумі 68 000 дол. США зі строком повернення кредиту 01.12.2020р. (а.с. №5-11).
У зв'язку з неналежним виконанням боржником умов кредитного договором та наявністю заборгованості, кредитор скористався своїм правом на дострокове стягнення в судовому порядку заборгованості солідарно з боржника ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_2 .
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03.11.2010р. по справі № 2-9668/2010 позовні вимоги ПАТ “ОТП Банк” було задоволено повністю, стягнуто з відповідачів солідарно суму боргу за кредитним договором № НL-302/41/2005 від 01.12.2005р. у розмірі 852 317 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 820 грн. (а.с. № 12).
Згідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, які встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03.11.2020р., яке набрало законної сили 16.11.2010р. встановлено, що 01.12.2005р. між ПАТ “ОТП Банк” та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № НL-302/41/2005, відповідно до умов якого позичальник отримала кредит в розмірі 68 000 дол.США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10,5% річних з кінцевим терміном повернення 01.12.2020р.
З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника перед банком, 01.12.2005р. між кредитором та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №SR-302/41/2005, відповідно до умов якого останній поручився за виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором № НL-302/41/2005. Судом встановлено, що боржник свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим станом на 19.02.2010р. виникла заборгованість, яка становить 852 317грн (заборгованість за сумою кредиту - 66 400,65 дол.США, еквівалентно 531 185,28 грн., пеня - 40 142,97 дол.США, еквівалентно 321 131,72 грн.). Відповідний розмір заборгованості рішення суду був стягнутий солідарно з боржника та поручителя (а.с. №12).
12.11.2010р. між АТ “ОТП Банк” (правонаступник ПАТ “ОТП Банк”) та ТОВ “ОТП Факторинг Україна” було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, за умовами якого ТОВ “ОТП Факторинг Україна” придбало у продавця право грошової вимоги за кредитним договором №НL-302/41/2005 від 01.12.2005р., який було укладено з ОСОБА_1 та договором поруки №SR-302/41/2005, який було укладено з ОСОБА_2 (а.с. №23-30).
Згідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Стаття 514 ЦК України визначає, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
В позовній заяві позивачем зазначено, що оскільки на сьогоднішній день рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03.11.2020р. відповідачами, які несуть солідарну відповідальність, фактично не виконано, заборгованість по кредитному договору №НL-302/41/2005 від 01.12.2005р. не погашена, кредитор має право на отримання сум передбачених ст.625 ЦК України, а тому позивач нарахував інфляційні втрати та 3% річних за прострочення виконання зобов'язань за договором по тілу кредиту та відсоткам, що передували зверненню з позовом до суду за період з 04.06.2017р. по 04.06.2020р., а саме, 166 318,97 грн. - інфляційні втрати та 74 784,36 грн. - заборгованість по 3% річних.
Як зазначає позивач, розмір суми інфляційних втрат та 3% річних позивач розрахував виходячи з розміру заборгованості по тілу кредиту - 508 803,78 грн. та відсоткам 321 131,72 грн.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Згідно до ч.1 ст.76, ч.2 ст.77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частина 5 ст.263 ЦПК України визначає, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України закріплено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України)
Правовий аналіз положень ст.ст. 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення.
Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018р. у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 04.06.2019р. у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).
Законодавець визначає обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3 % річних за увесь час прострочення, у зв'язку із чим таке зобов'язання є триваючим, тому право на позов про стягнення коштів на підставі ст.625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Так, згідно наданої позивачем довідки від 04.06.2020р. вих.№88 відповідачка ОСОБА_1 має заборгованість по кредитному договору №НL-302/41/2005 від 01.12.2005р. у розмірі: сума основної заборгованості за кредитом - 508 803,78грн.,відсотків - 0,00грн.,пеня - 321 131,72грн.(а.с.№13).
Відповідні складові заборгованості (тіло кредиту та пеня) були стягнуті і рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська суду від 03.11.2010р. (а.с. № 12).
Отже, станом на день звернення позивачем з позовом до суду заборгованість по кредитному договору в розмірі 829 935,50 грн. складалась з заборгованості по тілу кредиту - 508 803,78 грн. та заборгованості по пені (неустойки) - 321 131,72 грн., при цьому в позовній заяві позивач зазначає, що непогашена заборгованість за договором 829 935,50 грн. складається з заборгованості по тілу - 508 803,78 грн. та заборгованості по відсоткам - 321 131,72 грн., на яку позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат та 3% річних, що є помилковим, враховуючи наступне.
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.ст.549, 611 ЦК України).
Отже зобов'язання позичальника з повернення кредиту та сплати процентів є основним, а зобов'язання зі сплати штрафу та пені є додатковим до основного.
Оскільки пеня є неустойкою і має штрафний, а не компенсаційний характер, вона не входить до складу основного зобов'язання, а отже, нарахування позивачем сум передбачених ст.625 ЦК України на суму заборгованості по пені 321 131,72 грн. є безпідставним.
Підводячи підсумок викладеному, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ “ОТП Факторинг Україна” до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 підлягають задоволенню частково та з відповідачів на користь позивача необхідно стягнути солідарно 3% річних нарахованих на прострочену заборгованість за тілом кредиту 508 803,78 грн. за період з 04.06.2017р. по 04.06.2020р. (1 097 днів) у розмірі 45 858,15 грн. та інфляційні втрати нараховані за період з 04.06.2017р. по 04.06.2020р. на суму простроченої заборгованості по тілу кредиту 508 803,78 грн. у розмірі 114 226,45 грн., а загалом 160 084,60 грн.
Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст.141 ЦПК України, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з кожного з відповідачів на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеній частині позовних вимог - у розмірі 2 401 грн. 27 коп. (160 084,60 грн. х 3 616,55 грн. : 241 103,33 грн. = 2 401,27 грн.).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 549, 611, 625, 1048, 1054 ЦК України, постановами Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018р. у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 04.06.2019р. у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18), ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, ч.4 ст.82, ст.ст. 89, 128-131, 141, ч.4 ст.223, ч.2 ст. 247, ст.ст. 259, 263-265, ч.2,3 ст. 274, ч.5 ст. 279, ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “ОТП Факторинг Україна” до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ОТП Факторинг Україна” інфляційні втрати та 3% річних, які нараховані за період з 04.06.2017р. по 04.06.2020р. у розмірі 160 084 грн. 60 коп. (сто шістдесят тисяч вісімдесят чотири грн. 60 коп.), які складаються з: 3 % річних, які нараховані на прострочену заборгованість за тілом кредиту у розмірі 45 858 грн.15коп., інфляційні втрати, які нараховані на прострочену заборгованість за тілом кредиту у розмірі 114 226 грн.45коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “ОТП Факторинг Україна” до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ОТП Факторинг Україна” судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 401грн.27коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на Товариства з обмеженою відповідальністю “ОТП Факторинг Україна” судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 401 грн. 27коп.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.289 ЦПК України, а саме, заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя: Ткаченко Н.В.