Справа № Справа № 530/1351/20
Номер провадження 2/530/573/20
18.12.2020 м. Зіньків
Зіньківський районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Ситник О.В., за участю секретаря Осадчого Г.А. розглянувши у судовому засіданні в порядку загального позовного провадження, в місті Зіньків, Полтавської області, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
Позовна заява мотивована тим, що шлюб між сторонами зареєстрований Лютенською сільською радою Гадяцького району Полтавської області 05.06.2012, актовий запис № 2.
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу до ОСОБА_2 і просила шлюб розірвати, оскільки їх спільне життя не склалося, від шлюбу мають спільнк доньку - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . На даний час спільно з відповідачем вона не проживає, та не веде спільного господарства. Також позивачка просить залишити проживати спільну доньку разом з нею.
Ухвалою суду від 11.11.2020 року було відкрите загальне позовне провадження в справі, підготовче судове засідання по справі призначено на 01.12.2020 року.
В підготовче судове засідання 01 грудня 2020 року учасники справи не з'явились, позивач ОСОБА_1 надала до суду заяву в якій просила судовий розгляд проводити без її участі ( а.с. 9). Відповідач ОСОБА_2 до суду не з'явився, про розгляд справи повідомлений у встановленому законом порядку, пояснень, клопотань та заперечень до суду не надав.
Суд, вирішив за можливе розглянути справу у відсутність учасників справи, на підставі наявних у справі доказів, з урахуванням норм ст.247 ЦПК України
Суд, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, приходить до висновку, що позовОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.ст. 110-112 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам дитини, що має істотне значення.
Відповідно до ст.109 СК України шлюб розривається судом, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їх права, а також права їх дітей.
Шлюб між сторонами зареєстрований Лютенською сільською радою Гадяцького району Полтавської області 05.06.2012, актовий запис № 2 ( а.с.6-7). Від шлюбу сторони мають спільну доньку - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в свідоцтві про народження якого сторони записані батьками ( а.с. 8). Донька позивачки проживає на даний час разом з нею, позивачка має достатні умови для догляду та розвитку спільної дитини. Шлюбні відносини між сторонами фактично припинилися, причиною цьому послужили постійні сварки, відсутність взаєморозуміння.
Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред'явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.
Позивач скористався даним правом та звернувся до суду з цим позовом, наполягає на розірванні шлюбу. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має намір зберігати шлюб з відповідачем. Приймаючи до уваги пояснення позивачки, суд вважає, що причини, що спонукають її наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б їх інтересам, що має істотне значення, внаслідок чого позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Відповідно до ч.3 ст. 105 Сімейного Кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, беручи до уваги вимоги ст. 110 Сімейного Кодексу.
Згідно зі ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України). Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
Відповідно до ст. 112 ч.2 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.
Відповідно до ст.113 Сімейного Кодексу України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище. Оскільки відповідачка при реєстрації шлюбу змінила прізвище, вона має право залишити його після розірвання шлюбу.
Згідно ч.2 ст.114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу.
При таких обставинах справи суд вважає, що сім'я сторін «розпалась» остаточно, підстав для досягнення примирення між сторонами немає, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам подружжя і тому суд приходить до висновку про розірвання шлюбу між сторонами.
Місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 визначити за позивачем - ОСОБА_1 .
Згідно ч. 2 ст. 114, абз. 2 ч. 3 ст. 115 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу. Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір по двох вимогах в сумі 1681 грн. 60 коп., відповідно до ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір"(а.с. 1).
Керуючись ст.105,109, 110, 112-114 СК України, ст. 4, 7, 10, 13, 81, 130, 141, 189-200, 206-207 223, 247, 263-266 ЦПК України суд, -
1.Шлюб між ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований Лютенською сільською радою Гадяцького району Полтавської області 05.06.2012, актовий запис № 2 - р о з і р в а т и.
2.Після розірвання шлюбу позивачці залишити прізвище - « ОСОБА_5 ».
3.Визначити місце проживання неповнолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з позивачкою - ОСОБА_1 .
4.Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою с. Пишненки, Зіньківського району, Полтавської області, ідентифікаційний номер суду невідомий, на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої та жительки АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , сплачений нею судовий збір в сумі 1681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) гривня 60 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за на слідками апеляційного перегляду.
Суддя - О.В. Ситник