Справа № 367/4966/13-ц Головуючий у 1-й інст. - Мікулін А.В.
Апеляційне провадження №22-ц/824/14821/2020 Доповідач - Рубан С.М.
23 грудня 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Рубан С.М.
суддів Заришняк Г.М., Мараєва Н.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 27 листопада 2013 року, ухвалене у складі судді Мікуліна А.В. у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Публічне акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк» звернулось з позовом до ОСОБА_2 , в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 48 372,45 грн.
Посилається на те, що 26.09.2008 року між ним та відповідачем був укладений кредитний договір №304/707297, згідно якого ПАТ «Креді Агріколь Банк» взяв на себе зобов'язання надати ОСОБА_2 кредит в розмірі - 14 809,00 дол. США, а останній зобов'язався повертати кредит згідно графіку погашення суми кредиту та сплачувати щомісячно проценти за користування кредитом. Відповідачу надано грошові кошти в розмірі 14 809,00 дол. США для споживчих потреб, а саме придбання автомобіля Dacia Logan. Відповідач неналежним чином виконував умови кредитного договору, крім того вимоги банку від 18.06.2012 року та від 20.12.2012 року про дострокове погашення кредиту в повному обсязі ОСОБА_2 не виконав і станом на 07.02.2013 року має загальну заборгованість в розмірі 48 372,45 грн.
Заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 27 листопада 2013 року позов Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Креді Агріколь Банк» заборгованість за кредитним договором №304/707297 від 26.09.2008 року у розмірі 48 372,45 грн. та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 483,72 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог ПАТ «Креді Агріколь Банк».
Посилається на те, що оскаржуваним рішенням стягнуто борг за кредитним договором, який забезпечений згідно договору застави спільним майном подружжя - автомобілем Dacia Logan, придбаним згідно договору купівлі - продажу від 26.09.2008 року. Суд не залучив ОСОБА_1 у справу співвідповідачем по спільним та солідарним зобов'язанням. Як наслідок стягнення може бути звернуто на спільне майно, в тому числі на спільний автомобіль. Крім того, не залучивши ОСОБА_1 до участі у справі, суд позбавив її права подавати заперечення на позов, докази, в тому числі по сплаті кредиту та спростувати суми стягнення.
Відповідно до ч. 1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційне провадження підлягає закриттю виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини виникли внаслідок того, що ОСОБА_2 неналежним чином виконував умови кредитного договору, укладеного 26.09.2008 року з ПАТ «Креді Агріколь Банк». Кредит надано позичальнику для придбання автомобіля Dacia Logan. ОСОБА_2 вимоги банку від 18.06.2012 року та від 20.12.2012 року про дострокове погашення кредиту в повній сумі не виконав, тому ПАТ «Креді Агріколь Банк» звернувся до суду з позовом.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 27 листопада 2013 року позов Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» задоволено.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок неналежного виконання позичальником ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором від 26.09.2008 року, укладеним з ПАТ «Креді Агріколь Банк», у нього виникла заборгованість у розмірі 48 372,45 грн., яка підлягає стягненню в судовому порядку.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 06 листопада 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 27 листопада 2013 року залишено без змін.
Відповідно до ч.1 ст. 352 ЦПК України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Отже, право апеляційного оскарження судового рішення мають також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов'язки.
Зазначені особи можуть подати апеляційну скаргу, якщо оскаржуваним рішенням суду безпосередньо вирішено питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, тобто безпосередньо встановлено, змінено або припинено права або обов'язки цих осіб.
Згідно п.3 ч. 1 ст. 362 ЦПК України, суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
У постанові Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі №320/915/19 суд дійшов висновку, що за змістом статті 352 ЦПК України право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, проте ухвалене судове рішення завдає їм шкоди, що виражається у несприятливих для них наслідках.
Згідно висновків Верховного Суду викладених у постанові від 27 листопада 2019 року у справі №2-4392/09, від 16 жовтня 2019 року у справі №638/21181/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі №705/2-1281/2010 особи, які не брали участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку лише ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють або припиняють права і обов'язки цих осіб.
При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов'язок, причому такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Звертаючись до суду з апеляційною скаргою ОСОБА_1 вказує на те, що оскаржуваним рішенням стягнуто борг за кредитним договором, який забезпечений згідно договору застави спільним майном подружжя - автомобілем Dacia Logan, придбаним згідно договору купівлі - продажу від 26.09.2008 року. Суд не залучив ОСОБА_1 у справі співвідповідачем по спільним та солідарним зобов'язанням, тому як наслідок стягнення може бути звернуто на спільне майно, в тому числі на спільний автомобіль.
Апеляційним судом встановлено, що 26.09.2008 року між АТ «Індустріально - Експортний Банк», правонаступником якого є ПАТ «Креді Агріколь Банк» був укладений кредитний договір №304/707297, за умовами якого ПАТ «Креді Агріколь Банк» взяв на себе зобов'язання надати ОСОБА_2 кредит в розмірі 14 809,00 дол. США, а ОСОБА_2 зобов'язався повертати кредит згідно графіку погашення суми кредиту та сплачувати щомісячно проценти в розмірі 11,9% річних за користування кредитом.
Згідно п. 1.2. вказаного кредитного договору, кредит надається позичальнику для купівлі автомобіля Dacia Logan (а.с. 9-15 ).
ПАТ «Креді Агріколь Банк» виконав взяті на себе зобов'язання за кредитним договором №304/707297 від 26.09.2008 року, що підтверджується валютними меморіальними ордерами №1, №4048 від 26.09.2008 року (а.с.18-20).
18.06.2012 року та 20.12.2012 року ПАТ «Креді Агріколь Банк» надсилав ОСОБА_2 вимоги щодо погашення заборгованості, але він їх не виконав (а.с.7-8).
Згідно розрахунку заборгованості станом на 07.02.2013 року ОСОБА_2 має загальну заборгованість перед ПАТ «Креді Агріколь Банк» по кредитному договору в розмірі 48 372,45 грн. (а.с.4).
26.09.2008 року між АТ «Індустріально - Експортний Банк», правонаступником якого є ПАТ «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_2 укладено договір застави транспортного засобу, предметом якого є автомобіль Dacia Logan (а.с.16-17).
Як вбачається з матеріалів справи, 26.09.2008 року ОСОБА_1 підписала нотаріально посвідчену заяву, якою надала згоду своєму чоловікові ОСОБА_2 на підписання договору застави з АТ «Індустріально - Експортний Банк» та передачу в заставу транспортного засобу марки Dacia, модель Logan, набутого ними в період зареєстрованого шлюбу, на умовах на його розсуд (а.с.25).
Крім того, в поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що вона надавала згоду ОСОБА_2 на укладення кредитного договору від 26.09.2008 року
Таким чином, ОСОБА_1 достовірно було відомо про всі ризики купівлі автомобіля в кредит та передачу його в заставу.
Твердження скаржника про те, що оскаржуваним рішенням порушуються права та інтереси ОСОБА_1 , однак суд не залучив її до участі у справі, апеляційний суд не приймає до уваги.
Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 не була поручителем ОСОБА_2 за виконання ним зобов'язань за кредитним договором від 26.09.2008 року. Крім того, ОСОБА_1 не була стороною договору застави, укладеного 26.09.2008 року з АТ «Індустріально - Експортний Банк» та не виступає заставодавцем автомобіля Dacia Logan. Позов ПАТ «Креді Агріколь Банк», який є правонаступником АТ «Індустріально - Експортний Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором від 26.09.2008 року подано лише до ОСОБА_2 .
Твердження ОСОБА_1 про перебування на даний час у шлюбі з ОСОБА_2 не підтверджено доказами відповідно до приписів статей 77-78 ЦПК України.
Апеляційний суд звертає увагу на відсутність доказів на підтвердження чим саме, в якій мірі оскаржуване рішення порушує права та інтереси ОСОБА_1 . Не надано доказів які безумовні обов'язки покладено на скаржника оскаржуваним рішенням суду.
Крім того, ОСОБА_1 не надала доказів на підтвердження того, що їй не було відомо про навність оскаржуваного рішення Ірпінського міського суду Київської області від 27.11.2013 року.
Проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 за різними адресами не є належним доказом необізнаності скаржника про наявність рішення суду про стягнення кредитної заборгованості.
Тим більше, посилання ОСОБА_1 на сімейні відносини з позичальником ОСОБА_2 спростовує її доводи щодо проживання за різними адресами та її необізнаність з рішеннями судів.
Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Одним із основних принципів, на необхідності дотримання якого наголошує Європейський суд з прав людини, є принцип верховенства права, до фундаментальних аспектів якого відноситься принцип юридичної визначеності, який включає в себе принцип остаточності рішень суду.
В національному законодавстві даний принцип закріплений в ст. 129 Конституції України, ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», згідно якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» було наголошено, що право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.
Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення.
У справі «Науменко проти України» Європейський суд з прав людини також наголошував, що одним з основних аспектів верховенства права є принцип юридичної певності, який, серед іншого, вимагає, щоб остаточні рішення судів не могли бути поставлені під сумнів.
Правова певність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто, принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже раз вирішеної справи. Скасування такого рішення призводить до порушення принципу юридичної певності і «права на суд» відповідно до ст. 6 параграфу 1 Конвенції.
Крім того, згідно позиції Європейського суду з прав людини у справі «Брумареску проти Румунії» однією з основних складових верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким, зокрема, остаточне рішення судів у вирішеній ними справі не може піддаватись сумніву.
У справі «Желтяков проти України» судом було зазначено, що одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів. Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов'язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру.
У вказаному рішенні Європейський суд з прав людини також наголошував, що суд повинен з'ясувати, чи вимагає ситуація грубого втручання у остаточне рішення суду, зокрема, якщо було допущено серйозне порушення процесуальних норм або висновки суду були завідомо неправильними.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається, зокрема, на те, що суд позбавив її права подати докази, в тому числі по сплаті кредиту та спростувати суми стягнення.
Апеляційний суд звертає увагу, що ухвалою Апеляційного суду Київської області від 06 листопада 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 27 листопада 2013 року залишено без змін (а.с.98-100).
В касаційному порядку ухвала Апеляційного суду Київської області від 06 листопада 2014 року та заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 27 листопада 2013 року не оскаржувались.
В даному випадку, скаржниця ОСОБА_1 звернулася до суду із апеляційною скаргою про перегляд остаточного судового рішення, ухваленого близько семи років тому.
При цьому, у заяві не вказано жодних об'єктивних обставин, які б були підставою для перегляду судового рішення.
За таких обставин, виходячи з принципу верховенства права, фундаментальним аспектом якого є принцип юридичної визначеності, які передбачають повагу до принципу остаточності рішень суду, враховуючи необґрунтованість, безпідставність вказаних в апеляційній скарзі доводів, колегія суддів дійшла висновку, що такі доводи не можуть слугувати підставою для скасування остаточного та обов'язкового судового рішення та його перегляду.
Наявність порушених прав є основною умовою для здійснення судового захисту, за відсутності якої такий захист не здійснюється. Виходячи з наведених обставин не вбачається наявності порушеного законного інтересута (або) прав ОСОБА_1 , яка звернулася з апеляційною скаргою.
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи в сукупності всі докази та встановлені обставини справи, апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржуваним рішенням суду питання про права, інтереси та (або) обов'язки ОСОБА_1 не вирішувались, а тому в порядку п.3 ч. 1 ст. 362 ЦПК України апеляційне провадження підлягає закриттю.
Керуючись ст.ст. 362, 367, 368, 374, 381-384 ЦПК України, суд,-
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 27 листопада 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - закрити.
Ухвала набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали складено 23 грудня 2020 року.
Головуючий Рубан С.М.
Судді Заришняк Г.М.
Мараєва Н.Є.