Апеляційне провадження Доповідач - Кулікова С.В.
№ 22-ц/824/13585/2020
м. Київ Справа № 367/8648/18
22 грудня 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кулікової С.В.
суддів - Желепи О.В.
- Олійника В.І.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Прохоренка Валерія Петровича на додаткове рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 липня 2020 року, ухваленого під головуванням судді Пінкевич Н.С., у цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_1 , третя особа: Моторно транспортне бюро України про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-
У грудні 2018 року ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа Моторно транспортне бюро України про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в якому просило стягнути з відповідача страхове відшкодування в розмірі 92 885,50 грн. та судовий збір у розмірі 1 762 грн.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 червня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
25 червня 2020 року представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Прохоренко Валерій Петрович надіслав клопотання про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат. Зазначав, що у відзиві на позовну заяву від 15.05.2020 року відповідач просив суд покласти усі судові витрати на позивача та надав попередній (орієнтований) розрахунок суми витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи, а саме витрати на професійну правничу допомогу, згідно договору, у розмірі орієнтовано 12 500 грн. Розмір фактично понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу дорівнює попередній (орієнтованій) сумі судових витрат, визначених у відзиві, що підтверджується актом приймання-передачі послуг від 25.06.2020 року.
Додатковим рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 липня 2020 року відмовлено у стягненні на користь ОСОБА_1 з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» судових витрат.
Не погоджуючись з додатковим рішенням, представник ОСОБА_1 адвокат Прохоренко Валерій Петрович подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати додаткове рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 липня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву ОСОБА_1 про стягнення судових витрат у сумі 12 500 грн. з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна».
Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що додаткове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначав, що апелянтом було заявлено клопотання у відзиві на позов про покладення усіх судових витрат на позивача. в подальшому 25 червня 2020 року апелянтом було додатково подано клопотання від 25 червня 2020 року разом з доказами, що підтверджують розмір понесених ним судових витрат та факт розрахунків у готівковій формі між відповідачем та адвокатом за надання правової допомоги, зокрема, копією акта приймання-передачі послуг від 25 червня 2020 року. Також до суду було подано копію договору про надання правової допомоги від 13.05.2020 року, яким визначено погодинну оплату та порядок обчислення гонорару адвоката. З огляду на зазначене, вважає, що суд дійшов помилкового висновку про те, що відповідачем не було надано доказів на підтвердження понесених стороною судових витрат.
Вказував на те, що представник відповідача адвокат Прохоренко Валерій Петрович не є суб'єктом господарювання, оскільки згідно з інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, громадських формувань та фізичних осіб-підприємців він не зареєстрований фізичною особою-підприємцем та не здійснює підприємницьку діяльність, та надає правову допомогу як адвокат відповідно до свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 3352 від 29 травня 2008 року.
Також вказував на те, що положення Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не встановлюють форми розрахунків між клієнтом та адвокатом, а також конкретної форми документу, що підтверджує оплату гонорару клієнтом.
Посилався на те, що судом першої інстанції не було надано належної оцінки наданим доказам на підтвердження понесених відповідачем витрат на правову допомогу.
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просило залишити апеляційну скаргу без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції - без змін. Зазначало, що оскільки представником відповідача не надано договору відповідача та адвоката, що містить порядок сплати гонорару адвоката з урахуванням складності справи, часу витраченого адвокатом, обсягом послуг та ціни позову, підстави для зміни розміру гонорару, та не надано документального підтвердження оплати витрат на професійну правничу допомогу на суму 12 500,00 грн., тому суд першої інстанції ухвалив вірне та законне рішення, яким у задоволенні цих вимог відмовив.
У порядку ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Тому розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Таким вимогам процесуального права додаткове рішення суду першої інстанції не відповідає.
Відмовляючи у стягненні на користь ОСОБА_1 з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» судових витрат суд першої інстанції виходив з того, що стороною не надано належного документального підтвердження (квитанції, платіжного доручення з відміткою банку або іншого банківського документу, касового чеку) оплати витрат на професійну правничу допомогу на суму 12 500,00 грн. При цьому, суд критично оцінив пункт 3 акту приймання-передачі послуг до Договору про надання правової допомоги від 13.05.2020 року, який не може вважатись належним документальним підтвердженням таких витрат.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (§ 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§§ 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (§ 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно з частинами першою та третьою статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі.
До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
При цьому договір про надання правової допомоги повинен містити детальний опис правових послуг, що надаються, та їх вартість, порядок обчислення гонорару адвоката (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо.
Між адвокатом Прохоренко Валерієм Петровичемта ОСОБА_1 13 травня 2020 року був укладений договір про надання правової допомоги, згідно п. 1.1 якого Адвокат приймає на себе зобов'язання надавати Клієнту правову допомогу з питань, що ставляться Клієнтом, а Клієнт зобов'язується приймати та оплачувати послуги на умовах та в строки, що передбачені умовами цього договору.
Відповідно до п. 3.1 договору, за надання послуг, передбачених в п. 1.1. цього договору, Клієнт сплачує Адвокату гонорар в розмірі, що визначатиметься у Актах прийому-передачі послуг, виходячи з кількості годин, витрачених Адвокатом на надання послуг Клієнту.
Ставка гонорару Адвоката за годину роботи складає 2 500,00 грн. (п. 3.2. договору).
Згідно п. 4.1. договору оплата послуг здійснюється Клієнтом на підставі погодженого/підписаного Сторонами Акту приймання-передачі послуг у спосіб та у строки, визначені у відповідному Акті.
Акти приймання-передачі послуг складаються Адвокатом за фактом надання послуг. Акт приймання-передачі послуг складається в двох екземплярах та підписується Сторонами. У випадку незгоди Клієнта з Актом приймання-передачі послуг Клієнт має надати Адвокату мотивовану письмову відмову від його підписання протягом двох календарних днів від дати його складання (п. 4.2 договору).
Згідно акту приймання-передачі послуг від 25 червня 2020 року витрати ОСОБА_1 на правову допомогу становлять 12 500,00 грн. Розрахунок між сторонами здійснено у готівковій формі у момент підписання цього акту Сторонами (п. 3 Акту).
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що заявником надано належні та допустимі докази сплати адвокату 12 500,00 грн.
Колегія суддів зауважує, що договором про надання правової допомоги було передбачено, що оплата послуг здійснюється Клієнтом на підставі погодженого/підписаного Сторонами Акту приймання-передачі послуг у спосіб та у строки, визначені у відповідному Акті. Законом України « Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не заборонено здійснення оплати гонорару адвокату у готівковій формі, а ЦПК України не передбачено конкретно, які саме докази мають подаватися сторонами на підтвердження оплати витрат на правову допомогу.
Позивачем не було заявлено клопотання про зменшення судових витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, додаткове рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 липня 2020 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_1 понесених витрат на правову допомогу у розмірі 12 500,00 грн.
Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Прохоренка Валерія Петровича задовольнити.
Додаткове рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 липня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 40; код ЄДРПОУ 20782312 )на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) понесені витрати на правову допомогу у розмірі 12 500,00 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий: Судді: