Справа №761/32048/20
Провадження №11-сс/824/6521/2020 Головуючий в І інстанції - ОСОБА_1
Категорія ст.ст. 303, 304 КК України Суддя - доповідач - ОСОБА_2
17 грудня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду, у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового
засідання ОСОБА_5 ,
вирішуючи у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві питання прийняття до розгляду апеляційної скарги ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11.11.2020 року,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11.11.2020 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність слідчого Державного бюро розслідувань, яка полягає у не розгляді клопотання ОСОБА_6 №VYH-20201005-08-02 від 05.10.2020 року у кримінальному провадженні №42020000000001223.
В обґрунтування свого рішення слідчий суддя зазначає, що ОСОБА_6 зазначає у своїй скарзі, що 05.10.2020 року ним було направлено клопотання № VYH-20201005-08-02 від 05.10.2020 року у кримінальному провадженні № 42020000000001223 про проведення слідчих дій, однак в матеріалах скарги відсутнє підтвердження того, що вказане клопотання, на яке посилається ОСОБА_6 в своїй скарзі, було направлене до Державного бюро розслідувань.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11.11.2020 року та направити його скаргу на новий розгляд до Шевченківського районного суду м. Києва в іншому складі суду.
Щодо строку на апеляційне оскарження апелянт зазначає, що судове провадження здійснено за його відсутності, як потерпілого, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання, адже копія електронної картки з підсистеми «Електронний суд» свідчить про те, що судовий виклик йому не лише не вручався, а навіть не формувався і не відправлявся.
Щодо незаконності оскаржуваної ухвали ОСОБА_6 зазначає, що в матеріалах справи знаходилися докази вручення клопотання ДБР, а саме, на а.с.17 скарги - міститься повідомлення про долучений додаток 1, що містить в собі клопотання, яке було відправлено до ДБР, а такою копію електронної квитанції щодо відправлення ним цього клопотання до ДБР, та надходження їх до ДБР; на а.с.13-15 додатку знаходяться копії електронних квитанцій про відправлення та надходження клопотання №VYН-20201005-08-02 від 05.10.2020 року на офіційну електронну адресу ДБР.
Апелянт вказує на те, що слідчий суддя не дослідив всі матеріали скарги, а слідчий ДБР, якби він був викликаний, міг особисто, або у своєму поясненні, у випадку неможливості прибути на судовий виклик, повідомити би, що ДБР було отримано його клопотання №VYН-20201005-08-02.
Стосовно процесуального статусу ОСОБА_6 зазначає, що він є потерпілий у кримінальному провадженні №42020000000001223, відповідно до його заяви № VYН-2020009-03 від 09.02.2020 року.
ОСОБА_6 та представник Офісу Генерального прокурора, будучи належним чином повідомленими про день та час апеляційного розгляду в судове засідання не з'явилися, будь-яких клопотань не направляли. Враховуючи наведене та вимоги ч. 4 ст. 405 КПК України, апеляційний розгляд проведено у відсутність сторін.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши апеляційну скаргу та вивчивши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що необхідно відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 , з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів даного судового провадження, ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді зі скаргою на бездіяльність слідчого Державного бюро розслідувань, яка полягає у не розгляді клопотання ОСОБА_6 №VYH-20201005-08-02 від 05.10.2020 року у кримінальному провадженні №42020000000001223.
Зазначена скарга ОСОБА_6 була розглянута слідчим суддею по суті відповідно до вимог ст. 306 КПК України, з прийняттям рішення, передбаченого п. 4 ч. 2 с т. 307 КПК України про відмову у задоволенні скарги.
У відповідності до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
В офіційному тлумаченні частини другої статті 55 Конституції України, викладеному в рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011, зазначено, що реалізація конституційного права на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб забезпечується в порядку, визначеному процесуальним законом.
Відповідно до ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з вимогами ст. 7 КПК України, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
При цьому, відповідно до положень ст. 24, ч. 3 ст. 392 КПК України, забезпечення гарантованого права на оскарження процесуальних рішень слідчого судді здійснюється в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування регламентовано §2 Глави 26 КПК України.
Так, у частині 1 статті 309 КПК України наведено вичерпний перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку під час досудового розслідування. Крім того, відповідно до вимог частини другої цієї статті, під час досудового розслідування також можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження або на рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження на підставі пункту 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру чи відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру, повернення скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора або відмову у відкритті провадження по ній.
Скарги на інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
При цьому зміст вказаної норми закону кореспондується з положеннями ч. 3 ст. 307 КПК України, згідно якої, ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, скарги на відмову слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, визначених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини у справі «Мельник проти України» право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями.
Більш того, п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України передбачає,що однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Натомість, системний аналіз зазначеної норми Конституції Українизасвідчує, що забезпечення права на апеляційний перегляд виникає після розгляду справи (кримінального провадження) по суті.
Таким чином, ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11.11.2020 року, якою відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність слідчого Державного бюро розслідувань, яка полягає у не розгляді клопотання ОСОБА_6 №VYH-20201005-08-02 від 05.10.2020 року у кримінальному провадженні №42020000000001223, є рішенням, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, оскільки слідчий суддя не відмовив у відкритті провадження за скаргою, не повернув її, а розглянув скаргу по суті з прийняттям рішення, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 307 КПК України.
Більш того, про неможливість оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11.11.2020 року безпосередньо зазначено і в самому тексті ухвали.
Згідно ст. 399 ч. 4 КПК України, суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що у відкритті провадження, відповідно до положень ст. 399 КПК України, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11.11.2020 року слід відмовити.
При цьому колегія суддів зауважує, що подаючи апеляційну скаргу на ухвалу судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11.11.2020 року, жодного обґрунтування можливості апеляційного оскарження даної ухвали слідчого судді ОСОБА_6 не наводить.
Керуючись ст. 399 КПК України, колегія суддів,
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11.11.2020 року, якою відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність слідчого Державного бюро розслідувань, яка полягає у не розгляді клопотання ОСОБА_6 №VYH-20201005-08-02 від 05.10.2020 року у кримінальному провадженні №42020000000001223.
Копію ухвали суду надіслати ОСОБА_6 разом з апеляційною скаргою.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом 3-х місяців з дня оголошення ухвали.
Судді:
__________________ ___________________ _____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4