Справа № 756/13848/19 Головуючий в суді І інстанції Майбоженко А.М.
Провадження № 22ц-824/12525/2020 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С.
17 грудня 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Мельника Я.С.,
суддів: Матвієнко Ю.О., Поливач Л.Д.,
за участі секретаря Примушка О.В.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 10 березня 2020 року у справі за заявою органу опіки і піклування в особі Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації, заінтересована особа - ОСОБА_1 , про звільнення від виконання обов'язків опікуна,
У жовтні 2019 року представник органу опіки та піклування в особі Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації звернувся до суду із вказаною заявою, посилаючись на те, що згідно судових рішень Оболонського районного суду м. Києва від 01 грудня 2016 року визнано недієздатними ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та у подальшому на підставі рішення цього ж суду від 15 березня 2017 року над цими особами було встановлено опіку та призначено ОСОБА_1 опікуном.
Зазначає, що протягом останнього часу до Оболонської районної в м.Києві державної адміністрації, спочатку в усній формі, а пізніше з письмовими листами, почали надходити скарги від мешканців будинку про те, що ОСОБА_1 не справляється з покладеними на нього обов'язками, не може та не бажає належним чином доглядати за підопічними. Окрім цього, посилається на негідну поведінку і самого опікуна ОСОБА_1 , який зловживає алкогольними напоями, порушує громадський порядок, що ставить під загрозу здоров'я та життя його підопічних.
У зв'язку з тим, що недієздатні не отримують належного догляду з боку опікуна, вони проводять асоціальний спосіб життя, забруднюють сходові клітини під'їзду, шукають їжу у сміттєвих баках. Недієздатний ОСОБА_3 майже постійно проживає на сходовій клітині.
Питання захисту інтересів недієздатних ОСОБА_3 та ОСОБА_2 неодноразово розглядалося на засіданнях опікунської ради у серпні, жовтні 2018 року, та у квітні 2019 року. За результатами цих розглядів ОСОБА_1 наполегливо було рекомендовано розпочати збір документів для поселення ОСОБА_3 до психоневрологічного інтернату.
ОСОБА_1 до рекомендацій опікунської ради не прислухався, від спілкування з представниками органу опіки та піклування ухиляється, на телефонні дзвінки та письмові запрошення не відповідає. Недієздатні ОСОБА_3 та ОСОБА_2 залишаються без належного догляду та лікування, завдаючи шкоди собі та оточуючим.
На останньому засіданні опікунської ради 19.09.2019 було ухвалено рішення про звільнення ОСОБА_1 від опікунських повноважень стосовно недієздатних ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . На дане засідання ОСОБА_1 не з'явився, про час і місце проведення засідання був завчасно повідомлений письмово.
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 10 березня 2020 року заяву задоволено, звільнено ОСОБА_1 від повноважень опікуна над недієздатними ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Не погодившись із цим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування судом усіх обставин справи.
У обґрунтування доводів апеляційної скарги зокрема вказує, що будь-які належні докази того, що він не виконує свої опікунські обов'язки по відношенню до недієздатних, у матеріалах справи відсутні, та, що місцевим судом не було допитано свідків обставин, на які посилається заявник, а також вважає, що орган опіки та піклування Оболонської РДА своїми упередженими діями позбавив належного соціального захисту недієздатних ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , тому вважає оскаржуване рішення безпідставним та необґрунтованим.
У свою чергу, представник органу опіки та піклування Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації подав заперечення на апеляційну скаргу де зазначає, що обставини, на які посилається заявник, підтверджені належними і допустимими доказами, зокрема листами Оболонської РДА та актами, якими зафіксовані звернення мешканців будинку та їх свідчення того, що ОСОБА_1 веде асоціальну спосіб життя, зловживає алкогольними напоями, вчиняє побиття недієздатного ОСОБА_3 , при цьому ОСОБА_1 не з'являється на запрошення до органу опіки та піклування для врегулювання цих проблем, натомість орган опіки та піклування тривалий час не наважувався звільнити ОСОБА_1 від повноважень опікуна, надаючи йому можливість усвідомити покладену на нього відповідальність, однак ситуація не виправилася, недієздатний ОСОБА_3 продовжує проживати на сходовій клітині під'їзду, у квартиру його не пускають, тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвалюючи рішення про задоволення заяви, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 неналежним чином виконуються опікунські обов'язки над недієздатними ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується відповідними належними і допустимими доказами, тому суд дійшов висновку про необхідність звільнення його від повноважень опікуна над цими недієздатними особами.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, рішеннями Оболонського районного суду м. Києва від 01 грудня 2016 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано недієздатними (а.с.7,8).
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 15 березня 2017 року, за поданням Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації недієздатним ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було призначено опікуна ОСОБА_1 (а.с.9)
З матеріалів справи також вбачається, що від мешканців будинку де проживає відповідач стало позивачу відомо про те, що ОСОБА_1 не справляється з покладеними на нього обов'язками, не може та не бажає належним чином доглядати за підопічними, а також посилалися на поведінку опікуна ОСОБА_1 , який почав зловживати алкогольними напоями, порушувати громадський порядок, що ставить під загрозу здоров'я та життя підопічних, і на даний час недієздатні не отримують належного догляду з боку опікуна, вони проводять асоціальний спосіб життя, забруднюють сходові клітини під'їзду, шукають їжу у сміттєвих баках. Недієздатний ОСОБА_3 майже постійно проживає на сходовій клітині.
Вказане також підтверджується зокрема актом комісії територіального центру соціального обслуговування Оболонського району м. Києва від 14 листопада 2017 року, витягами з протоколів засідань опікунської ради Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації № ОПР-109/18 від 28 серпня 2018 року, № ОПР-119/19 від 19 вересня 2019 року, № ОПР-143/18 від 20 листопада 2018 року, № ОПР-45/19 від 16 квітня 2019 року, актом комісії у складі дільничного офіцера поліції ОСОБА_4 , завідуючої відділу соцдопомоги ОСОБА_5 , майстра тех. дільниці ОСОБА_6 , витягом з протоколу № 09/19 засідання опікунської ради Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації (а.с.3, 11-30).
Питання захисту інтересів недієздатних ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розглядалось на засіданнях опікунської ради у серпні і жовтні 2018 року, а також у квітні 2019 року. За результатами розгляду ОСОБА_1 наполегливо було рекомендовано розпочати збір документів для поселення ОСОБА_3 до психоневрологічного інтернату.
ОСОБА_1 до рекомендацій опікунської ради не прислухався, від спілкування з представниками органу опіки та піклування ухиляється, на телефонні дзвінки та письмові запрошення не відповідає.
Відповідно до ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними; фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це (частина перша статті 39, частина перша статті 40 ЦК України).
Над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка; недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину; правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун (частини перша - третя статті 41 ЦК України).
Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки (стаття 55 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 67 ЦК України опікун зобов'язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.
Опікун зобов'язаний вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного (частина четверта стаття 67 ЦК України).
Недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов'язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння.
Статтею 75 ЦК України встановлено, що суд, якщо він призначив опікуна чи піклувальника, або орган опіки та піклування за заявою особи звільняє її від повноважень опікуна або піклувальника. За заявою органу опіки та піклувальника суд може звільнити особу від повноважень опікуна або піклувальника у разі невиконання нею своїх обов'язків, порушення прав підопічного, а також у разі поміщення підопічного до навчального закладу, закладу охорони здоров'я чи закладу соціального захисту.
За викладених обставин колегія суддів суду вважає, що суд першої інстанції, дослідивши докази у справі й надавши їм належну оцінку, правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосувавши норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, дійшов обґрунтованого висновку про неналежне виконання ОСОБА_1 своїх обов'язків опікуна щодо недієздатних ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та незабезпечення їх належним доглядом, а тому постановив законне і обґрунтоване рішення про звільнення ОСОБА_1 від повноважень опікуна над цими недієздатними особами.
Доводи апелянта про відсутність доказів щодо неналежного виконання ним своїх опікунських обов'язків, колегія суддів відхиляє, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, позаяк обставини, на які посилається заявник, підтверджені належними і допустимими доказами, зокрема листами Оболонської РДА та письмовими актами, якими зафіксовано звернення мешканців будинку та їх свідчення про те, що ОСОБА_1 веде асоціальну поведінку, зловживає алкогольними напоями, вчиняє побиття недієздатного ОСОБА_3 , при цьому ОСОБА_1 не з'являється на запрошення до органу опіки та піклування для врегулювання цих проблем, будь-яких доказів на спростування цих обставин ОСОБА_1 не надано, через що такі доводи не спростовують обґрунтованих висновків суду у цій частині.
Інших вагомих та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, апеляційна скарга не містить.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга та зміст оскаржуваної ухвали не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які, відповідно до ст. 376 ЦПК України, могли б бути підставою для його скасування, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу місцевого суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 374, 375 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Оболонського районного суду міста Києва від 10 березня 2020 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: Судді: