17 грудня 2020 року колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
суддів ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 20.12.2019 року, яким
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, та призначено йому покарання у виді 3 років позбавлення волі.
На підставі ст.71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Подільського районного суду м. Києва від 30.11.2017 і призначено ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 1 місяць,
Вказаним вироком ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він 08.09.2019 приблизно о 03 годині 30 хвилин, знаходячись за адресою: м. Київ, вул. Г.Наумова, 21/5, у невстановленої досудовим розслідуванням особи, за ціною 350 гривень шляхом закладки придбав для власного вживання психотропну речовину амфетамін. Психотропну речовину амфетамін, яка знаходилась у прозорому поліетиленовому згортку, ОСОБА_6 поклав до правої кишені штанів, в які був одягнутий, тим самим повторно незаконно придбав та почав незаконно зберігати при собі, без мети збуту.
08.09.2019 приблизно о 04 годині 00 хвилин, ОСОБА_6 , знаходячись за адресою: м. Київ, вул. Г.Наумова, 21/5, був викритий працівниками поліції, які виявили та в подальшому останній за добровільною згодою надав для вилучення з правої кишені штанів, в які був одягнутий, прозорий поліетиленовий пакет з пазовим замком в середині якого порошкоподібна речовина, яка містить у своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін. Маса амфетаміну в речовині становить 0,598 г.
Захисник ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, а також невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Зокрема зазначає, що постановляючи обвинувальний вирок, суд належним чином не взяв до уваги, що докази у справі були здобуті з порушенням вимог процесуального закону, а тому є недопустимими. В ході досудового розслідування було порушено право обвинуваченого на захист, оскільки всі процесуальні документи у справі складені без участі захисника. Крім того, ряд процесуальних документів містять ознаки фальсифікації, оскільки викладена в них інформація не відповідає дійсності. Так, не відповідає дійсності час, коли у ОСОБА_6 була вилучена речовина, а також відрізняється опис самої речовини у процесуальних документах та висновку експерта. При цьому дана речовина не була добровільно видана останнім, а мав місце його обшук без його згоди. Також звертає увагу, що суд безпідставно відмовив стороні захисту у задоволенні клопотання про допит свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які були єдиними очевидцями обставин, що мають істотне значення у справі.
Заслухавши доповідь судді, доводи учасників апеляційного розгляду, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченого, вивчивши матеріали справи, обговоривши і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідно до ч.1 ст.412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Частина друга вказаної статті визначає конкретний перелік істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, за наявності яких судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню.
У апеляційні скарзі захисника ОСОБА_7 не зазначається про допущення судом першої інстанції будь-якого порушення, вказаного в ч.2 ст.412 КПК України.
За результатами апеляційного розгляду апеляційним судом не встановлено передбачених ч.2 ст.412 КПК України істотних порушень, як і інших істотних порушень кримінального процесуального закону, які хоч і не зазначені в ч.2 ст.412 КПК України, однак перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що передбачені законом підстави для скасування вироку суду та призначення нового розгляду у суді першої інстанції відсутні.
Щодо доводів апеляційної скарги про недоведеність винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, невідповідність висновків суду фактичним обставинам, неповноту та необ'єктивність судового розгляду, то їх розгляд пов'язаний з оцінкою апеляційним судом доказів, на яких ґрунтується оскаржуваний вирок.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину ґрунтуються на доказах, які були досліджені в ході судового розгляду.
При цьому суд першої інстанції дав оцінку всім доказам у справі та зазначив, чому взяв до уваги одні докази та відкинув інші, навів обґрунтування, чому дійшов висновку про наявність достатніх доказів винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину.
Оцінивши докази у їх сукупності, суд встановив фактичні обставини кримінального правопорушення та дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікував його дії за ч.2 ст.309 КК України.
У своїх рішеннях Верховний суд неодноразово зазначав, що апеляційний суд не вправі дати іншу оцінку доказам, ніж ту, яку дав суд першої інстанції, якщо ці докази не було досліджено під час апеляційного розгляду справи.
Не погоджуючись з оцінкою доказів судом першої інстанції, захисник у своїй апеляційній скарзі не просить апеляційний суд надати власну оцінку цим доказам та прийняти рішення на користь підзахисного по суті висунутого обвинувачення.
Ні обвинувачений, ні його захисник не звертались до апеляційного суду з клопотанням про дослідження доказів, які на їхню думку були неправильно оцінені судом першої інстанції.
Виходячи із принципу змагальності сторін, закріпленому у статті 22 КПК України, та порядку дослідження доказів апеляційним судом, встановленому ч.3 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції вправі досліджувати докази лише за клопотанням учасників кримінального провадження.
Дослідження апеляційним судом доказів з власної ініціативи за відсутності відповідних клопотань учасників кримінального провадження може розцінюватись як прояв необ'єктивності і упередженості, порушення судом принципу змагальності через здійснення ним процесуальних повноважень, які є прерогативою учасників кримінального провадження.
Отже, в межах доводів апеляційної скарги та позиції сторони захисту під час апеляційного розгляду, у суду апеляційної інстанції не виникло правових підстав для безпосереднього дослідження доказів в судовому засіданні, а відтак він позбавлений можливості розглянути доводи апеляційної скарги про недоведеність винуватості, невідповідність висновків суду фактичним обставинам, неповноту та необ'єктивність судового розгляду та надати іншу оцінку доказам, ніж ту, яку дав у своєму вироку суд першої інстанції.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для скасування вироку суду першої інстанції з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції за апеляційною скаргою захисника або прийняття апеляційним судом іншого рішення в межах повноважень, наданих апеляційному суду положеннями ст.404 КПК України.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Святошинського районного суду м. Києва від 20.12.2019 щодо ОСОБА_6 без змін.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
_________________ _________________ _________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3