Справа № 359/8281/15-ц Головуючий в суді І інстанції Муранова-Лесів І.В.
Провадження № 22ц-824/12381/2020 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С.
17 грудня 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого Мельника Я.С.,
суддів: Матвієнко Ю.О., Поливач Л.Д.,
за участі секретаря Примушка О.В.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 грудня 2019 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості,
У вересні 2015 року представник ПАТ АБ «Укргазбанк» звернувся до суду із позовом, в якому просив стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь банку заборгованість за кредитним договором № 74 від 30 травня 2008 року в сумі 22 063, 41 доларів США та 47 410,86 грн., яка складається з: заборгованість по кредиту строкова 18 184,00 доларів США, заборгованість по кредиту прострочена 2975, 37 доларів США, заборгованість по процентам поточна 337,03 доларів США, заборгованість по процентам прострочена 567, 01 долари США, пеня за несвоєчасне погашення кредиту в межах строку позовної давності 46 000, 58грн., та пеня за несвоєчасну сплату процентів 1 410, 28грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30 травня 2008 року між ПАТ АБ «Укргазбанк» було укладено кредитний договір № 74, відповідно до якого банк надав ОСОБА_1 кредит на споживчі потреби у сумі 40 000,00 доларів США, на строк з 30 травня 2008 року по 11 вересня 2008 року зі сплатою процентів за користування кредитом. Також 12 вересня 2008 року ОСОБА_1 було відкрито невідновлювальну відкличну лінію в сумі 60 000, 00 доларів США з врахуванням раніше наданих коштів на термін по 10 травня 2018 року зі сплатою процентів за користування кредитом.
30 травня 2008 року в якості забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, відповідно до якого ОСОБА_2 зобов'язався у повному обсязі солідарно відповідати за виконання ОСОБА_1 усіх його зобов'язань за кредитним договором та додатковими договорами (угодами) до нього.
Вказує, що банк свої зобов'язання за договором виконав належним чином, надав ОСОБА_1 кредит у розмірі встановленому договором, однак відповідачі свої зобов'язання за кредитним договором не виконали, кредитних коштів у належних розмірах не повернули, внаслідок чого станом на 09 червня 2015 року утворилася заборгованість у сумі 22 063,41 доларів США та 47 410,86 грн., яку банк просить стягнути солідарно з відповідачів на свою користь.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 грудня 2019 року позов задоволено частково, стягнуто з відповідачів солідарно на користь банку заборгованість за кредитним договором № 74 від 30 травня 2008 року в сумі 22 063 долари 41 цент, а саме: заборгованість по кредиту строкову 18 184 долари США, заборгованість по кредиту прострочену - 2975 доларів США 37 центів, заборгованість по процентах поточну - 337 доларів США 3 центи, заборгованість про процентах прострочену - 567 доларів США 1 цент. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погодившись із цим рішенням у частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені, представник ПАТ АБ «Укргазбанк» подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалити у цій частині нове судове рішення про задоволення цих позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування судом усіх обставин справи.
У обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає зокрема про те, що надана банком форма розрахунку пені, яка нарахована у доларах США та відображена у гривні в еквіваленті по курсу НБУ на час здійснення розрахунку, відповідає чинному законодавству України та умовам кредитного договору, крім того розрахунки заборгованості за кредитним договором, у тому числі пені в іноземній валюті з переведенням її в національну за курсом, встановленим НБУ на час розрахунку, узгоджується з вимогами ст.ст. 192, 533 ЦК України, через що вважає висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення пені необґрунтованим.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення пені, суд першої інстанції виходив з того, що в порушення вимог ст.533 ЦК України розрахунок пені наданий в доларах США, а зазначений в розрахунку еквівалент розрахований за курсом долара США на дату проведення розрахунку, а не виходячи з курсу валют на дату нарахування та наведено розрахунок пені періодами, а не за кожен день, еквівалент суми заборгованості та курс НБУ гривні до долара США, з якого мала нараховуватись пеня за кожен день прострочення, не зазначені, отже перевірити правильність розрахунку суд позбавлений можливості, тому підстав для задоволення цих позовних вимог немає.
Однак, колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, за змістом п. 5.3 Кредитного договору, пеня має розраховуватися в розмірі 0,1 % від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення платежу від дня виникнення такої прострочки до повного погашення заборгованості, але в межах строків позовної давності.
Згідно наданого позивач розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №74 від 30 травня 2008 року станом на 09 червня 2015 року загальна заборгованість становить 22063,41 долари США та 47 410,86 грн., з яких: заборгованість по кредиту строкова - 18184,00 доларів США, заборгованість по кредиту прострочена - 2975,37 доларів США, заборгованість по процентам поточна - 337,03 доларів США, заборгованість по процентам прострочена - 567,01долари США, пеня за несвоєчасне погашення кредиту в межах строку позовної давності - 46000,58грн., пеня за несвоєчасну сплату процентів - 1 410,28грн. (а.с.8-14, 175, 212-218 т.1).
Розмір заборгованості за використаними кредитними коштами підтверджено уповноваженою банком особою у вищезазначеному розрахунку та виписками по рахункам (а.с.131-167). Будь-яких заперечень щодо правильності нарахованої заборгованості за кредитом, а також доказів, які це підтверджують, в тому числі докази, які б спростовували повноту зазначеної позивачем інформації щодо сплачених в рахунок погашення кредиту, нарахованих відсотків сум, відповідачем не надано та не зазначено джерел їх здобуття.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (частини перша та третя статті 533 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 533 ЦК України, якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Таким чином заборони на виконання грошового зобов'язання в іноземній валюті, у якій воно визначено у договорі, чинне законодавство не містить.
Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц.
За положеннями статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).
Статтею 549 цього Кодексу встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Формами неустойки є штраф і пеня.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).
Пеня є особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобов'язання, яка, крім відшкодування збитків після вчиненого порушення щодо виконання зобов'язання, передбачає додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобов'язання.
Оскільки виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, умовами договору про надання кредиту в іноземній валюті передбачено сплату пені в установленому розмірі від суми простроченого платежу, то разом зі стягненням заборгованості в іноземній валюті суд має право стягнути й пеню в іноземній валюті.
Вказаний правовий висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 15 травня 2017 року у справі № 6-211цс17.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що на підставі кредитного договору від 05 серпня 2008 року відповідач отримав кредит в іноземній валюті - доларах США, при цьому пеня нараховувалася як міра відповідальності позичальника у доларах США і у розрахунку заборгованості за пенею, наданого позивачем, вбачається період нарахування заборгованості, кількість прострочених днів, ставка по пені, і ПАТ АБ «Укргазбанк» заявлено вимоги про стягнення нарахованої у доларах США пені в гривневому еквіваленті за курсом Національного банку України станом на 09 червня 2015 року, що не заборонено законодавством.
Отже, висновок суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені через те, що вона нараховувалася банком в іноземній валюті та що наведено розрахунок пені періодами, а не за кожен день, еквівалент суми заборгованості та курс НБУ гривні до долара США, з якого мала нараховуватись пеня за кожен день прострочення, не зазначено, що, на думку суду, позбавило можливості перевірити правильність розрахунку заборгованості за пенею, колегія суддів вважає помилковим, оскільки пеня нараховувалася в іноземній валюті і зазначення її в еквіваленті у гривні станом на день проведення розрахунку не суперечить чинному законодавству, через що позовні вимоги у цій частині є обґрунтованими і, за відсутності заперечень відповідача щодо порядку нарахування пені, підлягають задоволенню.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, а рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені підлягає скасуванню як таке, що ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та неповним з'ясуванням усіх обставин справи, з ухваленням в цій частині нового судового рішення про задоволення цих позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 374, 376 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» задовольнити.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 грудня 2019 року у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені - скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення про задоволення цих позовних вимог.
Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН - НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (ІПН - НОМЕР_2 ) солідарно на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» (код ЄДРПОУ - 23697280) пеню за несвоєчасне погашення кредиту у розмірі 46 000 грн. 58 коп. та пеню за несвоєчасну сплату процентів у розмірі 1 410 грн. 28 коп., а всього - 47 410 (сорок сім тисяч чотириста десять) грн. 86 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» судові витрати у рівних частинах по 2740 грн. 50 коп. з кожного.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: Судді: