03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а
Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/13784/2020
17 грудня 2020 року м. Київ
Справа № 362/3885/20
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,
суддів Немировської О.В., Чобіток А.О.,
за участю секретаря судового засідання Кравченко Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 01 вересня 2020 року, постановлену у складі судді Ковбель М.М., про забезпечення позову
у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя,
встановив:
У липні 2020 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, а саме житлового будинку та земельних ділянок, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
31 серпня 2020 року ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що є предметом спору.
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 01 вересня 2020 року заяву задоволено. Вжито заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно, що належить ОСОБА_1 , а саме на:
- житловий будинок з господарськими та побутовими надвірними спорудами і будівлями, загальною площею 448,4 кв.м, житловою прощею 69,5 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;
- земельну ділянку з кадастровим номером 3221455300:02:005:0023, площею 0,1500 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
- земельну ділянку з кадастровим номером 3221455300:02:005:0024, площею 0,1785 га, з цільовим призначенням для ведення підособного сільського господарства, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Не погоджуючись з ухвалою, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду та постановити нову, якою відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість.
Вказує, що ніяких дій щодо відчуження спірного нерухомого майнавін особисто не вчиняв. Стверджує, що земельні ділянки належать йому на праві особистої приватної власності відповідно до ст. 57 СК України, як майно, набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали йому особисто, а тому не можуть бути спірним майном при розгляді справи про поділ майна подружжя. Докази про відчуження спірного майна були сфальшовані позивачем та/або її представником. Ці обставини будуть предметом розгляду кримінального провадження, яке буде відкрито за його заявою про вчинення кримінального правопорушення (вх. №9 П-1283) від 25.09.2020 року.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги, просив ухвалу суду скасувати.
Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, будучи повідомленою про день та час розгляду справи у встановленому законом порядку.
Представник позивача ОСОБА_3 надіслала до суду засобами електронного зв'язку клопотання про перенесення судового засідання у зв'язку з розглядом іншої, раніше призначеної судом справи, у Васильківському міськрайонному суді Київської області.
Згідно з ч.2 ст. 373 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Зважаючи на зміст апеляційної скарги та судового рішення, що оскаржується, з урахуванням обставин даної справи, її складності, мотивованим викладенням позиції позивача в позовній заяві і в заяві про забезпечення позову, та відсутністю потреби у наданні усних пояснень учасників справи, явка яких до апеляційного суду є необов'язковою, колегія суддів вважала можливим розглянути справу у відсутність позивача та її представника.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення відповідача, з'ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції, враховуючи те, що заявником надано відомості про наявність між сторонами спору, предметом якого є житловий будинок та земельні ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та докази про відчуження спірного майна, суд дійшов висновку про обґрунтованість зазначеної заяви, оскільки вбачаються достатні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим у подальшому виконання рішення суду, а відтак заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.
З висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Згідно з ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст. 150 ЦПК України).
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Як вбачається з роз'яснень, викладених у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 2 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.
Враховуючи викладене, заходи забезпечення позову застосовуються судом у випадку наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.
Як вбачається з виділених матеріалів справи, звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_1 , позивач ОСОБА_2 просить визнати за нею право власності на нерухоме майно - Ѕ частину земельних ділянок та на Ѕ частину житлового будинку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , яке є спільною сумісною власністю подружжя, нажитим з відповідачем під час перебування в шлюбі.
Звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову, позивач посилалась на те, що оригінали документів на право власності на спільне нерухоме майно подружжя знаходяться у відповідача, у зв'язку з тим, що правовстановлюючі документи оформлювали на його ім'я. На даний час позивачу стало відомо, що спірне нерухоме майно виставлено на продаж, що підтверджується скріншотом з сайту з мережі інтернет. Стверджує, що існують реальні загрози протиправного відчуження спірного майна, а тому невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, поновлення порушеного права позивача.
З викладеного вбачається, що між сторонами дійсно виник спір з приводу нерухомого майна - житлового будинку та земельних ділянок, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить факт звернення позивача до суду з цим позовом.
Враховуючи викладене, оскільки предметом даного спору є вимоги про розподіл нерухомого майна, яке може бути відчужене до вирішення справи по суті, що може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
При цьому варто врахувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.
Отже, з метою ефективного забезпечення балансу інтересів сторін по справі, враховуючи предмет позову та характер спірних правовідносин, обраний вид забезпечення позову - накладення арешту на житловий будинок та земельні ділянки, що зареєстровані на праві власності за відповідачем, є співмірним із заявленими позовними вимогами про поділ майна подружжя. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав уважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову, що, в силу положень ст. ст. 149-153 ЦПК України свідчить про обґрунтованість поданої заяви про забезпечення позову.
Враховуючи те, що позивачем заявлено позов про поділ нерухомого майна між подружжям, застосований судом спосіб забезпечення позову шляхом накладення арешту на це спірне майно, що зареєстровано на праві власності за відповідачем, відповідає пред'явленим позовним вимогам.
Доводи апеляційної скарги, які зводяться до заперечення факту наявності підстав для задоволення позову, оскільки нерухоме майно належить йому на праві особистої приватної власності відповідно до ст. 57 СК України, колегія суддів вважає безпідставними, адже такі обставини підлягають дослідженню судом першої інстанції під час розгляду справи по суті, яким буде надана належна правова оцінка у рішенні суду і такі не можуть бути підставою для відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог.
Заходи забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави та не повинні призводити до фактичного вирішення справи по суті.
При цьому обраний позивачем вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки обмежується лише можливість розпорядитися майном до виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги щодо фальсифікації позивачем доказів відчуження спірного майна не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування постановленої ухвали, оскільки власник нерухомого майна може вчинити у будь-який час дії щодо відчуження спірного майна і такі дії не потребують значного часу.
Оскільки відповідач, як зареєстрований власник спірного нерухомого майна, яке є предметом даного спору, має об'єктивну можливість вчинення дій, які можуть в подальшому утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову, колегія суддів вважає обґрунтованим припущення позивача, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулась.
При цьому заходи забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, їх значення полягає в тому, що ними захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.
Таким чином, викладені в апеляційній скарзі доводи є такими, що не впливають на правильність висновків суду першої інстанції в частині вирішення питання про забезпечення позову, оскільки для забезпечення збереження майна та його захисту, позивач звернулась із даною заявою, а тому висновків суду не спростовують і не дають підстав уважати, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права.
Відповідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, є законною і обґрунтованою, підстав для її скасування не вбачається, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 01 вересня 2020 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 23 грудня 2020 року.
Суддя - доповідач: Ящук Т.І.
Судді: Немировська О.В.
Чобіток А.О.