Єдиний унікальний номер справи: 755/5693/20 Головуючий у суді першої інстанції: Гаврилова О.В.
Номер провадження: 22-ц/824/8217/2020 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Коцюрба О.П.
08 грудня 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Коцюрби О.П.,
суддів: Білич І.М., Іванченка М.М.,
при секретарі - Перебитюку А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 04 травня 2020 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на рішення та дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Іванова Андрія Валерійовича, стягувач - ОСОБА_2 , -
В Дніпровський районний суд міста Києва звернувся ОСОБА_1 із скаргою на рішення та дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Іванова А.В., стягувач - ОСОБА_2 ..
У своїй скарзі, ОСОБА_1 просив суд: визнати неправомірними дії приватного виконавця Іванова А.В. та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 13 березня 2020 року по справі № 755/16868/15-ц.
Вимоги скарги обґрунтовував тим, що рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2016 року у справі № 755/16868/15-ц за позовом ПАТ «Енергобанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «Енергобанк» заборгованість за кредитним договором № КФ-000416-2612 від 30 грудня 2013 року у розмірі 4 166 073,00 грн.
Скаржник також вказував, що ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 20 лютого 2020 року у справі № 755/16868/15-ц замінено сторону виконавчого провадження - кредитора ПАТ «Енергобанк» на ОСОБА_2 .
На виконання рішення суду, 13 березня 2020 року Дніпровським районним судом міста Києва видано виконавчий лист.
Того ж дня, приватним виконавцем Івановим А.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа № 755/16868/15-ц (ВП №61551656).
ОСОБА_1 зазначив, що вказана постанова про відкриття виконавчого провадження мала бути направлена сторонами цього виконавчого провадження, в тому числі боржнику, не пізніше 16 березня 2020 року.
В подальшому, 10 квітня 2020 року, ознайомившись з матеріалами виконавчого провадження, представнику ОСОБА_1 - адвокату Коваленко І.В. стало відомо, що поштові відправлення на адресу ОСОБА_1 направлялися 17 березня 2020 року та 18 березня 2020 року, проте зазначені листи не були вручені боржнику та були повернуті приватному виконавцю.
На думку скаржника, приватний виконавець не пересвідчився в отримані постанови про відкриття виконавчого провадження боржником, чим порушив його права та охоронювані законом інтереси. Представник скаржника вважає, що приватним виконавцем Івановим А.В. порушено вимоги положень ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» щодо направлення у встановлені законом строки постанови про відкриття виконавчого провадження.
Як вважає скаржник, вчинення протиправних дій приватним виконавцем щодо належного повідомлення у встановлені законом строки та пересвідчення ним у отриманні постанови про відкриття виконавчого провадження позбавило ОСОБА_4 можливості на виконання його обов'язку для вчинення відповідних дій з моменту відкриття виконавчого провадження, оскільки, він не знав та не міг знати про відкриття виконавчого провадження.
Крім того, в скарзі зазначено, що ОСОБА_1 постійно проживає у Великобританії та має відповідну довідку на постійне місце проживання, на територію України повернувся лише 15 березня 2020 року.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 04 травня 2020 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись із ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 04 травня 2020 року, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просив ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 04 травня 2020 року скасувати. та постановити нове судове рішення яким скаргу ОСОБА_1 на рішення та дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Іванова А.В. задовольнити.
Апелянт вказував, що суд не врахував те, що приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Іванов А.В., в порушення вимог законодавства, не пересвідчився в тому, що боржником отримано копію постанови про відкриття виконавчого провадження.
Також зазначав, що матеріали виконавчого провадження не містять доказів отримання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження, тому, на його думку, вказана постанова підлягає скасуванню.
Окрім цього, апелянт посилався на те, що судом першої інстанції не враховано рекомендації Ради суддів України та норми Перехідних положень ЦПК України щодо процесуальних строків під час дії карантину, у зв'язку з чим, ОСОБА_1 був позбавлений можливості надати суду необхідні докази по справі.
У відзиві на апеляційну скаргу, представник стягувача ОСОБА_2 проти доводів апеляційної скарги заперечив посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , а ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 04 травня 2020 року залишити без змін.
Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Іванов А.В. також подав відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просив апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. а ухвалу суду першої інстанції без змін.
Відповідно до ст.ст. 128-131 ЦПК України сторони були своєчасно повідомлені про дату, час та місце розгляду справи за адресами, які були зазначені в матеріалах справи.
В суді апеляційної інстанції, представник ОСОБА_2 - адвокат Чорний І.В. проти задоволення апеляційної скарги заперечував, посилаючись на законність і обґрунтованість судової ухвали та відсутність підстав для її скасування.
Скаржник ОСОБА_1 та приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Іванов А.В. в судове засідання не з'явились, проте неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України).
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до вимог ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Частинами 1, 2 ст. 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
При цьому виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено ст. ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року по справі «Шмалько проти України» зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина «судового розгляду». Позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії § 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 17.05.2005 по справі «Чіжов проти України».
Судом встановлено що, рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2016 року у справі № 755/16868/15-ц, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Експобанк» заборгованість за кредитним договором КФ-000416-2612 від 30 грудня 2013 року в сумі 4 166 073 грн.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 20 лютого 2020 року замінено сторону виконавчого провадження - кредитора ПАТ «Енергобанк» на ОСОБА_2 по рішенню Дніпровського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2016 року у справі №755/16868/15-ц за позовною заявою ПАТ «Енергобанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яким стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Енергобанк» заборгованість за кредитним договором № КФ-000416-2612 від 30 грудня 2013 року у розмірі 4 166 073,00 грн. (т. 1 а.с. 48-49)
Дніпровським районним судом міста Києва, 13 березня 2020 року видано виконавчий лист на примусове виконання рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2016 року у справі № 755/16868/15-ц (т. 1 а.с. 47).
Того ж дня, 13 березня 2020 року, стягувач звернувся до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Іванова А.В. із заявою про примусове виконання рішення (а.с. 45-46).
Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Іванова А.В. від 13 березня 2020 року відкрито виконавче провадження № 61551656 на підставі виконавчого листа № 755/16868/15-ц, виданого 13 березня 2020 року Дніпровським районним судом міста Києва (т. 1 а.с. 55, 56).
Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до положень ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
У виконавчому документі зазначено адресу місця проживання боржника ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 .
Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Івановим А.В., 16 березня 2020 року (наступного робочого дня після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження) рекомендованим поштовим відправленням направлено копію постанови про відкриття провадження учасникам виконавчого провадження, в тому числі ОСОБА_1 (номер поштового відправлення 0100100980635) (а.с. 53), яке скаржником отримано не було, конверт повернувся за місцем обслуговування з зазначенням причини невручення «неправильно зазначена (відсутня) адреса (а.с. 54, 78).
Згідно витягу з реєстру територіальної громади міста Києва, станом на 20 березня 2020 року ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 69).
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком Дніпровського районного суду міста Києва про те, що приватний виконавець при відкритті виконавчого провадження діяв правомірно, відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», вчасно та у передбачений законом спосіб направив постанову про відкриття виконавчого провадження за зареєстрованим місцем проживання боржника ОСОБА_1 , яке вказано у виконавчому листі.
Колегія суддів вважає, що не отримання боржником ОСОБА_1 надісланих приватним виконавцем відправлень (оскаржуваної постанови) за зареєстрованим місцем проживання не може бути підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Посилання апелянта на те, що приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Іванов А.В. не пересвідчився в отриманні боржником постанови про відкриття виконавчого провадження не можуть бути підставою для скасування такої постанови та не свідчать про протиправність дій приватного виконавця.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Іванов проти України» (остаточне від 15 січня 2010 року) визнав порушення пункту 1 статті 6 Конвенції та статті 1 Першого протоколу, внаслідок тривалого невиконання рішення суду. При цьому в рішенні Суду зазначено: «…51. право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін… Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок …».
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не враховано рекомендації Ради суддів України та норми Перехідних положень ЦПК України щодо процесуальних строків під час дії карантину, у зв'язку з чим ОСОБА_1 був позбавлений можливості надати суду необхідні докази по справі оцінюється судом критично, оскільки, лист Ради суддів України від 16 березня 2020 року № рс-186/20 з посиланням на Постанову Кабінету Міністрів України №211 «Про запобігання поширення на території України коронавірусу СОУГО-19» має на меті рекомендаційний характер і не є обов'язковим до виконання судами на території України.
При цьому, апелянт не обґрунтував суду, як саме карантинні обмеження вплинули на його можливість надати суду належні докази по справі.
Інших вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали, апеляційна скарга не містить.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, тому ухвалу суду першої інстанції необхідно залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 258, 259, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 04 травня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: О.П. Коцюрба
Судді: І.М. Білич
М.М. Іванченко