Справа № 685/1209/20
Провадження № 2/685/241/20
23 грудня 2020 року смт Теофіполь
Теофіпольський районний суд Хмельницької області
в складі головуючого судді Бурлак Г.І.
з участю секретаря Ковальчука О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Теофіполь
справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої працівником при виконанні трудових обов'язків
встановив:
позивач звернулася в суд з позовом до відповідача про відшкодування шкоди, завданої працівником при виконанні трудових обов'язків, мотивуючи його тим, що 5 березня 2019 року між нею, як фізичною особою-підприємцем та відповідачем було укладено трудовий договір №2 та договір про повну матеріальну відповідальність, оскільки посада відповідача, продавець непродовольчих товарів, входить до переліку посад і робіт працівників, з якими можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність, визначеного додатком № 1 до постанови Держкомпраці СРСР та Секретаріату ВЦРПС від 28 грудня 1977 року № 447/24, яка діяла на час укладення трудового договору. 14 вересня 2020 року в магазині в смт Теофіполь на території місцевого ринку було проведено ревізію, за результатами якої складено акт ревізії з Додатком № 1 від 14.09.2020 року та акт приймання товарів від 14.09.2020 року та відпуск на реалізацію (суми) за період з 23.10.2019 по 14.09.2020 року. Відповідно до акту ревізії нестача становить 19 924,76 грн. Акт ревізії та додаток № 1 та акт приймання товарів було підписано нею та відповідачем без будь-яких зауважень та заперечень. У той же день, відповідач дала письмові пояснення, в яких підтвердила факт нестачі у розмірі 19924,76 грн та просила розстрочити суму нестачі на період 12 місяців рівними платежами. Для відповідача в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що в смт Теофіполь на території місцевого ринку, були створені всі необхідні умови для нормальної роботи і забезпечення повного збереження дорученого їй майна, жодних скарг від відповідача, як продавця, на неналежні умови щодо збереження ввірених їй товарів на адресу роботодавця, фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , не надходило, доступ до магазину мала тільки відповідач, ревізія проводилася з її відома та в її присутності, будь-який психологічний тиск з метою визнання нею факту недостачі не чинився. Станом на 22 вересня 2020 року відповідач має заборгованість перед позивачем за завдану матеріальну шкоду у розмірі 19 924,76 грн та відмовляється її сплачувати в добровільному порядку.На підставі наведеного, просить стягнути з відповідача на її користь завдану їй матеріальну шкоду у розмірі 19924,76 грн та судові витрати.
Сторони, про час та місце розгляду справи повідомлені вчасно, в суд не з?явилися, представник позивача подав заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи у його відсутності, відповідач подала заяву про те, що позов визнає частково, у зв?язку з важким матеріальним становищем не має змоги сплатити суму позову.
Суд вважає можливим проводити розгляд справи у відсутності сторін.
Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про те, що позов підлягає задоволенню.
В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець, вид економічної діяльності - інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осі-підприємців та громадських формувань. 05.03.2019 року між роботодавцем ОСОБА_1 та працівником ОСОБА_2 укладено трудовий договір №2, відповідно до якого остання прийнята на роботу до ФОП ОСОБА_1 на посаду продавець непродовольчих товарів. 05.03.2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір про повну матеріальну відповідальність. 14 вересня 2020 року
Відповідно до ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством. За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.
Відповідно до ст.132 КЗпП України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві.
Згідно п.1 ст.134 КЗпП України, відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.
Відповідно до Переліку посад і робіт, що заміщаються або виконуються працівниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм для зберігання, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування у процесі виробництва, робота з продажу (відпуску) товарів незалежно від форм торгівлі та профілю підприємства (організації) відноситься до посад, зазначених ст 135-1 КЗпП України.
Оцінюючи докази у їх сукупності, приймаючи до уваги, що з відповідачем укладено договір про повну матеріальну відповідальність, актом ревізії підтверджено недостачу товару на суму 19924,76 грн, суд вважає за необхідне стягнути вказану суму з відповідача.
Виходячи з наведеного, керуючись ст. 134, 135-1 КЗпП України, ст. 12, 81, 89, 96, 263-265 ЦПК України, райсуд
ухвалив:
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої працівником при виконанні трудових обов'язків задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 19924,76 (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот двадцять чотири грн 76 коп) шкоди, заподіяної при виконанні трудових обов'язків та 840,80 грн судових витрат.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня проголошення рішення до Хмельницького апеляційного суду через Теофіпольський районний суд.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 статті 358 цього Кодексу.
Головуючий