Провадження № 11-сс/803/1615/20 Справа № 204/7676/20 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
21 грудня 2020 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7
захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги захисника ОСОБА_10 та ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 23 листопада 2020 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, працюючого на посаді директора ТОВ «Мегамаркет Сервіс», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України,
Ухвалою слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 23 листопада 2020 року було задоволено клопотання слідчого та продовжено відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 28 листопада 2020 року з визначенням застави у розмірі 659 100 гривень.
Слідчий суддя в обґрунтування свого рішення зазначив, що ризики передбачені п. 1, 2, 3, ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшилися та продовжують існувати, що виправдовує утримання підозрюваного ОСОБА_7 ; підозра є обґрунтованою.
Вказує, що враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , вагомість наявних доказів вчинення ним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, враховуючи його вік, стан здоров'я, наявність стійких соціальних зв'язків, неповнолітньої доньки на утриманні, постійного місця роботи, а також враховуючи, що ризики, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки вже перебував у розшуку, знищити, приховати або спотворити докази, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, продовжують об'єктивно існувати, а підстави для застосування більш м'якого запобіжного заходу у судовому засіданні не встановлено, існують підстави для продовження підозрюваному строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 21 січня 2021 року із визначеним розміром застави у розмірі 659 100 (шістсот п'ятдесят дев'ять тисяч сто) гривень.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_10 просить ухвалу суду скасувати та відмовити в задоволенні клопотання слідчого.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що слідчий не обґрунтувала своє клопотання у відповідності з вимогами КПК України. Клопотання про обрання запобіжного заходу, як і повідомлення про підозру, не містить конкретних посилань на конкретні докази того, що роботи за договором КП “Гідроспоруди” за період квітень-липень 2020 року не виконувались. Покази свідків не підтверджують факту невиконання робіт, протирічать показам інших свідків, які за посадами обізнані про виконання договору.
Вказує, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України відсутні,є такими, що не відповідають дійсності та не підтверджені доказами.
Також зазначає, що слідчим у клопотанні не обґрунтовано та не доведено недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Звертає увагу, що в судовому засіданні підозрюваний пояснював необхідність проходження лікування та висловив погодження із застосуванням домашнього арешту, але суд не навів жодного аргументу, чому є неможливим застосування домашнього арешту в даній справі для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Також вказує, що розмір застави слідчим суддею визначений навмання - матеріали не містять відомостей про майновий стан підозрюваного, відсутні докази наявності описаного в клопотанні майна, відсутні відомості про доходи та не наведено жодного обґрунтування визначення максимального розміру застави.
Вважає, що суд повторно порушив приписи Конституції України, заперечення захисту містило відомості про незаконність дій слідчого судді при постановленні рішення про затримання і суд повинен був окремо від рішення про обрання запобіжного заходу і до постановлення такого рішення вирішити питання про розв'язання оскарження затримання. В даному випадку слідча суддя під час розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу була зв'язана раніше прийнятим рішенням про затримання підозрюваного та взяття його під варту і не могла прийняти іншого рішення крім як погодитись із наявністю обґрунтованої підозри та заявлених слідством ризиків.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_9 просить ухвалу суду скасувати та відмовити в задоволенні клопотання слідчого про продовження тримання під вартою та обрати відносно ОСОБА_7 інший захід, не пов'язаний із триманням під вартою.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що слідчий суддя взагалі не надав оцінки обґрунтованості підозри, посилання слідчого на якесь можливе правопорушення з боку підозрюваного не обґрунтовано жодними реальним доказом.
Вказує, слідством не було надано жодного реального доказу наявності ризику втрати документів чи впливу на свідків, усі посилання слідчого мають характер припущень та не підтверджуються жодним наявним у матеріалах клопотання доказом, а суд, приймаючи оскаржувану ухвалу, безпідставно та необґрунтовано погодився лише з можливістю існування вказаних ризиків.
Також зазначає, що під час розгляду клопотання не враховано характеризуючі данні про підозрюваного та стан його здоров'я.
Позиції учасників судового провадження.
Підозрюваний та його захисники в судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити.
Прокурор заперечував проти апеляційної скарги, просив її доводи вважати безпідставними, а ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою і просив залишити її без змін.
Мотиви апеляційного суду.
Частиною першою ст. 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Найбільш значущою гарантією прав людини, встановленою ст. 29 Конституції України, є право на свободу та особисту недоторканність. Відповідно до цієї статті, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
При розгляді зазначеного кримінального провадження відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», колегія суддів вважає за необхідне застосувати Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), як джерело права.
Відповідно до ст. 5 Конвенції, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: п. с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення, або обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Згідно з приписами ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
При апеляційному перегляді ухвали слідчого судді встановлено, що зазначені вимоги закону слідчим суддею дотримано не в повній мірі.
Під час розгляду клопотання органу досудового розслідування слідчим суддею встановлено, що слідчим в клопотанні та під час судового засідання доведено наявність ризиків, передбачених п. 1,2,3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшились та продовжують існувати.
Також, на думку слідчого судді матеріали судового провадження за клопотанням слідчого дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованих йому злочинів.
Разом з тим, встановивши зазначені обставини, суд не навів в ухвалі достатніх даних, які б свідчили, що менш суворі запобіжні заходи не можуть забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, та відповідно, не обґрунтував належним чином наявність обставин продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів (Буров проти України п. 51).
Слідчому судді, суду необхідно враховувати, що ризик утечі повинен оцінюватися у світлі таких факторів, як характер людини, її моральні принципи, місце проживання, робота, засоби до існування, сімейні узи, а також будь-які інші зв'язки з країною, в якій особу притягнуто до кримінальної відповідальності ( Becciev v.Moldova п. 58).
Хоча національний суд має певну свобод розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (Суомінен проти Фінляндії п. 36).
Суд першої інстанції вірно встановив, що існують ризики заявлені у клопотанні слідчого, проте вони мають незначний ступінь небезпеки, про що свідчать ті обставини, що ОСОБА_7 має постійне місце мешкання, раніше не судимий, наявність стійких соціальних зв'язків, неповнолітньої доньки на утриманні, постійне місця роботи. При цьому, з урахуванням мінімальних ризиків та наявності доказів причетності підозрюваного ОСОБА_7 до злочинів, суд належним чином не обґрунтував прийняте рішення щодо конкретного кримінального провадження та особи підозрюваного. Крім того, в судовому засіданні апеляційного суду, прокурор не підтвердив факт ухилення ОСОБА_7 від органів досудового розслідування.
Отже, з урахуванням вказаних обставин, рішення про продовження щодо ОСОБА_7 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є недостатньо вмотивованим.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновок слідчого судді про те, що підстави для застосування більш м'якого запобіжного заходу у судовому засіданні не встановлено, є необґрунтованим.
За наведеного, враховуючи конкретні обставини даного кримінального провадження, практику Європейського суду з прав людини, дані про особу підозрюваного, колегія суддів вважає, що на даний час висновки слідчого судді про необхідність продовження тримання ОСОБА_7 під вартою не відповідають завданням кримінального провадження.
Виходячи з викладеного, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, ухвала слідчого судді - скасуванню з постановленням апеляційним судом нової ухвали.
Перевіряючи наявність обґрунтованої підозри, колегія суддів вважає, що сукупність матеріалів судової справи, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
З огляду на обґрунтованість підозри у причетності ОСОБА_7 до інкримінованих йому злочинів, існуючі ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які продовжують існувати, колегія суддів вважає, що на даному етапі досудового розслідування забезпечити його дієвість зможе застосування до підозрюваного більш м'якого, ніж тримання під вартою, запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, оскільки саме такий запобіжний захід, на переконання колегії суддів, здатний забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього, процесуальних обов'язків.
Керуючись ст. ст. 183, 194, 405, 407, 419, 422 КПК, апеляційний суд, -
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_10 та ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 23 листопада 2020 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Змінити підозрюваному ОСОБА_7 запобіжний захід, застосувавши до нього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю, на строк до 21 січня 2021 року включно.
Покласти на ОСОБА_7 на строк до 21 січня 2021 року наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
- не відлучатися з місця фактичного проживання, ОСОБА_7 з АДРЕСА_2 , без дозволу слідчого, прокурора або суду.
Контроль за поведінкою підозрюваного ОСОБА_7 , який перебуває під домашнім арештом, покласти на процесуального керівника у даному кримінальному провадженні.
Виконання ухвали покласти на відповідний ВП ГУНП в Дніпропетровській області за місцем проживання підозрюваного.
Звільнити ОСОБА_7 з-під варти негайно в залі суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4