Провадження № 11-кп/803/3367/20 Справа № 183/4197/20 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
21 грудня 2020 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого судді-доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
представника потерпілого ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12020040000000032 за апеляційною скаргою прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 ОСОБА_6 на ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 жовтня 2020 року, якою обвинувальний акт щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 190 КК України, повернуто прокурору,-
Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції, короткий зміст оскарженого рішення.
Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 жовтня 2020 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_7 за ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 190 КК України, повернуто прокурору Дніпропетровської області як такий, що не відповідає вимогам КПК України.
В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що наведені в обвинувальному акті щодо ОСОБА_7 фактичні дані в своїй сукупності не дають повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що, у свою чергу, не дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.
Так, органами досудового розслідування ОСОБА_7 , крім іншого, обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України - пособництво у підробленні іншого офіційного документа, який видається установою, яка має право видавати такий документ і який надає права з метою використання його іншою особою.
Однак, в тексті обвинувального акту зазначено, що: «…З метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на придбання права на майно шляхом обману, ОСОБА_7 , при невстановлених у ході досудового розслідування обставинах, діючи умисно, з корисливих мотивів, у березні 2016 року, більш точну дату в ході досудового розслідування не встановлено, підшукав невстановлену під час досудового розслідування особу (матеріали щодо якої виділено в окреме провадження), яка за невстановлених обставин підробила офіційні документи …».
Тобто, органами досудового розслідування не було встановлено ані особу, яка підробила документ, ані при яких обставинах вона це вчинила, однак однозначно встановлено, що ОСОБА_7 виступив у якості пособника для даної невстановленої особи для підроблення нею документів, які, за твердженням прокурора, використав в подальшому.
Крім того, органами досудового розслідування ОСОБА_7 також обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України - придбання права на майно шляхом обману (шахрайство), вчинене в особливо великих розмірах. Однак, з тексту обвинувального акту колегії суддів не вдалося встановити, відносно кого ОСОБА_7 були вчинені шахрайські дії шляхом обману.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що прокурором у формулюванні обвинувачення, визнаного доведеним, не зазначені обставини скоєних суспільно-небезпечних дій обвинуваченим у частині пособництва та обману, які інкримінуються ОСОБА_7 .
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу суду першої інстанції скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурор зазначає, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, оскільки в обвинувальному акті за обвинуваченням ОСОБА_7 за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358 КК України чітко вказано, що під час досудового розслідування не надалось можливим встановити особу, яка здійснила підробку вказаних документів, за вказаним фактом, відносно даної невстановленої особи, для проведення подальшого досудового розслідування матеріали виділені в окреме провадження, про що зазначається в постанові про виділення матеріалів досудового розслідування від 22.07.2020 року (т. 2 а.с. 162-173) та зазначено в Реєстрі матеріалів досудового розслідування (п. 14 Розділу II), номер кримінального провадження також вказаний в даній постанові - № 12020040000000560 від 22.07.2020 за ч. 1 ст. 358 КК України. Сам же ОСОБА_7 в даному випадку виступив у якості посібника, в чому він і обвинувачується і обставини вчинення ним суспільно-небезпечних дій викладені в обвинувальному акті, тому суд вийшов за межі свої повноважень у підготовчому судовому засіданні, аналізуючи матеріали кримінального провадження, які він ще не вивчав.
Крім того, необгрунтованим є посилання суду про те, що з тексту обвинувального акту за обвинуваченням ОСОБА_7 , за ч. 4 ст. 190 КК України, колегії суддів не вдалося встановити відносно кого ОСОБА_7 були вчинені шахрайські дії шляхом обману, оскільки як вбачається з обвинувального акту внаслідок умисних шахрайських дій ОСОБА_7 , що виразились у придбанні права власності на державне майно шляхом обману, державі в особі Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області, завдано збитків на загальну суму 1 822 135,00 грн.
Позиції учасників судового провадження.
В судовому засіданні прокурор підтримав доводи апеляційної скарги сторони обвинувачення, просив її задовольнити в повному обсязі.
Обвинувачений та його захисники заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, просили залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Представник потерпілого підтримав вимоги апеляційної скарги прокурора, просив її задовольнити в повному обсязі.
Мотиви апеляційного суду.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, думки учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження в межах апеляційної скарги, обговоривши її доводи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.
Виходячи з вимог ст. 404 КПК України, колегія суддів перевіряє судове рішення в межах поданих апеляційних скарг
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченим цим кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення. Він повинен відповідати вимогам ст. 291 КПК України, та містити відомості, зазначені в ч. 2 цієї статті.
Статтею 291 КПК України передбачено, що обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Вказаною нормою законодавець встановив вимоги до змісту обвинувального акта та підстави для повернення його судом першої інстанції прокурору, що передбачає не формальну невідповідність такого акта вимогам закону, а наявність у ньому таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд.
Цією ж нормою передбачено вичерпний перелік відомостей, які має містити обвинувальний акт, зокрема виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Як вбачається з обвинувального акта щодо ОСОБА_7 , вказані вимоги закону органом досудового розслідування були дотримані.
Стаття 314 КПК України передбачає, що під час підготовчого засідання головуючий з'ясовує в учасників судового провадження їх думку щодо можливості призначення судового розгляду.
Однією з обставин, яка перешкоджає призначенню провадження до судового розгляду є невідповідність обвинувального акта вимогам кримінального процесуального закону.
У підготовчому судовому засіданні у відповідності до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України суд першої інстанції має право прийняти рішення про повернення прокурору обвинувального акта за умови його невідповідності вимогам ст. 291 КПК України.
Нормами чинного законодавства передбачено, що у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів виховного або медичного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам статей 291,292 КПК України, зокрема, якщо ці документи містять положення, що суперечать одне одному; у документах наведено недопустиму натуралізацію опису злочину; вони не підписані слідчим (крім випадків, коли прокурор склав їх самостійно) чи не затверджені прокурором; до них не долучено передбачені законом додатки. Інших підстав для повернення обвинувального акту чинним кримінальним процесуальним кодексом України не передбачено.
Ті обставини, які суд першої інстанції поклав в обґрунтування повернення даного обвинувального акту, колегія суддів вважає безпідставними та такими, що не відповідають вимогам кримінального процесуального закону.
Як вбачається зі змісту обвинувального акта відносно ОСОБА_7 , в ньому зазначені всі обов'язкові відомості, про які йдеться в ч. 2 ст. 291 КПК України, тобто цей процесуальний документ за своєю формою та змістом повністю відповідає вимогам вищезазначеної статті Кримінального процесуального кодексу України, так як слідчий з достатньою повнотою відобразив фактичні обставини кримінального правопорушення, які вважав встановленими, його правову кваліфікацію з посиланням на положення КК України, сформулював обвинувачення та виконав інші вимоги, передбачені вказаною статтею, тобто вказані вимоги закону органом досудового розслідування були дотримані в повному обсязі.
Посилання суду першої інстанції на те, що в обвинувальному акті за обвинуваченням ОСОБА_7 , зокрема за ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 190 КК України, фактичні дані в своїй сукупності не дають повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, на думку колегії суддів, є необґрунтованими.
Апеляційним судом встановлено, що в обвинувальному акті вказані фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 , а саме за ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України, та яку саме роль він там виконує, розкрита об'єктивна та суб'єктивна сторони злочину з посиланням на вимоги закону про кримінальну відповідальність.
Зокрема в обвинувальному акті вказано, що ОСОБА_7 , при невстановлених у ході досудового розслідування обставинах, діючи умисно, з корисливих мотивів, у березні 2016 року, більш точну дату в ході досудового розслідування не встановлено, підшукав невстановлену під час досудового розслідування особу, яка за невстановлених обставин підробила офіційні документи. При цьому, чітко зазначено, що під час досудового розслідування не надалось можливим встановити особу, яка здійснила підробку вказаних документів, за вказаним фактом, та відносно даної невстановленої особи, для проведення подальшого досудового розслідування матеріали виділені в окреме провадження, про що зазначається в постанові про виділення матеріалів досудового розслідування від 22.07.2020 року (т. 2 а.с. 162-173) та зазначено в Реєстрі матеріалів досудового розслідування (п. 14 Розділу II), номер кримінального провадження також вказаний в даній постанові - № 12020040000000560 від 22.07.2020 за ч. 1 ст. 358 КК України.
Також, суд, повертаючи обвинувальний акт, вказав, що з тексту обвинувального акту за обвинуваченням ОСОБА_7 , а саме за ч. 4 ст. 190 КК України, не вдалося встановити, відносно кого ОСОБА_7 були вчинені шахрайські дії шляхом обману, та кому була заподіяна майнова шкода.
Як вбачається з обвинувального акту, внаслідок умисних шахрайських дій ОСОБА_7 , що виразились у придбанні права власності на державне майно шляхом обману, державі в особі Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області, завдано збитків на загальну суму 1 822 135,00 грн., дані обставини підтвердила в судовому засіданні представник Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області ОСОБА_10 .
Тому посилання суду на те, що з тексту обвинувального акту за обвинуваченням ОСОБА_7 , за ч. 4 ст. 190 КК України, колегії суддів не вдалося встановити відносно кого ОСОБА_7 були вчинені шахрайські дії шляхом обману, та кому була заподіяна майнова шкода, є необґрунтованими.
З огляду на вищезазначене, в обвинувальному акті відносно ОСОБА_7 міститься правова кваліфікація його дій з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та на конкретне його формулювання, у тому числі об'єктивної сторони та кваліфікуючих ознак конкретного кримінального правопорушення.
Колегія суддів вважає, що, повертаючи обвинувальний акт прокурору з вищевказаних підстав, суд вийшов за межі тих питань судового провадження, які вирішуються у підготовчому судовому засіданні.
Окрім того, слід зазначити, що відповідно до положень ст. 314 КПК України, завданням підготовчого судового засідання є процесуальне та організаційне забезпечення його проведення.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги прокурора є слушними, а ухвалу суду першої інстанції не можна визнати законною та обґрунтованою.
Згідно з вимогами п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи у суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Частиною 1 статті 412 КПК України передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили або могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 9 КПК України, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
Призначаючи новий розгляд в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції застосовує на підставі ч. 6 ст. 9 КПК України загальні засади кримінального провадження, а саме: вимоги п. 2 ч. 1 ст. 7 КПК України щодо забезпечення принципу законності кримінального провадження, оскільки допущені судом істотні порушення кримінального процесуального закону, передбачені ст. 291 КПК України, не входять в перелік підстав для призначення нового розгляду в суді першої інстанції, передбачених ст. 415 КПК України.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і підлягає скасуванню з направленням обвинувального акту до суду першої інстанції для здійснення судового провадження.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 ОСОБА_6 - задовольнити.
Ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 жовтня 2020 року, якою обвинувальний акт щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 190 КК України, повернуто прокурору, - скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4