Справа № 161/6757/14-ц Провадження №22-ц/802/1390/20 Головуючий у 1 інстанції: Присяжнюк Л. М.
Категорія:86 Доповідач: Шевчук Л. Я.
22 грудня 2020 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Шевчук Л.Я., ознайомившись з апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 травня 2014 року, рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 серпня 2014 року та ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 лютого 2020 року в цивільній справі за заявою Управління охорони здоров'я Луцької міської ради, заінтересована особа - ОСОБА_1 про звільнення від обов'язків опікуна,
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 травня 2014 року відкрито провадження у справі за заявою Управління охорони здоров'я Луцької міської ради, заінтересована особа - ОСОБА_1 про звільнення від обов'язків опікуна.
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 15 серпня 2014 року заяву Управління охорони здоров'я Луцької міської ради задоволено, звільнено ОСОБА_1 від обов'язків опікуна над матір'ю ОСОБА_2 ..
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області 17 лютого 2020 року заяву про ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду від 15 серпня 2014 року повернуто заявнику.
Не погоджуючись з судовими рішеннями суду першої інстанції, ОСОБА_1 , як представник ОСОБА_2 , подав апеляційну скаргу.
Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи ( ст. 3 ЦПК України).
Відповідно до п.1 ч.5 ст.357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.
Апеляційна скарга підписується особою, яка її подає, або представником такої особи. До апеляційної скарги додаються довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо апеляційна скарга подана представником і ці документи раніше не подавалися.( ч. 3 ст.356 ЦПК України).
Сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника. (ч.1,2 ст. 58 ЦПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Згідно з п. 1 ч. 1, ч. 2, 4 ст. 62 ЦПК України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: довіреністю фізичної або юридичної особи. Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою. Повноваження адвоката, як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. В матеріалах справи відсутні документи, що підтверджують повноваження ОСОБА_1 , як законного представника чи опікуна ОСОБА_2 , відповідно не є підтвердженим можливість підписання даної апеляційної скарги вказаною особою.
Крім того, слід зазначити, що апеляційна скарга не відповідає вимогам ст. 356 ЦПК України, зокрема вона є стилістично не зрозумілою, містить у собі лише певні фрази, вислови, які не несуть жодного змістового навантаження.
З матеріалів цивільної справи вбачається, що дані судові рішення неодноразово оскаржувалась апелянтом і у відкритті апеляційних проваджень за цими скаргами судом апеляційної інстанції було відмовлено відповідними ухвалами від 31.03.2015 року (т.1 а.с. 213-214); 22.07.2015 року (т.2 а.с. 49); 08.02.2016 року (т.2 а.с. 167); 22.06.2016 року (т.2 а.с.230), 27.10.2016 року (т.3 а.с.17), 10.01.2017 року (т.3 а.с. 72); 10.05.2017 року (т.3 а.с. 229); 12.06.2017 року (т. 4 а.с.78), 28.08.2018 року (т.5, а.с.5), 06.12.2018 року (т.5 а.с. 17), 11.03.2019 року (т.5 а.с. 26), 04.04.2019 року ( т.5 а.с. 74), 08 січня 2020 року ( т. 6 , а.с. 168), 22 січня 2020 року ( т. 6, ст.169), 20 липня 2020 року ( т. 7, а.с. 158), 31 липня 2020 року ( т.7 , ст. 174-175), 04 серпня 2020 року ( Т.7, ст. 184), 28 серпня 2020 року ( т.7, ст. 202), 22 вересня 2020 року (а.с.225-227 т.7).
Однією з основних засад цивільного судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами.
За змістом ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Частиною другою даної статті визначений перелік дій сторони, які можуть бути визнані зловживанням процесуальними правами, зокрема, вчинення аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 44 ЦПК України, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
З врахуванням обставин, що склалися, суд розцінює подану ОСОБА_1 апеляційну скаргу, як вияв очевидного зловживання процесуальними правами, що суперечить основним засадам (принципам) цивільного судочинства, а також його завданню, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст.2 ЦПК України).
При цьому, суд зазначає, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) застосовує положення, передбачене ч. 3 ст. 35 Європейської Конвенції з прав людини, де вказано, що суд оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на подання заяви.
Питання щодо наявності чи відсутності зловживання правом на подання заяви вирішується судом у кожному конкретному випадку окремо. Проте, за загальним правилом, яке міститься у справі "Миролюбов та інші проти Латвії" (Рішення від 15.09.2009р.), про зловживання правом у розумінні п. 3 ст. 35 Конвенції мова йде у тих випадках, коли поведінка заявника, яка явно не відповідає призначенню гарантованого Конвенцією права на звернення до суду, порушує встановлений порядок роботи суду або ускладнює належний перебіг розглядів справ. При цьому суд наголошує, що визнання заяви неприйнятною з мотивів зловживання правом на подання заяви є винятковим процедурним заходом (пункти 62, 65).
Зловживання правом - це особливий вид правової поведінки, який полягає у використанні особою своїх прав у недозволені способи, що суперечать призначенню права, внаслідок чого завдаються збитки (шкода) суспільству, державі, окремій особі. Стримування зловживання правом - це боротьба не з самою поведінкою, а з конкретними проявами правової поведінки, що завдають шкоди суспільству й особі.
ЄСПЛ визнає неприйнятними заяви, на підставі зловживання правом, якщо вони позбавлені серйозних підстав та є явно сутяжними, тобто повторюють зміст тих скарг, щодо яких судом раніше було прийнято рішення про їх неприйнятність. Зокрема, у справі "Філіс проти Греції" (рішення від 17.10.1996р.) Комісія встановила, що заявник уже неодноразово подавав скарги щодо аналогічних або пов'язаних одне з одним питань та відмітила, що такі дії є умисними, так як в багатьох випадках заявник був докладно проінформований особисто про дію Конвенції. Комісія стверджує, що вирішення низки необґрунтованих і сутяжних заяв обумовлюють непотрібну роботу, яка є несумісною з реальними функціями суду та заважає їх здійсненню, а тому вказані вище дії заявника є зловживанням правом.
Зважаючи на те, що судом неодноразово визнавалися дії ОСОБА_1 щодо чергового подання апеляційної скарги на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 травня 2014 року, рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 серпня 2014 року та ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 лютого 2020 року зловживанням процесуальними правами, тому дану апеляційну скаргу ОСОБА_1 на оскаржувані судові рішення суду першої інстанції необхідно залишити без розгляду.
Керуючись ст. ст.44, 143, 148, 260, 261, 389, 390 ЦПК України, суд
Визнати дії ОСОБА_1 щодо подання апеляційної скарги ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 травня 2014 року, рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 серпня 2014 року та ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 лютого 2020 року в цивільній справі за заявою Управління охорони здоров'я Луцької міської ради, заінтересована особа - ОСОБА_1 про звільнення від обов'язків опікуна - зловживанням процесуальними правами.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника осіб у справі: ОСОБА_2 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 травня 2014 року, рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 серпня 2014 року та ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 лютого 2020 року залишити без розгляду та повернути особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в касаційному порядку тридцяти днів з дня її складення.
Суддя