Справа № 761/41098/19
Провадження № 2/761/2650/2020
07 серпня 2020 року суддя Шевченківського районного суду м.Києва Мальцев Д.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Вердикт Капітал», третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович про виключення запису з Державного реєстру обтяжень рухомого майна,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі по тексту - відповідач), третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович (далі по тексту - третя особа), відповідно до якого позивач просив припинити обтяження рухомого майна: легкового автомобіля ВАЗ 11194 (номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 ) на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , довідка-рахунок № ДДР980632 від 29.04.2010 року, виключивши відповідний запис з Державного реєстр обтяжень рухомого майна; стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 768, 40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 29.04.2010 року позивач є єдиним законним власником транспортного засобу - автомобіля ВАЗ 11194 (номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 ) на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , довідка-рахунок № ДДР980632 від 29.04.2010 року. Даний автомобіль був придбаний позивачем 29.04.2010 року (кредитний договір № 102.1/АА-002.10.2 від 29.04.2010 року, Договір застави майнових прав № 102.1/АА-002.10.2 АТ «Родовід банк»). Тому, попередній Договір застави транспортного засобу, серія та номер: 46/АА-00058.08.2-3, виданий 26.05.2008 року - є не дійсним, а тому не може бути підставою для реєстрації будь-якого обтяження.
З витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 04.09.2019 року позивачу стало відомо, що на підставі договору про відступлення прав вимоги за договором застави, серія та номер 2488 від 22.05.2019, змінено обтяжувача (обтяжував до змін: ПАТ «Родовід банк», код 14349442, обтяжував після змін: ТОВ «Вердикт капітал», код ЄДРПОУ 36799749).
Також із зазначеного витягу позивачу стало відомо, що 13.09.2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каліушко І.А. за № 12990921 (на підставі Договору застави транспортного засобу, серія та номер: 46/АА-00058.08.2-3, виданий 26.05.2008) зареєстровано обтяження (застава рухомого майна) на автомобіль ВАЗ 11194 (номер кузова НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_2 ). Боржник - ОСОБА_2 , іпн НОМЕР_6 . Обтяжувач - ТОВ «Вердикт капітал» (Код ЄДРПОУ 36799749).
В подальшому позивач звернувся до відповідача з вимогою негайно припинити обтяження транспортного засобу у вигляді застави рухомого майна. Однак відповідач вказаний лист залишив поза увагою. В свою чергу наявність обтяження на належному позивачу майні порушує право власності останнього, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду.
21.10.2019 ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_3 відкрито провадження, призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлено строки для надання відзиву та заяв по суті справи.
13.01.2020 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв'язку із звільненням судді ОСОБА_3 , за результатами проведення якого визначено новий склад суду і справу передано на розгляд судді Мальцева Д.О.
15.01.2020 ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Мальцева Д.О. цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Вердикт Капітал», третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович про виключення запису з Державного реєстру обтяжень рухомого майна прийнято до провадження, призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлено строки для надання відзиву та заяв по суті справи.
Ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 15.01.2020 по справі № 761/41098/19 була надіслана учасникам справи та отримана ними, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, що містяться в матеріалах справи.
Від відповідача відзив на позовну заяву не надходив.
05.06.2020 року від третьої особи надійшла заява про розгляд справи без її участі.
Відповідно до ч. 5 ст. 247 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Відповідних клопотань до суду не надходило.
За вказаних обставин, а також враховуючи те, що відповідач у встановлений строк відзив на позовну заяву не надав, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомлення сторін не заявив, суд вирішує справу за наявними матеріалами, як це передбачено ч.8 ст. 178 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Так, частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором Банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Статтею 542 ЦК України визначено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Згідно ч. 3 ст. 577 ЦК України, застава рухомого майна може бути зареєстрована на підставі заяви заставодержателя або заставодавця з внесенням запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
Відповідно до положень ст. 43 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», реєстрація обтяжень здійснюється на підставі заяви обтяжувача.
Положеннями статті також визначено, що відомості про припинення обтяження реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі рішення суду або заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України чи індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та інформація проприпинення обтяження. Записи щодо обтяжень, які втратили свою чинність, підлягають вилученню з Державного реєстру через шість місяців після реєстрації відомостей про припинення обтяження.
Відповідно до ч.1 ст. 593 ЦК України право застави припиняється у разі: припинення зобов'язання, забезпеченого заставою; втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; реалізації предмета застави; набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.
Стаття 204 ЦК України визначає презумпцію правомірності правочину, а саме правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Серед вимог недодержання яких може бути підставою визнання правочину недійсним ст.. 203 ЦК України визначає: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Обгрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на недійсність договору застави транспортного засобу 46/АА-00058.08.2-3 від 26.05.2008 року, у зв'язку з тим, що вказаний договір був укладений до 29.04.2010 року (моменту придбання автомобіля позивачем) і до укладення кредитного договору № 102.1/АА-002.10.2 від 29.04.2010 року, договору застави майнових прав № 102.1/АА-002.10.2 АТ «Родовід банк».
В той же час зазначені договори не були надані позивачем до суду. Позивачем також не було надано та не вжито передбачених законом заходів щодо витребування документів, інших доказів, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги.
Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способи захисту цивільних прав визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України.
Крім цього, положеннями ч. 3 ст. 16 ЦК України передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Так, однією з засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч.1 ст. 76, ч. 1 ст.77 та ст. 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до підходу, зазначеного в рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Згідно з вимогами п. 1- 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Відповідно до ч. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
При цьому, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Отже, в силу вимог ст. 12, 76, 77, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Так, в силу положень ст. 593 ЦК України, що право застави припиняється, зокрема, у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою.
Однак позивачем не надано доказів того, що договір застави транспортного засобу, серія та номер: 46/АА-00058.08.2-3, виданий 26.05.2008 року є недійсним, а, отже, не може бути підставою для реєстрації обтяження.
Крім того, вимогами чинного законодавства передбачено, що відомості про припинення обтяження реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі рішення суду або заяви обтяжувача.
Однак, позивачем не надано до матеріалів справи належних та допустимих доказів того, що відповідачем, всупереч вимогам чинного законодавства, після припинення зобов'язань за Кредитним договором, не вчиняються дії щодо виключення відомостей про обтяження належного позивачу майна з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
З врахуванням наведеного, позивачем не надано до матеріалів справи, а судом не здобуто належних та допустимих доказів, які свідчили про протиправність дій відповідача по відношенню до позивача та порушення прав останнього.
Отже, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 353-355, п.п. 15.5 п.15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, суд, -
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Вердикт Капітал», третя особа яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович про виключення запису з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Шевченківський районний суд м. Києва.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: