233 № 233/4823/20
07 грудня 2020 року м. Костянтинівка
Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області в складі:
головуючої судді Левчук О.О.,
при секретарі Рамазановій В.Х.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Костянтинівка Донецької області за правилами загального провадження цивільну справу №233/4823/20 за позовом:
ОСОБА_1 , що мешкає за адресом: АДРЕСА_1
до
Іллінівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області, юридична адреса: Донецька область Костянтинівський район с. Іллінівка вул. Адміністративна, 42/3
третя особа: Міськрайонне управління у Костянтинівському районі та м. Торецьку Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, юридична адреса: Донецька область м. Костянтинівка вул. Європейська, 13
про визнання права власності на земельну ділянку та визнання права власності за набувальною давністю на земельну ділянку,-
Обставини справи:
26.10.2020 року ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Лендьєл С.М., звернувся до суду із позовом до Іллінівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області, третя особа: Міськрайонне управління у Костянтинівському районі та м. Торецьку Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, в якому просив визнати за ним право власності на земельні ділянки: площею 0,2500га, кадастровий номер 1422485800:32:002:0008, цільове призначення-для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель, яка належить на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку ЯБ №741955, зареєстрованого 14.03.2007 року №010715700008 ОСОБА_2 та визнати за ним право власності за набувальною давністю на земельну ділянку площею 0,0433га, кадастровий номер 1422485800:32:002:0009, цільове призначення-для ведення особистого селянського господарства, яка належить на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку ЯБ №741956, зареєстрованого 14.03.2007 року №010715700009 ОСОБА_2 .
У обґрунтування позову зазначив, що він, ОСОБА_1 , 07.06.2006 року купив жилий будинок розташований в АДРЕСА_1 у ОСОБА_2 , договір купівлі-продажу від 07.06.2006 року посвідчений нотаріально, реєстр №572. Цей жилий будинок розташований на земельній ділянці площею 0,2500га, кадастровий номер 1422485800:32:002:0008, цільове призначення-для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель, обліковується за продавцем житлового будинку ОСОБА_2 на підставі державного акту ЯБ №741955, зареєстрованого 14.03.2007 року №010715700008, згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 28.02.2000 року, №561. Також для ведення особистого селянського господарства надана до цього будинку земельна ділянка площею 0,0433га, кадастровий номер 1422485800:32:002:0009, яка також обліковується за ОСОБА_2 , державний акт ЯБ №741956 зареєстрований 14.03.2007 року №010715700009, свідоцтво про спадщину за законом від 28.02.2000 року №561. Коли він купував жилий будинок між ним та ОСОБА_2 була умова, що вона оформить всі документи для продажу землі і тоді вони все це оформимо нотаріально. Але сплив час договору, а власниця землі не об'являлася. Як йому стало відомо зараз, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить актовий запис про смерть №101 від 03.07.2014 року складений Баштанським РВДРАЦС Південного МРУ МЮ (м. Одеса), довідка №20.19-24-505 від 02.06.2020 року видана Костянтинівським РВДРАЦС. Він постійно користуюся вищевказаними земельними ділянками. Він фактично прийняв у володіння та користування земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, яка надана до цього будинку, площею 0,0433га, кадастровий номер 1422485800:32:002:0009, державний акт ЯБ №741956, яка також обліковується за ОСОБА_2 . Після того, як ОСОБА_2 змінила місце проживання він обробляю землю, сплачую податки. На теперішній час він залишився єдиним добросовісним володільцем та користувачем цієї земельної ділянки. Недотримання нотаріального посвідчення договору не дає можливості йому позивачу оформити право власності на своє майно та вільно ним розпоряджатися. З метою отримання інформації про вартість земельних ділянок належних ОСОБА_2 він звернувся до ПАТ «Харківський центр НТ та ЕІ» та отримав відповідь від 19.02.2020 року, що земельна ділянка площею 0,2500га нормативна грошова оцінка становить 28040,00грн., земельна ділянка площею 0,0433га нормативна грошова оцінка становить 550,00грн. Він відкрито користуюся земельними ділянками і на теперішній час він залишаються єдиним добросовісним володільцем та користувачем землі.
В зв'язку із чим, просить суд, визнати за ним, ОСОБА_1 , право власності на земельні ділянки: площею 0,2500га, кадастровий номер 1422485800:32:002:0008, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель, яка належить на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку ЯБ №741955, зареєстрованого 14.03.2007 року №010715700008 ОСОБА_2 та визнати за ним, ОСОБА_1 , право власності за набувальною давністю на земельну ділянку площею 0,0433га, кадастровий номер 1422485800:32:002:0009, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, яка належить на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку ЯБ №741956, зареєстрованого 14.03.2007 року №010715700009 ОСОБА_2 .
Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 26.10.2020 року позов залишено без руху та надано строк для їх усунення.
29.10.2020 року недоліки відповідно до вищевказаної ухвали усунуті.
Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 29.10.2020 року провадження по цивільній справі відкрито та призначено попередній судовий розгляд по справі у судовому засіданні на 23.11.2020 року.
Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 23.11.2020 зазначену цивільну справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 07.12.2020 року.
Позивач та його представник до суду не з'явилися, але надали до суду заяву, в якій просили розглянути справу у їх відсутність, просять задовольнити позовні вимоги, не заперечує проти заочного рішення у справі.
Представник відповідача до суду не з'явився, але надав заяву, в якій просить розглянути справу у його відсутність. Не заперечують проти задоволення вимог позивача ОСОБА_1 .
Представник третьої особи до суду не з'явився, але надав заяву, в якій просить розглянути справу у його відсутність. Постановити рішення на розсуд суду.
Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, слідує, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Згідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши позовну заяву, перевіривши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Правовідносини, які виникли між сторонами врегульовані Цивільним кодексом України (далі за текстом ЦК України), Земельним кодексом України (далі за текстом - ЗК України).
Відповідно до ст.3 Цивільно-процесуального кодексу України (далі за текстом ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно частини 3 ст.12 ЦПК України кожна сторона у справі, яка розглядається в порядку цивільного судочинства, повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 13 ЦПК України учасник справи, на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета спору, а суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках.
Судовим розглядом встановлено, що відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , за договором купівлі-продажу ВСТ №469464 від 07.06.2006р., посвідченого Другою Костянтинівською ДНК р.№572, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.10).
Земельні ділянки: площею 0,2500га, кадастровий номер 1422485800:32:002:0008, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель, державний акт на право власності на земельну ділянку ЯБ №741955, зареєстрованого 14.03.2007 року №010715700008 та площею 0,0433га, кадастровий номер 1422485800:32:002:0009, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, державний акт на право власності на земельну ділянку ЯБ №741956, зареєстрованого 14.03.2007 року №010715700009, належать на праві власності ОСОБА_2 (а.с.8, 9).
Відповідно до відповіді Костянтинівського районного ВДРАЦС Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків) за №20.19-24-505 від 02.06.2020 року, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить актовий запис про смерть №101 від 03.07.2014 року складений Баштанським РВДРАЦС Південного МРУ МЮ (м. Одеса) (а.с.14).
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна №234245109 та №234245783 від 26.11.2020 року (а.с.62-63), про право власності на вище вказані земельні ділянки - відомості відсутні.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що відповідач позов визнав, а позивач добросовісно заволодів чужим майном і більше 13 років продовжує відкрито, безперервно володіти земельними ділянками, у зв'язку з чим суд вважає за можливе визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку та право власності за набувальною давністю на вищевказану земельну ділянку.
Ухвалюючи рішення, суд зазначає, що на зазначеній земельній ділянці розташований житловий будинок, право власності на який було визнано за позивачем на підставі договору купівлі-продажу 07.06.2006 року.
Відповідно до ст.78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Відповідно до ст.79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок.
Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.
Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
Відповідно до п.54 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015 №1127 для державної реєстрації права власності на земельну ділянку, що створюється шляхом поділу або об'єднання, подаються: документ, що посвідчує право власності на земельну ділянку до її поділу або об'єднання (крім випадків, коли право власності на таку земельну ділянку вже зареєстровано в Державному реєстрі прав.
Частинами 1, 2 статті 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до ч.1ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Відповідно до ч.1 ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.
Відповідно до статті 119 ЗК України громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування. Розмір цієї земельної ділянки встановлюється у межах норм, визначених цим Кодексом. Передача земельної ділянки у власність або у користування громадян на підставі набувальної давності здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом.
Набувальна давність визначається як засіб закріплення майна за суб'єктами, що ним володіють, у випадках, коли вони не мають можливості через певні обставини підтвердити підстави виникнення прав, а також в інших ситуаціях. Право власності за набувальною давністю може бути набутим як на безхазяйні речі, так і на майно, яке належить за правом власності іншій особі.
Інститут набувальної давності захищає права справжнього володільця проти попереднього.
Можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК України, а також частини четвертої ст.344 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.
Згідно п.п.9, 11, 13, 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», особа яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК України. При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:
- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;
- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;
- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (ч.3 ст.344 ЦК України).
У поставові від 14 травня 2019 року (справа №910/17274/17, провадження №12-291гс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків: «43. Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 Цивільного кодексу України, а саме: наявність суб'єкта, здатного набути у власність певний об'єкт; законність об'єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі №729/608/17 (провадження № 14-648цс18) вказано, що «умовами набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю є: 1) добросовісність користування земельною ділянкою, яке полягає у невчиненні особою перешкод власнику земельної ділянки у реалізації ним свого права власності на це майно протягом 15 років; 2) відкритість користування, яке має бути очевидним для усіх інших осіб; 3) безперервність користування протягом 15 років; 4) відсутність документів, які б свідчили про наявність у громадянина прав на цю земельну ділянку. Відсутність будь-якого з перерахованих елементів виключає можливість набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю. Порядок набуття громадянами права власності на земельну ділянку встановлений у ЗК України. Відповідно до статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначається цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначене бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб). Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. За змістом положень статті 122 ЗК України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або в користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування».
Відповідно до частин 1, 4 ст.206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Таким чином із урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Вимог про стягнення з відповідача судового збору позивач не заявив, а тому їх слід віднести на його рахунок.
На підставі ст.ст.4, 10, 12, 13, 82, 206, 229, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, ст.ст.78, 79-1, 118, 119, 122 ЗК України, ст.ст.15, 16, 317, 328, 344 ЦК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Іллінівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області, третя особа: Міськрайонне управління у Костянтинівському районі та м. Торецьку Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, про визнання права власності на земельну ділянку та визнання права власності за набувальною давністю на земельну ділянку - задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцем с. Зоря Костянтинівського району Донецької області (РНОКПП НОМЕР_1 ), право власності на земельні ділянки: площею 0,2500га, кадастровий номер 1422485800:32:002:0008, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель, яка належить на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку ЯБ №741955, зареєстрованого 14.03.2007 року №010715700008 ОСОБА_2 .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцем с. Зоря Костянтинівського району Донецької області (РНОКПП НОМЕР_1 ), право власності за набувальною давністю на земельну ділянку площею 0,0433га, кадастровий номер 1422485800:32:002:0009, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, яка належить на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку ЯБ №741956, зареєстрованого 14.03.2007 року №010715700009 ОСОБА_2
Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення складене в одному екземплярі в нарадчій кімнаті.
Суддя Костянтинівського
міськрайонного суду: О.О. Левчук