233 № 233/4640/20
21 грудня 2020 року місто Костянтинівка
Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Левчук О.О.,
при секретарі Рамазановій В.Х.,
за участі відповідачки ОСОБА_1 ,
представника відповідачки ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Костянтинівка за правилами загального позовного провадження цивільну справу №233/4640/20 за позовною заявою:
ОСОБА_3 , що мешкає за адресом: АДРЕСА_1
до
ОСОБА_1 , що мешкає за адресом: АДРЕСА_2 (зареєстрованої за адресом: АДРЕСА_2 ),
третя особа: Костянтинівський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), юридична адреса: Донецька область м. Костянтинівка вул. Театральна, 5
про виключення запису, щодо відомостей про батька з актового запису про народження дитини,
Обставини справи:
16.10.2020 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Костянтинівський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про виключення запису, щодо відомостей про батька з актового запису про народження дитини.
Позовна заява вмотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народився хлопчик ОСОБА_4 , про що 05.10.2012 року було складено відповідний актовий запис №596. Мати хлопчика, ОСОБА_1 до укладення шлюбу з позивачем мала лише короткочасне знайомство. Після чого відносин не підтримували. Лише після народження дитини, а саме з весни 2014 року поновили спілкування через мережу інтернет. Після кількох місяців спілкування позивач переїхав до відповідача у м. Костянтинівка Донецької області та почав мешкати разом із нею та її дітьми. 14.02.2015 року позивач уклав шлюб із відповідачем, про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Костянтинівка реєстраційної служби Костянтинівського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області було складено актовий запис №35. Після укладання шлюбу відповідач постійно проводила наполегливу бесіду з позивачем про необхідність, з його боку, визнати за собою батьківство її меншої дитини - ОСОБА_4 . Після довгих вмовлянь позивач погодився на визнання батьківства. При зустрічі у будівлі міського відділу ДРАЦС 13.03.2015 року позивач підписав та подав заяву складену Відповідачем в якій визнав вказану дитину своєю. З лютого 2020 року по червень 2020 року подружні відносини між позивачем та відповідачем погіршувались. З 22.06.2020 року подружжя фактично припинили шлюбні відносини та проживали окремо. Під час чергової сварки відповідач підтвердила здогад позивача про те, що він не є батьком дитини - ОСОБА_7 . Позивач звернувся до міського відділу ДРАЦС з метою виключення запису про нього як батька дитини, але йому повідомили, про те що за таких обставин, виключити запис про батька дитини без заяви другого чоловіка про визнання ним свого батьківства не є можливим, чим викликало складання та подання цієї позовної заяви. В зв'язку із чим, просить суд винести рішення про виключення відомостей про батька дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно актового запису про народження №596 від 05.10.2012 року складеного відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Костянтинівці Костянтинівського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області, а саме: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Запоріжжя Запорізької області, громадянина України, зареєстрованого за адресом: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 29.10.2020 року провадження по цивільній справі відкрито та призначено попередній судовий розгляд по справі у судовому засіданні на 23.11.2020 року.
13.11.2020 року відповідачкою надано суду відзив на позовну заяву (а.с.25-26), з якого вбачається, що 04.11.2020 року від листоноші Укрпошти вона отримала копію позовної заяви ОСОБА_3 про виключення запису про батька з актового запису про народження дитини. Зміст позовної заяви не відповідає дійсності і є таким, що вводить в оману суд, а вимоги позову є цілком безпідставними та не обґрунтованими і тому вона їх категорично не визнаю. Нижче викладаю обставини справи та обґрунтування її заперечень. Вони з Позивачем вперше познайомились в соціальній мережі в Інтернеті в червні 2014р. із того часу вони почали спілкуватись шляхом складання електронних повідомлень, а також телефонного зв'язку. В той період Позивач фактично мешкав та працював в АРК Крим, як він сам їй повідомляв. Посилання Позивача на Факт нашого короткочасного знайомства до зазначеної ним дати є неправдою, що можуть підтвердити свідки, зазначені нижче в прохальній частині відзиву. Дані свідки є моїми друзями і спостерігали за початком нашого роману із ОСОБА_3 , обізнані в обставинах її життя і, в тому числі, щодо періоду спілкування та життя із Позивачем. 10.09.2014 року за попередньою домовленістю вони з ОСОБА_3 вперше зустрілись в реальному житті, тобто він приїхав до міста Костянтинівки до неї в гості. Перші три дні вони провели разом в її дачному будиночку, який розташований в дачному селищі « Урожай», а після того вирішили фактично почати спільне життя та вести спільне господарство. В результаті такого рішення вони з Позивачем стали мешкати в її власній квартирі за адресом: АДРЕСА_3 . На початку знайомства їй було відомо, що ОСОБА_3 має судимість за вчинення кримінального правопорушення та декілька попередніх шлюбів. Однак, враховуючи її почуття до нього та віру в те, що люди можуть змінюватись і кожен має право на помилки, вона погодилась таки на його пропозицію офіційно зареєструвати шлюб. Вони з ОСОБА_3 зареєстрували шлюб 14.02.2015 року у Відділі Державної реєстрації актів цивільного стану по місту Костянтинівці реєстраційної служби Костянтинівського міськрайонного управління юстиції Донецької області, актовий запис №35. ОСОБА_3 звичайно з самого початку знав про наявність в неї двох дітей від попередніх стосунків. При цьому, він висловлював радість з приводу даної обставини, оскільки зі своїми власними дітьми від попередніх стосунків та шлюбів він не має спілкування та близьких стосунків, однак має таку потребу, як людина. Весь час з моменту знайомства та початку спільного життя, ОСОБА_3 наголошував, що сім'я і діти для нього-це найвища цінність, тому, з огляду на наше кохання, плани на майбутнє, а також на факт відсутності у Позивача спілкування та теплих взаємовідносин зі своїми дітьми, він постійно висловлював намір визнати батьківство щодо її сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Своє рішення щодо таких намірів та необхідність їх втілення ОСОБА_3 обґрунтовував тим, що в них має бути справжня та повноцінна родина і, що оскільки її син ще досить маленький, він має вважати позивача батьком і дана обставина повинна бути зафіксована юридично за для уникнення питань з боку оточення дитини та інших членів суспільства. Її син після народження був зареєстрований відповідно до ч.1 ст.135 СК України на ім'я ОСОБА_8 . Тому, оскільки запис про батька її дитини було здійснено з її слів, не було жодних перешкод здійснити бажання Позивача та скласти заяву про визнання ним батьківства щодо її сина ОСОБА_4 у відповідності до приписів ст.ст.126, 134 СК України. 13.03.2015 року Позивач склав заяву про визнання ним батьківства щодо її сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з якою вона погодилась, підтримала та не заперечувала. Складання зазначеної заяви про визнання батьківства щодо її сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 були здійснено ОСОБА_3 власноруч, за власним бажанням та при здоровому глузді, тобто є його добровільним та усвідомленим волевиявленням. Відповідно до ч.5 ст.136 Сімейного кодексу України «не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком....». Тобто, в даному випадку не має значення наявне чи відсутнє кровне споріднення між особою, яка бажає оспорити своє батьківство і саме дитиною, оскільки така особа заздалегідь знала, що не має такого кровного споріднення з дитиною і все одно визнала батьківство за власним волевиявленням. Повідомлення Позивача про намір заявити клопотання про призначення у справі судової молекулярно-генетичної експертизи є безглуздим. Оскільки ОСОБА_3 з самого початку знав, що не є біологічним батьком її сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тим паче що це фізично неможливо, оскільки їх знайомство із Позивачем відбулось в червні 2014 року, що значно пізніше, ніж зачаття та народження дитини ОСОБА_7 . Вона не заперечує, що ОСОБА_3 не є біологічним батьком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак заперечую проти виключення Позивача з актового запису про народження цієї дитини - її сина ОСОБА_4 , оскільки такий запис було здійснено за власною заявою ОСОБА_3 . Відмова від дитини, яку Позивач за власним бажанням визнав сином та яка називає його батьком і сприймає як рідного батька протирічить нормам права (СК України ) і моралі, а також порушує права дитини. В своєму позові ОСОБА_3 зазначає, що «під час чергової сварки відповідач підтвердила здогад позивача про те, що він не є батьком дитини - ОСОБА_7 ». Дане ствердження є взагалі безпідставним, оскільки про відсутність кровного споріднення Позивачу було відомо з самого початку, про що вона зазначила вище і що також можуть підтвердити свідки, вказані нею нижче. Слід звернути увагу, що складання заяви про визнання батьківства є дуже важливим кроком, який передбачає певні юридичні наслідки. Позивач, складаючи таку заяву, усвідомлював всю серйозність таких наслідків і відповідальності, яка виникає в зв'язку із зазначеною юридичною дією. Наразі, коли їх із ОСОБА_3 шлюбні стосунки припинились, Позивач бажає уникнути відповідальності щодо виховання та утримання дитини, про що свідчить його позовна заява. Посилання Позивача на те, що саме вона, за власним бажанням та ініціативою наполягала на визнанні ним батьківства за її сином не відповідають дійсності, оскільки в неї взагалі були відсутні мотиви для цього. Вона є самодостатньою жінкою. На момент знайомства з Позивачем мала двох дітей: син від першого шлюбу ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та син ОСОБА_4 , народжений поза шлюбом від чоловіка, з яким не мала спільного життя та побуту. Тобто фактично вона мала родину. Зокрема, вона мала у власності нерухомість - квартиру, яка розташована за адресом: АДРЕСА_3 та власний бізнес - магазини одягу та предметів побуту. Позивач, в свою чергу, не мав ні сім'ї, ні спілкування з власними дітьми, ні роботи, ні власного житла - нічого, окрім судимості та декількох попередніх стосунків, які не склались. Тобто бажання ОСОБА_3 визнати себе батьком її дитини було саме бажанням закріпитись в родині та, як вона потім зрозуміла, корисним наміром влаштуватись в житті «на все готове». В зв'язку із чим, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 повністю.
20.11.2020 року позивачем суду було надано письмову відповідь на відзив (а.с.34), в якому зазначає, що зазначена обставина має основне значення для вирішення позову по суті та при визнанні такої обставини відповідачем не потребує додаткового доказування з його боку. Що ж до інших заперечень та доводів викладених Відповідачем, то вони не відповідають дійсності та не мають жодного відношення до предмету доказування по справі, а саме його минуле, наявність родинних зв'язків та майнового стану. А відповідно він має право не надавати докази на їх спростування, чим і користується. Що стосується твердження Відповідача, що він нібито знав на момент подання заяви, що він не є батьком дитини та нібито наявності свідків, що мають це підтвердити - не відповідає дійсності. Вказані особи не були свідками його розмови з відповідачем, в якій остання аргументовано переконала його, що це його дитина. Однак враховуючи близькі стосунки заявлених в якості свідків осіб не виключаю можливості надання ними упереджених, тобто неправдивих показів. Тому їх покази не можуть бути ним сприйняті, як об'єктивні та мати доказового значення. Посилання Відповідача на уявній факт його обізнаності є єдиною підставою за якої суд може відмовити йому у позові, про що стало відомо Відповідачу та остання обрала вказану тактику захисту. Їх перші стосунки відбулися раніше зазначеного відповідачкою часу, приблизно на початку 2012 року, але були нетривалими (кілька зустрічей). Тому просить заявлені ним вимоги задовольнити.
Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 23.11.2020 зазначену цивільну справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 07.12.2020 року.
Позивач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, але надав суду заяву, в якій просив справу слухати за його відсутності, заявлені вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечували проти задоволення вимог позивача ОСОБА_3 та просила у їх задоволенні відмовити.
Представник третьої особи, до суду не з'явився, але надав заяви, в яких просив розглянути справу у їх відсутність. Не заперечував проти задоволення вимог ОСОБА_3 .
Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, слідує, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
Згідно ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або спорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права чи інтересу, обравши передбачений законом або умовами договору спосіб захисту.
Згідно частини 3 ст.12 ЦПК України кожна сторона у справі, яка розглядається в порядку цивільного судочинства, повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 13 ЦПК України учасник справи, на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета спору, а суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках.
Згідно ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 від 13.03.2006 року, шлюб між ОСОБА_11 та ОСОБА_1 було розірвано, актовий запис №43 (а.с.28).
Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 01.09.2020 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 уклали шлюб. Після державної реєстрації шлюбу відповідачці було присвоєно прізвище « ОСОБА_1 » (а.с.8).
Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про внесення до актового запису змін, доповнень №00027972305 від 29.09.2020р. (а.с.30-31) та свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 13.03.2015 року, актовий запис про народження №596 (а.с.7), батьком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , записаний ОСОБА_3 .
12.10.2020 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було розірвано, що підтверджується рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області, яке набрало законної сили 12.11.2020 року (а.с.51-52).
Відповідно до пояснень відповідачки наданих в судовому засіданні, біологічний батько дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер.
Відповідно ст.121 Сімейного кодексу України (далі за текстом - СК України), права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини (ч.1 ст.122 СК України).
Частиною 1 статті 126 СК України встановлено, що походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до ст.136 СК України, особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 СК України, має право оспорити своє батьківство, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини.
У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження.
Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття.
Не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій відповідно до частини першої статті 123 цього Кодексу.
За приписами вказаної статті, для відмови в позові з цієї підстави в ході судового розгляду перевірці підлягають обставини чи особа, яка оспорює батьківство, знала в момент реєстрації себе батьком дитини, що не є батьком дитини, або за встановленими обставинами справи не могла про це не знати.
Пунктами 10, 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що в судовому порядку батьківство може бути оспорено як у випадках, коли в Книзі реєстрації народжень батьками дитини записано осіб, які перебували у шлюбі між собою (статті 122, 124 СК), так і тоді, коли при реєстрації народження дитини її батьком на підставі спільної заяви батьків або заяви чоловіка, котрий визнавав себе батьком, записано особу, яка не перебувала у шлюбі з матір'ю дитини (статті 126, 127 СК). Судам слід ураховувати, що відповідно до ст.136 СК оспорювання батьківства можливе тільки після реєстрації народження дитини і до досягнення нею повноліття, а в разі її смерті не допускається. Оспорити батьківство мають право особа, яка записана батьком дитини в Книзі реєстрації народжень (ст.136 СК), - шляхом пред'явлення позову про виключення відомостей про неї як батька з актового запису про народження дитини, а також жінка, котра народила дитину в шлюбі (ст.138 СК), - звернувшись із позовом про виключення із цього запису відомостей про її чоловіка як батька дитини. Предметом доказування в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. У разі доведеності цієї обставини суд постановляє рішення про виключення оспорених відомостей з актового запису про народження дитини. При цьому відповідні вимоги жінки суд може задовольнити лише за умови подання іншою особою заяви про своє батьківство. Особа, яка в момент реєстрації її батьком дитини знала, що не є таким, а також особа, котра дала згоду на штучне запліднення своєї дружини, не мають права оспорювати батьківство. Для вимог чоловіка про виключення відомостей про нього як батька з актового запису про народження дитини позовної давності не встановлено, а для вимог жінки про виключення з цього запису відомостей про її чоловіка як батька позовна давність становить один рік і її перебіг починається з дня реєстрації дитини.
Як вбачається з позовної заяви позивач зазначив, що він дізнався, що він не є біологічним батьком дитини лише після чергової сварки з відповідачкою по справі лише в червні 2020 року.
Враховуючи викладене та той факт, що відповідач будь-яких доказів на предмет спростування вказаних у позовній заяві обставин не надала, навпаки, в направленому на адресу суду відзиві зазначила та в судовому засіданні підтвердила, що дійсно позивач не є біологічним батьком її сина, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, оскільки такі ґрунтуються на вимогах закону.
Згідно з ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
З огляду на наведене, суд вважає за необхідне прийняти визнання відповідачкою того факту, що позивач не є біологічним батьком її дитини, тобто фактично визнала позов, і таке визнання позову не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Відповідно до ст.22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» внесення змін до актового запису цивільного стану, в тому числі про народження дитини, проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав.
Згідно з п.п.20 п.1 Розділу III Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року №52/5, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.
Як вбачається з п.2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено наказом Міністерства юстиції України 12 січня 2011 року 96/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 року за №55/18793, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану, є підставою для внесення відповідних змін до актового запису.
Відповідно до пунктів 2.16.2 цих Правил за наявності рішення суду щодо оспорювання батьківства або материнства в актовому записі про народження дитини виправляються відомості, про які зазначено в рішенні суду.
Таким чином, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вислухавши відповідачку, її представника, допитавши свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , а також встановивши в судовому засіданні відсутність кровного споріднення між позивачем ОСОБА_3 та дитиною ОСОБА_16 , суд прийшов до висновку, що є підстави для задоволення позовних вимог позивача та виключення з актового запису про народження ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відомостей про ОСОБА_3 , як батька дитини.
У зв'язку із задоволенням позову про виключення з актового запису про народження відомостей про батька, необхідно внести відповідні зміни до актового запису про народження дитини, де із відомостей про батька дитини виключити відомості щодо ОСОБА_3 , як батька дитини, а відомості про батька дитини здійснити на підставі ст.135 СК України.
Вимог про стягнення з відповідача судового збору позивач не заявив, а тому їх слід віднести на його рахунок.
Керуючись ст.ст.4, 10, 12, 76, 144, 263-265 ЦПК України, ст.ст.128, 136 Сімейного Кодексу України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: Костянтинівський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), про виключення запису, щодо відомостей про батька з актового запису про народження дитини, задовольнити.
Виключити відомості про батька дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно актового запису про народження №596 від 05.10.2012 року складеного відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Костянтинівці Костянтинівського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області, а саме: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Запоріжжя Запорізької області, громадянина України, зареєстрованого за адресом: АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення складене в одному екземплярі в нарадчій кімнаті.
Повний текст виготовлено 23.12.2020 року.
Суддя Костянтинівського
міськрайонного суду О.О. Левчук