Номер провадження 2/225/887/2020
Єдиний унікальний номер судової справи225/5035/20
"22" грудня 2020 р. м. Торецьк
Дзержинський міський суд Донецької області
у складі:
головуючого - судді Скиба М.М.,
за участю
секретаря -Черникової Н.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі Дзержинського міського суду Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк», треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович, Торецький міський відділ державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,-
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Ідея Банк", треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович, Торецький міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Провадження у справі відкрито 07.09.2020 р., задоволено клопотання позивача про витребування у приватного нотаріуса Гуревічова О.М. копію нотаріальної справи за оскаржуваним виконавчим написом.
Ухвалою від 28.10.2020 р. задоволено клопотання позивача про витребування у Торецького міського відділу державної виконавчої служби засвідчену копію виконавчого напису та копію виконавчого провадження ВП №62876944.
18.11.2020 р. закрито підготовче провадження у справі та призначений розгляд справи по суті.
Позивач в обґрунтування позову зазначає, що постановою державного виконавця Торецького міського відділу Державної виконавчої служби Лощаковою С.М. 21.08.2020 року відкрито виконавче провадження №62876944, за яким з неї стягнуто заборгованість на користь АТ «Ідея Банк» в сумі 257100 грн. 42 коп.
Підставою для відкриття виконавчого провадження є виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуревічова Олега Миколайовича, вчинений 27.01.2017 року в місті Києві, зареєстрований в реєстрі за № 21, про звернення стягнення на транспортний засіб марки марки SUZUKI модель GRAND VITARA, 2010 року випуску, номер кузова (шасі, рами) НОМЕР_1 НОМЕР_2 реєстраційний державний номер НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_1 , який на підставі договору застави транспортного засобу № 910.75504, посвідченого 16.03.2011 року Басай О.В., приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу, за реєстровим № 1763, переданий в заставу ПАТ «Плюс Банк», правонаступником якого за всіма правами та обов'язками є ПАТ «Ідея Банк» та запропоновано за рахунок коштів, отриманих від реалізації автомобіля марки марки SUZUKI модель GRAND VITARA, 2010 року випуску, номер кузова (шасі, рами) НОМЕР_1 НОМЕР_2 реєстраційний державний номер НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_1 , задовольнити вимоги ПАТ «Ідея Банк» за період з 16.06.2016 року по 05.12.2016 року включно у розмірі 257100,42 грн.
Вважає, що при вчиненні виконавчого напису не було дотримано вимог законодавства, внаслідок чого порушено її права та охоронювані законом інтереси. Позивач зазначила що відповідач не інформував її про розмір заборгованості по кредитному договору до моменту звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису, суми нарахування заборгованості у виконавчому написі є незрозумілими позивачу, оскільки не розшифровані. Крім того, позивач зазначає, що оспорюваний виконавчий напис вчинено за межами повноважень нотаріуса, оскільки здійснений за межами свого нотаріального округу.
Просить визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу 27.01.2017 року, зареєстрований у реєстрі № 21 таким, що не підлягає виконанню.
В судове засідання позивач, не з'явилася, до суду подано заяву про розгляд справи за її відсутністю, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, надав заяву з проханням розгляд справи здійснювати за відсутності відповідача.
Відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якій представник відповідача просить в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на те, що 16.02.2011 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Плюс Банк» було укладено кредитний договір №910.75504, згідно якого банк надав позичальнику кредит для фінансування купівлі транспортного засобу в сумі 212557,00 грн., на строк 84 місяці, а позичальник зобов'язався повернути його разом з процентами згідно з умовами цього договору. Позичальник власних зобов'язань за кредитним договором не виконувала, станом на 05.12.2016 року у неї утворилась заборгованість в розмірі 255500,42 грн., з яких 66422,51 грн. строковий основний борг, 85362,68 грн. прострочений основний борг, 94877,67 грн. прострочені проценти, 1910,01 грн. строкові проценти; 4801,78 грн. дебіторська заборгованість, 2125,77 грн. штрафні санкції. АТ «Ідея Банк» звернулось до приватного нотаріуса Гуревічова О.М. з заявою про вчинення виконавчого напису про стягнення з ОСОБА_1 255500,42 грн. боргу за кредитним договором та витрат на його вчинення в сумі 1600,00 грн. При цьому нотаріусу для вчинення виконавчого напису було надано; заяву про вчинення виконавчого напису, кредитний договір №910,75504 від 16.02.2011 року, нотаріально посвідчений договір застави транспортного засобу №910,75504 від 16.03.2011 р., довідку банку про ненадходження платежів від 12.01.2017, вимогу банку до ОСОБА_1 про усунення порушень кредитних зобов'язань від 05.12.2016 р., довідку-розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором; виписку по особовому рахунку ОСОБА_1 , опис вкладення до цінного листа, список за формою №103 згрупованих поштових відправлень АТ «Ідея Банк», список згрупованих поштових відправлень цінних листів АТ «Ідея Банк», детальний розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №910,75504 від 16.02.2011, виконаний станом на 05.12.2016. Представник відповідача вважає, що спірний виконавчий напис відповідає всім вимогам Закону України «Про нотаріат», Порядку та Переліку, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Щодо інформування позивача, представник відповідача зазначає, що 06.12.2016 року банком на адресу ОСОБА_1 , яка зазначена в кредитному договорі, була направлена вимога про усунення порушення кредитних зобов'язань від 05.12.2016 р. Щодо тверджень позивача щодо спірності нарахування їй у виконавчому написі сум заборгованості, представник відповідача зазначає, що всі нарахування за кредитним договором здійснені виключно до умов останнього та згідно вимог чинного законодавства. Виписка по рахунку ОСОБА_1 , яка відображає рух коштів по даному рахунку та детальний розрахунок заборгованості по кредитному договору в повній мірі встановлюють суму заборгованості позивача як боржника перед АТ «Ідея банк».
В судове засідання не з'явилася третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов О.М. Про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, заяви про розгляд справи за його відсутністю суду не надав.
До судового засідання не прибув представник третьої особи - Торецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Дослідив матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з таких підстав:
Згідно з ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судом встановлено такі обставини.
27.01.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Миколайовичем було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 21, про звернення стягнення на транспортний засіб марки SUZUKI модель GRAND VITARA, 2010 року випуску, номер кузова (шасі, рами) НОМЕР_1 НОМЕР_2 реєстраційний державний номер НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_1 , на праві власності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу: НОМЕР_4 , виданого 11.02.2011 року ВРЕР №1 м. Донецька УДАІ ГУМВС України в Донецькій області, який на підставі договору застави транспортного засобу № 910.75504, посвідченого 16.03.2011 року Басай О.В., приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу, за реєстровим № 1763, переданий в заставу ПАТ «Ідея Банк», яке є правонаступником за всіма правами та обов'язками ПАТ «Плюс Банк» та запропоновано за рахунок коштів, отриманих від реалізації автомобіля марки SUZUKI модель GRAND VITARA, 2010 року випуску, номер кузова (шасі, рами) НОМЕР_1 НОМЕР_2 реєстраційний державний номер НОМЕР_3 , задовольнити вимоги ПАТ «Ідея Банк» за період з 16.06.2016 року по 05.12.2016 року включно у розмірі:
-66422,51 грн. - основного боргу;
-85362,68 грн. - прострочений борг;
-94877,67 грн. - прострочені проценти;
-1910,01 грн. - строкові проценти;
-4801,78 грн. - дебіторська заборгованість;
-2125,77 грн. інші штрафні санкції;
-1600,00 грн. - плата за вчинення виконавчого напису,
що становить загальну суму 257100,42 грн.
Відповідно до вказаного виконавчого напису винесено постанову державного виконавця Торецького міського відділу Державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Лощаковою С.М. від 21.08.2020 року про відкриття виконавчого провадження (ВП № 62876944).
16.02.2011 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Плюс Банк» було укладено кредитний договір №910.75504, згідно якого банк надав позичальнику кредит для фінансування купівлі транспортного засобу в сумі 212557,00 грн., на строк 84 місяці, а позичальник зобов'язався повернути його разом з процентами згідно з умовами цього договору.
Згідно договору застави транспортного засобу №910.75504, посвідченого 16.03.2011 року Басай О.В., приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу, за реєстровим № 1763,транспортний засіб SUZUKI модель GRAND VITARA, 2010 року випуску, номер кузова (шасі, рами) НОМЕР_1 НОМЕР_2 реєстраційний державний номер НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_1 переданий в заставу ПАТ «Плюс Банк» .
З огляду на викладене суд зазначає:
Згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
При цьому ст. 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (стаття 572 ЦК України).
Законом № 1255-IV визначено правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.
Пунктом 1 частини першої статті 21 Закону № 1255-IVдо забезпечувальних обтяжень належить застава рухомого майна згідно з параграфом 6 глави 49 ЦК України, що виникає на підставі договору.
За змістом статті 22 Закону № 1255-IVобтяження може забезпечувати виконання боржником дійсної існуючої вимоги або вимоги, яка може виникнути в майбутньому. За рахунок предмета обтяження обтяжувач має право задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій договором. Розмір забезпеченої обтяженням вимоги визначається на момент її задоволення і включає: 1) відшкодування витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги і зверненням стягнення на предмет обтяження; 2) сплату процентів і неустойки; 3) сплату основної суми боргу; 4) відшкодування збитків, завданих порушенням боржником забезпеченого зобов'язання або умов обтяження; 5) відшкодування витрат на утримання і збереження предмета обтяження.
Згідно із частиною першою статті 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
Відповідно до частини першої статті 590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом статті 20 Закону України «Про заставу» встановлено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.
У частині першій статті 23 Закону № 1255-IVу редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин передбачено, що відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом.
Статтею 26 Закону № 1255-IV визначено позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, серед яких і реалізація заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Згідно із частиною першою статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Частиною першою статті 50 цього Закону визначено, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду.
Отже, можливість звернення стягнення на предмет застави передбачена як загальним Законом України «Про нотаріат», так і спеціальним - Законом № 1255-IV.
При цьому частинами першою, третьою статті 24 Закону № 1255-IV установлено порядок звернення стягнення на предмет застави. Зокрема, звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.
Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет застави.
Така вимога узгоджується з частиною першою статті 27 Закону № 1255-IV, згідно з якою обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов'язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.
Тобто, законодавець визначив, що для звернення стягнення на предмет застави необхідно письмово повідомити боржника та зареєструвати в Реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.
Вказані вимоги є імперативними і не виконуються на розсуд стягувача.
У статті 27 Закону № 1255-IV передбачені вимоги до повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання. Це повідомлення повинне містити таку інформацію: 1) зміст порушення, вчиненого боржником; 2) загальний розмір не виконаної боржником забезпеченої обтяженням вимоги; 3) опис предмета забезпечувального обтяження; 4) посилання на право іншого обтяжувача, на користь якого встановлено зареєстроване обтяження, виконати порушене зобов'язання боржника до моменту реалізації предмета обтяження або до переходу права власності на нього обтяжувачу; 5) визначення позасудового способу звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, який має намір застосувати обтяжувач; 6) вимогу до боржника виконати порушене зобов'язання або передати предмет забезпечувального обтяження у володіння обтяжувачу протягом 30 днів з моменту реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.
Згідно зі статтею 28 Закону № 1255-IV якщо протягом 30 днів з моменту реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зобов'язання боржника, виконання якого забезпечене обтяженням, залишається невиконаним і в разі якщо предмет забезпечувального обтяження знаходиться у володінні боржника, останній зобов'язаний на вимогу обтяжувача негайно передати предмет обтяження у володіння обтяжувача. До закінчення процедури звернення стягнення обтяжувач зобов'язаний вживати заходи щодо збереження відповідного рухомого майна згідно з вимогами, встановленими статтею 8 цього Закону.
Закон № 1255-IV пов'язує подальші дії стягувача не лише з виконанням чи невиконанням боржником вимоги усунути порушення зобов'язання або передати предмет забезпечувального обтяження у володіння обтяжувачу, але й установлює відповідний строк для такого виконання - протягом 30 днів, та пов'язує початок спливу цього строку з моментом реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а отже, і подальших дій зі звернення стягнення на предмет застави.
Тобто ухилення від надіслання боржнику повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання, реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а також недотримання 30-денного строку з моменту реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження вважаються порушеннями, які унеможливлюють вчинення нотаріусом виконавчого напису про звернення стягнення на предмет застави.
Порядок ведення Реєстру та внесення відомостей до нього врегульовано статтею 42 Закону № 1255-IV, згідно з якою держателем Реєстру є уповноважений центральний орган виконавчої влади. До Реєстру вносяться, зокрема, відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.
Частиною четвертою статті 43 Закону № 1255-IV визначено, що відомості про звернення стягнення на предмет обтяження згідно зі статтею 24 цього Закону реєструються держателем або реєстратором Реєстру на підставі заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України або індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та посилання на звернення стягнення на предмет обтяження.
Порядок ведення Реєстру затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 05 липня 2004 року № 830 (далі - Порядок № 830).
Пунктом 4 Порядку № 830 визначено, що державна реєстрація відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження проводиться шляхом внесення до Реєстру запису.
У пункті 5 Порядку № 830 передбачено, що державна реєстрація приватних обтяжень рухомого майна проводиться будь-яким нотаріусом або його помічником, які відповідно до законодавства отримали ідентифікатор доступу до Реєстру, а також адміністратором Реєстру та його філіями на підставі відповідного договору.
А у пункті 6 цього Порядку вказано, що заяву про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження (далі - заява) у паперовій формі підписує обтяжувач, справжність підпису якого нотаріально засвідчується (крім випадків подання заяви щодо публічних обтяжень та випадків подання заяви нотаріусу, яким безпосередньо вчинено дію, спрямовану на виникнення, зміну, припинення обтяження, а також на звернення стягнення на предмет обтяження).
Процедуру вчинення виконавчого напису врегульовано у Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок № 296/5). Для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява (підпункт 2.1пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5), а нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, передбачені Переліком № 1172, та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року (стаття 88 Закону України «Про нотаріат», підпункти 3.1, 3.2 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5).
Підпунктом 3.5 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5 передбачено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку № 1172, а якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус має право витребувати їх у стягувача, а якщо для вчинення виконавчого напису, крім документа, що встановлює заборгованість, необхідно подати й інші документи, зазначені в цьому Переліку, то вони до виконавчого напису не приєднуються, а залишаються у матеріалах нотаріальної справи (підпункт 2.2 пункту 2 та підпункт 3.6 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5).
Разом з тим, відсутність у Законі України «Про нотаріат» та в Порядку № 296/5 вимоги до нотаріуса провести перевірку дотримання стягувачем норм спеціального Закону № 1255-IV щодо реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження та спливу тридцятиденного строку з моменту реєстрації не свідчить про можливість невиконання нотаріусом цих вимог, оскільки в разі розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовими актами перевага надається спеціальному, якщо його скасовано виданим пізніше загальним актом.
Тобто, в цьому випадку необхідно дотримуватися вимог Закону № 1255-IV. Встановлення нотаріусом на стадії відкриття нотаріального провадження, що заява стягувача не містить такої інформації або стягувач не надав необхідних документів, що підтверджують зазначені обставини, перешкоджає вчиненню нотаріусом виконавчого напису.
При цьому, неподання стягувачем на вимогу нотаріуса на стадії підготовки до вчинення нотаріального провадження доказів реєстрації у Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет застави є підставою для відмови у вчиненні нотаріальної дії на підставі пункту 2 частини першої статті 49 Закону України «Про нотаріат», а невчинення нотаріусом дій щодо вжиття заходів про витребування від обтяжувача згаданої інформації та документів на її підтвердження і, як наслідок, вчинення виконавчого напису без таких документів вказує на незаконність нотаріальної дії як виконаної без усіх необхідних даних.
Представником відповідача у відзиві зазначено, що нотаріусу для вчинення виконавчого напису було надано: заяву про вчинення виконавчого напису, кредитний договір №910,75504 від 16.02.2011 року, нотаріально посвідчений договір застави транспортного засобу №910,75504 від 16.03.2011 р., довідку банку про ненадходження платежів від 12.01.2017, вимогу банку до ОСОБА_1 про усунення порушень кредитних зобов'язань від 05.12.2016 р., довідку-розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором; виписку по особовому рахунку ОСОБА_1 , опис вкладення до цінного листа, список за формою №103 згрупованих поштових відправлень АТ «Ідея Банк», список згрупованих поштових відправлень цінних листів АТ «Ідея Банк», детальний розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №910,75504 від 16.02.2011, виконаний станом на 05.12.2016.
Тобто докази щодо реєстрації відповідачем в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження відсутні.
У зв'язку з викладеним, суд вважає, що факт недотримання стягувачем (відповідачем по справі) положень частини третьої статті 24 та частини першою статті 27 Закону № 1255-IV і нездійснення ним до вчинення виконавчого напису реєстрації у Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження є достатньою правовою підставою для визнання за рішенням суду виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Аналогічні висновки міститься у постановах Верховного Суду від 16 травня 2018 року (справа № 320/8269/15-ц, провадження № 14-83цс18), від 01 липня 2020 року (справа №755/12286/17, провадження 61-23551ск18).
Також, суд відмічає, що вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому, вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно з Переліку документів за якими стягнення проводиться у безспірному порядку.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Боржник так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Тому, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не обмежується лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі необхідно перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Згідно з п. 3.2. глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року в редакції, чинній на час вчинення виконавчого напису, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
З тексту оспорюваного виконавчого напису № 21 від 27.01.2017 року судом встановлено, що приватний нотаріус при вчиненні нотаріальної дії керувався ст.ст.87 Закону України «Про нотаріат» та пунктом 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 року за № 1172.
З наявних доказів, а саме з копії кредитного договору №910.75504, укладеного між ПАТ «Плюс Банк» та ОСОБА_1 , вбачається, що відповідно до параграфу 1 вказаного договору банк надав ОСОБА_1 кредит у сумі 212577,00 грн. на строк 84 місяців для: фінансування купівлі позичальником транспортного засобу марки SUZUKI модель GRAND VITARA, 2010 року випуску, номер кузова (шасі, рами) НОМЕР_5 у сумі 204400,00 грн. та фінансування страхового платежу за страхування життя позичальника в сумі 9177,00 грн., зі сплатою процентів річних у розмірі 12,9 %, що разом з Маржою банку разом складає 19,00 %. Параграфом 9 передбачено, що банк має право нарахувати та стягнути з позичальника штрафні санкції (пеню) у розмірі 0,15 % від простроченої суми боргу за кожен день прострочки, також за несвоєчасне подання позичальником документів, що підтверджують фінансовий стан позичальника, банк має право вимагати від позичальника сплати штрафу у розмірі 1% від початкової суми кредиту за кожний випадок порушення.
Сума заборгованості ОСОБА_1 за виконавчим написом складає 257100,42 грн. за період з 16.06.2016 року по 05.12.2016 року, в тому числі 66422,51 грн. - основного боргу; 85362,68 грн. - прострочений борг; 94877,67 грн. - прострочені проценти;1910,01 грн. - строкові проценти; 4801,78 грн. - дебіторська заборгованість;2125,77 грн. інші штрафні санкції;1600,00 грн. - плата за вчинення виконавчого напису.
Суд звертає увагу на те, що вказаним кредитним договором передбачена неустойка у разі порушення боржником своїх зобов'язань за договором - пеня та штраф, в той же час в загальну суму заборгованості за виконавчим написом включені інші штрафні санкції у розмірі 2125,77 грн..
При цьому в параграфі 9 п. 2 кредитного договору визначено, що банк має право нарахувати та стягнути з позичальника штрафні санкції (пеню). Разом з тим виконавчий напис не містить відомостей про нарахування та стягнення з боржника пені, а відповідно до наданої відповідачем довідки про розрахунок заборгованості заборгованість за пенею складає 0,00 грн.
Суд звертає увагу, що кредитний договір не містить поняття «інші штрафні санкції» та того які платежі воно включає, а сам виконавчий напис та довідка про розрахунок заборгованості наадна відповідачем не містить переліку того які саме види неустойки, передбачені договором, входять до зазначеної суми та в якому розмірі, у зв'язку з чим суд позбалений можливості перевірки безспірності їх нарахування. Окрім того, виписки, надані відповідачем, також не містять відомостей про період нарахування інших штрафних санкцій та їх суми.
Не містять умови кредитного договору і такого поняття як «дебіторська заборгованість», порядку її нарахування, хоча у виконавчому написі наявна сума дебіторської заборгованості у розмірі 4801,78 грн., яка включена у загальну суму заборгованості за виконавчим написом.
Відповідно до Наказу міністерства фінансів України №237 від 08.10.99 "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку" дебіторська заборгованість - сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату.
Разом з тим, виконавчий напис та надана відповідачем довідка без дати та без номеру про розрахунок заборгованості не містить відомостей з чого складається зазначена заборгованість, яким чином обраховувалася та за якими пунктамм кредитного договору.
Зазначене, на думку суду, не може свідчити про безспірність суми заборгованості стягнутої за виконавчим написом нотаріуса.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позову у повному обсязі.
У відповідності до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У матеріалах справи наявні квитанція про сплату позивачем судового збору у розмірі 840,80 грн. за подання до суду позову, а також квитанція про сплату позивачем судового збору у розмірі 420,40 грн. за подання до суду заяви про забезпечення позову. Оскільки позов підлягає задоволенню у повному обсязі, з відповідача на користь позивача слід стягнути суму сплаченого позивачем судового збору, а саме 1261,20 грн. (840,80+420,40).
На підставі ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», керуючись ст.ст. 3, 4, 5, 12, 13, 77, 81, 141, 259, 263-266, 268 ЦПК України,-
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) до Акціонерного товариства «Ідея Банк»( м. Львів, вул. Валова, 11), треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович (м. Київ, вул. Мала Житомирська, 6/5), Торецький міський відділ державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків( м. Торецьк, вул. Героїв праці, 3), про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню- задовольнити повністю.
Визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Миколайовичем 27.01.2017 року, зареєстрований у реєстрі № 21 про звернення стягнення на транспортний засіб марки SUZUKI модель GRAND VITARA, 2010 року випуску, номер кузова (шасі, рами) НОМЕР_1 НОМЕР_2 реєстраційний державний номер НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_1 , на праві власності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу: НОМЕР_4 , виданого 11.02.2011 року ВРЕР №1 м. Донецька УДАІ ГУМВС України в Донецькій області, таким що не підлягає виконанню.
Стягнути з Акціонерного товариства «Ідея Банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1261,20 грн. (одна тисяча двісті шістдесят одна) грн. 20 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Донецького апеляційного суду через Дзержинський міський суд Донецької області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Скиба М.М.