Справа № 610/2519/20
Провадження № 2/610/881/2020
23.12.2020 Балаклійський районний суд Харківської області в складі:
головуючого - судді Носова Г.С.,
секретаря судового засідання - Виноградської О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Балаклія Харківської області цивільну справу № 610/2519/20 (№ 2/610/881/2020) за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
06 жовтня 2020 року до Балаклійського районного суду Харківської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 11.10.2011, яка станом на 09.09.2020 становить 26318,28 гривень.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ "ПРИВАТБАНК" з метою отримання банківських послуг, у зв"язку з чим підписала Заяву б/н від 11.10.2011, згідно якої отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту, який в подальшому був збільшений до 34000 грн.
У зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору виникла заборгованість, яка станом на 09.09.2020 року становить 26318,28 гривень.
Ухвалою від 27.10.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.
07.12.2020 до суду від відповідача надійшов відзив у якому просила відмовити у задоволенні позову посилаючись на те, що в провадженні СВ Балаклійського ВП ГУ Національної поліції в Харківській області знаходяться матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019220190000030 від 04 січня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, з посиланням на те, що невстановлені особи на території Балаклійського району Харківської області вчиняють шахрайські дії направлені на заволодіння грошовими коштами громадян. Зазначила, що 09.02.2019 року об 20.00 годині її фінансовий номер телефону НОМЕР_1 був заблокований та зловмисники віддалено відновили його за допомогою існуючого сервісу Інтернет-помічник телефонного оператору Vodafone (ПРАТ «ВФ Україна») та скористались їм в своїх зловмисних діях. За стрімкий період були зламані всі її діючі електронні поштові скриньки, аккаунти, про що свідчать повідомлення системи безпеки. За період з 09.02.2019 по 11.02.2019 року деталізація рахунку номеру телефону НОМЕР_1 зафіксувала 53 дії на адресу АТ КБ «ПРИВАТБАНК», 40 дій на адресу телефонного оператору Vodafone (ПРАТ «ВФ Україна») та були здійснені дзвінки до АльфаБанку, Моно Банку, Ощадбанку, АТ «ПУМБ» та інші фінансові установи України. 09.02.2019року об 20.26 годині АТ КБ « ПРИВАТБАНК» , через повідомлення на електронну пошту, увідомив її про спробу здійснення шахрайських дій через онлайн-банк Приват-24 та повідомив, що її рахунок заблокований. Протягом доби невідомі особи здійснювали неодноразові спроби здійснення шахрайських дій, що вже повинно притягувати увагу служби безпеки банку, але вже 10.02.2019 об 23.53 банківська система дає згоду на розширення кредитного ліміту з 20000 гривень до 34000 гривень. Всі дії здійснювались з різних телефонів та ІР адресів, які розташовані не в Харківській області, де вона фактично знаходилась, оскільки працювала на той час в Донецькій селищній раді Балаклійського району Харківській області. 10 лютого 2019 року об 23 годині 32 хвилин через оператора АТ КБ « ПРИВАТБАНК» невідома жінка здійснила дзвінок на гарячу лінію та замовила послугу Переказ коштів з кредитного рахунку платіжної картки № НОМЕР_2 в сумі 13654,80 грн. з зазначенням призначення платежу: «Для поповнення карти/рахунку № НОМЕР_3 , ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_4 . 12 лютого 2019 року Балаклійським ВП ГУНП в Харківській області було прийнято її заяву, зареєстровано в журналі ЄО № 994, по викладеному факту відкрито кримінальне провадження та приєднано до справи № 12019220190000030 за складом злочину передбаченого ч. 1 ст. 190 Кримінального кодексу України. Вона є клієнтом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» протягом тривалого часу та згідно довідки з бюро кредитних історій за період с 2011 року до липень 2019 року включно, жодного разу не прострочила сплату фінансових зобов'язань перед банком. Крім того зазначила, що на момент скоєння шахрайських дій, згідно її зобов'язань перед АТ КБ « ПРИВАТБАНК», існувало три угоди на сплату частками, які вона, не зважаючи на проценти що нараховувались на викрадену суму, сплатила в повному обсязі, це свідчить про те, що вона ніколи не ухилялась від сплати по кредитним договорам та її кредитна історія чиста. На її лист від 27.05.2019 року до АТ КБ «ПРИВАТБАНК», де вона деталізувала всі обставини справи, надала копії всіх представлених для розгляду в суді матеріалів та просила керівництво банкової установи припинити нарахування процентів по кредиту, який вона фактично не отримувала, провести внутрішнє службове розслідування та виявити яким чином було здійснено перерахування коштів невідомій мені особі, на що вона отримала відповідь, що банк готовий до співпраці лише з правоохоронними органами , які проводять досудове розслідування та спілкуватися з нею особисто не готові. Кримінальне слідство по даній справі ще триває. На її думку отримання результатів по виявленню винуватих в кримінальних діях значно збільшило би її шанси на докази її непричетності до здійсненої трансакції та відновлення її чесної фінансової репутації.
Вказала, що ніяких дій, які б сприяли викраденню її фінансового номеру вона не здійснювала, ПІН-коди своїх карток, особисті дані нікому не повідомляла. В ході особистої телефонної розмови з представником служби безпеки АТ КБ « ПРИВАТБАНК», який не захотів повідомити її які саме особисті дані були використані для ідентифікації її особистості при здійсненні трансакції, вона отримала також підтвердження, що голос жінки , яка телефонувала оператору відрізняється від її, а це свідчить про то, що існує запис розмови, яка відбулась 10 лютого 2019 року об 23.32 годині та АТКБ «ПРИВАТБАНК» володіє доказами її непричетності до здійсненого грошового переказу невідомій їй особі, але з невідомих їй причин, не бажає здійснювати внутрішнє службове розслідування. З вказаних обставин, викладені у відзиву фактичні дані, а також письмові докази, що додані до нього, в повному обсязі спростовують позовну заяву про стягнення заборгованості за кредитним договором від 11 жовтня 201І року, в сумі 26318,28 грн., яка виникла станом на 09 вересня 2020 року (а.с. 98-103).
У судове засідання представник позивача не з'явився, просив про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач в судове засідання з'явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позов не визнала з підстав зазначених у відзиві.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо за положеннями ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (частина друга статті 247 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.
Судом встановлено, та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 11 жовтня 2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, шляхом підписання анкети-заяви позичальника про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, відповідно до якої позивач зазначає, що відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту, який згодом було збільшено до 34 000 грн.
У заяві зазначено, що відповідач згодна з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами, становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася та погодилася з вказаним договором.
Обгрунтовуючи позов, позивач посилався на те, що станом на 09 вересня 2020 року у ОСОБА_1 утворилась заборгованість в загальному розмірі 26318,28 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту - 17109,63грн., в т.ч.: заборгованості за поточним тілом кредиту - 0, 00грн., заборгованості за простроченим тілом кредиту - 17109,63 грн, заборгованості за нарахованими відсотками - 0, 00 грн., заборгованості за простроченими відсотками - 8037,34 грн., заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 - 1171,31 грн., комісії - 0,00 грн., пені - 0,00 грн.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін, погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 639 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови , а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
09.02.2019 року об 20.00 годині номер телефону НОМЕР_1 відповідача був заблокований та зловмисники віддалено відновили його за допомогою існуючого сервісу Інтернет-помічник телефонного оператору Vodafone (ПРАТ «ВФ Україна») та скористались їм в своїх зловмисних діях.
Починаючи з 09.02.2019 були зламані всі діючі відповідача електронні поштові скриньки, аккаунти, про що свідчать повідомлення системи безпеки. За період з 09.02.2019 по 11.02.2019 року деталізація рахунку номеру телефону НОМЕР_1 зафіксувала 53 дії на адресу АТ КБ «ПРИВАТБАНК», 40 дій на адресу телефонного оператору Vodafone (ПРАТ «ВФ Україна») та були здійснені дзвінки до АльфаБанку, Моно Банку, Ощадбанку, АТ «ПУМБ» та інші фінансові установи України. 09.02.2019року об 20.26 годині АТ КБ « ПРИВАТБАНК» , через повідомлення на електронну пошту, увідомив відповідача про спробу здійснення шахрайських дій через онлайн-банк Приват-24 та повідомив, що її рахунок заблокований. Протягом доби невідомі особи здійснювали неодноразові спроби здійснення шахрайських дій, що вже повинно притягувати увагу служби безпеки банку, але вже 10.02.2019 об 23.53 банківська система дає згоду на розширення кредитного ліміту з 20000 гривень до 34000 гривень. Всі дії здійснювались з різних телефонів та ІР адресів, які розташовані не в Харківській області, де вона фактично знаходилась, оскільки працювала на той час в Донецькій селищній раді Балаклійського району Харківській області. 10 лютого 2019 року об 23 годині 32 хвилин через оператора АТ КБ « ПРИВАТБАНК» невідома жінка здійснила дзвінок на гарячу лінію та замовила послугу Переказ коштів з кредитного рахунку платіжної картки № НОМЕР_2 в сумі 13654,80 грн. з зазначенням призначення платежу: «Для поповнення карти/рахунку № НОМЕР_3 , ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_4 .
В провадженні Балаклійського ВП ГУНП в Харківській області перебуває кримінальне провадження № 12019220190000030 за складом злочину передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, за заявою ОСОБА_1 щодо заволодіння коштами з банківської картки АТ КБ «ПриватБанк» (а.с.152). На теперішній час досудове розслідування триває.
Відповідач зверталась до банку з вимогою про визнання недійсною трансакцію яка була здійснена 10.02.2019 об 23.33 год. з її кредитного рахунку для поповнення картки на ім'я ОСОБА_2 на суму 13654,80 грн. та проведення відповідного розслідування, однак вона була залишена без задоволення (а.с.172-174).
У ст.ст. 12, 81 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Стаття 1073 ЦК України визначає, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Правовідносини у сфері функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, проведення переказу коштів, відповідальності суб'єктів переказу, а також загального порядку здійснення нагляду за платіжними системами регулюються, зокрема, Законом України «Про банки і банківську діяльність», Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах» затвердженою Постановою Національного банку від 12.11.2003, № 492, «Положенням про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 30 квітня 2010 року № 223 та «Положенням про діяльність в Україні внутрішньодержавних і міжнародних платіжних систем» затвердженим постановою Правління Національного банку України від 25.09.2007 року № 348 (в редакції, чинній на час вчинення дій).
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.
Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.
Згідно з п.п. 37.2 ст. 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разі ініціації належного переказу з рахунка неналежного платника, з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов'язаний переказати на рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1% суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.
Згідно з вимогами п. 1.8 Інструкції НБУ № 492 банки відкривають своїм клієнтам поточні рахунки за договором банківського рахунку. Цим же пунктом Інструкції встановлено, що до поточних рахунків також належать карткові рахунки, що відкриваються для обліку операцій за платіжними картками відповідно до вимог цієї Інструкції. Операції за цими рахунками здійснюються з урахуванням особливостей, визначених цією Інструкцією, Положенням НБУ №223 та відповідними нормативно-правовими актами Національного банку.
Пункти 6.7, 6.8 Положення НБУ № 223 встановлюють, що емітент у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.
Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач спеціального платіжного засобу зобов'язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.
Згідно з пунктом 2 розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705 (тут і далі в редакції Положення на час виникнення спірних правовідносин), емітент зобов'язаний не розкривати іншим особам, крім користувача, ПІН або іншу інформацію, яка дає змогу виконувати платіжні операції з використанням електронного платіжного засобу.
Відповідно до пункту 3 розділу VI Положення банк зобов'язаний у спосіб, передбачений договором, повідомляти користувача про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу. Банк у разі невиконання обов'язку з інформування користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу несе ризик збитків від здійснення таких операцій.
Згідно з пунктом 5 розділу VI Положення користувач зобов'язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які ним не виконувалися.
Пунктами 7, 8 розділу VI Положення визначено, що емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов'язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.
Банк зобов'язаний розглядати заяви (повідомлення) користувача, що стосуються використання електронного платіжного засобу або незавершеного переказу, ініційованого з його допомогою, надати користувачу можливість одержувати інформацію про хід розгляду заяви (повідомлення) і повідомляти в письмовій формі про результати розгляду заяви (повідомлення) у строк, установлений договором, але не більше строку, передбаченого Законом України «Про звернення громадян» (пункт 10 розділу VI Положення).
Отже, лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення її до цивільно-правової відповідальності.
Аналогічні висновки викладені, зокрема у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та неодноразово підтверджені Верховним Судом, зокрема у постановах від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14-ц (провадження № 61-1856св17), від 18 квітня 2018 року у справі № 190/926/16-ц (провадження № 61-6470св18), від 20 червня 2018 року у справі № 320/1169/16-ц (провадження № 61-9855св18), від 22 листопада 2018 року у справі № 712/2283/16-ц (провадження 61-11291св18), від 05 грудня 2018 року у справі № 754/15020/15-ц (провадження № 61-22283св18), від 17 липня 2019 року у справі № 571/841/16-ц (провадження № 61-25606св18), від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14-ц (провадження № 61-10469св18), від 02 жовтня 2019 року у справі № 182/3171/16 (провадження № 61-24548св18), від 16 жовтня 2019 року у справі № 676/2792/16-ц (провадження № 61-34233св18), від 20 листопада 2019 року у справі № 210/245/18-ц (провадження № 61-4352св19), від 05 грудня 2019 року у справі № 168/613/16-ц (провадження № 61-11711св18), від 23 січня 2020 року у справі № 179/1688/17 (провадження № 61-12707св19).
За вказаних обставин, суд приходить до висновку про передчасність вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором за відсутності доказів, що саме її винні дії призвели до несанкціонованого списання коштів, оскільки виявивши факт безпідставного списання коштів, відповідач невідкладно про нього повідомив банк та звернувся до правоохоронних органів з відповідною заявою, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір компенсується за рахунок самого позивача.
Керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 76, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити в повному обсязі.
Судові витрати компенсувати за рахунок позивача.
Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду через Балаклійський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Позивач: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_5 .
Суддя Г.С. Носов