Справа № 554/5221/20 Суддя першої інстанції: Яковлєва Л.В.
22 грудня 2020 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Горяйнова А.М.,
суддів - Беспалова О.О. та Файдюка В.В.,
за участю секретаря - Король Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 жовтня 2020 року, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до заступника командира роти № 1 батальйону патрульної поліції в м. Бориспіль Управління патрульної поліції Київської області Департаменту патрульної поліції, старшого лейтенанта Банара Дмитра Євгеновича, за участю третьої особи - Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив скасувати постанову заступника командира роти № 1 батальйону патрульної поліції в м. Бориспіль Управління патрульної поліції Київської області Департаменту патрульної поліції, старшого лейтенанта Банара Д.Є. (далі - поліцейський) від 02 червня 2020 року серії ЕАМ № 2622402, а також закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 жовтня 2020 року у задоволенні вказаного адміністративного позову було відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про задоволення позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неповно встановив фактичні обставини справи та неправильно застосував норми матеріального права. Скаржник зазначив, що в його діях відсутні ознаки адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 121 КУпАП. Позивач просить суд врахувати, що наявність сколів та тріщин на лобовому склі не належить до технічних несправностей, за яких забороняється рух колісного транспортного засобу.
Відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 від поліцейського до суду не надходив.
Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, проте у судове засідання не з'явилися. За таких обставин колегія суддів, керуючись ч. 3 ст. 268 КАС України, вирішила розглядати справу за відсутності представників сторін.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 жовтня 2020 року - без змін, виходячи з такого.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено та сторонами справи не заперечується, що постановою інспектора від 02 червня 2020 року серії ЕАМ № 2622402 ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 121 КУпАП. На позивача був накладений штраф у розмірі 680 грн 00 коп.
Згідно з вказаною постановою адміністративне правопорушення полягало у тому, що ОСОБА_1 керував автомобілем, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів, технічний стан і обладнання якого не відповідає вимогам стандартів, правил дорожнього руху і технічної експлуатації, а саме - на вітровому склі в зоні склоочисників наявна тріщина. Поліцейський прийшов до висновку, що позивач порушив вимоги ДСТУ 3649:2010, п. 31.4 Правил дорожнього руху України.
Не погоджуючись із вказаною постановою поліцейського, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання її протиправною та скасування.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що наявність тріщини на вітровому склі транспортного засобу підтверджується матеріалами фотофіксації та записом із нагрудної камери. Використання транспортного засобу і такому стані не відповідає вимогам стандарту (ДСТУ 3649:2010) і є підставою для притягнення позивача до відповідальності за ч. 2 ст. 121 КУпАП.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо змісту виявленого правопорушення та додатково зазначає, що позовні вимоги заявлені до неналежного відповідача.
Справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 належить до категорії термінових справ, передбачених ст. 286 КАС України та підлягає розгляду з урахуванням особливостей, передбачених параграфом 2 глави 11 КАС України.
Відповідно до ч. 2 ст. 121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів, що має несправності, передбачені частиною першою цієї статті, або технічний стан і обладнання якого не відповідають вимогам стандартів, правил дорожнього руху і технічної експлуатації, тягне за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У свою чергу ч. 1 ст. 121 КУпАП передбачає притягнення до адміністративного відповідальності за керування транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.
Суд першої інстанції, дослідивши відеозапис з місця вчинення адміністративного правопорушення, встановив наявність тріщин на вітровому склі в зоні роботи склоочисників. Наявність такого недоліку не заперечується також позивачем.
Обґрунтовуючи свій висновок про те, що керування транспортним засобом із такими пошкодженнями становить склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КУпАП, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з п. 6.8.5 ДСТУ 3649:2010 «Колісні транспортні засоби. Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання» на вітровому склі колісного транспортного засобу не дозволено сколи чи тріщини в зоні роботи склоочисників.
Надаючи оцінку зазначеному доводу, колегія суддів враховує, що у розділі 6 ДСТУ 3649:2010 «Колісні транспортні засоби. Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання» встановлені вимоги щодо безпечності технічного стану колісного транспортного засобу.
Відповідно до п. 6.8.5 ДСТУ 3649:2010 на вітровому склі колісного транспортного засобу не дозволено сколи чи тріщини в зоні роботи склоочисників.
За таких обставин висновок поліцейського та суду першої інстанції про те, що обладнання транспортного засобу, яким керував позивач, не відповідає вимогам ДСТУ 3649:2010, є правильним. Дії позивача щодо керування таким транспортним засобом є порушенням, яке тягне за собою відповідальність, передбачену ч. 2 ст. 121 КУпАП.
Звертаючись до суду із апеляційною скаргою, ОСОБА_1 обґрунтовував свої вимоги тим, що склад адміністративного правопорушення полягає у керуванні транспортним засобом, що має технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється. Сама собою наявність технічних несправностей у вигляді тріщини на вітровому склі не є достатньою підставою для притягнення до відповідальності. Такі технічні несправності обов'язково повинні бути віднесені законом до таких, з якими експлуатація транспортного засобу забороняється.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України визначений Правилами дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - Правила дорожнього руху).
Перелік технічних несправностей і невідповідностей вимогам, за яких згідно із законодавством забороняється експлуатація транспортних засобів, визначений у п. 31.4 Правил дорожнього руху.
Посилання на такі технічні несправності як наявність тріщини на вітровому склі в зазначеному пункті Правил дорожнього руху дійсно відсутні.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що оскаржуваною постановою ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності саме за ч. 2 ст. 121 КУпАП.
Зміст виявленого правопорушення полягав у тому, що позивач керував транспортним засобом, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів, технічний стан і обладнання якого не відповідають вимогам стандартів.
Колегія суддів наголошує на тому, що на відміну від ч. 1 ст. 121 КУпАП, положення ч. 2 ст. 121 КУпАП передбачають накладення штрафу за сам факт керування транспортним засобом, обладнання якого не відповідає вимогам стандартів і не пов'язують можливість притягнення до відповідальності із наявністю саме тих технічних несправностей, що виключають можливість експлуатації транспортних засобів відповідно до встановлених правил.
Отже, виявивши тріщину на вітровому склі транспортного засобу, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів, поліцейський правомірно притягнув ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та наклав штраф, передбачений ч. 2 ст. 121 КУпАП.
Додатково колегія суддів звертає увагу на те, що згідно з ч. 4 ст. 46 КАС України відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, зокрема, справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч.ч. 1, 2, 3, 5, 6, 8, 10, 11 ст. 121 КУпАП.
За правилами ч. 2 ст. 222 КУпАП від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Зазначені норми права вказують на те, що суб'єктами владних повноважень, на якого покладені функції з розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачені зокрема ч. 2 ст. 121 КУпАП є саме органи Національної поліції. У свою чергу поліцейський, приймаючи постанову про накладення адміністративного стягнення, діє від імені органів Національної поліції, а не як самостійний суб'єкт владних повноважень.
Питання щодо визначення належного відповідача у спорах, передбачених ст. 286 КАС України досліджувалося Верховним Судом, зокрема у постановах від 17 вересня 2020 року у справі № 398/1310/17, від 17 вересня 2020 року у справі № 401/3635/16-а, від 02 вересня 2020 року у справі № 162/445/16-а, від 17 вересня 2020 року у справі № 300/1006/16-а.
Верховний Суд сформував правову позицію, відповідно до якої використання формулювань «від імені … органу ….», «розгляд яких віднесено до відання органів» вказує на те, що відповідачем у справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від імені якого здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення.
Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч. 7 ст. 48 КАС України заміна позивача допускається до початку судового розгляду справи по суті. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.
Враховуючи, що факт звернення до суду з вимогами до неналежного відповідача був виявлений вже після ухвалення рішення судом першої інстанції, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості вирішити питання щодо його заміни в порядку ст. 48 КАС України.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що додатковою підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 є заявлення позовних вимог до неналежного відповідача.
За таких обставин колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що постанова від 02 червня 2020 року серії ЕАМ № 2622402 є законною, обґрунтованою та не вбачає підстав для її скасування.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні від 02 жовтня 2020 року та не можуть бути підставою для його скасування.
Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 жовтня 2020 року - без змін.
Згідно з ч. 3 ст. 272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.
Керуючись ст.ст. 77, 242, 268, 271, 272, 286, 308, 310, 313, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 жовтня 2020 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя А.М. Горяйнов
Судді О.О. Беспалов
В.В. Файдюк