Справа № 320/2786/20 Суддя (судді) першої інстанції: Дудін С.О.
21 грудня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Собківа Я.М.,
суддів: Глущенко Я.Б., Черпіцької Л.Т.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, -
ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 21.06.2019 року №UA100010/2019/00023/2.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2020 року позов задоволено.
В апеляційній скарзі Київська митниця Держмитслужби, посилаючись на порушення окружним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Станом на 21 грудня 2020 року позивачем не надано до суду письмового відзиву (заперечень) на апеляційну скаргу.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 12.06.2019 року ОСОБА_1 з метою митного оформлення придбаного нею легкового автомобіля марки BMW, моделі Х3 30В (номер кузову НОМЕР_1 ), 2017 року випуску, було подано до Київської міської митниці ДФС митну декларацію №UA10010/2019/336403 від 12.06.2019 року.
Митна вартість автомобіля була визначена за основним (першим) методом за ціною договору (контракту), а саме: 419762,80 грн., що еквівалентно 14000,00 Євро.
На підтвердження митної вартості товару позивачем надано відповідачу такі документи: інвойс від 05.06.2019 №2019-0106; (0380) рахунок-фактура №2019-0106 від 05.06.2019; (2800) свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 20.07.2017; (2800) свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 20.07.2017; (3007) довідка про транспортні витрати від 12.06.2019; (3016) висновок експертного дослідження за результатами проведення автотоварознавчої експертизи №17223/19-54 від 12.06.2019; (4207) договір про надання послуг митного брокера №17223/19-54 від 12.06.2019; (9000) ідентифікаційний номер позивача НОМЕР_4 від 29.07.1998; (9610) копія митної декларації країни відправлення №19NLJWGE5HA1L1WD50 від 03.06.2019; (9802) паспорт громадянина України - ОСОБА_1 серії НОМЕР_5 від 04.03.1997.
Контролюючий орган звернувся до позивача із повідомленням про надання додаткових документів, а саме: банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару (касові або товарні чеки, ярлики, які містять відомості щодо вартості транспортного засобу, які можливо ідентифікувати з транспортним засобом, поданим до митного оформлення; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); інші наявні додаткові документи для підтвердження митної вартості товару.
Позивачем були надані контролюючому органу додаткові документи, а саме: копію акта митного огляду від 09.06.2019 №UA20903/2019/38788; інформацію про транспортний засіб BMW Baureihe X3 xDrive 30d Advantage; документ від 03.06.2019 №6019035300.
За результатами перевірки митної декларації Київська міська митниця ДФС (митний пост "Західний") винесла картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення №UA100010/2019/00796 і прийняла рішення про коригування заявленої митної вартості товарів від 21.06.2019 №UA100010/2019/000234/2.
Так, у вказаному рішенні митний орган не погодився із заявленою митною вартістю товарів та визначив її за резервним методом визначення митної вартості транспортного засобу на рівні 34033,00 євро.
Відповідач зазначив, що у наданій інформації на транспортний засіб відсутнє посилання на VIN-код автомобіля, тому неможливо ідентифікувати зазначену інформацію з оцінюваним автомобілем. Крім того, документ від 03.06.2019 №6019035300 неможливо розглядати як банківський платіжний документ або документ про здійснення оплати щодо відсутності інформації правового статусу документа. Відповідач зазначив, що заявлена митна вартість не підтверджена документально додатковими документами, що вимагались митним органом відповідно до частин 2, 3 та 6 статті 53 Митного кодексу України, що виключає можливість застосування основного засобу визначення митної вартості товарів.
Вважаючи рішення відповідача про коригування митної вартості товарів протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Під час розгляду цієї справи суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність спірних рішень про коригування митної вартості товарів та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Колегія суддів підтримує правову позицію Київського окружного адміністративного суду виходячи з наступного.
У статті 4 Митного кодексу України (надалі за текстом - «МК України») надано визначення термінів, що вживаються у ньому, розкрито і зміст терміну «митний контроль» - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
За приписами частини 1 статті 318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.
Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Частиною 2 статті 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
За змістом статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Пунктом 2 частини 5 названої статті МК України органу доходів і зборів, з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, надано право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Згідно частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно частини 4 статті 53 МК України 4 разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).
Згідно пункту 2 частини 6 статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
За приписами ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
За приписами наведених правових норм у випадку виникнення обґрунтованих сумнівів митний орган має право витребувати, а позивач - зобов'язаний надати докази, які можуть підтвердити або спростувати такі сумніви.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, підстав для коригування митної вартості товару у Київської міської митниці ДФС не було.
Декларантом були надані усі документи, передбачені ст. 53 Митного кодексу України на підтвердження митної вартості ввезеного на митну територію товару.
В свою чергу відповідачем не доведено та не надано відповідних підтверджуючих доказів того, що використані позивачем, як декларантом, або уповноваженою ним особою відомості щодо митної вартості імпортованих товарів не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Щодо посилань митного органу на спрацювання профілів ризику системи управління ризиками щодо можливого заниження митної вартості колегія суддів зазначає, що спрацювання певних профілів ризиків таких систем саме собою не може свідчити про неправильне визначення митної вартості товару декларантом.
Наявність в інформаційних базах даних митниці інформації про те, що у попередні періоди аналогічні чи подібні товари були оформлені у митному відношенні із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення декларантом, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
Правова позиція з цього питання викладена у постанові Верховного Суду від 31.03.2020 року у справі № 826/12344/15.
Відомості з інформаційних баз даних мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митницею відповідних рішень та з об'єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу та не можуть мати більш важливе значення, ніж надані декларантом документи.
Натомість, позивач в якості підтвердження митної вартості товарів надав необхідні та достатні документи при митному оформлені товару.
Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції про те, що відсутність певних документів щодо придбання товару не можуть бути самостійною підставою для відмови у митному оформленні транспортного засобу з огляду на те, що дотримання законодавства в частині оформлення правовідносин щодо продажу транспортного засобу та умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23.07.2019 року у справі №1140/3242/18
Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу відповідачем не спростована.
Отже, позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові.
Щодо заявленого клопотання Київської митниці Держмитслужби про зменшення розміру судових витрат, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з частиною сьомою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З аналізу наведених положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
31.07.2019 року між ОСОБА_2 (Виконавець) та ОСОБА_1 (Замовник) було укладено договір про надання правової допомоги, за умовами якого виконавець зобов'язався виконати від імені замовника юридичні послуги, зокрема. представництво інтересів замовника у справі про оскарження рішення про коригування митної вартості, прийнятого Київською митницею ДФС з усім обсягом процесуальних прав, передбачених Законом.
Пунктами 3.1-3.2 договору визначено, що оплата послуг виконавця (гонорар) за даним договором становить 10500,00 грн.
Гонорар повинен бути сплачений в порядку та строк, погоджений сторонами. Гонорар незалежно від результату вирішення справи поверненню не підлягає.
Позивачем на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу додано до матеріалів справи квитанцію від 05.08.2019 року №RC_H8T8L75JPHG953LUV410S на суму 10550,00 грн.
Враховуючи вказане, а також приймаючи увагу, що відповідачем до суду першої інстанції клопотання щодо неспівмірності заявлених позивачем до відшкодування витрат на правову допомогу не заявлялось, колегія суддів не вбачає підстав для скасування чи зміни судового рішення в цій частині.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Всі наведені апелянтом доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач Собків Я.М.
Суддя Глущенко Я.Б.
Суддя Черпіцька Л.Т.