Справа № 2340/4006/18 Суддя (судді) першої інстанції: Л.В. Трофімова
15 грудня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Оксененка О.М.,
суддів: Глущенко Я.Б.,
Шурка О.І.,
При секретарі: Лащевської Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15 червня 2020 року у справі за адміністративним позовом Ватутінського комунального виробничого підприємства «Водоканал» до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору на стороні позивача: Ватутінська міська рада Черкаської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Ватутінське комунальне виробниче підприємство «Водоканал» звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору на стороні позивача: Ватутінська міська рада Черкаської області, в якому просило: визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.06.2018 №0083681304 форми «Д» за платежем податок на доходи фізичних осіб, яким нараховано суму грошових зобов'язань 457928,64 грн, у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями 322 378 грн 12 коп, пеня у сумі 135 550 грн 52 коп.
Позов обґрунтовано тим, що у період з 27.04.2018 по 29.05.2018 посадовими особами Головного управління ДФС у Черкаській області проводилась документальна планова виїзна перевірка Ватутінського комунального виробничого підприємства «Водоканал» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017.
Однак, на думку позивача, у 2016-2017 роках відповідачем уже тричі проводилась документальна виїзна перевірка Ватутінського КВП «Водоканал» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 та тричі нараховувались штрафні санкції та пеня по ПДФО за період 2015 року.
Також, позивач звертає увагу на неправомірне нарахування пені за період з 01.01.2015, та вказує, що заборгованість з виплати заробітної плати виникла через несплату Комунальним підприємством «Водопостачання та водовідведення Звенигородської міської ради» за послуги комунальним підприємством «Водоканал» Звенигородської міської ради, яка є третьою особою у даній справі.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2019 року у задоволенні адміністративного позову - відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 05.03.2020 касаційну скаргу Ватутінського комунального виробничого підприємства «Водоканал» задоволено частково, рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06.02.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2019 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Направляючи справу на новий розгляд, суд касаційного інстанції виходив з того, що позивач наголошував на відсутності факту ненарахування, неутримання та/або несплати податку на доходи фізичних осіб та помилковості обчислення контролюючим органом суми штрафних санкцій із застосуванням приписів Податкового кодексу України, оскільки на час проведення перевірки суми грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб ним були сплачені в повному обсязі, що підтверджено бухгалтерською документацією наданою при перевірці відповідачу.
Разом з тим, судами попередніх інстанцій залишено поза увагою відповідні доводи платника податків та не досліджено зміст акта перевірки, як такого, на предмет суті встановлених порушень і як наслідок, не надано правової оцінки правильності обраного контролюючим органом виду відповідальності, встановленої Податковим кодексом України саме за такі порушення, обмежившись лише констатацією застосованих контролюючим органом розмірів штрафної санкції.
Під час нового розгляду справи, рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 15 червня 2020 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення від 27.06.2018 №0083681304 форми «Д» за платежем податок на доходи фізичних осіб про нарахування грошового зобов'язання у сумі 457928,64 (чотириста п'ятдесят сім тисяч дев'ятсот двадцять вісім) грн 64 коп, у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями 322 378 грн 12 коп, пені у сумі 135 550 грн 52 коп.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що з огляду на статті 126, 127, 129 Податкового кодексу України відповідачем розраховано штрафну (фінансову) санкцію та пеню за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань.
При цьому, вказує, що дії посадових осіб податкового органу не можуть бути предметом розгляду у даній справі, оскільки оскаржується лише податкове повідомлення-рішення.
У відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначено, що у перевіряємий період позивач, виконуючи норми Податкового кодексу України, своєчасно подало до контролюючого органу розрахунки з податку на доходи фізичних осіб з відповідним нарахуванням у повному обсязі за відповідний період, що підтверджується поданими квартальним розрахунками.
При цьому, податковим органом було визначено штрафні санкції у розмірі 135550 грн 52 коп. за період - 2015 рік, який був предметом перевірки вже три рази, що також свідчить про безпідставність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до частини другої ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.
Апеляційний розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у силу вимог частини четвертої ст. 229 КАС України, оскільки сторони у судове засідання не з'явились.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, 05.06.2018 на підставі наказу Головного управління ДФС у Черкаській області від 16.04.2018 №740 та направлень на перевірку виданих Головним управлінням ДФС у Черкаській області від 26.04.2018 №771/23-00-14-010 та №733/23-00-13-0409 посадовими особами відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку КВП «Водоканал» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 до 31.12.2017 з урахуванням пункту 102.1 статті 102 ПК України.
Вказаний Наказ від 16.04.2018 №740 на проведення перевірки було вручено уповноваженій особі позивача 16.04.2018, що підтверджується наявною у матеріалах справи розпискою, тобто за 10 днів до дня початку перевірки.
У подальшому, результати перевірки оформлено актом від 05.06.2018 № 226/23-00-14-0107/24359125 згідно висновків якого встановлено порушення позивачем наступних вимог Податкового кодексу України:
- підпункту 163.1.2 пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.1.2 пункту 164.1 статті 164, підпункту 168.1.1, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, підпункту «а» пункту 171.2 статті 171, підпункту «а» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, у результаті чого несвоєчасно перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб за період з 01.12.2015 до 30.04.2016 у сумі 291184,98 грн;
- вимог підпункту 163.1.2 пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.1.2 пункту 164.1 статті 164, підпунктів 168.1.1, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, підпункту «а» пункту 171.2 статті 171, підпункту «а» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, у результаті чого несвоєчасно перераховано до бюджету ПДФО за період з 01.05.2016 до 30.09.2017 у сумі 415414,43 грн.
На підставі акта від 05.06.2018 № 226/23-00-14-0107/24359125 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.06.2018 №0083681304 форми «Д» за платежем ПДФО про нарахування суми грошових зобов'язань у сумі 457928,64 грн, у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями 322 378 грн 12 коп, пенею у сумі 135 550 грн 52 коп.
Згідно розрахунку до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України нараховано за період з грудня 2015 року до квітня 2016 року штраф у сумі 58236,99 грн та відповідно до пункту 127.1 статті 127 ПК України нараховано за період з травня 2016 року до серпня 2017 року штраф у сумі 264141,13 грн.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 27.06.2018 №0083681304 Форма «Д» про визначення грошових зобов'язань, включаючи штраф та пеню згідно пункту 126.1 статті 126, пункту 127.1 статті 127, пункту 129.1 статті 129 ПК України у сумі 457928,64 грн діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, тому таке рішення підлягає визнанню протиправним і скасуванню.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема: визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Відповідно до підпункту «а» пункту 176.2 статті 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.
Згідно із підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
За змістом підпункту 168.1.2 статті 168.1 статті 168 вказаного Кодексу податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.
Підпунктом 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 ПК України визначено, що якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.
У силу вимог пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, податковий агент зобов'язаний перерахувати до бюджету утриманий податок під час виплати доходу, а якщо оподаткований дохід нараховується, але не виплачується платнику податку, то податок підлягає сплаті (перерахуванню) у строки, встановлені ПК України для місячного податкового періоду.
У той же час, у відповідності до підпункту 127.1 статті 127 ПК України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Згідно із підпунктом 126.1 статті 126 ПК України у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Таким чином, положення статті 126 ПК України щодо застосування штрафної санкції застосовується у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.
Тобто, у разі, якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, передбачених ПК України, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до статті 126 ПК України.
У свою чергу, положеннями статті 127 ПК України встановлюється як міра відповідальності, яка покладається на платника податків, в тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, як передбачено статтею 126 Податкового кодексу України, а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу.
Тобто, склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.
Відповідні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 07 лютого 2018 року (справа №813/5787/15), від 27 березня 2018 року (справа №П/811/618/17), від 11 вересня 2018 року (справа №805/3649/17-а), від 24 жовтня 2018 року (справа №820/2405/16), від 08 жовтня 2019 року (справа № 820/5099/18).
Отже, вирішуючи питання щодо правомірності застосування до платника податків штрафів, визначених статтею 127 ПК України, слід з'ясовувати, чи була проявлена з боку такого платника протиправна бездіяльність у вигляді не нарахування, неутримання та/або несплати податкового зобов'язання.
Як свідчать матеріали справи, податкове повідомлення-рішення від 27.06.2018 №0083681304 прийнято на підставі вимог пункту 126.1 статті 126 та пункту 127.1 статті 127 ПК України.
У відповідності до розрахунку розміру штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податку на доходи фізичних осіб із нарахованої та виплаченої заробітної плати податкового повідомлення-рішення від 27.06.2018 № 0083681304 нараховано суму штрафних санкцій 264141,13 грн на загальну суму несвоєчасно сплаченого податку на доходи фізичних осіб із заробітної плати у сумі 415414,43 грн за період з травня 2016 року до серпня 2017 року, зокрема: за травень 2016 року на суму 61700,88 грн штраф 25% - 15425,22 грн; за червень 2016 року на суму 66277 грн штраф 50 % у сумі 33138,50 грн; за липень 2016 року на суму 73047,87 грн штраф 75 % у сумі 54785,9 грн; за серпень 2016 року на суму 71039,03 грн штраф 75 % у сумі 53279,27 грн; за вересень 2016 року на суму 56725,30 грн штраф 75 % у сумі 42544 грн; за серпень 2017 року на суму 86624,32 грн штраф 75 % у сумі 64968,24 грн.
При цьому, у акті перевірки від 05.06.2018 зазначено, що перевіркою дотримання встановлених строків сплати (перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб із нарахованої та виплаченої заробітної плати у період з 01.05.2016 до 30.09.2017 встановлено порушення вимог підпункту 163.1.2 пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.1.2 пункту 164.1 статті 164, підпунктів 168.1.1, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, підпункту «а» пункту 171.2 статті 171, підпункту «а» пункту 176.2 статті 176 ПК України сума несвоєчасно сплаченого ПДФО 415414,43 грн.
Нарахований податок у сумі позивач повинен був сплатити: 61700,88 грн за травень 2016 року до 07.06.2016; 66277 грн за червень 2016 року до 07.07.2016; 73047,87 грн за липень 2016 року до 08.08.2016; 71039,03 грн за серпень 2016 року до 07.09.2016; 56725,33 грн за вересень 2016 року до 07.10.2016; 86624,32 грн за серпень 2017 року до 07.09.2017.
У той же час, як вірно встановлено судом першої інстанції, у зазначеному акті перевірки не вказано відомостей і не описано порушення щодо ненарахування, неутримання та/або несплату (неперерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб із нарахованої та виплаченої заробітної плати у період з 01.05.2016 до 30.09.2017, зокрема за травень-вересень 2016 року, серпень 2017 року, що свідчить про відсутність застосування санкцій відповідно до статті 127 ПК України.
Окрім того, у акті перевірки від 05.06.2018 встановлено, що у період з 01.01.2016 до 31.12.2017 виплата заробітної плати працівникам Ватутінське КВП «Водоканал» проводилась своєчасно, в терміни та з періодичністю встановленими статтею 24 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР.
У той же час, у пункті 3.1.4.1 Акту контролюючим органом зазначено, що станом на 31.12.2017 за Ватутінським КВП «Водоканал» сальдо з виплати заробітної плати становить К-т 310844,55 грн», проте не зазначено відповідний рахунок.
При цьому, у пункті 3.1.4.2 акта перевірки вже вказано, що станом на 31.12.2017 сальдо з податку на доходи з фізичних осіб із заробітної плати вже становить К-т 57329,07 грн, проте не зазначено відповідний рахунок.
Як наслідок, контролюючим органом встановлено порушення граничних термінів сплати податку на доходи фізичних осіб із нарахованої та невиплаченої заробітної плати у сумі 291184,98 грн:
- за грудень 2015 року, граничний термін сплати податку якого 30.01.2016, сума несплаченого та несвоєчасно сплаченого податку скаладає 56192,77 грн;
- за січень 2016 року граничний термін сплати податку 01.03.2016, сума несплаченого та несвоєчасно сплаченого податку - 58150,98 грн;
- за лютий 2016 року граничний термін сплати податку 30.03.2016, сума несплаченого та несвоєчасно сплаченого податку - 61265,77 грн;
- за березень 2016 року граничний термін сплати податку 30.04.2016, сума несплаченого та несвоєчасно сплаченого податку - 56089,02 грн;
- за квітень 2016 року граничний термін сплати податку 30.05.2016, сума несплаченого та несвоєчасно сплаченого податку - 59486,44 грн.
Разом з тим, позивачем сплачено за квітень 2016 року заробітну плату у розмірі 52717 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 09.06.2016 № 385 у сумі 33300 грн (примітка з/та отримана 09.06.2016), від 31.05.2016 № 362 у сумі 19000 грн, від 16.05.2016 № 297 у сумі 687 грн, від 09.06.2016 № 372 у сумі 100 грн, від 30.05.2016 № 353 у сумі 100 грн, від 30.05.2016 № 56 у сумі 100 грн (33300+19000+687+100+100+100).
Відтак, сумою несвоєчасно сплаченого податку із можливим застосуванням санкції є саме 6769,44 грн (59486,44 грн - 52717 грн), що свідчить про не підтвердження висновків акта перевірки на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.
Також, з акту перевірки вбачається, що позивачем встановлено порушення граничних термінів сплати податку на доходи фізичних осіб із нарахованої та невиплаченої заробітної плати у сумі 415414,43 грн, зокрема:
- за травень 2016 року, граничний термін сплати податку - 07.06.2016, сума несвоєчасно сплаченого податку 61700,88 грн;
- за червень 2016 року граничний термін сплати податку - 07.07.2016, сума несвоєчасно сплаченого податку 66277,00 грн;
- за липень 2016 року, граничний термін сплати податку - 08.08.2016, сума несвоєчасно сплаченого податку 73047,87 грн;
- за серпень 2016 року, граничний термін сплати податку - 07.09.2016, сума несвоєчасно сплаченого податку 71039,03 грн;
- за вересень 2016 року, граничний термін сплати податку - 07.10.2016, сума несвоєчасно сплаченого податку 56725,33 грн;
- за серпень 2017 року, граничний термін сплати - 07.09.2017, сума несвоєчасно сплаченого податку 86624,32 грн (а.с.29 т.1).
Однак, за вказані порушення податковий орган не мав права застосовувати саме статтю 127 ПК України, оскільки відповідальність за порушення правил сплати (перерахування) податків встановлена статтею 126 ПК України, в той час як стаття 127 ПК України визначає відповідальність за порушення правил нарахування, утримання та сплати (перерахування) податків у джерела виплати. У разі, якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, передбачених ПК України, такий платник податків притягується до відповідальності саме згідно статті 126 ПК України.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 09.11.2018 у справі № 820/3562/17.
Окрім того, у розрахунку розміру штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податку на доходи фізичних осіб із нарахованої та невиплаченої заробітної плати до податкового повідомлення-рішення від 27.06.2018 № 0083681304 нараховано суму штрафних санкцій 58236,99 грн на суму ПДФО 291184,98 грн за період з грудня 2015 року до квітня 2016 року, зокрема: за грудень 2015 року 56192,77 грн нараховано штраф 20% у сумі 11238,55 грн; за січень 2016 року на суму 58150,98 грн нараховано штраф 20% у сумі 11630,20 грн; за лютий 2016 року на суму 61265,77 грн нараховано штраф 20% у сумі 12253,15 грн; за березень 2016 року на суму 56089,02 грн нараховано штраф 20% у сумі 11217,80 грн; за квітень 2016 року на суму 59486,44 грн нараховано штраф 20% у сумі 11897,29 грн.
При цьому, у акті перевірки від 05.06.2018 зазначено, що податковим органом встановлено порушення строків сплати (перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб із заробітної плати у період з грудня 2015 року до квітня 2016 року у сумі 291 184,98 грн, що свідчить порушення вимог підпункту 163.1.2 пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.1.2 пункту 164.1 статті 164, підпунктів 168.1.1, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, підпункту «а» пункту 171.2 статті 171, підпункту «а» пункту 176.2 статті 176 ПК України сума несплаченого та несвоєчасно сплаченого ПДФО.
Разом з тим, судом першої інстанції вірно відмічено, що питання повноти і строків сплати ПДФО позивачем за грудень 2015 року були об'єктом попередньої перевірки контролюючого органу, за результатами якої складено акт від 06.06.2017 № 252/23-00-13-0412/24359125, де за грудень 2015 року визначено суму нарахованого податку 57026,87 грн.
У той же час, за результатами спірної перевірки, оформленої актом від 05.06.2018, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення за грудень 2015 року податковим органом вже визначено суму нарахованого податку 58150,98 грн, тобто розбіжність становить 1124,11 грн (58150,98 грн - 57026,87 грн), щодо якої відповідач не надав жодних пояснень та відповідних доказів.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно частини першої статті 109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
При цьому, вирішуючи вказану справу, суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що зазначено, що відповідно до змісту норми 127 ПК України відповідальність за порушення, передбачене цієї статтею, може мати місце лише у разі, коли платник податків, у тому числі податковий агент, допустив бездіяльність щодо нарахування, утримання та/або сплати (перерахування) податків до або під час виплати доходу на користь іншого платника, тобто, взагалі не виконав зазначених обов'язків або сплату податку здійснив після виплати доходу платнику податку.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем сплачено ПДФО за період з травня 2016 року до вересня 2016 року та за серпень 2017 року на час здійснення перевірки, оформленої актом від 05.06.2018, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями, відтак застосування статті 127 ПК України із обчисленням санкції за наявних обставин і досліджених доказів у цій справі є неправомірним, оскільки матеріалами справи не встановлено бездіяльність та/або податкове правопорушення з нарахування, утримання та/або сплати (перерахування) ПДФО у фінансового-господарській діяльності позивача.
Окрім того, оскільки як встановлено вище, розрахунок до податкового повідомлення-рішення відповідно до пункту 126.1 статті 126 Кодексу у сумі 58236,99 грн є помилковим, так як у грудні 2015 року та квітні 2016 року встановлено відхилення, що свідчить про безпідставне застосування відповідачем штрафних санкцій у розмірі 322 378 грн 12 коп за несвоєчасну сплату ПДФО у сумі 415414,43 грн.
Щодо нарахування пені у розмірі 135 550 грн 52 коп, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 ПК України закріплено, що нарахування пені розпочинається: під час нарахування суми податкового зобов'язання, визначеного платником податків або податковим агентом, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання.
Відповідно до пункту 129.4 статті 129 Кодексу № 2755 на суми грошового зобов'язання, визначеного підпунктами 129.1.1 та 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов'язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.
На суми грошового зобов'язання, визначеного підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення у його сплаті, включаючи день погашення, із розрахунку 100 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.
У той же час, пунктом 102.1 статті 102 ПК України закріплено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не належить розгляду в адміністративному або судовому порядку
Як вбачається з розрахунку пені з податку на доходи фізичних осіб із нарахованої та невиплаченої заробітної плати до податкового повідомлення-рішення від 27.06.2018 №0083681304, пеня за період січень-грудень 2015 року, січень-вересень 2016 року, серпень 2017 року, було нараховано згідно підпункту 129.1.3 пункту 129.1, пункту 129.4 статті 129 ПК України.
У той же час, відповідно до примітки до вказаного розрахунку, пеня за несвоєчасну сплату податку на доходи фізичних осіб у сумі 65095,64 грн не належить включенню до оскаржуваного рішення згідно пункту 102.1 статті 102 ПК України.
При цьому, до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення була включена пеня у сумі 135550,52 грн у розрахунок якої враховано квітень 2016 року із сумою несвоєчасно сплаченого ПДФО у сумі 59486,44 грн (43892,29+15594,15), з терміном фактичної сплати 15.09.2016 та кількістю днів прострочки - 108.
Разом з тим, матеріали справи свідчать про те, що за квітень 2016 року згідно платіжних доручень від 09.06.2016 № 385 у сумі 33300 грн, від 31.05.2016 № 362 у сумі 19000 грн, від 16.05.2016 № 297 у сумі 687 грн, від 09.06.2016 № 372 у сумі 100 грн, від 30.05.2016 № 353 у сумі 100 грн, від 30.05.2016 № 56 у сумі 100 грн позивачем у травні та червні 2016 року було сплачено ПДФО у сумі 52717 грн, а не у 15.09.2016, як зазначено у розрахунку від суми у розмірі 59486,44 грн, що свідчить також про помилкове нарахування пені.
Як наслідок, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 229, 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області - залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15 червня 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Оксененко
Судді Я.Б. Глущенко
О.І. Шурко