П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
23 грудня 2020 р.м. ОдесаСправа № 420/5801/20
Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції:
м. Одеса;
Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:
31.08.2020 року;
Головуючий в 1 інстанції: Кравченко М.М.
П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Єщенка О.В.
суддів - Димерлія О.О.
- Танасогло Т.М.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила:
визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 11.06.2020 року №15-10712/13-20-СГ про відмову у наданні дозволу на поділ земельної ділянки площею 10,816 га, що перебуває у державній власності, із цільовим призначенням землі запасу, розташованої на території Петродолинської сільської ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населеного пункту), з таких підстав: клопотання не відповідає вимогам чинного законодавства; в наданих матеріалах відсутні правовстановлюючі документи, що підтверджують наявність у користуванні даної земельної ділянки;
зобов'язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області надати дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки: за цільовим призначенням - землі запасу, державної форми власності, орієнтовною площею 2,00 га, що має кадастровий номер: 5123783400:01:002:0450 (загальна площа 10,816 га) та виділена на викопіюванні (для визначення місцезнаходження земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, на території Петродолинської сільської ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів);
стягнути з відповідача на користь позивача 10 000 грн. у відшкодування завданої моральної шкоди.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач звертався до управління Держгеокадастру із клопотанням про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки: за цільовим призначенням - землі запасу, державної форми власності, орієнтовною площею 2,00 га, що має кадастровий номер: 5123783400:01:002:0450 (загальна площа 10,816 га) та виділена на викопіюванні (для визначення місцезнаходження земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, на території Петродолинської сільської ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів) або мотивовану відмову в наданні вказаного дозволу. При цьому, вказана земельна ділянка є сформованою, має площу на межі, їй присвоєно кадастровий номер, в клопотанні зазначались необхідні відомості, у тому числі місцезнаходження земельної ділянки та кадастровий номер, до клопотання додано, зокрема, нотаріальна згода землекористувача, а звернення із клопотанням полягало в ідентифікації земельної ділянки, розробленні відповідної документації із землеустрою, а не передання земельної ділянки у власність. Однак, відповідачем без наведення належних правових підстав та обставин у задоволенні законних вимог позивача відмовив, у зв'язку із чим він вимушений звернутись до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до приписів ст.ст. 79-1, 186 Земельного кодексу України особа, яка є користувачем сформованої земельної ділянки, має право на її поділ або об'єднання без зміни цільового призначення, що реалізовується за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок. При цьому, технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок погоджується власником земельних ділянок у разі якщо поділ, об'єднання земельних ділянок здійснюється її користувачем.
Оскільки позивач не є користувачем земельної ділянки площею 10,816 га, що перебуває у державній власності, із цільовим призначенням землі запасу, розташованої на території Петродолинської сільської ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населеного пункту), суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність у позивача підстав для звернення до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області з клопотанням про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо поділу цієї земельної ділянки.
Разом з цим, судом першої інстанції зазначено, що намір фізичної особи отримати безоплатно у власність земельну ділянку розміром не більше 2,0 гектара для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності реалізується шляхом звернення до відповідного органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а не поділу), за результатами розгляду якого останнім видається відповідний наказ про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову у його наданні із зазначенням конкретних підстав.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нове про задоволення позову у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки нормам законодавства, що регулюють спірні правовідносини, та обставинам справи і помилково не враховано, що виключні підстави для відмови у наданні дозволу щодо відведення земельної ділянки передбачені ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України і таких не наведено відповідачем. У тому числі, судом першої інстанції необґрунтовано не враховано, що позивач вже звертався до Управління Держгеокадастру із аналогічним клопотанням, яке також було вирішено по суті, але відповідачем вказано на можливість одержати дозвіл на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки після її поділу, чого позивач і слідував, подавши відповідне клопотання, яке також залишено без задоволення і за результатом чого прийнято оспорюваний за цим позовом наказ. Разом з цим, залишається необґрунтованим висновок суду першої інстанції і в частині прийняття до розгляду поданого із пропуском строку відзиву на позов та не залишення без розгляду поданої позивачем відповіді на відзив.
У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління Держгеокадастру в Одеській області посилається на необґрунтованість доводів апелянта, правильність висновків суду першої інстанції та відсутність обставин для скасування судового рішення.
У відповіді на відзив на апеляційну скаргу апелянт підтримує свою правову позицію.
Судом першої інстанції з'ясовано та як підтверджується матеріалами справи, 08.05.2020 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області із клопотанням, в якому просила відповідно до вимог ст.ст. 3, 8, 14, 68 Конституції України, ст.ст. 79-1 ч. 5, 84 ч. 1, 118, 121, 122 ч. 4, 186 ч. 12 Земельного кодексу України, ст. 25 Закону України «Про землеустрій» надати дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки: за цільовим призначенням - землі запасу, державної форми власності, орієнтовною площею 2,00 га, що має кадастровий номер: 5123783400:01:002:0450 (загальна площа 10,816 га) та виділена на викопіюванні (для визначення місцезнаходження земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, на території Петродолинської сільської ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів) або мотивовану відмову в наданні вказаного дозволу.
До вказаного клопотання додано копії паспорта та ідентифікаційного номеру; графічні матеріали на бажану земельну ділянку із позначенням місця її розташування. на яких зазначене розташування земельної ділянки, копії паспорту та ідентифікаційного коду.
Також, у клопотанні зазначено, що правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства позивач не скористалась.
Розглянувши подане клопотання, Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області прийняло наказ від 11.06.2020 року №15-10712/13-20-СГ, яким відмовило ОСОБА_1 у наданні дозволу на поділ земельної ділянки площею 10,816 га, що перебуває у державній власності, із цільовим призначенням землі запасу, розташованої на території Петродолинської сільської ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населеного пункту).
Підставою для залишення вимог позивача без задоволення стала невідповідність клопотання вимогам чинного законодавства; відсутність в наданих матеріалах правовстановлюючих документів, що підтверджують наявність у заявника в користуванні даної земельної ділянки.
Не погоджуючись із рішенням відповідача, посилаючись на його неправомірність та необґрунтованість, позивач звернувся до суду із цим позовом, в якому ставиться питання про його скасування із зобов'язанням Управління вчинити певні дії в судовому порядку.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
За правилами п. "б" ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України для ведення особистого селянського господарства громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в розмірі не більше 2,0 гектара.
Відповідно до ч.ч. 6, 7 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Аналіз наведених правових норм показав, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатом розгляду яких уповноважені органи приймають одне з відповідних рішень.
При цьому, самостійне визначення особою бажаного місця розташування земельної ділянки має значення для надання об'єктивної оцінки та відповіді на клопотання заявника, оскільки пошук такої ділянки до повноважень компетентного органу не віднесено.
Орієнтовні розміри бажаної земельної ділянки, які зазначаються у клопотанні про надання дозволу, повинні співпадати з орієнтовними розмірами бажаної земельної ділянки на графічних матеріалах.
Під час вирішення спору по суті, судом першої інстанції вірно враховано, що спірні правовідносини не виникли з приводу одержання позивачем дозволу на розроблення проектної документації щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.
Із відповідним клопотанням позивач в Управління Держгеокадастру не звернувся та оспорюваним за цим позовом рішенням відповідача наведене питання не вирішувалось.
Отже, є необґрунтованими доводи позивача щодо не наведення відповідачем підстав для відмови у задоволенні його вимог, виключний перелік яких наведений у ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України.
Водночас, судом першої інстанції вірно враховано, що за правилами ч.ч. 1, 2 ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок.
Згідно із ч. 5 ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Так, відповідно до ч.ч. 6, 7 вказаної статті Земельного кодексу України формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.
Слід зазначити, що відповідно до ст. 25 Закону України "Про землеустрій" від 22.05.2003 року №858-IV документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації.
Видами документації із землеустрою, у тому числі, є: проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок; технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
За правилами ч. 1 ст. 26 Закону України від 22.05.2003 року №858-IV замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі.
Аналіз наведених правових норм показав, що зазначені у земельному законодавстві поняття «проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок» та «технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок» не є тотожними, однаковими за своїм змістом та відповідно за процедурою виконання цієї документації.
Зокрема, під час звернення за дозволом на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок надаються правовстановлюючі документи на право власності чи користування земельною ділянкою, які об'єднується в одну земельну ділянку, або частини земельної ділянки, яка виділяється в окрему земельну ділянку.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач не є власником чи користувачем заявленої до поділу земельної ділянки (її частини).
Наведені обставини не заперечується позивачем та свідчать про відсутність обставин для його віднесення до суб'єктів звернення за одержанням технічної документації із землеустрою відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про землеустрій".
Встановлені під час розгляду справи обставини, а також правозастосування у спірних правовідносинах, не спростовуються посиланнями позивача на правову позицію, викладені, у постановах Верховного Суду від 8 травня 2018 року по справі №808/7064/14, від 6 червня 2019 року по справі №824/337/16-а, від 24 квітня 2018 року по справі №802/1534/17-а, оскільки правовідносини у даних справах не є подібними.
Не впливає на правомірність висновків суду першої інстанції і прийняття до розгляду відзиву на позову, оскільки подання заяв по суті справи є відповідним правом учасника.
У тому числі, правильність висновків суду першої інстанції не спростовують додаткові міркування позивача, наведені у відповіді на відзив.
З огляду на відсутність обставин для скасування судового рішення та задоволення адміністративного позову, відповідно до приписів ч. 1 ст. 139 КАС України розподіл понесених витрат у вигляді сплати судового збору та витрат на правову допомогу на користь позивача не здійснюється.
Враховуючи викладене, оскільки висновки суду першої інстанції відповідають дійсним обставинам справи та нормам матеріального права, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до ст. 316 КАС України підлягає залишенню без змін.
Відповідно до приписів ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Головуючий-суддя: О.В. Єщенко
Судді: О.О. Димерлій
Т.М. Танасогло