П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
23 грудня 2020 р.м. ОдесаСправа № 420/4980/20
Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції: м. Одеса;
Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:
03.09.2020 року;
Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С.О.
П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Єщенка О.В.
суддів - ОСОБА_1
- Танасогло Т.М.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 3 вересня 2020 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 31.03.2018 рік; зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 01.03.2018 рік із застосуванням базового місяця для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців січня 2008 року.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач проходив військову службу у Збройних Силах України та на грошовому забезпеченні перебував у Військовій частині НОМЕР_1 . Однак, за період з січня 2016 року по березень 2018 року відповідачем не проведено у встановленому порядку індексацію виплаченого грошового забезпечення. Зазначені обставини свідчать про допущення військовою частиною протиправної бездіяльності щодо забезпечення позивача належним доходом, у зв'язку із чим він вимушений звернутись до суду із цим позовом та ставити питання про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити ці дії в судовому порядку.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 3 вересня 2020 року адміністративний позов задоволено частково. Суд визнав протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати ОСОБА_2 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 31.03.2018 рік. Зобов'язав Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 01.03.2018 рік. В задоволенні решти позовних вимог відмовити. В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позову, наголошуючи на порушенні судом норм матеріального та процесуального права, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить судове рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки нормам законодавства, що регулює спірні правовідносини, та помилково не враховано, що відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення підвищення розмірів оплати праці у зв'язку із індексацією проводиться за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, а отже у межах фінансових ресурсів. З огляду на те, що у спірний період не було фінансової можливості виплачувати індексацію грошового забезпечення, неправомірних порушень відповідачем допущено не було.
Судом першої інстанції з'ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду,
ОСОБА_2 проходив військову службу у Збройних Силах України, зокрема, з серпня 2000 року по травень 2018 року - у Військовій частина НОМЕР_1 .
У період з січня 2016 року по березень 2018 року відповідачем індексація грошового забезпечення позивача не виплачувалась.
У тому числі, індексація грошового забезпечення не нарахована та не проведена відповідачем і на звернення позивача.
На звернення позивача Військовою частиною НОМЕР_1 у своєму листі від 21.05.2020 року №113 повідомлено, що індексація грошового забезпечення нараховується за наявності відповідних фінансових ресурсів та не може бути проведена за попередні періоди. При цьому, у період з січня 2016 року по лютий 2018 року у Міністерства оборони не було фінансової можливості індексувати дохід, що додатково підтверджується роз'ясненням Департаменту фінансів МОУ від 26.03.2018 року №248/1485.
Оскільки Військова частина НОМЕР_1 індексацію доходу не проводить, відмовляється вчиняти дії на виконання чинного законодавства, позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів на належне грошове забезпечення під час проходження військової служби.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно із ч.ч. 2, 3 ст. 9 Закону України від 20.12.1991 року №2011-XII до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Статтею 4 Закону України від 03.07.1991 року №1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно із ч. 2 ст. 5 Закону України від 03.07.1991 року №1282-ХІІ підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
За правилами ч. 6 вказаної статті Закону України від 03.07.1991 року №1282-ХІІ (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
З 11.10.2017 року вказані правила визначають, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України від 03.07.1991 року №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.
Положення вказаного Закону кореспондуються із приписами Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.
Водночас, за правилами п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення від 17.07.2003 року №1078 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
При цьому, відповідно до ст. 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 року №2017-III законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Аналіз наведених правових норм показав, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці, встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін і в обов'язковому порядку нараховується роботодавцями незалежно від форми власності та виду.
Сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і нараховується у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади.
Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що не індексування доходу позивача відбулось за відсутності правових підстав, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідача та наявність обставин для його зобов'язання вчинити ці дії в судовому порядку.
При цьому, забезпечення вказаними коштами особи за рахунок бюджетних ресурсів не свідчить про можливість органу ігнорувати обов'язкові положення закону, у тому числі з посиланням на не надходження від Держави необхідного фінансування.
Будь-яких застережень чи виключних випадків, за яких індексація доходу не проводиться, законодавство, що регулює спірні правовідносини, не містить.
Водночас, апеляційний суд враховує, що правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначаються Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 року №1282-XII, а в силу приписів Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 року №2017-III індексація доходу є відповідною державною гарантією підтримання достатнього життєвого рівня громадян.
У зв'язку із чим, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про безпідставність посилань відповідача на роз'яснення і рекомендації фінансових структур Міністерства оборони України щодо проведення індексації грошового забезпечення військовослужбовців, такими, що не містять правового значення.
Враховуючи викладене, оскільки відповідачем не дотримано вимоги чинного законодавства щодо проведення індексації грошового забезпечення позивача, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для його зобов'язання вчинити ці дії в судовому порядку.
З огляду на наведене, оскільки висновки суду про наявність підстав для задоволення позову відповідають нормам законодавства, що регулюють спірні правовідносини, та обставинам справи, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до вимог ст. 316 КАС України підлягає залишенню без змін.
Відповідно до приписів ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 3 вересня 2020 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Головуючий-суддя: О.В. Єщенко
Судді: О.О. Димерлій
Т.М. Танасогло