22 грудня 2020 року м. Дніпросправа № 160/4071/20
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),
суддів: Баранник Н.П., Малиш Н.І.,
за участю секретаря судового засідання Іотової А.О.,
за участю представника позивача: Ульяненко А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 травня 2020 року, (суддя суду першої інстанції Прудник С.В.), прийняте в порядку спрощеного провадження в м. Дніпро, в адміністративній справі №160/4071/20 за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця Виконавчого округу Дніпропетровської області Приходько Альони Анатоліївни, третя особа: ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови,-
13 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила: скасувати постанову Приватного виконавця Виконавчого округу Дніпропетровської області Приходько Альони Анатоліївни від 06 квітня 2020 року про накладення штрафу у розмірі 1700 грн.
В обгрунтування позову зазначено, що 25 лютого 2020 року Приватний виконавець Приходько А.А. винесла постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа № 201/12569/16-ц, виданого 28.03.2018 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська про витребування із ОСОБА_1 володіння автомобіля марки TOYOTA LAND CRUISER, 2014 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , та зобов'язання позивача передати цей автомобіль ОСОБА_2 . Про відкриття виконавчого провадження позивач дізналась лише 12.03.2020 року від Приватного виконавця Приходько А.А., яка прибула за місцем її мешкання для складання Акту про невиконання позивачем рішення суду. Після ознайомлення із постановою про відкриття виконавчого провадження, 17 березня 2020 року представник позивача - Ульяненко А.А. подав на ім'я Приватного виконавця Приходько А.А. звернення про те, що позивач не відмовляється щодо добровільного виконання рішення суду, однак враховуючи, що на теперішній час автомобіль TOYOTA LAND CRUISER, 2014 року випуску державний номер НОМЕР_3 знаходиться у її сина - ОСОБА_3 , то виконати рішення суду надається не можливим, а тому позивач просила врахувати це і відстрочити виконання рішення суду до повернення її сином означеного автомобіля. Також позивач стверджувала, що на даний час її син, ОСОБА_3 , у зв'язку з розширенням епідемії коронавірусу “COVID-19” та встановленими карантином обмеженнями, ще не повернувся із відрядження із західної України, а тому остання не має можливості передати автомобіль стягувачу ОСОБА_2 08.04.2020 року позивач отримала постанову Приватного виконавця Приходько А.А., винесену 06.04.2020 року про накладення на останню штрафу у розмірі 1700 гривень за неналежне невиконання рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська без поважних причин та встановила останній новий термін на виконання цього рішення суду, а саме до 22.04.2020 року. На думку позивача постанова про накладення штрафу є протиправною та підлягає скасуванню.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 травня 2020 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Позивач не погодившись з рішенням суду звернулась з апеляційною скаргою. Апеляційна скарга обґрунтована фактично доводами адміністративного позову. Також, позивач зазначає, що автомобіль знаходиться не в неї, а у її сина, відтак позивач не має можливості виконати рішення суду та повернути автомобіль стягувачу. На думку позивача причина невиконання рішення суду є поважною, тому підстави для застосування штрафу - відсутні.
Від відповідача та від третьої особи надійшли відзиви на апеляційну скаргу, в яких останні просять суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено частково. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.05.2020 року скасовано. Провадження у справі закрито.
Третьою особою та відповідачем було оскаржено постанову суду апеляційної інстанції в касаційному порядку.
Постановою Верховного Суду від 29.10.2020 року касаційну скаргу Приватного виконавця Приходько А.А. та ОСОБА_2 задоволено. Скасовано постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13.07.2020 року. Справу №160/4071/20 направлено до Третього апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06.10.2016 року по справі № 201/12569/16-ц накладено арешт на транспортний засіб TOYOTA LAND CRUISER 4461, 2014 р.в., колір чорний, номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_5 ( АДРЕСА_1 ) на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_6 від 15.09.2015 року. Заборонено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_5 ( АДРЕСА_1 ) та іншим особам здійснювати будь-які дії пов'язані з відчуженням, зняттям з обліку, переобладнанням, реконструкцією, переуступленням права вимоги, здачею в оренду, прокат чи безкоштовне користування, заставою майна, майнових прав на транспортний засіб TOYOTA LAND CRUISER 4461, 2014 р.в., колір чорний, номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_5 ( АДРЕСА_1 ) на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_6 від 15.09.2015 року.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22.02.2018 року по справі № 201/12569/16-ц позов ОСОБА_2 , ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю “Автопровайдер”, ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , Регіональний сервісний центр МВС Дніпропетровської області про визнання недійсними договорів, визнання права власності, витребування майна та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Витребувано із володіння ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_5 ) автомобіль марки TOYOTA LAND CRUISER, 2014 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_4 , та зобов'язано її передати цей автомобіль ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_7 ). У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю “Автопровайдер”, ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , фізично особи-підприємця ОСОБА_6 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 . Регіональний сервісний центр МВС Дніпропетровської області про визнання недійсними договорів, визнання права власності, витребування майна та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено. Стягнуто із ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_7 ) сплачений останнім судовий збір у розмірі 640 грн. 00 коп.
28.03.2018 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська видано виконавчий лист від 22.02.2018 року по справі № 201/12569/16-ц щодо витребування із володіння ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_5 ) автомобіль марки TOYOTA LAND CRUISER, 2014 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_4 , та зобов'язано її передати цей автомобіль ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_7 ).
25.02.2020 року ОСОБА_2 звернувся до Приватного виконавця Виконавчого округу Дніпропетровської області Приходько Альони Анатоліївни із заявою щодо примусового виконання вище наведеного виконавчого листа.
25.02.2020 року Приватним виконавцем Приходько А.А. у відповідності до вимог ст. ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України “Про виконавче провадження” винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа від 22.02.2018 року по справі № 201/12569/16-ц, який видано 28.03.2018 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська.
Також, 25.02.2020 року Приватним виконавцем Приходько А.А. винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.
Як пояснив відповідач у поданому до суду відзиві на позовну заяву, В процесі виконання рішення, встановлено, що Боржник (Позивач у даній справі) фактично проживає та зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 . За даною адресою 04.03.2020р. направлено постанову про відкриття виконавчого провадження від 25.02.2020 р. рекомендованим листом та цінним листом з описом (Експрес доставкою).
Відповідно ч. 1 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження" з метою перевірки виконання рішення. 12.03.2020 р. виконавцем здійснено вихід за адресою АДРЕСА_1 .
Під час спілкування з виконавцем, боржник (позивач у даній справі) повідомила, що особисто не отримувала будь-яких документів надісланих поштовим зв'язком. Враховуючи даний факт, виконавець надала ОСОБА_1 копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 25.02.2020 р. Реєстраційний номер виконавчого провадження: № 61393107 (переданий боржнику документ містив номер виконавчого провадження та ідентифікатор доступу для ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, тобто стороні фактично надано можливість знайомитись з процесуальними документами винесеними у рамках вказаного виконавчого провадження) та вимогу повідомити виконавця про виконання рішення суду від 12.03.2020р. вих. № 391.
За отримання документів боржник відмовилась поставити свій особистий підпис, також відмовилась від підпису і в акті приватного виконавця, складеному Приватним виконавцем під час виходу за місцем проживання боржника.
20.03.2020 р. на адресу приватного виконавця надійшла заява ОСОБА_1 та копії довіреності її представника адвоката Ульяненка А.А. У вказаній заяві боржник (позивач у даній справі) зазначила причини невиконання рішення суду у строки визначені постановою про відкриття виконавчого провадження від 25.02.2020 р., посилаючись на невчасне отримання документів та відсутність автомобіля у фактичному користуванні. Зі змісту заяви, вбачається, що боржник (позивач у даній справі) передала автомобіль марки TOYOTA LAND CRUISER, 2014 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_8 у користування своєму сину ОСОБА_3 .
Враховуючи факти викладені в заяві боржника (позивач у даній справі) та з метою недопущення порушення прав сторін, керуючись ст.32 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець 20.03.2020 р. виніс постанову про відкладення проведення виконавчих дій строком до 02.04.2020 р. включно та зобов'язав боржника (позивача у даній справі) у визначений строк виконати рішення суду.
З метою перевірки виконання рішення суду, сторін виконавчого провадження зобов'язано з'явитись до офісу приватного виконавця 03.04.2020 р. о 11-30 год., про що зазначено у п. 3 постанови про відкладення проведення виконавчих дій від 20.03.2020 року.
03.04.2020 р. у визначений виконавцем час, до виконавця з'явився представник стягувача з довіреністю Скирда Д.В. та повідомив виконавця, що боржник - ОСОБА_1 рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22.02.2018р. у справі № 201/12569/16-ц не виконала, транспортний засіб стягувачу ОСОБА_2 не передала.
До того ж, боржник (позивач у даній справі) - ОСОБА_1 у визначений виконавцем день та час не з'явилась, документів підтверджуючих поважність причин невиконання судового рішення виконавцю не надала, про що виконавцем 03.04.2020 р. складено акт приватного виконавця у присутності представника стягувача.
У зв'язку із чим, Приватним виконавцем Виконавчого округу Дніпропетровської області Приходько А.А. на підставі ст. ст. 63, 75 Закону України “Про виконавче провадження” за невиконання без поважних причин боржником рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22.02.2018р. у справі № 201/12569/16-ц, на виконання якого 28.03.2018р. видано виконавчий лист № 201/12569/16-ц винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 1700 грн. на ОСОБА_1 .
Постанову про накладення штрафу від 06.04.2020р. того ж дня, направлено боржнику, цінним листом з описом за адресою: АДРЕСА_2 . Відправлення було вручено боржнику особисто 08.04.2020р.
Не погодившись зі постановою про накладення штрафу ОСОБА_1 звернулась з адміністративним позовом у даній справі.
Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач не виконує рішення суду без поважних на те підстав, що відповідно до Закону є підставою для застосування до неї штрафу як до боржника по виконавчому провадженню.
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно з статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Спірні правовідносини регулюються Законом України “Про виконавче провадження” від 02.06.2016 р. №1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ).
Згідно зі ст.1 Закону №1404-VІІІ, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (п.1 ч.1 ст.3 Закону №1404-VІІІ).
Згідно ст.5 Закону №1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”.
Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.26 Закону №1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.63 Закону №1404-VІІІ за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ч.1 ст.75 Закону №1404-VІІІ у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Встановлені обставини справи свідчать, що приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області було винесено постанову від 06.04.2020 року про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 1700 грн. за невиконання рішення суду у строк, встановлений виконавцем, а саме щодо повернення ОСОБА_2 автомобілю марки TOYOTA LAND CRUISER, 2014 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_4 .
Стаття 75 Закону № 1404-VIII виключає відповідальність боржника за невиконання рішення у випадку встановлення поважних причин його невиконання. Однак позивачем не наведено поважних причин невиконання рішення щодо повернення майна стягувачу. Доводи позивача щодо перебування автомобіля у її сина, що унеможливлює виконання рішення суду суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими та неповажними, оскільки: по-перше позивачем не надано доказів передачі автомобіля синові та безперервне перебування його на західній Україні, по-друге: передача автомобіля іншій особі не є поважною підставою, що об'єктивно унеможливлює виконання рішення суду.
Більш того, зазначаючи, що автомобіль перебуває у сина, позивач не надає суду достатніх та обґрунтованих доказів вжиття всіх залежних від неї заходів для виконання рішення суду, натомість ОСОБА_1 лише констатує, що автомобіль перебуває у її сина, а тому рішення суду буде виконане після повернення автомобіля останнім.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
У відповідності до практики Європейського суду з прав людини, зокрема, в рішенні у справі „Шмалько проти України“ від 20 липня 2004 року зазначено, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).
Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
З урахуванням вищевикладеного, оскільки позивачем не виконано рішення суду без поважних причини, приймаючи постанову від 06.04.2020 року ВП № 61393107 про накладення штрафу на боржника ОСОБА_1 за невиконання рішення суду у строк, встановлений виконавцем, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, які визначені Конституцією та законами України, зокрема, Законом України "Про виконавче провадження".
Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 ..
З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим із дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для зміни або скасування рішення суду - відсутні.
Керуючись ст. 243, ст. 287, ст. 308, ст. 310, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 травня 2020 року в адміністративній справі №160/4071/20 - залишити без змін.
Постанова набирає законної з моменту прийняття та можуть бути оскаржені в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду.
Головуючий - суддя О.О. Круговий
суддя Н.П. Баранник
суддя Н.І. Малиш