23 грудня 2020 року Чернігів Справа № 620/5111/20
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Непочатих В.О., розглянувши в письмовому провадженні клопотання про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, в якому просить зобов'язати відповідача відшкодувати різницю середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу з 10.12.2018 по 07.08.2019 в розмірі 27021,04 грн., з урахуванням належних відрахувань, на користь позивача.
Ухвалою суду від 09.11.2020 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Від відповідача на адресу суду надійшло клопотання про закриття провадження у даній справі, згідно пункту 4 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з тим, що середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу виплачено позивачу на підставі постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.08.2019 у справі № 620/174/19.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Пунктом 4 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Як слідує з матеріалів справи, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.08.2019 у справі № 620/174/19 було задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, зокрема, щодо стягнення з Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 середньомісячного заробітку у сумі 58308,56 грн.
При цьому, у вказаній постанові суд дійшов висновку, що середньомісячний заробіток за період з 10.12.2018 по 07.08.2019 підлягає стягненню внаслідок поновлення позивача на посаді начальника Срібнянського ВП Прилуцького ВП ГУНП в Чернігівській області з 10.12.2018. Крім того, судом апеляційної інстанції була надана оцінка довідки щодо середньоденної заробітної плати позивача в розмірі 355,54 грн. та позиції позивача, який щодо неї не заперечував.
На виконання вказаної постанови суду відповідачем виплачено позивачу кошти за час вимушеного прогулу з 10.12.2018 по 07.08.2019 в розмірі 58308,56 грн.
Отже, під час розгляду справи № 620/174/19 судом апеляційної інстанції вже була надана оцінка діям Головного управління Національної поліції в Чернігівській області щодо виплати середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу за період з 10.12.2018 по 07.08.2019.
Як вбачається з матеріалів справи, позов у даній справі позивач мотивував тим, що відповідачем було проведено не повну виплату позивачу середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу за період з 10.12.2018 по 07.08.2019, а тому звернувся до суду з позовом для захисту свого порушеного права.
Судом встановлено, що позовні вимоги у даній справі 620/5111/20 та у справі № 620/174/19 хоча і є дещо відмінними, проте предмет адміністративних справ є тотожним, оскільки позивач, звертаючись до суду з цим позовом, фактично просить стягнути середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 10.12.2018 по 07.08.2019.
Слід зазначити, що підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин.
Для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги.
Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були аргументовані ним інакше.
Разом з цим, суд вважає за доцільне зазначити, що при зміні однієї альтернативної позовної вимоги іншою, або при виділенні з позову, який вже заявлено, частини позовних вимог в окремий позов, тотожність предмета позову зберігається.
Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 9901/433/18.
Недопустимість повторного звернення із вимогами, щодо яких є таке, що набрало законної сили судове рішення, обумовлено загальним принципом, визначеним у пункті 9 частини другої статті 129 Конституції України в якості основної засади судочинства - обов'язковість судового рішення.
Крім того, додатково суд зазначає, що у разі незгоди позивача з мотивуванням зазначеним в постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.08.2019 у справі № 620/174/19, він не був обмежений правом оскаржити її в касаційному порядку.
Посилання на наявність доказів, відмінних від тих, які були подані при первинному зверненні, не свідчать про зміну підстав звернення до суду з позовом.
При вказаних обставинах, суд приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі, оскільки у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є таке, що набрало законної сили, рішення суду.
Керуючись статтями 238, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (просп. Перемоги, буд. 74, м. Чернігів, 14000) про зобов'язання вчинити певні дії - закрити.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 23.12.2020.
Суддя В.О. Непочатих