22 грудня 2020 року справа № 580/4562/20
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Тимошенко В.П.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про стягнення коштів,
встановив:
16.10.2020 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - позивач) до Департаменту патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3; код ЄДРПОУ 40108646) (далі - відповідач), в якому просить стягнути середній заробіток за весь час затримки виплати невиплаченого грошового забезпечення при звільненні працівника починаючи з наступного дня після ухвалення рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24.02.2020 у справі № 580/4099/19, а саме з 25.02.2020 по день фактичного розрахунку 04.09.2020 в розмірі 54746 грн 38 коп.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач має виплатити йому середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) у розмірі середнього заробітку за весь час затримки такого розрахунку, оскільки 24.02.2020 рішенням Черкаського окружного адміністративного суду у справі №580/4099/19 стягнуто з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12.12.2019 по 24.02.2020 в сумі 20990,84 грн, які було виплачено 04.09.2020.
Ухвалою судді Тимошенко В.П. від 23.10.2020 відкрито провадження у даній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Відповідач позов не визнав, надав до суду письмовий відзив в якому зазначив, що позивачем не доведено обставин, що вказують на неправильне або неповне нарахування йому грошового забезпечення.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд зазначає таке.
Судом встановлено, що у період з 01.03.2016 по 11.12.2019 позивач проходив службу в управлінні патрульної поліції в м. Черкасах (УПП в Черкаській області).
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 24.02.2020 у справі №580/4099/19, стягнуто з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 заборгованість по грошовому забезпеченню у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 01.03.2016 по 31.08.2018 в сумі 7770 (сім тисяч сімсот сімдесят) гривень 00 коп., стягнуто з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2016 по 31.10.2017 в сумі 2718 (дві тисячі сімсот вісімнадцять) гривень 85 коп. та стягнуто з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12.12.2019 по 24.02.2020 в сумі 20990 (двадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто) гривень 84 коп.?
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24.02.2020 у справі №580/4099/19 виконане відповідачем 04.09.2020.
13.09.2020 позивач подав відповідачу заву про виплату йому середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 54746 грн. 38 коп.
Станом на час звернення до суду з позовною заявою, відповідь на свою заяву позивач не отримав, а тому звернувся в суд з позовом.
Надаючи правову оцінку спірним рішенням суб'єкта владних повноважень та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України “Про Національну поліцію” від 02.07.2015 року №580-VIII (далі по тексту - Закон №580-VIII) та Кодексом законів про працю України (далі по тексту - КЗпП)(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 94 Закону №580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Згідно до п. 3 Розділу І Порядку та умовами виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року №260 (далі - Порядок № 260) грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.
До складу грошового забезпечення входять:
1) посадовий оклад;
2) оклад за спеціальним званням;
3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер);
4) премії;
5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Суд звертає увагу, що ані Законом №580-VIII, ані Порядком №260 не передбачено порядку відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні з поліції.
З огляду на зазначене, для вирішення даного необхідно врахувати правову позицію Верховного Суду викладену в постанові від 18.12.2018 року (справа №820/4619/16).
Так, Верховний Суд у вказаній справі зазначив, що за загальним правилом норми спеціального законодавства є пріоритетними перед нормами загальними. Тобто, норми Кодексу законів про працю України підлягають застосуванню у разі, коли нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини.
Отже, в даному випадку наявні підстави для застосування до спірних правовідносин правових норм КЗпП.
Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводяться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Частиною 1 ст.117 КЗпП встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
У свою чергу, в постанові від 27.06.2018 року в справі № 810/1543/17 Верховний Суд зазначив, що за такого правового врегулювання, передбаченого частиною першою статті 117 Кодексу законів про працю України, обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 Кодексу законів про працю України.
При цьому стаття 117 Кодексу законів про працю України не розповсюджується на правовідносини, що виникають у порядку виконання судового рішення про присудження виплати заробітної плати.
Така позиція суду узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини, яка підлягає застосуванню згідно з частиною другою статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України.
Зокрема, рішенням Європейського суду з прав людини у справі “Меньшакова проти України” від 08.04.2010 року передбачено, що компенсація за затримку виплати заробітної плати відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України може вимагатись лише за період до присудження заборгованості із заробітної плати. З прийняттям судових рішень положення статей 116, 117 Кодексу законів про працю України більше не застосовуються, а зобов'язання колишніх роботодавців виплатити заборгованість із заробітної плати та компенсацію замінюється на зобов'язання виконати судові рішення на користь позивача, що не регулюється матеріальними нормами трудового права.
Таким чином, немає обґрунтованих підстав стверджувати, що ці положення передбачають право на отримання компенсації за затримку виплати заробітної плати, що мала місце після того, як її сума була встановлена судом.
У згаданому рішенні в справі № 810/1543/17, Верховний Суд зазначив, що за наявності спірних правовідносин, які стосуються саме розміру належних звільненому працівникові сум, доводи позивача про наявність підстав для стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку, в розумінні частини першої статті 117 Кодексу законів про працю України, є безпідставними.
Таким чином, Черкаський окружний адміністративний суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
У задоволенні позову відмовити повністю.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог пункту 3 розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення виготовлений 22.12.2020.
Суддя В.П. Тимошенко