Справа № 560/5389/20
іменем України
23 грудня 2020 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Фелонюк Д.Л. розглянув адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 02 березня 2015 року по 11 квітня 2016 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 02 березня 2015 року по 11 квітня 2016 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що військовою частиною НОМЕР_1 протиправно не було проведено нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 02.03.2015 по 11.04.2016.
Вказує, що звертався до відповідача з заявою про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за вказаний період, але отримав відмову.
На думку позивача, твердження відповідача про відсутність коштів для виплати індексації є безпідставним, оскільки індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів. Тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов'язань шляхом не виділення на ці цілі бюджетних асигнувань без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.
До суду надійшов відзив, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що відповідно до статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, індексація грошових доходів населення здійснюється в межах фінансових ресурсів бюджетів всіх рівнів. Проте у межах існуючого фінансового ресурсу можливості виплачувати військовослужбовцям індексацію грошового забезпечення не було.
Вказує, що позивач проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 з квітня 2015 року, а тому, цей місяць повинен бути базовим місяцем.
ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.09.2020 відкрито провадження в цій справі та вирішено її розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.10.2020 відмовлено у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про залишення позову без розгляду.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 .
За змістом витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.04.2015 №83 військовослужбовців призваних під час мобілізації, на особливий період, які прибули з військової частини НОМЕР_3 с. Старичі, з 24 квітня 2015 року зараховано до списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Вважається призначеним, зокрема, матрос ОСОБА_1 , старшим навідником гаубичного самохідно-артилерійського взводу гаубичної самохідно-артилерійської батареї гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , ВОС-136803А.
Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 11.04.2016 №40-РС відповідно до підпункту "є" пункту 1 частини восьмої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та пункту 1 Указу Президента України від 25.03.2016 №115/2016 "Про звільнення в запас військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, призваних відповідно до Указу Президента України від 21 липня 2014 року №607 та під час першої черги часткової мобілізації відповідно до Указу Президента України від 14 січня 2015 року №15" звільнено з військової служби у запас матроса ОСОБА_1 , старшого навідника гаубичного самохідно-артилерійського взводу гаубичної самохідно-артилерійської батареї гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11.04.2016 №70 матроса призваного по мобілізації ОСОБА_1 , старшого навідника гаубичного самохідно-артилерійського взводу гаубичної самохідно-артилерійської батареї гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону бригадної артилерійної групи, на підставі Указу Президента України від 25.03.2016 №115/2016 "Про звільнення в запас військовослужбовців, які були призвані на військову службу під час мобілізації на особливий період" звільнено з військової служби у запас. З 12 квітня 2016 року він знятий зі всіх видів забезпечення.
Позивач звернувся до відповідача з заявою від 03.07.2020 про нарахування та виплату сум індексації грошового забезпечення.
За результатами розгляду заяви, відповідач надав відповідь, оформлену листом від 17.07.2020 №1455/1. Зазначено, що відповідно до пункту 7 роз'яснення директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 №248/3/9/1/2 у зв'язку з внесенням змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, індексацію грошового забезпечення не нараховувати до окремого роз'яснення. Тому здійснити нарахування індексації за 2016 рік неможливо у зв'язку з відсутністю механізму та підстав для прийняття командиром рішення про виплату. Вказано, що індексація за 2015 рік була виплачена ОСОБА_1 у повному обсязі.
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо невиплати суми індексації грошового забезпечення з 02.03.2015 по 11.04.2016 протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
IV. ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 №1282-XII (далі - Закон №1282-XII) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно з статтею 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Приписами статті 4 Закону №1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Разом з цим, відповідно до частини 3 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок №1078), визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Положеннями пункту 6 Порядку №1078 встановлено, що виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема, підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговості його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.
Відповідно до статті 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно з статтею 19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Згідно з абзацами 4-5 пункту 1-1 Порядку №1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Пунктом 4 Порядку №1078 встановлено, зокрема, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
Відповідно до абзаців 1-2 пункту 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Тобто, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.
Суд вважає безпідставними посилання відповідача на статтю 5 Закону №1282-ХІІ, згідно з якою проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів на відповідний рік, оскільки будь-яких застережень щодо нездійснення в зв'язку з цим індексації з дати, з якої позивач просить нарахувати індексацію, вказана норма не містить.
Аналогічний висновок підтверджується постановою Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №825/874/17.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України).
Отже, недостатність бюджетного фінансування відповідача жодним чином не впливає на наявність обов'язку щодо нарахування індексації грошового забезпечення позивачу.
До того ж, відповідач не надав жодних доказів на підтвердження факту відсутності в бюджеті відповідного рівня, з якого фінансується військова частина НОМЕР_1 , коштів на індексацію грошового забезпечення, і, як наслідок, не надходження відповідних фінансових асигнувань на рахунки військової частини НОМЕР_1 для виплати індексації військовослужбовцям у вказаний період. Також відповідач не надав доказів того, що ним надсилались відповідні заявки до вищестоящого органу стосовно потреби на виділення додаткових коштів для виплати військовослужбовцям індексації грошового забезпечення.
Крім того Європейський суд з прав людини при розгляді справи "Кечко проти України" зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). У зв'язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів, якими встановлені відповідні доплати та пільги з бюджету і які є діючими, та Закон України «Про Державний бюджет» на відповідний рік, де положення останнього, на думку Уряду України, превалювали як спеціальний закон. Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Суд вважає безпідставними посилання відповідача на роз'яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 №248/3/9/1/2 та від 23.06.2018 №248/1485, Міністерства фінансів України від 24.06.2015 №31-09010-09-8/21023, оскільки військова частина НОМЕР_1 має керуватися та діяти відповідно до Закону №1282-XII та Порядку №1078, які мають вищу юридичну силу, ніж вказані роз'яснення.
Також помилковими є доводи відповідача про відсутність механізму виплати індексації, оскільки відсутність такого механізму не може позбавляти позивача на отримання належних йому сум невиплаченого доходу.
Щодо твердження відповідача про те, що військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини, то суд зазначає, що звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин. Аналогічні висновки викладені, зокрема, в постанові Верховного Суду від 07.08.2019 у справі №825/694/17.
Стосовно посилань відповідача у відзиві на те, що базовим місяцем повинен бути квітень 2015 року, суд не надає їм оцінку, оскільки вони не стосуються предмету спору в цій справі. Крім того, питання визначення базового місяця, наявності факту перевищення індексом споживчих цін порогу індексації у взаємозв'язку з розміром грошового забезпечення, що має виплачуватись позивачу, належить до компетенції відповідача при нарахуванні та виплаті відповідних сум.
Суд критично оцінює твердження відповідача, наведене в листі від 17.07.2020 №1455/1 щодо виплати позивачу індексації за 2015 рік, оскільки жодних доказів на підтвердження цього військова частина НОМЕР_1 не надала. Не здобуто таких доказів і судом, хоч в ухвалі від 17.09.2020 у відповідача випробовувались, зокрема, письмова інформація щодо проведених виплат індексації грошового забезпечення позивачу та докази на її підтвердження.
Проте, як вже зазначалося, позивачу за період з 24.04.2015 по 11.04.2016 не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення, що свідчить про протиправну бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , оскільки будь-які дії стосовно вказаних виплат нею не вчинялися.
Водночас, суд зазначає, що за змістом витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.04.2015 №83 позивача зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення з 24.04.2015. Тому позивач безпідставно визначив 02.03.2015 початком періоду для нарахування йому індексації грошового забезпечення військовою частиною НОМЕР_1 .
Таким чином, наявні підстави для визнання протиправною бездіяльності відповідача, що полягає у невиплаті позивачу індексації грошового забезпечення за період з 24.04.2015 по 11.04.2016.
Оскільки суд встановив протиправну бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , слід її зобов'язати нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за вказаний період.
За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Викладене свідчить про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
З врахуванням положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, звільнення позивача від сплати судового збору відповідно до пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 24 квітня 2015 року по 11 квітня 2016 року.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 24 квітня 2015 року по 11 квітня 2016 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 )
Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 (просп. Героїв України 60, Миколаїв, 54025 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_5 )
Головуючий суддя Д.Л. Фелонюк