про залишення позовної заяви без руху
23 грудня 2020 р. м. ХерсонСправа № 540/4191/20
Суддя Херсонського окружного адміністративного суду Гомельчук С.В., перевіривши виконання вимог статей 160-161 КАС України за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та землекористування Херсонської міської ради в особі Управління містобудування та архітектури про визнання відмови протиправною та зобов'язання погодити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду,
встановив:
Позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, у якому просить:
- визнати протиправною відмову відповідача у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (для розміщення та обслуговування торгівельного центру та складів) загальною площею 0,0483 га по АДРЕСА_1 із земель комунальної власності Херсонської міської ради, зазначену у листі від 23.06.2020 року №03-18-242;
- зобов'язати відповідача погодити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (для розміщення та обслуговування торгівельного центру та складів) загальною площею 0,0483 га по АДРЕСА_1 із земель комунальної власності Херсонської міської ради.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, серед іншого, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Дослідивши позовну заяву та додані до неї документи встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам статей 160 - 161 КАС України, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 122 КАС України).
Згідно п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 р., набула чинності для України 11.09.1997 р.) "Кожен має право на ... розгляд його справи упродовж розумного строку ... судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру...".
Вирішуючи питання стосовно застосування ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Плахтєєв та Плахтєєва проти України" (заява №20347/03 §35) зазначено "… пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за цивільним позовом. Однак це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, таким, наприклад, як передбачені законом строки давності…".
В рішенні Європейського суду з прав людини в справі "Пономарьов проти України" (№ 3236/03 від 03 квітня 2008 року, §41) зазначено, що "…Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.".
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
В даному випадку регулювання з боку держави полягає у встановлені строків звернення з позовом до суду.
Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Таким чином, дотримання строків звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій.
З огляду на вказані норми, а також зважаючи на те, що за матеріалами справи не вбачається за можливе встановити дату виявлення позивачем порушення його прав, так як невідомо коли саме позивачем отримано лист із оскаржуваною відмовою, у зв'язку із чим така дата суду залишається невідомою, вказана обставина позбавляє суд можливості перевірити дотримання позивачем строків звернення до суду із даним позовом, які встановлено законодавством для судового оскарження рішень, дій та/або бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що згідно ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
У разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску (ч. 6 ст. 161 КАС України).
Відтак, позивач повинен надати до суду інформацію, яка свідчитиме про дату отримання листа, який містить оскаржувану позивачем відмову, та докази на підтвердження своїх доводів або заяву про поновлення пропущеного строку із вказанням підстав такого пропуску, які також мають підтверджуватися відповідними доказами.
Таким чином, позовна заява відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для усунення її недоліків, тому керуючись ч. 1 ст. 169 КАС України, суд
ухвалив:
Залишити позовну заяву без руху та надати позивачу десятиденний строк з моменту отримання даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
Після усунення недоліків позовної заяви документи до суду направляти із вказівкою на номер справи №540/4191/20 та зазначенням прізвища судді, який прийняв ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
У разі невиконання цієї ухвали, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.
Ухвала окремо не оскаржується.
Суддя С.В. Гомельчук