23 грудня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/3772/20
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтовича І.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до Первомайського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа - ОСОБА_1 про визнання дій протиправними та скасування постанови "Про відкриття виконавчого провадження" від 05.11.2020 ВП№63500453,
встановив:
Військова частина НОМЕР_1 звернулася до суду із скаргою на дії (бездіяльність) державного виконавця, у якій просить: визнати протиправними дії щодо винесення постанови "Про відкриття виконавчого провадження" від 05.11.2020 ВП №63500453 та скасувати постанову "Про відкриття виконавчого провадження" від 05.11.2020 ВП №63500453.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що дії державного виконавця в частині прийняття до виконання виконавчого листа, виданого 23.10.2020 Херсонським окружним адміністративним судом по справі № 540/1402/20, та відкриття виконавчого провадження на підставі вказаного виконавчого документа є протиправними, оскільки боржник ВЧ НОМЕР_1 є державною військовою бюджетною установою та з урахуванням приписів п. 4 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012р., виконавче провадження, за яким боржником є позивач, підвідомче Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Ухвалою суду від 26.11.2020 адміністративний позов було залишено без руху та встановлено строк позивачу для усунення її недоліків.
Станом на 16.12.2020, позивач вимоги ухвали суду від 26.11.2020 виконав в повному обсязі.
Ухвалою від 16.12.2020 відкрито провадження по справі та визначено, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження (з викликом сторін), з урахуванням особливостей встановлених ст.ст. 268-272, 287 КАС України щодо розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ. Судове засідання призначено на 23.12.2020 о 09:00 год.
23.12.2020, представником відповідача подано відзив на адміністративний позов, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав викладених у відзиві. Посилаючись на Закон України «Про Збройні сили України», Положення про Міністерство оборони України (затвердженого указом Президента України від 06.04.2011 №406/2011, представник відповідача зазначив, що Військова частина НОМЕР_1 не входить до переліку п.4 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, яким передбачено, що відділу примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі підвідомчі рішення, за якими: боржниками є територіальні органи центральних органів виконавчої влади та їх структурні підрозділи, місцеві суди, міські, районні або селищні ради чи районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи, місцеві прокуратури, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи. Просить відмовити у задоволенні позову.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Відповідно до ч.4 ст. 287 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.
Суд зазначає, що адміністративні справи з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця є справами, віднесеними до категорії термінових адміністративних справ, що визначено нормами КАС України.
За правилами ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
За приписами ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши надані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, судом встановлено наступне.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного від 16.09.2020 по справі №540/1402/20 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 29.03.2020. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 29.03.2020.
23.10.2020, Херсонським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 1214 2020р.
04.11.2020р. (вх. 20137) до Первомайського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) надійшла заява ОСОБА_1 (стягувача) про відкриття виконавчого провадження.
Постановою Головного державного виконавця Первомайського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Пилипчуком Артуром Юрійовичем від 05.11.2020 р. відкрито виконавче провадження №63500453 з виконання виконавчого листа, виданого 23.10.2020р. Херсонським окружним адміністративним судом по справі № 540/1402/20.
Не погоджуюсь з оскаржуваною постановою, позивач звернувся до суду. Як на підставу для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження №63500453 від 05.11.2020 посилається на порушення відповідачем підвідомчості виконання рішення суду по справі № 540/1402/20.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступні обставини та приписи законодавства.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно частини 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до пункту 3 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року), органами державної виконавчої служби є: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до якого входить відділ примусового виконання рішень; управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - управління державної виконавчої служби), до складу яких входять відділи примусового виконання рішень; районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних територіальних управлінь юстиції (далі - відділи державної виконавчої служби).
Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, відділу примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі підвідомчі рішення, за якими: боржниками є територіальні органи центральних органів виконавчої влади та їх структурні підрозділи, місцеві суди, міські, районні або селищні ради чи районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи, місцеві прокуратури, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.
Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Згідно виданого Херсонським окружним адміністративним судом виконавчого листа по справі №540/1402/20 від 23.10.2020 року, стягувачем є ОСОБА_1 , а боржником Військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).
Як вбачається з матеріалів справи, Військова частина НОМЕР_1 , знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .
Отже, місцезнаходженням боржника - військової частини НОМЕР_1 є АДРЕСА_4 .
Статтею 3 Закону України "Про Збройні сили України" передбачено, що Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.
Органами військового управління є Міністерство оборони України, інші центральні органи виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями, утвореними відповідно до законів України, Генеральний штаб Збройних Сил України, інші штаби, командування, управління, постійні чи тимчасово утворені органи у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, призначені для виконання функцій з управління, в межах їх компетенції, військами (силами), об'єднаннями, з'єднаннями, військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями, які належать до сфери управління зазначених центральних органів виконавчої влади, а також військові комісаріати, що забезпечують виконання законодавства з питань загального військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до п. 1 «Положення про Міністерство оборони України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 №671, Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади та військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили та держспецтрансслужба.
Згідно з п. 3 зазначеного Положення основним із завдань Міністерства оборони України є:
1) забезпечення формування та реалізація державної політики з питань національної безпеки у воєнній сфері, сферах оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період щодо:
організації в силах оборони заходів оборонного планування;
визначення засад воєнної, військової кадрової та військово-технічної політики у сфері оборони;
2) здійснення військово-політичного та адміністративного керівництва Збройними Силами;
3) здійснення в установленому порядку координації діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування щодо підготовки держави до оборони;
4) забезпечення в межах повноважень, передбачених законом, реалізації державної політики з оборонних питань, що пов'язані з використанням повітряного простору України та захистом суверенітету держави;
5) координація діяльності Держспецтрансслужби для забезпечення стійкого функціонування транспорту в мирний час та в особливий період.
За змістом ст. 10 Закону України «Про Збройні Сили України», Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади, а органом державної влади на місцях є підпорядковані Міністру оборони командири з'єднань, частин, інших формувань.
Міністерство оборони України, згідно рішення Конституційного Суду України №3-РП/99 від 08 квітня 1999 року, є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції.
Так, у постанові Кабінету Міністрів України «Про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил» та Наказі Міністерства оборони України визначено, що військова частина - це військова частина, заклад, установа, організація, які утримуються за рахунок коштів державного бюджету і входять до складу Збройних Сил.
Відповідно до наказу Міністерства оборони України «Про затвердження Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України», передбачено, що військова частина - це військові частини, військові навчальні заклади, установи, організації Збройних Сил України.
Наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів» визначено, що військова частина - військові частини, заклади, установи, організації Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань.
Отже, з урахуванням вищевикладеного, військовій частині притаманні такі ознаки:
- військова частина є основною, базовою структурною одиницею Збройних Сил України;
- військова частина повинна мати своє дійсне та умовне найменування;
- основним джерелом фінансування діяльності військової частини є кошти, отримані з Державного бюджету України;
- для забезпечення своєї повсякденної життєдіяльності війська частина веде самостійне господарство.
Крім цього, суд звертає увагу на те, що відповідно до наданої позивачем довідки №74/15, організаційно - правова форма Військової частини НОМЕР_1 за КОПФГ - Державна організація (установа, заклад).
Тобто, Військової частини НОМЕР_1 за КОПФГ є державною організацією, а не державним органом.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, слід зазначити, що боржник - Військова частина НОМЕР_1 не входить до переліку п.4 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, яким передбачено, що відділу примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі підвідомчі рішення, за якими: боржниками є територіальні органи центральних органів виконавчої влади та їх структурні підрозділи, місцеві суди, міські, районні або селищні ради чи районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи, місцеві прокуратури, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи, на підставі якого було прийнято оскаржувану постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа Херсонського окружного адміністративного суду від 16.09.2020 року по справі № 540/1402/20.
Проаналізувавши зміст вищевказаних положень Закону України «Про виконавче провадження», пунктів 3 та 4 Інструкції з організації примусового виконання рішень, матеріалів адміністративної справи, суд дійшов висновку, що примусове виконання виконавчого листа № 540/1402/20 від 23.10.2020 року, виданого Херсонським окружним адміністративним судом за своєю підвідомчістю підлягає виконанню Первомайським міськрайонним відділом Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області.
Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
З огляду на вище викладене, суд дійшов висновку, що постанова державного виконавця від 05.11.2020 року про відкриття виконавчого провадження № 63500453 винесена відповідно до чинного законодавства.
Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Військової частини НОМЕР_1 .
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
У задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя І.І. Войтович
кат. 105000000