22 грудня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/1459/20
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),
встановив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі-відповідач), в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо винесення відносно позивача вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.05.2020 року за №Ф-60216-51 та скасувати вказану вимогу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній республіці Крим та місті Севастополі сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) від 13 травня 2020 року за № Ф-60216-51 відповідно до якої позивачу нараховано недоїмку зі сплати єдиного соціального внеску у сумі 22303,96 гривень, у тому числі штраф у розмірі 3165,72 гривні та пеню у розмірі 19138,24 гривень. Позивач вважає вказану вимогу протиправною з огляду на те, що у період з червня 2012 року по липень 2015 року він був фізичною особою-підприємцем та одночасно найманим працівником у ОСББ «СЕЛЕНА», тобто фактично у цей період був застрахованою особою. Позивач зазначає, що отримував дохід у вигляді заробітної плати, з якого здійснювалась сплата єдиного соціального внеску його роботодавцем, шляхом здійснення відрахувань з ЄСВ із отримуваної заробітної плати. Таким чином позивач вказує на те, що ним виконувався обов'язок сплати ЄСВ у розмірі не менше мінімального страхового внеску.
Позивач зазначає, що оскаржуваною вимогою відповідачем здійснено донарахування ЄСВ за період з червня 2012 року по липень 2015 року протиправно, що призводить до утримання з нього ЄСВ подвійно.
На підставі викладеного позивач просить задовольнити позов.
Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що податковий орган позов не визнає. Зокрема, свою позицію обґрунтовує тим, що в період реєстрації платником податків та зборів, обов'язкових платежів позивачем належним чином не виконувалися вимоги ст. 9 Закону України №2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464), а саме: єдиний внесок за 1-4 квартали 2014 року, 1-4 квартали 2015 року, 1-4 квартали 2016 року, 1-4 квартали 2017 року, 1-3 квартали 2018 року сплачувався з порушенням законодавчо встановленого строку, у зв'язку з чим Головним управлінням ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі прийнято рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску від 05.02.2020 №0040475105, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 5246,64 гри., та пеня у розмірі 19138,24 грн.
Згідно даних інформаційної системи контролюючого органу станом на 30.05.2020 року за позивачем рахується недоїмки зі сплати єдиного внеску у сумі 22303,96 грн., до якої увійшла сума частково погашеної штрафної санкції у розмірі 3165,72 грн., та сума пені у розмірі 19138,24 грн., визначених рішенням про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску від 05.02.2020 №0040475105.
На підставі зазначених даних інформаційної системи контролюючого органу Головним управлінням ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.05.2020 №Ф- 60216-51.
З огляду на викладене відповідач просить відмовити у задоволенні позову.
Позивачем подано до суду відповідь на відзив, зі змісту якого вбачається, що він наполягає на задоволенні позову з підстав, викладених у позовній заяві, з посиланням на практику Верховного Суду та зазначає, що доводи відповідача, викладені у відзиві не спростовують факт сплати ЄСВ роботодавцем позивача.
Пунктом 3 розділу VI Прикінцеві положення КАС України усі процесуальні строки у адміністративних справах було продовжено на період дії карантину, який наразі не завершився.
В подальшому, Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)” від 18 червня 2020 року №731-IX (далі Закон України №731-ІХ від 18.06.2020 року) , пункт 3 розділу VI “Прикінцеві положення” Кодексу адміністративного судочинства України викладено в новій редакції, згідно якої встановлені цим Кодексом процесуальні строки поновляються судом лише за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом).
Пунктом 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України №731-ІХ від 18.06.2020р. також було визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI “Прикінцеві положення” Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)” №540-IX від 30.03.2020р., закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
Розглянувши надані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, судом встановлено наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 13.05.1999 р. перебуває на обліку, як платник єдиного внеску, реєстраційний № 2120009398.
З 01.01.2012 позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування, 2 група оподаткування.
Також судом встановлено, що з 30.05.2012р. по 01.08.2015р. позивач прийнятий на посаду голови правління ОСББ «Селена» на оплатній основі, а з 01.08.2015р. - перехід до виконання обов'язків голови правління ОСББ «Селена» на безоплатній основі.
В період реєстрації платником податків та зборів, обов'язкових платежів, позивачем належним чином не виконувалися вимога ст.9 Закону України № 2464 “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, а саме: єдиний внесок за 1-4 квартали 2014 року, 1-4 квартали 2015 року, 1-4 квартали 2016 року, 1-4 квартали 2017 року, 1-3 квартали 2018 року сплачувався з порушенням законодавчо встановленого строку, у зв'язку з чим відповідачем прийнято рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску від 05.02.2020 року №0040475105, яким нараховано штрафні санкції 10 % за період з 21.01.2014 до 23.05.2018 у розмірі 502.27 грн., 20% за період з 21.01.2015 до 18.09.2018 у розмірі 4744,37 гри., та нараховано пеню (0,1% суми недоїмки) у розмірі 19138,24 гривень.
Вказане рішення оскаржене позивачем у судовому порядку та відповідно до рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 24.07.2020р. у справі №540/1117/20 у задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 про скасування рішення Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м, Севастополі від 05.02.2020 №0040475105 відмовлено. Судове рішення в апеляційному порядку не оскаржувалось та набрало законної сили 26.08.2020р.
13 травня 2020 року відповідачем сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) від 13.05.2020 року за №Ф-60216-51, відповідно до якої станом на 30.04.2020р. за позивачем рахується загальна сума боргу 22303,96 грн., у тому числі штраф - 3165,72 грн. та пеня - 19138,24 грн.
Не погоджуючись з правомірністю вказаної вимоги позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні обставини та приписи законодавства.
Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування відповідно до Конституції України визначають принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян в Україні.
Частиною 1 статті 7 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначені особи, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, а частиною другою цієї статті встановлено, що перелік, доповнення та уточнення кола осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, а також конкретних видів загальнообов'язкового державного соціального страхування, до яких належать особи, визначаються законами України за видами.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року №2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” (далі-Закон №2464-VI).
Положеннями статті 2 Закону №2464-VI встановлено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок, ЄСВ) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI).
Пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VІ установлено, що платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до частини другої статті 5 Закону №2464-VI узяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.
Відповідно до частин другої - четвертої, восьмої, дванадцятої статті 9 Закону № 2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Обчислення єдиного внеску за минулі періоди, крім випадків сплати єдиного внеску згідно з частиною п'ятою статті 10 цього Закону, здійснюється виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати (доходу), на яку відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.
Відповідно до ч. 10 ст. 9 Закону № 2464 днем сплати єдиного внеску вважається:
у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів;
у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа та переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі.
Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Згідно ч. 6 ст. 25 Закону № 2464 за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
Відповідно до п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464 за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Одночасно на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу (ч. 10 ст. 25 Закону № 2464). Нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно (ч. 13 ст. 25 Закону № 2464).
Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску страхувальниками, визначеними Законом № 2464-VI, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою Наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року №449 (далі-Інструкція №449).
Абзацом другим пункту 2 розділу VI Інструкції № 449 установлено, що у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.
Підпункт 2 пункту другого розділу VII Інструкції №449 встановлює, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції.
Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.
При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за вказані періоди.
Як встановлено судом, Головним управлінням ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі прийнято рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 05.02.2020 №0040475105 про застосування штрафу 10% за період з 21.01.2014 до 23.05.2018 у розмірі 502,27 гри, штрафу 20% за період з 21.01.2015 до 18.09.2018 у розмірі 4744,37 гри., та нарахування пені (0,1% суми недоїмки) у розмірі 19138,24 гривень.
У зв'язку з несплатою грошових коштів у повному обсязі, визначених рішенням від 05.02.2020р. №0040475105 про застосування штрафу і нарахування пені Головним управлінням ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі сформовано та направлено позивачу вимогу від 13.05.2020р. №Ф-60216-51 на суму 22303,96 грн., до складу якої включено недоплачену суму штрафу у розмірі 3165,72 грн. та несплачену пеню у розмірі 19138,24 грн.
При цьому суд зауважує, що рішення від 05.02.2020 №0040475105 про застосування штрафу та нарахування позивачу пені визнано правомірним рішенням суду від 24.07.2020р. у справі №540/1117/20, яке набрало законної сили 26.08.2020р.
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.4 ст.78 КАС України).
Таким чином, підставою для формування оскаржуваної вимоги від 13.05.2020р. №Ф-60216-51 стала несплата позивачем у встановлені законодавством строки у повному обсязі штрафу і пені, нарахованих рішенням від 05.02.2020р. №0040475105, правомірність якого встановлена рішенням суду, яке набрало законної сили.
З огляду на викладене суд дійшов до висновку про правомірність вимоги від 13.05.2020р. №Ф-60216-51 на суму 22303,96 грн.
При цьому, доводи позивача про те, що оскаржуваною вимогою відповідачем здійснено донарахування ЄСВ за період з червня 2012 року по липень 2015 року жодним доказом не підтверджено. Натомість з інтегрованої картки платника вбачається, що відносно позивача застосовано штраф та нарахована пеня за сплату ЄСВ за період 2014-2018рр. поза межами встановлених законодавством строки.
З цього також випливає необґрунтованість доводів позивача про неправомірне нарахування відповідачем ЄСВ попри його працевлаштування, оскільки оскаржуваною вимогою нараховані штраф та пеня, а не недоїмка з ЄСВ.
Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Положеннями ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, надав до суду достатньо належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності свого рішення, натомість позивачем не надано жодного доказу на підтвердження факту своєчасної сплати ЄСВ.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював особливу важливість принципу "належного урядування". Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (дивитися рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, пункт 120, ECHR 2000-I, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, пункт 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, пункт 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37, від 25 листопада 2008 року).
В силу принципу пропорційності втручання в право особи безперешкодно користуватися та розпоряджатися своїм майном можливе лише за умови дотримання "справедливої рівноваги" між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав людини.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що податковим органом дотримана процедура визначення податкового зобов'язання відповідача, нарахування штрафу та пені, а також повідомлення позивача про наявність боргу.
З огляду на викладене суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог та про відсутність підстав для задоволення позову.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Відмовити у задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.05.2020 року за №Ф-60216-51.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя А.С. Пекний
кат. 111060000