23 грудня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/1617/20
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гомельчука С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування наказу та зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ), у якому просить:
- визнати противоправним та скасувати наказ №12 від 17.01.2020 року командира Військової частини НОМЕР_1 в частині виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу цієї частини;
- поновити ОСОБА_1 , на військовій службі в списках особового складу Військової частини НОМЕР_1 на попередній посаді командира вертолітної ланки вертолітної ескадрильї з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з часу виключення зі списків військової частини по день поновлення на військовій службі.
Позов обґрунтовував тим, що незважаючи на не проведення з ОСОБА_1 повного розрахунку та ненадання ним згоди на виключення із списків Військової частини НОМЕР_1 до проведення всіх необхідних розрахунків, наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 17.01.2020 року №12 його виключено із списків особового складу частини та знято з усіх видів забезпечення з 17.01.2020 року. Станом на дату виключення зі списків військової частини позивачу не нараховано та не виплачено: компенсацію за невикористані відпустки за період з 2015р. по 2020р., компенсацію вартості не отриманого речового майна, одноразову грошову допомогу за часткову втрату працездатності без встановлення інвалідності, чим порушено вимоги Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Положення про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008. За наведених обставин, посилаючись на приписи п. 242 вказаного Положення, згідно яких військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини, позивач стверджує, що його протиправно було виключено зі списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 , у зв'язку із чим права звільненого військовослужбовця підлягають поновленню, шляхом визнання протиправним наказу відповідача від 17.01.2020 року №12 та поновлення ОСОБА_1 на військовій службі в списках особового складу військової частини на попередній посаді.
Ухвалою суду від 12.08.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 20.08.2020 року.
20.08.2020 року підготовче засідання відкладено на 11.09.2020 року.
Ухвалою суду від 11.09.2020 року зобов'язано ВЧ НОМЕР_1 надати суду належним чином засвідчені копії документів, на підставі яких видано наказ №12 від 17.01.2020 року та інформацію, яка свідчить про дату ознайомлення позивача зі змістом спірного наказу. Витребувані документи зобов'язано надати суду протягом п'яти днів з моменту отримання даної ухвали. За тим, відкладено підготовче засідання на 22.10.2020 року.
За змістом відзиву, командир військової частини не визнає заявлені позивачем вимоги, наголошує на тому, що приписами абзацу 3 п. 242 Положення №1153/2008 передбачено, що військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини, однак позивач відповідних рапортів щодо залишення в списках особового складу військової частини не подавав, тобто своїм правом, установленим наведеними приписами, не скористався. Відтак, відповідач у задоволенні позову просить відмовити.
12.10.2020 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вказує на те, що доводами відзиву не спростовано висновків позовної заяви, та з поміж іншого стверджує, що приписи Положення №1153/2008 не містять норми, яка б зобов'язувала військовослужбовця у випадку виключення зі списків особового складу ВЧ подавати рапорти про залишення у відповідних списках. Між тим, в абзаці 3 п. 242 Положення №1153/2008 мова йде лише про виключення зі списків особового складу за згодою військовослужбовця.
Окрім того, згідно п. 3 прохальної частини відповіді на відзив, позивач просить виключити з позовних вимог п. 2: «поновити ОСОБА_1 , на військовій службі в списках особового складу Військової частини НОМЕР_1 на попередній посаді командира вертолітної ланки вертолітної ескадрильї з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з часу виключення зі списків військової частини по день поновлення на військовій службі».
Згідно приписів ч. 1 ст. 47 КАС України, позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Відтак, враховуючи приписи наведеної норми та волевиявлення позивача, прописане у відповіді на відзив щодо зменшення позовних вимог, суд вирішуючи наявний спір між сторонами перевірятиме на предмет обґрунтованості лише позовну вимогу, згідно якої позивач просить суд визнати противоправним та скасувати наказ №12 від 17.01.2020 року командира Військової частини НОМЕР_1 в частині виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу цієї частини.
18.11.2020 року представником військової частини до суду подано додаткові пояснення. Відповідач пояснив, що у відповідності до приписів п. 11 Порядку, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2013 року №975, питання про виплату військовослужбовцю одноразової грошової допомоги за часткову втрату працездатності без встановлення інвалідності вирішується військовою частиною виключно за умови подання таким військовослужбовцем відповідної заяви. Між тим, з огляду на те, що заява про виплату означеної грошової допомоги подана позивачем до ВЧ НОМЕР_1 тільки 10.03.2020 року, тобто після виключення зі списків особового складу ВЧ, підстави для нарахування і виплати позивачу одноразової грошової допомоги за часткову втрату працездатності без встановлення інвалідності під час виключення його зі списків, були відсутніми.
З огляду перебування головуючого судді у стані тимчасової непрацездатності, підготовче засідання відкладено на 12.11.2020 року.
Ухвалою суду від 12.11.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.11.2020 року.
Протокольною ухвалою від 19.11.2020 року оголошено перерву в судовому засіданні для надання додаткових документів. Призначено чергове засідання на 26.11.2020 року.
У судовому засіданні було допитано свідка - капітана ОСОБА_2 , який проходить службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Варто зауважити на тому, що головуючий суддя Гомельчук С.В. у період часу з 24.11.2020р. по 15.12.2020р. (включно) перебував у відпустці та був тимчасово непрацездатним, у зв'язку із хворобою.
За наведених обставин, розгляд справи призначено на 22.12.2020 року.
Сторони у судове засідання не з'явились, натомість подали до суду заяви, згідно яких просили суд здійснювати розгляд справи у письмовому провадженні.
Відтак, враховуючи приписи ч. 3 ст. 194, ч. 9 ст. 205 КАС України, суд здійснюватиме розгляд даної справи за наявними матеріалами у порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, вивчивши позовну заяву та відзив на неї, суд встановив наступні фактичні обставини.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з липня 2000 року проходив військову службу за контрактом у Збройних Силах України згідно ч. 2 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
10.12.2019 року командуванням Військової частини НОМЕР_1 отримано свідоцтво №881-п про хворобу ОСОБА_1 .
У п.13 свідоцтва вказано: «непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку».
12.12.2019 року ВЧ НОМЕР_1 надіслано начальнику Кадрового центру Сухопутних військ ЗСУ документи на звільнення позивача, а саме: подання на звільнення майора ОСОБА_1 , свідоцтво про його хворобу.
Пунктом 36 параграфу 6 наказу командувача Сухопутних військ ЗСУ (по особовому складу) від 24.12.2019 року №542 позивача звільнено з військової служби у відставку відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за пп. «б» (за станом здоров'я).
Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 15.01.2020 року №10 майору ОСОБА_1 надано три доби (з 15.01. по 17.01.2020р.) для здавання справ та посади.
10.01.2020 року позивачем подано до військової частини рапорт, в якому просив виплатити йому грошову компенсацію за неотримане під час служби речове майно (отримано уповноваженою особою військової частини того ж дня, що підтверджується її власноручним підписом).
При цьому, у матеріалах справи також наявна заява позивача до ВЧ НОМЕР_1 , датована 10.01.2020 року, згідно якої останній просить виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням часткової втрати працездатності (20%), пов'язаної з захистом Батьківщини.
Суд наголошує на тому, що вказану заяву прийнято до опрацювання уповноваженою особою військової частини тільки 10.03.2020 року, що підтверджується її власноручним підписом.
Згідно показів свідка - капітана ОСОБА_2 (посвідчення офіцера серії НОМЕР_2 , видане 30.06.2016р.), який проходить службу у ВЧ НОМЕР_1 , допитаного у судовому засіданні 19.11.2020 року, саме капітан ОСОБА_2 на прохання позивача у березні 2020 року складав заяву про виплату останньому одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням йому часткової втрати працездатності, та проставив дату заяви «10.01.2020р.».
Відтак, з наведеного слідує, що вказана заява складена не у січні 2020 року, а в березні цього ж року.
Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 17.01.2020 року №12 майора ОСОБА_1 , командира вертолітної ланки вертолітної ескадрильї, звільненого наказом командувача Сухопутних військ ЗСУ від 24.12.2019 року №542, з 17.01.2020 року виключено зі списків особового складу частини, всіх видів та направлено для зарахування на військовий облік до Херсонського об'єднаного міського військового комісаріату Херсонської області.
З наведеного наказу вбачається, що позивачу скеровано виплатити:
- вихідну допомогу при звільненні за 19 років календарної вислуги;
- грошову компенсацію вартості не отриманого речового майна згідно довідки №1 від 16.01.2020 року в сумі 34250,61 грн.
Вказано на те, що додаткова щорічна відпустка, як учаснику бойових дій за 2015-2020 роки не надавалась.
Звернувшись до суду за захистом своїх прав, позивач вказав на те, що йому при виключенні зі списків особового складу військової частини не виплачено компенсацію за невикористані відпустки за період з 2015р. по 2020р., компенсацію вартості не отриманого речового майна, одноразову грошову допомогу за часткову втрату працездатності без встановлення інвалідності, чим порушено вимоги Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Положення про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008.
24.09.2020 року відповідачем складно довідку №555, згідно якої:
- 30.01.2020 року позивачу зараховано грошове забезпечення за прослужений період січня 2020 року - 10208,94 грн. та одноразова грошова допомога в разі звільнення з військової служби - 206767,50 грн. (разом з утриманням податків на картковий рахунок зараховано 213721,79 грн.), що підтверджується розрахунково-платіжною відомістю №7;
- 23.04.2020 року позивачу зараховано грошову компенсацію за невикористану щорічну додаткову відпустку як учаснику бойових дій (разом з утриманням податків на картковий рахунок зараховано 42288,88 грн.), що підтверджується розрахунково-платіжною відомістю №68;
- 23.04.2020 року позивачу зараховано компенсацію за неотримане речове майно (разом з утриманням податків на картковий рахунок зараховано 33736,85 грн.), що підтверджується розрахунково-платіжною відомістю №72.
Позиція позивача зводиться до того, що оскільки станом на 17.01.2020 року з ним не було проведено всіх необхідних розрахунків, тому виключення його зі списків особового складу з 17.01.2020 року є незаконним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №2232) звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється: а) у запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров'я придатні до військової служби; б) у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби з виключенням з військового обліку.
Згідно п. «б» ч. 6 ст. 26 Закону №2232, звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі та у військовому резерві або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби з виключенням з військового обліку.
Відповідно до ч. 9 ст. 26 Закону №2232 звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008, визначено, що після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Тобто, виключення зі списків особового складу військовослужбовця, звільненого з військової служби, можливе за умови здачі посади та проведення з ним усіх необхідних розрахунків по грошовому, продовольчому та речовому забезпеченню. При цьому, виключення військовослужбовця зі списків особового складу до проведення усіх необхідних розрахунків дозволяється лише зі згоди такого військовослужбовця.
Учасниками справи не заперечується, що позивач відповідної згоди не давав, при цьому звертався до відповідача із рапортом від 10.01.2020 року про виплату грошової компенсації за неотримане під час служби речове майно.
Однак, незважаючи на відсутність відповідної згоди Військовою частиною НОМЕР_3 виключено позивача з 17.01.2020 року без його згоди зі списків особового складу без проведення усіх необхідних розрахунків.
Наведений висновок підтверджується наданою до суду відповідачем довідкою від 24.09.2020 року №555, з якої слідує, що грошове забезпечення за прослужений період січня 2020 року (10208,94 грн.) та одноразову грошову допомогу в разі звільнення з військової служби (206767,50 грн.) зараховано на картковий рахунок позивача 30.01.2020 року; грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку як учаснику бойових дій (42288,88 грн.) та компенсацію за неотримане речове майно (33736,85 грн.) - 23.04.2020 року.
Позивач проведення означених виплат не заперечує.
Отже, фактично розрахунок з позивачем проведено 23.04.2020 року.
Проте, наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.01.2020 року №12, ОСОБА_1 виключено із списків особового складу частини та знято зі всіх видів забезпечення з 17.01.2020 року, тобто з дати, яка передує проведенню розрахунків з військовослужбовцем, що являється порушенням пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008.
При цьому, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого ч. 2 ст. 77 КАС України покладає обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не наведено жодної норми чинного законодавства, на підставі якої Військовою частиною НОМЕР_1 виключено ОСОБА_1 з списків особового складу частини раніше, аніж з ним проведено розрахунки.
Частиною 2 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Згідно абз. 4 п. 34 Положення №1153/2008 контракт припиняється (розривається) у день, зазначений у наказі командира (начальника) військової частини по стройовій частині про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (у разі дострокового припинення (розірвання) контракту, звільнення з військової служби або направлення для проходження військової служби до іншого військового формування з виключенням зі списків особового складу Збройних Сил України).
З аналізу вказаних норм слідує, що днем закінчення проходження військової служби та припинення контракту є день виключення особи зі списків особового складу частини. А відтак, від дня виключення зі списків особового складу, серед іншого, залежить час проходження військової служби, який зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
У зв'язку з цим, суд вважає обґрунтованими посилання позивача на те, що виключення його зі списків особового складу військової частини і зняття з усіх видів забезпечення з 17.01.2020 року, тобто на 3 місяці раніше дати проведення фактичного розрахунку, фактично призвело до скорочення часу проходження позивача військової служби, і, як наслідок, до зменшення його страхового стажу.
Також суд зазначає, що наказ №12 від 17.01.2020 року унеможливлює виконання зобов'язання позивачем щодо прибуття його у п'ятиденний строк до військового комісаріату для взяття на військовий облік.
Наведені норми та встановлені судом обставини свідчать на користь висновку про протиправність виключення наказом від 17.01.2020 року №12 ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини з 17.01.2017 року. При цьому, варто зауважити про неможливість видання військовою частиною наказу про виключення позивача зі списків особового складу до проведення розрахунків у повному обсязі, тобто заднім числом.
До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 05.12.2019 року (справа №420/6263/18).
Щодо не виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням позивачу часткової втрати працездатності, пов'язаної з захистом Батьківщини, суд зауважує на наступному.
Згідно приписів ч. 4 ст. 2 Закону №2232, порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст), визначено Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975 (далі - Порядок).
Приписами п. 11 вказаного Порядку передбачено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи:
- заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності;
- завірену копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
Згідно встановлених судом обставин, відповідну заяву складено та подано на виконання до військової частини у березні 2020 року, тобто після виключення позивача зі списків особового складу військової частини (17.01.2020р.). Наведене підтверджується показами свідка - капітана ОСОБА_2 у судовому зсідання 19.11.2020 року.
Відтак, з огляду на те, що заява про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності подано до військової частини після виключення позивача зі списків особового складу, з наведеного слідує, що відповідач при виключенні позивача зі списків не мав обов'язку виплачувати останньому вказану одноразову грошову допомогу, у зв'язку із чим посилання позивача на порушення його прав у цій частині є необґрунтованими, тому судом до уваги не приймаються.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Якщо він заперечує проти позову.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Враховуючи, те що відповідач не спростував доводів позивача під час вирішення справи, беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд робить висновок, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судових витрат по справі не встановлено.
Керуючись ст.ст. 2,77,139, 255, 293, 295 КАС України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 08501380, 75024, Херсонська обл., Білозерський район, с. Чорнобаївка) про визнання протиправним та скасування наказу та зобов'язання вчинити дії, задовольнити повністю.
Визнати противоправним та скасувати наказ №12 від 17.01.2020 року командира Військової частини НОМЕР_1 в частині виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу цієї частини.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя С.В. Гомельчук
кат. 106030000