Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про відмову у відкритті провадження
23 грудня 2020 року Справа № 520/18465/2020
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Волошин Д.А., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Введенської селищної ради Чугуївського району Харківської області, третя особа - Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 про скасування рішень ,-
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати рішення Введенської селищної ради Чугуївського району Харківської області №16 від 23 лютого 2011 року про оформлення права власності на торгівельний павільйон та рішення №103 від 12 листопада 2008 року про прийняття в експлуатацію стаціонарної МАФ.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що у 2008 році ФОП ОСОБА_2 взяв в оренду ділянку як фізична особа безпосередньо поруч із парканом позивача (кадастровий номер 6325455300:00:001:0392) та почав займатися на ній підприємницькою діяльністю, розмістив там продовольчий магазин (МАФ) на відстані 1,4 метри від паркану позивача. Позивач домовився з ФОП ОСОБА_2 , що не буде заперечувати декілька років, доки не використовує ту частину ділянки та ворота для виїзду. Але пізніше ФОП ОСОБА_2 мав перенести свій магазин від паркану позивача. Протягом року ОСОБА_1 намагається вмовити ФОП ОСОБА_2 перенести свій магазин від паркану та будинку позивача, але ФОП ОСОБА_2 відмовляється це робити. Павільйон встановили площею 39 метрів та на відстані 1,4 метри від капітального цегляного паркану, що взагалі заборонено законом. Але це встановлення погодили, хоча в самих документах на прийняття в експлуатацію вказані ці параметри, що порушують чинне законодавство (в рішеннях від 12.11.2008 р., від 23.02.2011 р., в акті технічної комісії від 12.11.2008 р.). При цьому в початкових документах (характеристика та акт від 06.02.2008р. в паспорті прив'язки) вказані зовсім інші параметри і площі, і матеріалів (площа вказана 30 метрів, матеріал - просто металевий каркас). Враховуючи вищевикладені обставини, позивач вважає оскаржувані рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали, суд зазначає наступне.
Відповідно до приписів пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Судом встановлено, що рішенням Виконавчого комітету Введенської селищної ради Чугуївського району Харківської області «Про затвердження акту технічної приймальної комісії про прийняття стаціонарної малої архітектурної форми в експлуатацію ОСОБА_2 » від 12.11.2008 р. №103 затверджено акт технічної приймальної комісії про прийняття стаціонарної малої архітектурної форми в експлуатацію в АДРЕСА_1 від 11.11.2008, площею забудови 38,9 кв.м., загальною площею 36,51 кв.м., торгівельною площею 26,65 кв.м.
Також, рішенням відповідача «Про оформлення права власності на торгівельний павільйон, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 від 23.02.2011 вирішено оформити право приватної власності на торгівельний павільйон, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (загальною площею - 35,5 кв.м., торговою площею - 26,0 кв.м.) ОСОБА_2 в цілому.
Не погодившись із такими рішеннями позивач звернувся до суду з цим позовом.
Як свідчать матеріали справи, предметом спору у цій справі є скасування рішень органу місцевого самоврядування, якими оформлено третій особі право приватної власності на торгівельний павільйон, який в свою чергу відноситься до типу капітальних споруд.
Суд зазначає, що судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Пункт 2 частини першої статті 4 КАС України визначає публічно-правовий спір, зокрема, як спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до справ адміністративної юрисдикції віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб'єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб'єктом владних повноважень публічно-владних управлінських функцій.
З аналізу наведених процесуальних норм вбачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб'єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.
Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Публічно-правовим є, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин одна щодо іншої не є рівноправними і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншій стороні певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Ці функції суб'єкт владних повноважень повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
За змістом статті 19 ЦПК України під цивільною юрисдикцією розуміють компетенцію загальних судів вирішувати з додержанням процесуальної форми цивільні справи у видах проваджень, передбачених цим Кодексом.
За загальним правилом у порядку цивільного судочинства загальні суди вирішують справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, зокрема спори, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також із інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (статті 4, 19 ЦПК України).
Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Відповідно до положень Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої зазначеної статті).
За змістом положень указаних норм права суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.
Відповідно до частини четвертої статті 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Отже, рішення суб'єктів владних повноважень, до яких належать, зокрема, органи місцевого самоврядування, можуть бути підставами виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини першої статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується (частина перша статті 393 ЦК України).
Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Враховуючи наведені нормативні положення, не є публічно-правовим спір між суб'єктом владних повноважень та суб'єктом приватного права - фізичною особою чи юридичною особою, в якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що оспорюваним рішенням Виконавчого комітету Введенської селищної ради Чугуївського району Харківської області від 12.11.2008 р. №103 затверджено акт технічної приймальної комісії про прийняття стаціонарної малої архітектурної форми в експлуатацію ОСОБА_2 та рішенням №16 від 23.02.2011 вирішено оформити право приватної власності на торгівельний павільйон, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (загальною площею - 35,5 кв.м., торговою площею - 26,0 кв.м.) ОСОБА_2 в цілому. У рішенні №16 від 23.02.2011 зазначено, що згідно з технічним висновком ТОВ «КАПІТЕЛЬ-БУД» вищевказаний павільйон відноситься до типу капітальних споруд.
Таким чином, предметом спору у цій справі є скасування рішень відповідача, якими, у тому числі, оформлено третій особі право приватної власності на торгівельний павільйон.
Тобто, позивач оскаржує рішення суб'єкта владних повноважень, які фактично стосуються права третьої особи, з підстав порушення прав позивача як власника земельної ділянки поряд з якою розташований вказаний павільйон. Цей спір стосується правомірності оформлення права приватної власності на торгівельний павільйон за третьою особою.
Враховуючи, що управлінські дії відповідача мали наслідком створення перешкоди у реалізації цивільного права позивача на володіння, користування та розпоряджання майном, зокрема, земельною ділянкою, спір позивача з відповідачем не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єкта владних повноважень, тобто не є публічно-правовим.
Крім того, суд зауважує, що оскаржувані рішення Введенської селищної ради Чугуївського району Харківської області №16 від 23 лютого 2011 року про оформлення права власності на торгівельний павільйон та №103 від 12 листопада 2008 року про прийняття в експлуатацію стаціонарної МАФ є ненормативними актами органу місцевого самоврядування, які вичерпали свою дію внаслідок їх виконання та у третьої особи, ОСОБА_2 , виникло право власності на вищезазначений павільйон і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах. Відтак, обраний спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту. У такому випадку захист порушеного, на думку позивача, права має вирішуватися за нормами цивільного судочинства.
Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.05.2020 у справі №462/1055/19, від 27.03.2019 року у справі № 806/3144/13-а, від 06.11.2019 року у справі № 740/2839/13-а та від 30.01.2020 року у справі № 705/1186/13-а.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи вищевикладене, оскільки даний спір належить розглядати за правилами цивільного судочинства, суд приходить до висновку про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Введенської селищної ради Чугуївського району Харківської області, третя особа - Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 про скасування рішень.
Керуючись ст. ст. 5, 17, 170, 243, 248, 256, 293, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Введенської селищної ради Чугуївського району Харківської області, третя особа - Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 про скасування рішень.
Роз'яснити позивачу, що розгляд даної справи віднесено до суду загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства.
Роз'яснити позивачу, що повторне звернення до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Суддя Д.А. Волошин