Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
14 грудня 2020 р. № 520/12607/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Волошина Д.А.,
за участю секретаря судового засідання - Суховарової О.А.,
представника позивача - Іванова О.А.,
представника відповідача - Лук'янцева С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 00005823306 від 07.05.2020 року, яке було складено Головним управлінням ДПС у Харківській області на підставі акту перевірки від 15.04.2020 року № 969/20-40-33-06-07/ НОМЕР_1 ;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 00005803306 від 07.05.2020 року, яке було складено Головним управлінням ДПС у Харківській області на підставі акту перевірки від 15.04.2020 року № 969/20-40-33-06-07/ НОМЕР_1 , частково - в частині попередження про необхідність скласти та/або зареєструвати податкові накладні на суму ПДВ 81859,0 грн. та визначення штрафу через відсутність складення та/або реєстрації податкових накладних у розмірі 40929,50 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 07.05.2020 року №00005803306 та №00005823306 від 07.05.2020 року прийняті з порушенням норм чинного законодавства, на підставі висновків, які не відповідають фактичним обставинам, внаслідок чого зазначені податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2020 р. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Протокольною ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 01.12.2020 року закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду по суті на 14.12.2020 о 11:00 год.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити, з посиланням на обставини викладені в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити. Згідно наданого до суду відзиву на позовну заяву пояснив, що оскаржуване в даній справі податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 07.05.2020 року №00005803306 та №00005823306 від 07.05.2020 року є цілком законними та обґрунтованими, винесені відповідно до вимог чинного законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що, відповідно до наказу від 18.03.2020 року №1667 та направлення від 18.03.2020 року №658 виданих Головним управлінням ДПС у Харківській області, головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи самозайнятих осіб управлінні податків і зборів з фізичних осіб Головного управління ДПС у Харківській області проведено документальну позапланову перевірку самозайнятої особи ОСОБА_1 , щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість, повноти декларування податкових зобов'язань та податкового кредиту та сплати сум податку на додану вартість до державного бюджету України за період з 01.01.2020 року по 31.01.2020 року.
За результатами вищевказаної перевірки було складено акт від 15.04.2020 року №969/20-40-33-06-07/ НОМЕР_2 «Про результати документальної позапланової перевірки самозайнятої особи ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ), щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість, повноти декларування податкових зобов'язань та податкового кредиту та сплати сум податку на додану вартість до державного бюджету України за період з 01.01.2020 року по 31.01.2020 року».
За наслідками перевірки повноти визначення податкових зобов'язань за період з 01.01.2020 року по 31.01.2020 року контролюючим органом встановлено порушення вимог п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.5 ст.195 Податкового кодексу України занижені податкові зобов'язання на загальну суму ПДВ 94935,00 грн., а також порушення вимог п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України включено до складу податкового кредиту, суми ПДВ 81859,28 грн., по операціях, що не відносяться до господарської діяльності, внаслідок включення ПДВ з вартості придбання паливно-мастильних матеріалів.
На вищевказаний акт перевірки від 15.04.2020 року позивачем було подано до ГУ ДПС у Харківській області заперечення, відповідно до яких позивач просив відкоригувати висновки акту перевірки від 15.04.2020 року №969/20-40-33-06-07/ НОМЕР_1 відповідно до відображених у заперечені зауважень.
Листом від 14.05.2020 року за №8726/ФОП/20-40-33-06-17 ГУ ДПС у Харківській області повідомило позивача, що заперечення розгляду не підлягають оскільки порушено термін для їх надання у відповідності до ст.86 Податкового кодексу України, а також зазначено, що за результатами перевірки 07.05.2020 року прийнято податкові повідомлення-рішення, які направлені на адресу позивача.
Так, 02.06.2020 року позивачем було отримано податкові повідомлення-рішення від 07.05.2020 року №00005823306, від 07.05.2020 року №00005803306.
Відповідно до податкового повідомлення-рішення (форма «ПН») від 07.05.2020 року №00005803306 встановлено відсутність складання та/або реєстрації протягом граничного строку, передбаченого ст.201 Податкового кодексу України податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ 94935 грн. 00 коп., у зв'язку з чим попереджено про необхідність скласти та/або зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування у строк, визначений п.120.2 ст.120 Податкового кодексу України та згідно зі ст.120 Податкового кодексу України застосовано штраф в розмірі 50% у сумі 47467,50 грн.
Згідно з податковим повідомленням-рішенням (форма «В1») від 07.05.2020 року №00005823306 встановлено порушення п.198.5 ст.198, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України та зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, а саме за січень 2020 року завищено суму бюджетного відшкодування у розмірі 81859,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 20464,75 грн.
Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся 09.06.2020 року до відповідача зі скаргою, в якій просив скасувати податкові повідомлення-рішення, зокрема податкові повідомлення-рішення від 07.05.2020 року №00005823306, від 07.05.2020 року №00005803306.
Рішенням від 25.06.2020 року №20226/6/9900-06-04-06 Державної податкової служби України було продовжено строк розгляду скарги позивача до 10.08.2020 року (включно).
Так, 10.08.2020 року Державною податковою службою України за результатами розгляду скарги позивача від 09.06.2020 року прийнято рішення №25103/6/99-00-06-02-04-06 відповідно до якого оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу ФОП ОСОБА_1 - без задоволення.
Вважаючи, податкові повідомлення-рішення від 07.05.2020 року №00005823306 та від 07.05.2020 року №00005803306 протиправними та такими, що винесені в порушення вимог чинного законодавства позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до ч. 1 ст.179 Господарського кодексу України господарські зобов'язання, а саме майново-господарські зобов'язання, виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами юридичними особами на підставі господарських договорів, і є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Пунктом 14.1.36. ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до п.п.14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.
Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 1 розділу І Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.
Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема з: придбання або виготовлення товарів та послуг; отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.
Відповідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.
Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Платник податків не має права відносити до податкового кредиту суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 розділу V Кодексу).
Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню (перерахуванню) з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 Податкового кодексу України.
Пунктом 200.1 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Порядок віднесення сум до податкового кредиту визначено статтею 198 Податкового кодексу України.
Відповідно до п. 200.4 ст.200 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
За змістом пункту 200.7 зазначеної статті, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Відповідно до пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України, якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:
б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;
в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.
Наказом Міністерства Фінансів України від 28 грудня 2015 року №1204 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 січня 2016 року за №124/28254) затверджено Порядок надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків.
Підпунктом 2 пункту 1 розділу ІІ Порядку встановлено, що контролюючий орган визначає, зокрема, зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість і складає податкове повідомлення-рішення у випадку, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми бюджетного відшкодування платника податків, що заявлена у податковій (митній) декларації, уточнюючих розрахунках.
За змістом пункту 2 розділу ІІ Порядку податкові повідомлення-рішення складаються зокрема за формами: "В1" - у разі завищення заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, у тому числі якщо заявлені до відшкодування суми податку на додану вартість на момент перевірки відшкодовані платнику податку (додаток 6); "В3" - у разі відмови у наданні бюджетного відшкодування (додаток 7).
Відповідно до підпункту 54.3.2. пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, за наслідкам проведеної перевірки контролюючим органом встановлено відсутність складання та/або реєстрації протягом граничного строку, передбаченого ст.201 Податкового кодексу України податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ 94935,00 грн., у зв'язку з чим попереджено про необхідність скласти та/або зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування у строк, визначений п.120.2 ст.120 Податкового кодексу України та згідно зі ст.120 Податкового кодексу України застосовано штраф в розмірі 50% у сумі 47467,50 грн. та п. 200.4 ст. 200 Кодексу, що призвело до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по декларації за січень 2020 року на суму 13076,00 грн., та завищення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку по декларації з ПДВ за січень 2020 року у сумі 81859,00 грн.
Зазначений висновок відповідачем під час перевірки зроблено з урахуванням наданих позивачем до перевірки актів прийому-передачі ТМЦ №17/1105/КВ-0013634 від 31.10.2019 року та №17/1105/КВ-0017001 від 30.11.2019 року від ПП «АМІК УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 30603572) отримано послуги по заправці автотранспорту на митній території України у кількості 67943,48 літрів та актів надання послуг та звірки взаємних розрахунків №ЗКП-000191(606/5-3) від 31.10.2019 року та №ЗКП-000192(3) від 30.11.2019 року ТОВ «АРИС-ЮГ» (код ЄДРПОУ 31745725) отримано послуги по заправці автотранспорту за межами митної території України у кількості 27192,23 грн.
Також відповідачем зазначено, що відповідно наданих до перевірки документів ФОП ОСОБА_1 здійснює перевезення власним та орендованим автотранспортом, загальний пробіг автотранспорту становить 138331 км., а витрати пального 46405,98 літрів на суму 1047145,00 грн. з ПДВ.
Однак, в ході проведення перевірки відповідачем зазначено, що відповідно до базової лінійної норми встановлюється коригуючи коефіцієнти, що враховують специфіку умов експлуатації, норми витрати пального на транспортну роботу тощо а також зазначено що в ході перевірки використано інформації про норми витрати пального з інтернетресурсів.
В зв'язку з чим відповідачем зроблено власний розрахунок фактичних витрат на палень позивачем, а саме вказано, що витрати дизельного пального, використаного автотранспортним засобами позивача в підприємницькій діяльності за наданими первинними документами склали 95135,71 літрів. Згідно даних податкової декларації з податку на додану вартість, до складу податкового кредиту віднесена сума вартості 2163121,00 грн. дизельного пального. А відповідно до норм витрат дизельного пального використаного позивачем в підприємницькій діяльності складають 75151,31 літрів. Таким чином різниця складає 19984,41 літрів, середня ціна закупівлі дизельного пального (згідно документів наданих до перевірки) у жовтні 2019 року - 24,64 грн. у листопаді 2019 року - 24,49 грн.
Зазначені суми включені до складу податкового кредиту, але документального підтвердження використання яких в підприємницькій діяльності в ході перевірки не надано (не надано акти списання), в переліку реалізованої продукції вони не лічаться та відсутні на залишках, у зв'язку з чим контролюючий орган прийшов до висновку про реалізацію вказаного палива позивачем.
Суд зазначає, що для визначення витрат ПММ для легкових та вантажних регулюють Норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджені наказом Мінтрансу від 10.02.98 № 43.
Підприємством застосовуються базові лінійні норми (Нs), розраховані в залежності від моделі (модифікації) автомобіля, а також системи нормативів і коригуючих коефіцієнтів, які дозволяють враховувати виконану транспортну роботу, кліматичні, дорожні та інші умови експлуатації (Норми № 43).
Нормативні витрати палива (Qн) визначаються для кожного конкретного автомобіля в залежності від його типу (легковий, автобус, вантажний, бортовий, спеціальний і т. П.) з урахуванням базових лінійних норм за спеціальними формулами, наведеними в розд. 4 Норм № 43.
Тимчасові, тимчасові індивідуальні та постійні базові норми витрат палива для колісних транспортних засобів та обладнання, що встановлюється на колісних транспортних засобах, включаючи транспортні засоби загального призначення, спеціалізованого призначення та спеціального призначення, які, зокрема, беруть участь у транспортному процесі на дорогах загального користування (у тому числі легкові та вантажні автомобілі, фургони, автобуси, автомобілі з причепами, самоскиди тощо, спеціальне обладнання, що встановлюється на шасі колісних транспортних засобів та іншу техніку, зазначену в додатку Б), разом із системою коригуючих коефіцієнтів та норм додаткового споживання, що враховують вплив на витрату палива різноманітних експлуатаційних умов, розробляються провідним інститутом Міністерства інфраструктури України у сфері автомобільного транспорту - Державним підприємством "Державний автотранспортний науково-дослідний і проектний інститут" (далі - ДП "ДержавтотрансНДІпроект").
Підприємство у разі необхідності коригує нормативні витрати палива (як вказано в п. 3 Норм № 43) у встановлених межах, в залежності від умов експлуатації автомобіля. Для цього застосовує поправочні (що підвищують і знижують) коефіцієнти. Зокрема, витрати палива підвищуються при роботі в холодну пору в залежності від фактичної температури повітря, в разі, якщо робота автотранспорту вимагає частих зупинок і т. д. (дані умови передбачені Нормами №43)
Якщо базова лінійна норма для конкретної моделі автомобіля не визначена (Норми № 43 не актуалізовані, а на ринку щорічно з'являються нові моделі авто), то підприємством розробляє і затверджує тимчасові лінійні норми витрат палива. Якщо моделі і модифікації автомобілів не мають істотних конструктивних відмінностей (в моделі двигуна і конструкції трансмісії) від базової моделі, тимчасова лінійна норма визначається в тому ж розмірі, що і для базової моделі, а при наявності деяких відмінностей - за формулою, наведеною в пп. 2.1.2 Норм № 43.
З матеріалів справи судом встановлена, що позивачем було розроблено власний розрахунок витрат на дизельне пальне враховуючи специфіку автотранспортних засобів які наявні в його використанні через відсутність встановлених нормативів за марками транспортних засобів, що використовуються позивачем у господарській діяльності у визначеному положенні.
Позивачем було розроблено розрахунок витрат палива по таким автомобілям які є в його користування, а саме: Автобус VAN HOOL KR2FT22 - 35 л./100 км.; Автобус Mercedes АХ0033АА - 35 л./100 км.; Автобус Renault АХ3748ЕЕ - 35 л./100 км.; Автобус Man АХ054СК - 35 л./100км.; Автобус Scania АХ1131АА - 36 л./100 км.; Автобус Scania НОМЕР_3 - 36 л./100 км.; Автобус Scania НОМЕР_4 - 36 л./100 км.; Автобус Neoplan KR2FC75 - 35 л./100 км.; Автобус Mercedes НОМЕР_5 - 35 л./100 км.; Автобус Bova KR6FG66 - 31 л./100 км. відповідно до розпорядження від 21.02.2019 року, Автобус Neoplan KR5KS31 - 35 л./100 км. відповідно до розпорядження від 17.05.2020 року. та Автобус VAN HOOL AX5332НР - 35 л./100 км. відповідно до розпорядження від 21.10.2019 року.
Розпорядження прийнято на підставі актів проведення замірів витрат палива спеціальними автомобілями моделі (модифікації) від 01.02.2019, від 26.01.2019, від 22.01.2019, від 11.02.2019, від 30.01.2019, від 05.02.2019, від 29.01.2019, від 10.01.2019, від 19.02.2019, від 07.02.2019 (а.с.53-57).
Факт використання транспортних засобів у господарській діяльності з визначенням кілометрів, палива підтверджується подорожніми листами (а.с.178-198), списання використаного палива здійснювалося за картками обліку витрат палива автомобіля по кожному транспортному засобу, які містяться в матеріалах справи. (а.с.98-116).
Також суд зазначає, що такі розрахунки витрат на дизельне пальне було надано позивачем і під час перевірки ГУ ДПС у Харківській області, однак відповідачем не було враховано зазначені розрахунки, а зроблено висновок лише на підставі інформації з інтернет- ресурсів.
Відповідачем ні нормативно, ні документально не обґрунтовано здійснений розрахунок норм витрат палива на підставі даних інтеренет-ресурсів.
Щодо твердження відповідача, що позивачем реалізовано залишки не використаного пального у зв'язку із не наданням в ході перевірки актів списання пального, суд зазначає, що це твердження сформовано виключно на припущеннях відповідача, оскільки належних доказів на підтвердження зазначених обставин реалізації палива відповідачем до суду не надано.
Крім того, суд зазначає, що заправка у паливні баки автобусів здійснювалась пальним, яке було придбано у постачальника як з податком на додану вартість (ПП «»АМІК УКРАЇНА, пальне у кількості 67943,48 літрів на суму 1671682,67 грн.) так і без нього (ТОВ «АРІС-ЮГ», пальне у кількості 27192,23 літрів на суму 491437,49 грн.), однак в акті перевірки помилково розраховано суму сформованого по цих операціях податкового кредиту з ПДВ в сумі вартості 2163121,0 грн. оскільки зазначена сума є загальною сумою придбаного пального у жовтні та листопаді 2019 року, а на суму в розмірі 491437,19 грн. ПДВ не нараховувалось.
Таким чином, придбання товару без податку на додану вартість у сумі 491437,19 грн. не створює у позивача взагалі підстав для формування податкового зобов'язання.
Так, відповідно до пп.83.1.1., 83.1.2, 83.1.6. п. 83.1, ст. 83 Податкового кодексу України (далі по тексту ПК України) матеріали, що є підставами для висновків під час проведення перевірок є документи, визначені Кодексом, податкова інформація та інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням який покладено на контролюючі органи.
Враховуючи вищенаведене суд зазначає, що відповідачем в порушення норм чинного законодавство безпідставно не досліджено розрахунки витрат на пальне позивача та зроблено висновок на підставі інформації з інтернет-ресурсів, які у відповідності до ст.83 ПК України не є матеріалами на підставі яких податкових орган формує висновки під час проведення перевірки.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46, код 43143704) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 00005823306 від 07.05.2020 року, яке було складено Головним управлінням ДПС у Харківській області на підставі акту перевірки від 15.04.2020 року № 969/20-40-33-06-07/ НОМЕР_1 .
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 00005803306 від 07.05.2020 року, яке було складено Головним управлінням ДПС у Харківській області на підставі акту перевірки від 15.04.2020 року № 969/20-40-33-06-07/ НОМЕР_1 , частково - в частині попередження про необхідність скласти та/або зареєструвати податкові накладні на суму ПДВ 81859,00 грн. (вісімдесят одна тисяча вісімсот п'ятдесят дев'ять гривень 00 копійок) та визначення штрафу через відсутність складення та/або реєстрації податкових накладних у розмірі 40929,50 грн. (сорок тисяч дев'ятсот двадцять дев'ять гривень 50 копійок).
Стягнути на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46, код 43143704) суму сплаченого судового збору у розмірі 2251,12 грн. (дві тисячі двісті п'ятдесят одна гривня 12 копійок).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 23 грудня 2020 року.
Суддя Д.А. Волошин