Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
23 грудня 2020 р. №520/15844/2020
Харківський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Мар'єнко Л.М.,
розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2,м. Харків,61022) про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якій просить суд:
- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити і виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 25.08.2020 звернувся з заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, згідно п.7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Однак, до спеціального стажу, визначеного пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсійним органом зараховано тільки період роботи з 01.09.1980 по 26.08.1982 в Савинській дитячій музичній школі. Період роботи в дитячій музичній школі семирічці №12 з 27.08.1982 по 15.05.2019 до вказаного стажу не зараховано, оскільки, на думку відповідача, дитяча музична школа не відноситься до Міністерства освіти України. Проте, чинним законодавством встановлено, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з: наявністю в особи необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних посадах; виходом на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності; неотриманням до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії. Позивач зазначив, що педагогічний (спеціальний) стаж її роботи складає 38 років 08 місяців 13 днів, тобто більше необхідних 30 років. При цьому, викладач музичної школи є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу, тобто працівником освіти, а тому стаж роботи викладачем у дитячій музичній школі повинен зараховуватися до пільгового стажу осіб у розумінні пункту «е» ст. 55 Закону "Про пенсійне забезпечення".
Від представника відповідача - Гузей Г., через канцелярію суду, надійшов письмовий відзив на позов, в якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначивши, що відповідач під час спірних правовідносин діяв у спосіб та у межах, визначених чинним законодавством.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.
Відповідно до ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
З 07.12.2020 року по 18.12.2020 року суддя перебувала в учбовій відпустці.
Оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивач 25.08.2020 звернувся з заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, згідно п.7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області листом від 09.10.2020 №8039-12683/С-02/8-2000/20 відмовлено ОСОБА_1 у наданні грошової допомоги, оскільки дитяча музична школа семирічка №12 не відноситься до Міністерства освіти України.
Позивач не погодилась із вказаною відмовою та звернулась до суду із зазначеним позовом.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Згідно із пунктом 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначає Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені: переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".
Згідно пункту 5 Порядку № 1191 грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
За приписами пункту 6 Порядку № 1191 для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Пунктом 7 Порядку № 1191 встановлено, що виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах і вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 02.08.2019 по справі №724/579/17, від 20.02.2019 по справі № 462/5636/16-а, від 19.03.2019 по справі № 466/5637/17.
Спірним, у даній справі, є наявність чи відсутність правових підстав для зарахування, згідно з пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до спеціального стажу позивача роботи в дитячій музичній школі семирічці №12 з 27.08.1982 по 15.05.2019.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Як вбачається з трудової книжки позивача (а.с.8-9), наказом №27 від 27.08.1980 позивач з 01.09.1980 прийнята на роботу в Савинську ДМШ на посаду викладача по класу фортепіано, звільнена 26.08.1982 року. В подальшому, наказом №30а27/VIII/82 прийнята з 27.08.1982 року на посаду викладача по класу фортепіано в Ізюмську ДМШ.
Як вбачається з довідки №39 від 05.11.2020 року (а.с.11) Комунального закладу спеціалізованої мистецької освіти "Ізюмської музичної школи" Ізюмської міської ради - дитяча музична школа семирічка №12 м.Ізюм заснована 06.08.1960 року, в 1994 році перейменована в Ізюмську дитячу музичну школу Комітет у справах молоді культури і спорту. З 24.10.1996 року перейменована в Початковий спеціалізований мистецький навчальний заклад "Ізюмська дитяча музична школа" Комітет у справах молоді культури і спорту. З 2005 року перейменована в Початковий спеціалізований мистецький навчальний заклад "Ізюмська дитяча музична школа" Управління культури м.Ізюм. З 2008 року перейменована в Початковий спеціалізований мистецький навчальний заклад "Ізюмська дитяча музична школа" Управління культури Ізюмської міської ради. А з 2020 року перейменована в Комунальний заклад спеціалізованої мистецької освіти "Ізюмська музична школа".
Як вбачається з матеріалів справи позивач на момент виходу на пенсію працює в Комунальному закладі спеціалізованої мистецької освіти "Ізюмська музична школа", що не заперечується відповідачем.
У листі відповідача (а.с.9) зазначено, що викладачі, які працюють у позашкільних навчальних закладах Переліком №909 не передбачені, тому період роботи на посаді викладача можна зарахувати відповідно до раніше чинного законодавства до спеціального стажу лише до 01.01.1992.
Відповідно до статті 28 Закону України "Про освіту" №1060-XII від 23.05.1991 (що був чинний на час роботи позивача на відповідних посадах) система освіти складається із навчальних закладів, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти.
Згідно зі статтею 29 Закону України "Про освіту" №1060-XII від 23.05.1991 структура освіти включає, поряд з іншими видами, також позашкільну освіту.
Аналогічні норми передбачені в статті 1 Закону України «Про освіту» 2145-VIII від 05.09.2017, а саме система освіти - сукупність складників освіти, рівнів і ступенів освіти, кваліфікацій, освітніх програм, стандартів освіти, ліцензійних умов, закладів освіти та інших суб'єктів освітньої діяльності, учасників освітнього процесу, органів управління у сфері освіти, а також нормативно-правових актів, що регулюють відносини між ними. Структура освіти включає позашкільну освіту (ст. 10 Закону України «Про освіту» 2145-VIII від 05.09.2017).
У відповідності до підпунктів 6, 21 пункту 1 статті 1 Закону України «Про освіту» 2145-VIII від 05.09.2017 заклад освіти - юридична особа публічного чи приватного права, основним видом діяльності якої є освітня діяльність.
Педагогічна діяльність - інтелектуальна, творча діяльність педагогічного (науково-педагогічного) працівника або самозайнятої особи у формальній та/або неформальній освіті, спрямована на навчання, виховання та розвиток особистості, її загальнокультурних, громадянських та/або професійних компетентностей.
Згідно статті 4 Закону України "Про позашкільну освіту" №1841-III від 22.06.2000 позашкільна освіта є складовою системи безперервної освіти, визначеної Конституцією України, Законом України "Про освіту", цим Законом, і спрямована на розвиток здібностей та обдарувань вихованців, учнів і слухачів, задоволення їх інтересів, духовних запитів і потреб у професійному визначенні.
Відповідно до частин 3, 4 статті 12 Закону України "Про позашкільну освіту" №1841-III від 22.06.2000 заклади позашкільної освіти можуть функціонувати у формі центрів, комплексів, палаців, будинків, клубів, станцій, кімнат, студій, шкіл мистецтв, малих академій мистецтв (народних ремесел), малих академій наук, мистецьких шкіл, спортивних шкіл, дитячо-юнацьких спортивних шкіл олімпійського резерву, фізкультурно-спортивних клубів за місцем проживання, фізкультурно-оздоровчих клубів осіб з інвалідністю, спеціалізованих дитячо-юнацьких спортивних шкіл олімпійського резерву, дитячих стадіонів, дитячих бібліотек, дитячих флотилій, галерей, бюро, оздоровчих закладів, що здійснюють позашкільну освіту.
Заклади позашкільної освіти можуть бути комплексними, профільними та спеціалізованими.
Комплексні заклади позашкільної освіти організовують роботу з вихованцями, учнями і слухачами за різними напрямами позашкільної освіти (художньо-естетичним, туристсько-краєзнавчим, еколого-натуралістичним, науково-технічним, дослідницько-експериментальним, фізкультурно-спортивним або спортивним, військово-патріотичним, бібліотечно-бібліографічним, соціально-реабілітаційним, оздоровчим, гуманітарним). До комплексних закладів позашкільної освіти належать палаци, будинки дітей та юнацтва, центри дитячої та юнацької творчості.
Профільні заклади позашкільної освіти організовують роботу за певним напрямом позашкільної діяльності. До профільних закладів позашкільної освіти належать центри, клуби туристсько-краєзнавчої, науково-технічної, еколого-натуралістичної, спортивно-оздоровчої, художньо-естетичної творчості, військово-патріотичного спрямування, станції юних туристів, натуралістів, техніків, школи мистецтв, початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади, дитячо-юнацькі спортивні школи, оздоровчі заклади, туристські бази.
Згідно пункту 5 статті 12 Закону України "Про позашкільну освіту" №1841-III від 22.06.2000 перелік типів закладів позашкільної освіти затверджується Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2011 року № 433 затверджено Перелік типів позашкільних навчальних закладів.
Пунктом 6 Переліку № 433 передбачено, що до позашкільних навчальних закладів відносяться початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання: музичні, художні, хореографічні, театральні, хорові, мистецтв та інші).
Пунктом 7 вказаного Переліку встановлено, що центр, палац, будинок, клуб художньої творчості дітей, юнацтва та молоді, художньо-естетичної творчості учнівської молоді, дитячої та юнацької творчості, естетичного виховання відносяться до позашкільних навчальних закладів.
Отже, Ізюмська ДМШ - дитяча музична школа є належним закладом освіти відповідно до норм законодавства та належить до системи позашкільної освіти.
Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років № 909 від 04.11.1993 установлено заклади освіти і посади, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років - у позашкільних навчальних закладах: директори, їх заступники з навчально-виховної, навчальної, виховної роботи, завідуючі відділами (лабораторіями, кабінетами), художні керівники, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.
Тобто вказаним Переліком посада викладача по класу фортепіано, викладача народного відділу, викладача по класу народних інструментів прямо не передбачена.
Проте, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року № 963 Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників відносить посаду «викладач» до педагогічних посад.
Відповідно до пункту 3 розділу VIII Прикінцевих положень Закону України «Про позашкільну освіту» до приведення законів України, інших нормативно-правових актів у відповідність до цього Закону вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Згідно з статтею 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.
За приписами частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (частина третя статті 46 Основного Закону).
Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 зазначив, що неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами.
Відповідно до позиції Конституційного Суду України, сформованої в Рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, до обмеження прав належить звуження їх змісту й обсягу, проте сутність змісту основного права не може бути порушена. Крім того, у Рішенні в від 22 травня 2018 року № 5-р/2018 Конституційний Суд України зазначив, що обмеження стосовно реалізації конституційних прав не можуть бути свавільними та несправедливими, мають установлюватися виключно Конституцією й законами, переслідувати легітимну мету, бути зумовленими суспільною необхідністю її досягнення, пропорційними й обґрунтованими.
Велика Палата Верхового Суду в постанові від 30.01.2019 по справі № 876/5312/17 дійшла висновку, що викладач музичної школи є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу, тобто працівником освіти. Стаж роботи викладачем в дитячій музичній школі має зараховуватися до пільгового стажу осіб у розумінні п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
З огляду на вищевикладене, враховуючи наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення викладачів у позашкільних закладах освіти, суд вважає, що викладач в позашкільних закладах освіти є працівником освіти, а тому стаж роботи ОСОБА_1 на посадах викладача по класу фортепіано повинен зараховуватися до пільгового стажу, передбаченого пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме в тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення у справі "Кантоні проти Франції" (Cantoni v. France" № 17862/91), у справі "Вєренцов проти України"№ 20372/11).
В положенні Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Оскільки позивач працював на роботі, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", та як встановлено судом має страховий стаж більше 30-35 років на такій посаді (враховуючи стаж зарахований пенсійним органом та судом), до цього не отримував будь-яку пенсію, суд дійшов до висновку, що при призначенні пенсії за віком, позивач мав право на отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій, відповідно до пунктом 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому відмова відповідача у виплаті такої грошової допомоги є протиправною.
Таким чином, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в формі листа від 09.10.2020 №8039-12683/С-02/8-2000/20 про відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій ОСОБА_1 підлягає скасуванню.
З метою запобігання порушення прав ОСОБА_1 на належне пенсійне забезпечення, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав позивача, суд вважає необхідним зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити і виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2,м. Харків,61022) про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 247, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2,м. Харків,61022) про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Скасувати рішення викладене у формі листа від 09.10.2020 №8039-12683/С-02/8-2000/20 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити і виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, 61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3-й під'їзд, 2-й поверх) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, з урахуванням ч.3 Розділу VІ Прикінцевих положень КАС України, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Мар'єнко Л.М.