Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
22 грудня 2020 року № 520/11607/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагайдака В.В. розглянувши за правилами спрощеного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ 43143704) про скасування податкових повідомлень-рішень, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати дії Головного управління ДПС у Харківській області незаконними та скасувати податкові повідомлення - рішення ГУ ДФС у Харківській області від 17.06.2020р.:
1. №0125931-5205-2006 від 17.06.2020 р. на суму 15927,30 грн.
2. №0125932-5205-2006 від 17.06.2020 р. на суму 12 801,93 грн.
3. №0125933-5205-2006 від 17.06.2020 р. на суму 204,06 грн.
4. №0125934-5205-2006 від 17.06.2020 р. на суму 3987,54 грн.
5. №0125935-5205-2006 від 17.06.2020 р. на суму 1953,59 грн.
6. №0125936-5205-2006 від 17.06.2020 р. на суму 846,91 грн.
7. №0125937-5205-2006 від 17.06.2020 р. на суму 3246,18 грн.
8. №0125938-5205-2006 від 17.06.2020 р. на суму 11125,64 грн.
9. №0125939-5205-2006 від 17.06.2020 р. на суму 10 230,53 грн.
10. №0125940-5205-2006 від 17.06.2020 р. на суму 7095,77 грн.
11. №0125941-5205-2006 від 17.06.2020 р. на суму 3 631,76 грн.
12. №0125942-5205-2006 від 17.06.2020 р. на суму 57,59 грн.;
- стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області судові витрати у розмірі 13 340,80 грн. (тринадцять тисяч триста сорок грн. 80 коп).
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 07.09.2020 року відкрито спрощене провадження без виклику сторін.
Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки спірні рішення є правомірними, підстави для їх скасування відсутні.
Згідно ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі доказами.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права якими врегульовані спірні правовідносини, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.
Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , є власником нерухомого майна - нежитлових будівель, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , та належать Позивачу на праві Свідоцтв про право власності на нерухоме майно, а саме: - критий тік, загальною площею 1022,6 кв.м, розташований АДРЕСА_2 ; - зерносховище, загальною площею 888,7 кв.м, розташоване АДРЕСА_2 ; - телятник 4-х рядний, загальною площею 817,2 кв.м, розташований АДРЕСА_2 ; - телятник, загальною площею 566,8 кв.м, розташований АДРЕСА_2 ; - млин-олійниця, загальною площею 290,1 кв.м, розташований АДРЕСА_3 ; - механізована майстерня, загальною площею 312,1 кв.м, розташована АДРЕСА_2 ; - кафе-їдальна, загальною площею 259,3 кв.м, розташована АДРЕСА_2 ; - нежитлова будівля, загальною площею 16,3 кв.м, АДРЕСА_2 , що підтверджується доданими Витягами з реєстру прав власності на нерухоме майно.
Судом також встановлено, що 07 травня 2011 року згідно акту приймання-передачі нерухомого майна ОСОБА_1 передав у користування ПСК “Промінь” (власником якого є сам Позивач) належні йому на праві власності нежитлові будівлі для використання їх у сільськогосподарському виробництві, що підтверджується довідкою №422 від 26.06.2020 Високопільської сільської ради Банківського району Харківської області.
26 червня 2020 року позивач отримав поштою податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Харківській області про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, якими позивачу визначені податкові зобов'язання з податку на нерухоме майно за 2019 рік, а саме: № 0125931-5205-2006 від 17.06.2020 р. на суму 15927,30 грн.; №0125932 - 5205-2006 від 17.06.2020 р. на суму 12 801,93 грн.; №0125933-5205-2006 від 17.06.2020 р. на суму 204,06 грн.; №0125934 - 5205-2006 від 17.06.2020 р. на суму 3987,54 грн.; №0125935-5205-2006 від 17.06.2020 р. на суму 1953,59 грн.; №0125936-5205-2006 від 17.06.2020 р. на суму 846,91 грн.; №0125937-5205-2006 від 17.06.2020 р. на суму 3246,18 грн.; №0125938-5205-2006 від 17.06.2020 р. на суму 11125,64 грн.; №0125939-5205-2006 від 17.06.2020 р. на суму 10 230,53 грн.; 0125940-5205-2006 від 17.06.2020 р. на суму 7095,77 грн.; №0125941-5205-2006 від 17.06.2020 р. на суму 3 631,76 грн.; №0125942-5205-2006 від 17.06.2020 р. на суму 57,59 грн. Разом на загальну суму - 71108,80 грн.
Не погоджуючись із вказаними рішеннями податкового органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Щодо вирішення справи по суті, суд вказує наступне.
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 265 Податкового кодексу України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.
Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
При цьому, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України), а базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України).
Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Згідно з підпунктом 266.3.3 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об'єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об'єкт.
Підпунктом "є" 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України визначено перелік об'єктів нерухомості, які не є об'єктом оподаткування, до яких віднесено будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.
В силу вимог підпункту 14.1.1291 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України у нежитловій нерухомості виділяють, зокрема будівлі офісні (будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей), будівлі промислові та склади.
Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року № 507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
До будівель промисловості відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1251 "Будівлі промисловості", що включає підкласи: 1251.1 "Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості"; 1251.2 "Будівлі підприємств чорної металургії"; 1251.3 "Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості"; 1251.4 "Будівлі підприємств легкої промисловості"; 1251.5 "Будівлі підприємств харчової промисловості"; 1251.6 "Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості"; 1251.7 "Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості"; 1251.8 "Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро - фаянсової промисловості"; 1251.9 "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне".
Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 125) "Будівлі промислові та склади" належить клас (код 1251) "Будівлі промислові", який включає будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо. До класу (код 1252) "Резервуари, силоси та склади" належать, зокрема, спеціальні склади, складські майданчики.
Відповідно до підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування: будівлі промисловості, віднесені до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Обмежувальне тлумачення за рахунок введення додаткової ознаки надання пільги по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - звільнення від оподаткування за критерієм "будівлі промисловості", лише об'єктів нежитлової нерухомості промислових підприємств (юридичних осіб), по суб'єктному складу, не може бути застосовано, оскільки положеннями підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі, нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
З урахуванням наведеного, застосування підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі якщо власниками об'єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об'єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 17.02.2020 у справі № 820/3556/17, в постанові Верховного Суду від 20.02.2020 у справі № 805/4114/17-а.
Поряд із тим, визначення "сільськогосподарський товаровиробник" міститься у статті 1 Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років" від 18 січня 2001 року №2238-ІІІ, сільськогосподарський товаровиробник - фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власно виробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією. Крім того, законодавцем, з метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, вживається також поняття "виробники сільськогосподарської продукції".
Згідно з абзацом другим статті 1 Закону України "Про сільськогосподарський перепис" від 23 вересня 2008 року №575-VI виробники сільськогосподарської продукції - юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.
Як вже встановлено судом, позивач є власником нежитлових будівель, зареєстрованих за адресами: Харківська область, Валківський район, с. Високопілля, вул. Радянська, буд 32, та належать Позивачу на праві Свідоцтв про право власності на нерухоме майно, а саме: - критий тік, загальною площею 1022,6 кв.м, розташований с. Високопілля, вул. Радянська, буд. 32 г; - зерносховище, загальною площею 888,7 кв.м, розташоване АДРЕСА_2 ; - телятник 4-х рядний, загальною площею 817,2 кв.м, розташований с. Високопілля, вул. Радянська, буд. 32 є; - телятник, загальною площею 566,8 кв.м, розташований с. Високопілля. вул. Радянська, буд. 32 ж; - млин-олійниця, загальною площею 290,1 кв.м, розташований с. Високопілля, вул. Радянська, буд. 15; -механізована майстерня, загальною площею 312,1 кв.м, розташована АДРЕСА_2 ; - кафе-їдальна, загальною площею 259,3 кв.м, розташована АДРЕСА_2 ; - нежитлова будівля, загальною площею 16,3 кв.м, с. Високопілля, вул. Радянська, буд. 32 к, що підтверджується доданими Витягами з реєстру прав власності на нерухоме майно.
Вказані будівлі використовуються у сільськогосподарській діяльності для виробництва сільськогосподарської продукції, що підтверджується довідкою № 422 від 26.06.2020 року Високопільської сільської ради.
Отже, зазначені документи свідчать про використання об'єктів нерухомості позивача у виробничому процесі, для виготовлення промислової продукції, що відповідає виду економічної діяльності позивача.
Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про те, що на позивача поширюються положення пп. "є" п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що використання об'єктів нерухомості позивача у виробничому процесі, для виготовлення промислової продукції, вже були предметом розгляду у справі № 820/5356/17.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.12.2018р. по справі № 820/5356/17 позов залишено без задоволення.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2018 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.12.2017 скасовано та прийнято постанову, якою позов задоволено: скасовано податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС в Харківській області від 15.05.2017 : № 60865-00, № 60864-00, № 60863-00, № 60859-00, № 60857-00, № 60858-00, № 60860-00, та повідомлення-рішення № 6938-00 від 12.06.2017.
Постановою Верховного суду від 21.05.2020 року касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишено без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2018 у справі № 820/5356/17- без змін.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення - рішення ГУ ДФС у Харківській області від 17.06.2020р.№0125931-5205-2006 від 17.06.2020 р. на суму 15927,30 грн.; №0125932-5205-2006 від 17.06.2020 р. на суму 12 801,93 грн.; №0125933-5205-2006 від 17.06.2020 р. на суму 204,06 грн.; №0125934-5205-2006 від 17.06.2020 р. на суму 3987,54 грн.; №0125935-5205-2006 від 17.06.2020 р. на суму 1953,59 грн.; №0125936-5205-2006 від 17.06.2020 р. на суму 846,91 грн.; №0125937-5205-2006 від 17.06.2020 р. на суму 3246,18 грн.; №0125938-5205-2006 від 17.06.2020 р. на суму 11125,64 грн.; №0125939-5205-2006 від 17.06.2020 р. на суму 10 230,53 грн.; №0125940-5205-2006 від 17.06.2020 р. на суму 7095,77 грн.; №0125941-5205-2006 від 17.06.2020 р. на суму 3 631,76 грн.; №0125942-5205-2006 від 17.06.2020 р. на суму 57,59 грн. є протиправними, а тому, підлягають скасуванню.
Стосовно вимоги позивача щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13 340,80 грн., то в цій частині позовних вимог слід відмовити з огляду на наступне.
Суд відзначає, що відповідно до частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, суд встановив наступне.
Згідно зі ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 5 ст. ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Аналіз наведених правових норм свідчить, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, відноситься до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 7 ст. 139 КАСУ).
Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Суд зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд враховує складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.
Суд наголошує, що матеріали справи не містять підтвердження того, скільки часу адвокатом було витрачено на зазначену адміністративну справу.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат, про що зазначено в постанові Верховного Суду від 23.05.2018р. провадження № 61-3416св18.
На підтвердження витрат сплати правової допомоги, наданої протягом розгляду справи, представником позивача надано до матеріалів справи: ордер серії ХВ №1356 на ведення справи адвокатом, копію свідоцтва про право здійснення адвокатської діяльності, квитанцію про сплату послуг адвоката № б/н від 31.08.2020.
Суд зазначає, що представником позивача не було надано документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, що є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат, про що зазначено в постанові Верховного Суду від 23.05.2018р. провадження № 61-3416св18.
Відповідно до правової позиції, що викладена Верховним Судом у Додатковій постанові від 06 березня 2019 року по справі № 922/1163/18: адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”. Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.
Враховуючи те, що дана справа є справою незначної складності, справа розглянута в порядку спрощеного провадження, а також те, що наданими до суду документами обґрунтованість, фактичний обсяг витрат та докази отримання гонорару на правничу допомогу у конкретній адміністративній справі не підтверджено належними та допустимими доказами, суд зазначає про відсутність підстав для компенсації витрат позивача на правову допомогу.
Керуючись ст. ст. 257, 258, 262, 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ 43143704) про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.
Визнати дії Головного управління ДПС у Харківській області незаконними та скасувати податкові повідомлення - рішення ГУ ДФС у Харківській області від 17.06.2020р.:
1. №0125931-5205-2006 від 17.06.2020 р. на суму 15927,30 грн.
2. №0125932-5205-2006 від 17.06.2020 р. на суму 12 801,93 грн.
3. №0125933-5205-2006 від 17.06.2020 р. на суму 204,06 грн.
4. №0125934-5205-2006 від 17.06.2020 р. на суму 3987,54 грн.
5. №0125935-5205-2006 від 17.06.2020 р. на суму 1953,59 грн.
6. №0125936-5205-2006 від 17.06.2020 р. на суму 846,91 грн.
7. №0125937-5205-2006 від 17.06.2020 р. на суму 3246,18 грн.
8. №0125938-5205-2006 від 17.06.2020 р. на суму 11125,64 грн.
9. №0125939-5205-2006 від 17.06.2020 р. на суму 10 230,53 грн.
10. №0125940-5205-2006 від 17.06.2020 р. на суму 7095,77 грн.
11. №0125941-5205-2006 від 17.06.2020 р. на суму 3 631,76 грн.
12. №0125942-5205-2006 від 17.06.2020 р. на суму 57,59 грн.;
В іншій частині задоволення позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ 43143704) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу Перехідних положень КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 22 грудня 2020 року.
Суддя Сагайдак В.В.